Психологиня Марина Олександрівна Сивець м Конотоп

Доброго дня. Якої саме підтримки чи допомоги чекаєте від психологів сайту? Чи є у Вас питання до психологів з приводу вашої життєвої ситуації?

Спасибо, Елена. Приятно получать подтверждение нужности и важности того, чем занимаешься.

З ваших відповідей на питання психологів вже починає складатися певна картина ситуації. Цілком зрозуміло, чому відкидаєте перших. Вони точно не Ваші, не для Вас. Частково зрозуміло, чому захоплюють другі. І тут, якщо приваблює саме їхня "недосяжність", то краще з цим розібратися в індивідуальній роботі з психологом. Можливо дійсно мова йде про сценарії з дитинства, про які писала вам Олена Миколаївна.
«Що означає "любити іншу людину" я не можу сказати. Що це значить?»;
Якщо зараз з відповіддю на це питання так, як написали вище, то як би ви змогли зрозуміти свою взаємність у коханні, про яке вже сумуєте як про те, чому "ніколи не бувати". Та й взагалі, кохання виростає з турботи та піклування про іншу людину, воно не блискавка, яка уражає миттєво. На його розвиток і розквіт потрібен час. Розумію, що ви більше мали на увазі саме симпатію, хоча писали«я не можу нікого полюбити взаємно»;. Проте після її виникнення (симпатії) йде робота по вибудові стосунків з тим, хто подобається. Як мінімум - демонстрація об'єкту своєї симпатії, що вона у вас до нього є. Можливо справа саме в цьому?

Добрий день, Марія.
«Без довгих вступів: я не можу нікого полюбити взаємно. Хлопці, яким я подобаюсь, мені не подобаються. Не знаю чому: вони хороші люди (мабуть). Я не даю їм можливості, як то кажуть, приударити за мною, бо розумію, що не зможу відповісти взаємністю»;
На основі чого зроблено умовивід про "не можу нікого полюбити взаємно" і "не зможу відповісти взаємністю"? Що ця "взаємність" означає особисто для вас? Можливо хибні уявлення саме там. Іноді нам хочеться віддячити іншій людині рівно тим же, що від неї отримали, але це не про любов. А що для вас взагалі означає "любити іншу людину"?

Здравствуйте.
«Мы с Харькова после переезда проблема с расчёсывание и одеждой усилилась плюс постоянное выпрашивание мультфильмов.»;
Дети очень по разному могут реагировать на травматичные события. Обращались ли вы к детскому психологу по поводу состояния ребенка? Конечно, лучше иметь возможность очного контакта со срециалистом, но в его отсутствии даже онлайн консультация поможет глубже понять причины поведения ребенка, не упустить симптоматику посттравматического стрессового расстройства, помочь окружающим его взрослым найти способы восстановить с ребенком эмоциональный контакт. «В садик в Польше ходил 3 месяца потом я остаюсь с ним дома.»;
Почему перестали посещать детский сад?«С мужем отношения скорее холодные чем теплые .»;
Речь идет о ребенке и отце? Или о вас с мужем? «Дома у него была очень хорошая комната он за ней скучает.»;
Как вы ему помогаете справиться с этим? А как проживаете вы свой переезд в другую страну? Можете ли сейчас говорить о собственной адаптации к новому месту?«Как ему помочь я не знаю.Он стал достаточно эмоционально реагировать если у него что то не получается .»;
Предже, чем помогать ребенку, стоит уделить внимание собственному состоянию. Предполагаю, что оно сейчас тоже весьма нестабильное в эмоциональном плане. Когда вернете себе свою опору и ребенку давать поддержку станет гораздо легче.
А еще: вы упомянули, что это 4-й ребенок. С поведением и реакциями остальных все хорошо? Если так - то речь может идти о проблематике в вашей семейной системе, а ребенок лишь "проявляет" ее (проблематику). Тогда стоит обратиться на консультацию к семейному психологу. Вполне возможен онлайн формат работы.

«но эмоции не могут быть на одной ноте.Мы же меняемся в зависимости от настроения,ситуации и т.д.»;
Согласна с вами. О чьих эмоциях вы сейчас пишите: своих или свекрови? «Поставьте себя на мое место!»;
Как это поможет в решении вашего вопроса? Если кто-то раздражает меня - разбираюсь по ситуации, чем вызвана эта эмоция в данном случае. Иногда и собственной усталостью, либо тем, о чем писала вам в прошлом сообщении. В любом случае, стараюсь со своей эмоцией и ее причиной что-то сделать. «Вы бы жили со свекровью и как спокойно ко всему относились?»;
Как мой личный опыт поможет вам решить ваш вопрос? Людмила, ищите не варианты других людей в подобной ситуации, а свой собственный в вашей ситуации. И здесь вряд ли подходит позиция поиска кто хорош, а кто плох, кто прав, а кто виноват. Важно понять, что с этим всем делать? Возможный ответ - разобрать существующий вопрос на консультации семейного психолога. Тем более, что кроме отношения свекрови к вам открылось, что и отношение мужа к данной ситуации вас тоже не устраивает.

Здравствуйте, Людмила. Если свекровь раздражает вас, то работать вам предстоит со своим раздражением, а не с самой свекровью, в первую очередь. Самые общие причины, почему нас кто-то раздражает - он нам демонстрирует либо то, что мы сами в себе не принимаем, либо то, что мы хотели бы у себя иметь, но почему-то не наработали пока. Какие мысли возникают по этому поводу? О чем ваше раздражение в ситуациях со свекровью?
Вы написали, что вас зацепил факт, когда свекровь нашла свои деньги, но все же не извинилась перед вами за безосновательные обвинения в ваш адрес. А вы говорили ей о своих чувствах в подобной ситуации и то, чего хотели бы услышать от нее? Раздражение может быть результатом обиды, а обида - следствием того, что вы ожидаете от другого человека одного поведения, а встречаетесь с другим. Да, у вашей свекрови возможно плохая память и, возможно, не очень хорошие манеры. Она такая. Как только примите этот факт, раздражения уже станет меньше. Подумайте, как вы можете строить отношения с человеком, понимая, что их все равно придется иметь как с матерью вашего мужа, но учитывая вышеназванные факты.

«Здравствуйте! Мне кажется моя причина обиды и конфликта с мужем не существенна.»; Тем более это повод поискать потребности, которые стоят ЗА предметом конфликта. А вот и их описание:
«И я уже злюсь, что он не говорит мне ласковых слов, а бурчит»; потребность в ласковых словах
«а за мной? За мной ты не скучаешь?»; потребность быть значимой для другого человека
«На работе я так себя введу, как мне кажется, из-за того, что временами хочется побыть одной и хочется доказать, что в определеных ситуациях со мной так нельзя поступать, например , неуместно шутить, или показывать что остальные лучше меня.»; потребность в уединении и отдыхе от перегрузок ("работа стрессовая"), уважении, признании друшими ваших личных границ, признании вашей ценности на равне с остальными
«Я не понимаю зачем я устаиваю ссоры.»; Для удовлетворения вышеперечисленных потребностей как минимум. Скандалы - способ, конечно, не самый эффективный, можно и важно поискать другие.
«после ссор я чувствую себя плохо, я мысленно начинаю себя грызть, что я плохая жена, что я не могу поддержать человека в трудную для него ситуации, что не могу сама успокоить себя, не могу сама проанализировать ситуацию мелкую чтобы не разводить огромный скандал.»; Ksusha, да, вы обнаруживаете, что сейчас чего-то не можете, но чувство вины и самогрызение эти качества (желанные для вас) развить не помогут. А можно признать данные вещи как факт и попробовать найти способы научится или прийти в состояние из которого сможете то, что вам хочется. Особенно по поводу "не могу дать поддержку другому человеку". Ее никто не может дать, если сам без сил. Из правил оказания помощи усвоенный мной от медиков "прежде чем оказывать кому-то помощь, убедитесь, что ВЫ САМИ сейчас в безопасности. Иначе вместо одного пострадавшего будет 2". Как и происходит в вашем случае. Прежде чем поддерживать мужа - найдите способ поддержать себя. Работа с психологом - отличный вариант начать это движение.
«Стараюсь отдыхать после работы нормально, но работа тоже стрессовая. Сейчас я в отпуске почти 2 недели, стресса нету, отдыхаю.»; как я понимаю, скандалы от этого не прекратмлись. Наверное отдыха нужно больше или другого качества, чтобы ситуация начала меняться к лучшему. Этот вопрос тожно можно разобрать с психологом индивидуально.
Берегите себя и поищите способы, как можете сейчас организовать себе помощь и поддержку. Это тоже проявление любви к себе, которое вы можете начать себе давать.

Здравствуйте, Ksusha.
Заметила несостыковку в ваших словах здесь «Последнее время очень часто ссорюсь с любимым мужчиной, и инициатором ссор выступаю я.»; и здесь
«Он может что-то не так мне сказать или повысить голос, и я тут же обижаюсь и начинаю скандалить, и успокоить меня очень тяжело»;
Вероятно, все же, ваша реакция вызвана вполне осязаемой причиной. Можете ли вспомнить, какие именно слова мужа воспринимаются вами "не такими" и запускают скандал, повышение голоса? Если пойти дальше, то гнев (злость) возникает как реакция на угрозу нашей безопасности. Чему угрожают, сказанные мужем слова? Что воспринимается вами в его поведении как угроза для себя, своей безопасности?
«Муж неоднократно предлагал не ссориться, говорит что это не к чему хорошему нр привидет. Я стараюсь не ссорится, но хватает меня дня на 2… а потом все заново»; Явно стратегия "молчать" или "не обращать внимание" - не рабочая. Ваша задача поискать другую, которая будет эффективной для данных ситуаций и случаев. Тут индивидуальная консультация психолога в помощь.
«Не понимаю почему я так себя введу, могла был в шутку что-то перевести, и промолчать но нет же.»; Достаточно ли сейчас уделяете внимания восстановлению своих сил? Как отдыхаете? Все ли хорошо сейчас в общем с удовлетворением жизненно важных потребностей и не только физиологического уровня, а и потребностей в безопасности, быть принятой и признаной, в реализации, в любви? Есть ли идеи, чего из перечисленного в последнее время вам остро не хватает?
«На работе точно так, вместо того чтобы промолчать, я отстаиваю свою позицию, даже если не права.»; Если один и тот же тип поведения затрагивает несколько сфер поведения, то стоит задуматься, чем скандалы сейчас приносят вам пользу? Звучит, конечно, странно, но процесс этот ведь энергозатратный, а значит выгода от него еще больше, раз он продолжает выбираться вами как сценарий поведения. Возможно так вы добиваетесь, что вам не доручают дополнительной работы, это помогает побыть одной какое-то время, с вами начинают "считаться" или это что-то другое... Какие мысли у Вас по этому поводу?

«Ресурс відновлюємо моментами затишшя»;
Це не відновлення взагалі. Якщо ви спеціально не робите чогось в своєму житті, щоб почуватися добре, відчувати позитивні емоції, радіти, то емоції в вашому житті з'являються ніби автоматично: через конфлікти, істерики і подібні речі. Повторю питання: як зараз у вашій родині (чи ви поодинці) піклуєтеся про те, щоб у вашому житті панували позитивні емоції, що для цього спеціально робите?
«Я розумію, що він себе і надалі буде так поводити. Але розставання реально не варіант. Чи можливо якось вийти з даної ситуації без розлучення?»;
Чому розставання не варіант? Вам зараз зле, але розглядати імовірність покращення в першу чергу свого стану не хочеться? "Чи можливо без розлучення?" - можливо, але не 100%, має бути присутнє бажання вас обох змінити стратегію вибудовування ваших стосунків. І не тільки бажання, а й конкретні дії для цього. Можливі варіанти, що з-за небажання чоловіка змінювати своє відношення до вас, доведеться йти у бік розриву цих відносин. Жертвування собою і своїм самопочуттям - все одно не допоможе чоловікові змінитися. «він хоче щоб йому допомогли за один сеанс, тому кожного разу після консультації з психологом він каже, що то все дурня.»;
Так, шукачів "чарівної пігулки" чи спеціаліста-чарівника вистачає. Чи згодні ви з одним із них пов'язувати свою долю? Така життєва позиція є незрілою, дитячою. Ви бажаєте будувати і розвивати свої стосунки з дитиною чи зі зрілою особистістю, готовою брати на себе відповідальність в тому числі і за власні емоції, слова? А нині чоловік виливає їх на вас у формі образ, приниження та гніву.

«Проте у всіх випадках все закінчується тим, що він мене доводить до істерики, я плачу а він вибачається, обіймає і каже що любить мене і хоче бути зі мною, але ті думки не дають йому спокою.»;
Запитаю нібито не по темі: як ви зараз відновлюєте свій емоційний ресурс? Що робите для власної радості: ви і ваш чоловік? «Не подобається те, що він дозволяє собі принижувати мене і так ставитись.»;
А ось тут про те, що ваше уявлення про нього не зовсім відповідає дійсності. Ви очікуєте, що він НЕ буде так робити, а він так робить і це повторюється, повторюється... Скільки разів ще треба вам ті істерики, щоб спробувати поглянути на реальність в якій ваш коханий чоловік ВАС ОБРАЖАЄ одним і тим самим способом?
Можливо ви все-таки розставалися не по-дурості, і не через зовнішні обставини, а через щось інше? Навіть з колишнім чоловіком при розставанні, а потім відновленні відносин варто проаналізувати причини колишнього розриву. «розумію, що без терапії ніяк...»;
Підтримую вашу ідею.

Ответ отредактирован автором 05-01-2023 19:50:33

Доброго дня. Погоджуюся з колегами: обом учасникам даної ситуації варто було б розібратися з тим, що тримає в даних стоскнках, якщо вони для обох приносять прикрощі та неприємні переживання. Як ви це будете робити: поодинці чи разом - вирішувати Вам. Хочете новий результат - шукайте нові способи для його отримання, а консультація з психологом гарний спосіб знайти ці нові способи. Справа може бути банально в нересурсному стані і незадоволеності якихось інших потреб (ваших і вашого чоловіка). В консультуванні/терапії все це стане більш очевидним, а їх задоволення прибере необхідність знаходити компенсацію у конфліктах подібного роду.

Доброго дня, ваша проблема накопичувалась довго і зараз містить багато чого: образа на чоловіка, власна перевтома та емоційне виснаження, вікова криза дитини, яку важко витримувати в такому стані, загальний фон виснаження війною...
Найкращим варіантом було б почати індівідуаільну роботу з психологом. Проте дещо для себе ви можете почати робити вже зараз, з цього дня:
1) почніть задавати собі 2 простих питання кілька разів на день. Як я себе почуваю зараз? Як я можу зараз попіклуватися про себе? Та виконувати те, що прийшло на думку у відповідь на друге з них.
2) обов'язково плануйте на початку кожного нового дня маленькі миті відпочинку для себе: чашку теплого напою насамоті, послухати 1 улюблену пісню, полежати 10-15 хвилин і т.д. Все це має стати невід'ємною частиною щоденних справ не коли буде час, а обов'язково, як важлива справа.
3) обговоріть з чоловіком питання няні для вашої дитини, щоб ви могли відновлювати власні сили. Він же бачить ваш стан зараз і навряд чи йому він також подобається. Вам вкрай потрібна дрпомога і її треба організувати.
4) зараз будь-яке психологічне розвантаження піде вам на користь і дасть можливість рухатися у бік підтримки себе далі. Тож не обходьте стороною навіть разові консультації психологів, які надають таку допомогу. До речі, є імовірність скористатися подібною у Центрах соціальних служб.
Бережіть себе. Піклуйтеся про себе. Цим ви допоможете не тільки собі, а й своїй родині і дитині.

Здравствуйте, Нина. То, что вы описали, похоже на депрессивное состояние. Более точно вам может ответить специалист, который имеет право ставить подобный диагноз - это психиатр или клинический психолог. Чтобы получить помощь вам необходимо обратиться к специалисту. Вы не виноваты в своем состоянии, но сами наблюдаете, что без квалифицированной поддержки, возможно и медикаментозной, оно само не пройдет. Берегите себя. Можете ли обратиться к кому нибудь из вашего близкого окружения (людям, которые находятся рядом с вами), чтобы они помогли вам организовать эту помощь?

«Марина, успокоил ответ, спасибо 😌
»;
Спасибо за обратную связь. Ценно.