Question

14-10-2023

Добрий день, не знаю, як правильно почати, але хотілось би отримати якісь відповіді... Я чесно не знаю, як описати проблему, бо мені про це соромно і страшно комусь казати, оскільки після подібних слів я відчуваю, що нав'язуюся людям і лише обтягую їх, і краще б мені було мовчати. Я можу розповісти деякі епізоди, які були раніше, але наразі мене конкретно добиває і вбиває всередині цей стан. Якщо казати про симптоми зараз, то це загалом апатія, відчуття безвиході, відсутність майбутнього, постійна тривога, головний біль, синусова тахікардія, яка супроводжує більшість часу(не залежить від фізичної активності), поганий сон(постійно хочу спати, ніколи не висипаюся, часто прокидаюся посеред сну), апетиту немає(їм лише, бо треба), через це у мене відсутність сил, енергії, і навіть бажання щось робити. Це загалом, але є ще моменти, які пригнічують мене... Я не можу спілкуватися з людьми, зовсім, у мене через це немає нікого, крім декількох близьких в інтернеті, з якими я не можу нормально контактувати через свій стан(були моменти, коли у мене стан був більш-менш і було жваве живе спілкування), у мене банально немає сил, щоб підтримувати спілкування, нові знайомства по цій же причині не можу заводити, бо боюся, що розчарую людей. Через це я боюся, що в мене ніколи не буде близьких людей(друзів), бо я боюся знайомитися і спілкуватися, а також відчуття, що я вигораю після контакту з людьми. Такі симптоми насправді в мене ще зі шкільних часів, які запам'яталися мені найгіршим періодом життя(хоча дуже страшного там не було, якщо не враховувати незначні моменти, які мають неприємний слід, але, здається, що це не настільки щось страшне, як може бути в інших людей, можливо, я лише накручую). В принципі я про свій стан нікому не говорю, тільки декілька людей на відстані про це знають, але вони нічим не можуть допомогти, на жаль, тим паче наше спілкування згорає через мене. Я багато років терплю цей стан, думаючи, що воно мине, але зараз я вже не витримую, бо відчуваю, що з такими темпами я просто прийду в нікуди й навіть двірником не зможу працювати, а як заробити на життя в майбутньому, якщо я зараз навіть вчитися не можу нормально. Неодноразово були думки про самогубства, бо я вважаю себе непотрібним і зайвим в цьому світі. Інколи через сварки з мамою цілком серйозно хотілося порізатися чи стрибнути з вікна, але мене зупиняли страх смерті та близькі люди, тому обмежувався лише порізами, щоб зменшити моральний біль. Вибачте, не вистачило символів, щоб закінчити думки(..

Питання від: nevazhlivo; Вік: 18

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

14-10-2023 14:30:16Доповнення від автора

Продовження...
Я просто не відчуваю себе щасливим, не знаю, що принесе мені щастя, оскільки кожен день однотипний і більшість часу хочу лише спати. Цього року я вступив в університет в надії, що мені допоможе навчальна діяльність, яка мене цікавить, але другий місяць і я вже маю купу боргів і відсутність бажання і сил щось робити, отримав лише розчарування від навчання. Я відчуваю себе тупим і негідним цього життя, є речі, які давали мені сили й радість, але зараз нічого вже не приносить задоволення й інтересу, ні з ким про це поговорити навіть. Я відчуваю себе ізольованим від світу, в мене не вистачає сил на себе, не кажучи за інших, хоча раніше я вважав, що це нормально, але зараз я втомився від цього стану і думок... Чомусь, коли я думаю про свій стан і намагаюся сформулювати думки про це, я починаю плакати, тобто зараз, пишучи текст, я плачу і від цього ще більше хочеться покінчити чи то зі собою, чи з цими стражданнями. Я не хочу помирати, я просто хочу позбутися цього стану, цих думок, хочу перенародження. Але мене пригнічує зовнішні обставини, люди, я вбачаю лише негатив, у мами постійні неприємності, я це впитую в себе, мені шкода, виходячи на вулицю в магазини або на прогулянку я бачу одні й ті самі сірі місця, які мені остогидли вже. Я думав, що зміна обставин мені допоможе, але зараз в мене немає можливості, тому треба розраховувати лише на себе і робити щось зі собою всередині, але мені важко і десь в глибині душі хотілось би якоїсь підтримки... Можливо, я наважився написати про свої почуття вперше, і мені це допоможе трохи відрефлексувати, але здається, що я самостійно не зможу допомогти собі, бо відчуваю себе просто на дні, за ці роки(такий стан з перепадами(іноді краще бувало, вже 5 років мінімум, можливо, більше, просто ці роки для мене найбільш помітні). Я не знаю, чи варто щось ще писати, бо насправді в голові багато всіляких негативних думок, але важко все згадати й перебрати, просто це всі мої думки в конкретну хвилину... Я втомився від цього негативу зовнішнього, новини світу, країни, від близьких людей, бо приймаю близько до серця і відчуваю образу і безпорадність, а брати позитивну енергію і настрій не знаю звідки вже, бо інтереси не приносять вже радість, не можу ні на чому сконцентруватися. Якщо додати конкретику за період мого стану, то такі симптоми в мене бували й два, і три роки тому, лише минулий рік я подумав, що цей стан пройшов і все налагодилося, хоча він був важкий, бо війна почалася, але у мене були надії, що попри цей кошмар, треба жити далі й все налагодиться. Намагався підтримувати позитивний настрій, іронізувати усе, не зважати на страшні події, увійшов у свою бульбашку комфорту, але зараз мені остаточно це все набридло, не відчуваю ні комфорту, ні захисту, ні підтримки, лише щоденне розчарування. Я дуже хотів би змінити це, бо так жити сил немає вже, хочу рухатися вперед і розвиватися, а не кожен день прокидатися сонним і нещасливим. Тепер найголовніше - для чого я це написав? Прошу щиро пробачення за цей нелогічний текст, бо, напевно, мені краще б і далі треба було мовчати й не соромитися, але я вже не можу... Навіть думаю, що це було не варто робити, щоб не було соромно, але поки я просто спробую вперше в житті за 18 років кудись виговоритися... Я також здогадуюся, що можу заперечувати фактам або самому собі... Будь ласка, скажіть, чи це я просто слабка людина, чи мені хоч якась допомога, але потрібна...

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу апатії та депресивного стану

14-10-2023 16:52:51Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 352612 для Татьяна Валерьевна

Дякую щиро за відповідь! На жаль, немає(...
Взагалі, два роки тому я ходив разом з мамою до кардіолога, спеціаліст мені виписала ліки для підтримки серця і дала направлення до психотерапевта й ендокринолога після розмови зі мною, але тоді був коронавірус плюс навчання в школі, а найголовніше - мама була зайнята, на роботі постійно, тому ми проігнорували це, бо немає ні часу, ні грошей. Нещодавно до свого дня народження (повноліття) я був у терапевта, щоб отримати довідку для фізичної культури, у мене виявили ту ж саму тахікардію і дали направлення до дитячого кардіоревматолога й ендокринолога, а вже після дн ми пішли записуватися з мамою, то нам відмовили, сказали лише до дорослих, і на цьому похід до спеціалістів закінчився. Я не знаю, чи варто наполягати на тому, щоб спочатку сходити до спеціалістів, до яких мене направили, і чи далеко дійдуть ці походи, оскільки мама вважає, що будь-які аналізи на гормони(два роки тому посилали) і похід до лікарів це лише трата грошей і часу. Я б, звичайно, міг би й самостійно нарешті піти без неї, але якщо будуть проблеми, чи потреба в грошах, то тоді ці походи не матимуть сенсу, напевно? Просто мене стримує будь-яке звертання до спеціалістів через маму, раніше через свій вік, а зараз лише через внутрішні кордони, бо вона не розуміє подібних проблем. Вона не довіряє медицині, в психологічні проблеми, особливо, в мої вона не дуже вірить, напевно... Та і я боюся з нею поговорити про це, бо я не уявляю цей діалог. Я ніколи про це не говорив, хоча через свій стан багато проблем в нас, наприклад, лінь, я не можу виконувати деякі справи, оскільки банально немає сил і бажання. Вона звичайно за цей діалог не вб'є мене і не накричить, але може відповісти на кшталт: "діти в Африці, військові в окопах, люди без рук, без ніг, гріх скаржитися", але мені від такої підтримки зовсім не краще :(
Тому звертати увагу на свій стан і проблему мені соромно, бо боюся, що я просто лінивий і тупий і це мої проблеми. Можливо, колись я зможу потрапити до спеціаліста, але зараз я не знаю, що робити, бо за ці роки я вже втомився та і вже 18 років виповнилося, треба вже щось діяти, бо грошей навіть на лікування не маю...Відчуваю замкнене коло і потребу хоч в якійсь підтримці, але при цьому боюся комусь про це казати й кудись звертатися, доводиться приховувати кожен день..

14-10-2023 17:05:41Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 352615 для Светлана Владимировна

Щиро дякую за витрачений час і увагу!
Можна я перепитаю, щоб уточнити чи правильно я зрозумів Вас?
Тобто мені все-таки варто звернутися за допомогою? В моїй ситуації я можу спробувати звернутися до невролога через направлення від терапевта? В психоневрологічний диспансер особливо в наш державний я боюся звертатися, бо знаю, що там ставлення до людей не дуже :( Хоча можна спробувати, але звучить страшно... Проте це єдині варіанти, щоб отримати безкоштовну медичну допомогу на початку? Загалом, як я зрозумів, мені спочатку треба звернутися за медикаментозною допомогою, щоб отримати сили та енергію, а після цього пропрацювати вже інші проблеми на сеансах з психологом?
Вибачте за те, що перепитую..

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

02-10-2023 Що робити коли немає сил?

01-10-2023 Я не бачу жодного виходу з ситуації ,а ви ?

22-09-2023 Я на дні замуленого озера і незнаю з чого почати

14-09-2023 Осіння меланхолія

11-09-2023 Прстійна втомленість та депресивний стан

11-09-2023 Як жити

08-09-2023 Не справляюсь с жизнью

31-08-2023 Депресивний стан чи що це?

22-08-2023 Это депрессия или просто усталость?

21-08-2023 Кохана людина глибоко занурилась в депресію і тепер сумнівається в почуттях до мене

Татьяна Валерьевна Данивская психолог · Answer 1 · 2023-10-14 15:50:56

Добрый день.
Вы очень тонко чувствуете происходящее в Вашем внутреннем мире, Ваше обращение пронизано болью и большим желанием жить.
Знаете, я понимаю, как непросто было Вам обратиться за помощью к другим и рассказать, что Вы чувствуете. Скорее всего Вы переживаете депрессивный эпизод и с этим состоянием сложно справиться в одиночку.
Есть ли у Вас возможность обратиться к психотерапевту?

Answer 2 · 2023-10-14 16:17:37

цитата:

чи мені хоч якась допомога, але потрібна...

Вам надо обратиться к врачу, так как вы описываете симптомы заболевания.
Вы можете сходить в поликлинику к неврологу или в психоневрологический диспансер к психиатру и получить бесплатную помощь.
Психотерапевты (те же самые врачи-психиатры) ведут платный прием, поэтому к ним смысла нет обращаться.

Дополнительно вам будет нужно проходить индивидуальную психотерапию с психологом.
Но после того, как вы стабилизируете свое состояние с помощью медикаментов, потому что для такой работы нужны силы и энергия, которых у вас сейчас просто нет.
К тому же вам нужно будет решить вопрос с финансами, так как консультации психологов платные (бесплатно вы сможете получить несколько консультаций в соц. центрах, а работать вам придется минимум 4-6 месяцев).
Возможно вам придется просить помощи у родителей, так как своих денег на психолога у вас нет, а выйти на работу в таком состоянии вы просто не сможете.

Татьяна Валерьевна Данивская психолог · Answer 3 · 2023-10-14 17:42:03

Вы уже совершеннолетний и не нуждаетесь в сопровождении матери в лечебное учреждение или в Центр психологической помощи.
Потому Вы уже можете полагаться на себя и сам позаботиться о своем здоровье.
Можно обратиться в поликлинику по месту жительства, в студенческую поликлинику, так же, там можно уточнить о Центре психологической помощи.
Сейчас очень много Центров, которые, оказывают бесплатную психологическую помощь, их адреса есть в интернете.

Answer 4 · 2023-10-14 18:13:16

Да, вам надо обязательно

цитата:

звернутися за допомогою

к врачам.

цитата:

В моїй ситуації я можу спробувати звернутися до невролога через направлення від терапевта?

Да, вы идете в ближайшую поликлинику к семейному врачу и берете электронное направление к неврологу.

цитата:

Проте це єдині варіанти, щоб отримати безкоштовну медичну допомогу на початку?

Да, это будет бесплатная консультация врача.
Но за лекарства вам придется платить.
Однако, если будет выписка от врача с диагнозом, возможно, мама даст вам на лечение деньги.
Или пусть она идет вместе с вами к специалисту и слушает объяснение диагноза и того, что будет, если не лечить заболевание.

цитата:

В психоневрологічний диспансер особливо в наш державний я боюся звертатися

Если боитесь идти в ПНД, вначале можно обратиться к неврологу.

цитата:

Загалом, як я зрозумів, мені спочатку треба звернутися за медикаментозною допомогою, щоб отримати сили та енергію, а після цього пропрацювати вже інші проблеми на сеансах з психологом?

Да, вы правильно поняли.
Только надо настраиваться на длительную психотерапию (платную), а не на бесплатные консультации в психологических центрах.
Потому что только планомерная работа поможет вам справиться с проблемой.
Разовые приемы у разных психологов только раскачают ваше нестабильное состояние.
К тому же вам надо будет тщательно подходить к выбору специалиста.
Психолог должен иметь соответствующее образование, позволяющее работать с вашим диагнозом и опыт работы. Поэтому вам потребуется время на поиск квалифицированного специалиста.

Допоможіть зрозуміти стан...

Поради відвідувачів