Сімейна психологія

Добрий день , мені потрібна допомога, що робити коли хлопець не вірить мені ? Як добитися його довіри . Взагалом все почалось доволі добре ,знайомі майже два роки , романтичні стосунки почали будуватися пів року тому, але так сталось що я була вимушена переїхати в велике місто . Постійно на переписках , зараз деколи приїжджаю , в планах щоб він також до мене приїхав , складно та ми справлялись без конфліктів і сварок. Та потім ми почали сваритися , не без причинно , як каже мій партнер то через мою пасивність в нашому спілкування і недостатньої зацікавленості , не такої щирої любові як відчуває він , спочатку намагалася донести йому усіма способами що це не так . Він сказав що я займаюсь газлайтингом, і що я доволі маніпулятивна особа. Приймаю що деякі речі я можу казати йому не так , а він розуміти їх не так , приймаю що я можу бути маніпулятором. Хочу над цим працювати , але хлопець не вірить моїм словам. Хоча шанс на зміну дає , але у відповідь на моє : «я буду змінюватись , але також я хочу підтримки з твого боку , щоб зрозуміти цю причину всьому , щоб не робити тобі боляче , поважати тебе , і бути більш уважнішою до тебе .» , він каже : «я не вірю твоїм словам , ти брешеш, і твої слова нічого не вартують , я буду тримати тебе на відстані щоб в випадку якщо нічого не зміниться мені не було боляче , мені абсолютно все одно як ти будеш з цим справлятися , як будеш реагувати на мій холод і байдужість . Ти посіяла ти і жни свої плоди .» та я не розумію, він і хоче дати мені шанс але дійсно почав відноситись жахливо , абсолютно . І найстрашніше те що робить він це щиро як каже , що справді перегорів після мого зневажливого відношення . Я не хочу його втратити , не хочу загубити, готова мінятись щоб знову відчути від нього тепло , та його думка про мене змінилась , бо тепер він думає що я маніпулятивна і жахлива людина , беручи в увагу тільки негатив , спростовуючи весь позитив , я би з радістю пішла би на психотерапію , та нажаль можливості нема , то хоча би розуміння цього всього дуже хочу почути. Як це виправити ? Як перестати маніпулювати ? Дуже хотілось би це все врятувати

Обидно - муж сказал что я эмоционально не стабильна и я причина его седых волос. Сказал что если я от него уйду то он не будет за мной бегать а будет искать новые отношения. Так как есть женщины которые более эмоционально зрелые и стабильные, и знают чего они хотят.

Здравствуйте, нахожусь в ситуации, когда абсолютно не могу понять: ежедневные конфликты с мужем это норма или тревожный звонок? Не понимаю, провоцирую ли я эти конфликты. Приведу пример, который происходит ежедневно: дочь 5ти лет что-то сделает (на мой взгляд ничего такого), например будет трогать зеркало в прихожей руками или разбросает игрушки в зале - и муж тут же без попытки спокойно что-то объяснить начинает грубо требовать прекратить или собрать всё, ругает за каждую мелочь. Естественно в ответ протестные реакции. Я вмешиваюсь и прошу не грубить ребенку и так начинается каждый день ссора((. Иной раз бывают необоснованные претензии и ко мне, направленные на мою личность. Мне начинает казаться, что я всё выдумываю и преувеличиваю (о чем мне каждый раз говорит он), но каждый день душевная боль от этих конфликтов реальная. Я понимаю, что муж личность со своими особенностями: успешый, но надменный к большинству людей, манипулирующий своим здоровьем, вечно убегающий в работу, открыто высказывающий о ничтожности моей личности. Я не знаю какие детали писать, чтобы всё было наглядно. Возможно, я человек с обостренными реакциями на грубость и манипуляции. Ситуация эта продолжается уже несколько лет, но изначально я влюбилась в его нарциссическую недоступность. Много обстоятельств со стороны его семьи и моей семьи тоже, в плане психотравмирующего воспитания. Вопрос мой в том, где грань между моим преувеличением и реальным абъюзом с его стороны? К слову о попытках поговорить - были многочасовые диалоги и попытки донести до него, что с нами так нельзя, но каждый раз замкнутый порочный круг: его раздражение (независимо от идеальности ситуации), моя реакция, его реакция, обоюдное иногрирование (половину дня, пока на работе) и к вечеру даже не попытки помириться, а как-будто ничего такого не случилось (с его стороны) и я иду на примирение, а потом, порой через пару минут - всё снова. Я рассматриваю возможность развода. Отсутствие поддержки меня уже не так сильно пугает. Мне бы хотелось спокойной жизни с дочерью, чтобы не было внезапных вторжений чьей-то раздражительности. В браке мы 6 лет.