Question

15-03-2024

Я захворів, і, судячи з усього, доволі таки сильно. При тому внутрішній критик все ще змушує мене щось робити по хаті щоб зменшити тиск на мою дівчину. В кінці кінців, я зараз не в себе вдома, а в неї. Вона і її мама дають мені ліки і так далі хоч і це простуда з простим вологим кашлем, однак мене ні додому не пускають ні на вулицю. Приємно що за мною піклуються і я ніби не можу це прийняти адже я все життя старався впоратися з всим сам і це складно і водночас дуже приємно. При тому що коли я казав що та я можу і сам, лягай спати (була година ночі) вона казала що " Ні, ти хворий а я хочу за тобою попіклуватися ". Не знаю чого, але мій мозок в цей момент злегка включав приємну музику в голові і змусив виступити сльози які я не хотів дати побачити моїй дівчині бо щось всередині але був дуже щасливий в цей чудовий момент хоч і продовжував казати що та я сам та я сам. Щось мені заважає бути таким як вона і це напевно витримка через роки. В школі мене вже починали буллити коли бачили мої сльози, корчили обличчя плачучої людини ніби це погано. Дітьми були, що тут вже сказати. І я видно був дуже вразливий до цього всього, що мене змусити плакати ставало дедалі важче і важче. Я думав в кінці це дійшло і до фізичного болю, коли мені прямо на ногу впав топор (тупою стороною звісно ж) і коли до мене підбігли залякані батьки, мій організм знав що не все добре , мій мозок знав що не все добре, моя нога прям точно знала що не все добре,мій рот: "Щось сталося? Ну, топор впав та і все. Я не відчуваю нічого " і в цей момент мій мозок: "А, ну значить будемо терпіти будь який біль в цілому". Ну і от результат у порівнянні:

Дівчина: полежала і "боже як же я втомилася "
Я: зварив суп (навіть поки хворий), випив вітаміни, трошки повчив програмування і кажу що " почуваюся добре і все нормально" на фоні температури в 37.5, а вчора і взагалі 38.2

Моя дівчина вдарившись легенько головою: "Аау, боляче. Тепер у мене голова болить "

Я після топора від якого залишився огромний синяк на нозі: *відчуваю біль, відчуваю. Все* що кажу? " Все добре "

Я розумію що це деструктивна поведінка мозку адже якщо щось болить це значит що не все добре, а якщо ти на підсвідомому рівні не хочеш показувати біль оце вже проблема. Та навіть жарт бро мізинець яким ти вдарився вже мені не актуальний. Так, я вдаряюсь, не видаю ні звуку, закриваю очі, підсвідомо собі кажу "1, 2, 3" і біль пропадає і все окей. Я думаю це не норм

Питання від: Roman; Вік: 18

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

15-03-2024 08:29:24Доповнення від автора

Прошу вибачення за можливі помилки. Ще не створив звичку в собі перевіряти усе, що я написав :)

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу травм насильства (фізичного, сексуального чи психологічного), травма свідка, травма від знущань, принижень

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Схожі онлайн консультації

11-03-2024 Як не тримати все в собі і не гризти себе зсередини?

21-01-2024 Как повысить стрессоустойчивость?

16-01-2024 Кошмар.Смерть.

10-01-2024 как относится ко всему проще?

29-12-2023 Смогу ли я убить кого-то?

25-12-2023 Почему я разрушаю отношения с партнером?

20-12-2023 Насилие со стороны матери

09-12-2023 Обезценивание и перфекционизм

27-11-2023 Насильство

24-10-2023 Я відчуваю руйнацію особистості, я стаю чужою для себе внутрішнього людиною

score 1 · Answer 1 · 2024-03-15 08:45:01

Доброго дня!

Ви звикли подавляти свою внутрішню дитину. Коли ми хворіємо - відбувається регрес в дитинство, де можна злягти і відчути свою безпорадність. Ваша дівчина дає вам те, чого можливо не було у вас маленького. Турботу, співчуття, увагу та любов.
А що такого страшного трапиться якщо і ви дозволите собі саме таке відношення? Ви ж потребуєте його, хоча старий досвід атакує новий, проте щось нове таки трапляється з вами.

Терпіти і бути мазохістом по відношення до себе це дійсно не норма.
Для детального дослідження цієї теми рекомендую роботу з психологом!

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 2 · 2024-03-15 09:41:25

Доброе утро!

"Я думав в кінці це дійшло і до фізичного болю, коли мені прямо на ногу впав топор (тупою стороною звісно ж)"
Вам еще повезло - что не острием прям в ногу упал топор... иначе бы ситуация была гораздо сложнее...
Знаете скажу так, вы преувеличиваете болевые ощущения...
да температуру терпеть, а еще чтото при этом делать очень тяжело...
но другие люди вообще иногда даже, с температурой и на работу ходят ( что не есть нормальным) их обстоятельства заставляют - или чувство ответственности, или жажда денег.
Но я к тому, что есть ситуации намного сложнее по здоровью, чем просто синяк или температура.
И вот люди их как то выдерживают и проходят.
Как вы думаете как они это выдерживают?
И да, у каждого человека свой болевой порог - ктото ярче боль чувствует, ктото туже боль будет чувствовать слабее. ( хотя ситуации могут быть одинаковыми)
Ну и многое действительно зависит от характера - если есть выдержка и сила воли.
Ваша же девушка - ей еще сложнее или не привычнее терпеть боль. Может просто не хочет ее терпеть.
( любит себя, жалеет себя, или у нее другой болевой порог - тогда ваша боль - для нее будет сильнее ощущаться, и наоборот ее боль, для вас ерунда)
Плюс у каждого свои особенности организма. Организм очень сложно устроен. И болезнь любая влияет и на другие органы и т д.
Тут главное, чтоб человек не симулировал в таких ситуациях, и не манипулировал.
( через болезнь - другими людьми )

То что вы, привыкли терпеть боль- тут и плюс и минус.
Вы таки ее привыкли терпеть - и это хорошо.
А с другой - не всю боль нужно терпеть и не всегда. Нужен баланс - вовремя лечение, вовремя отдых.
Главное разрешить себе отдохнуть или позаботиться о себе.
Вам не удобно, что о вас заботиться именно девушка?
Или что вы ее напрягаете собой?
Или не хотите быть ей должным потом?
Заботились ли о вас родители?
И как вы сам о себе заботитесь?

score 1 · Answer 3 · 2024-03-15 11:06:03

Добридень, Roman. Що робити? Дати собі дозвіл іноді приймати допомогу. Ми живемо в патріархальному суспільстві. Досі ще. Нас вчать, що чоловік повинен бути сильним та мужнім, а жінка тендітною та слабкою. Але це всього-на-всього стереотипи. І вони нас дуже обмежують. Бо справжня мужність це - прийняти свою слабкість, а не ховати її. Справжня жіночість - це дозволити іншому бути іншим, а не змагатися з ним. Справжня сила в тому, щоби захищати слабшого, а не перемагати все і всіх навколо.
А ще, в кожній жінці живе чоловіче, а в кожному чоловіку - жіноче. Це про Анімус і Аніму. І якщо це не так - ми неповні.

Яна Дмитриевна Кузик психолог · Answer 4 · 2024-03-15 11:17:07

Доброго дня. Схоже, Ви витрачає доволі багато сил та ресурсів на стримування своїх відчуттів і свого болю, це дуже не просто. Хоча правильніше буде сказати стримуєте реакцію на біль, адже больові відчуття Ви таки сприймаєте. І тут виникає декілька питань:
- А що станеться, якщо б при ударі мізинцем ви голосно і прямо показали свою реакцію? Як би Ви на себе дивились і як би дивились інші?
- І друге - а що Ви отримуєте хорошо з такої поведінки? Коли стримуєте, будучи дитиною, сильний біль в нозі, що проносилось і проноситься в голові? Що в цьому цінного отримуєте від інших і можливо від себе?

Є ще декілька нюансів, але в переписці їх вже не обговориш. Спробуйте поглянути на себе в цих станах, дистанціюватись можливо і роздивитись, шо ще відбувається окрім описаного. Адже таке жорстоке відношення до себе дійсно деструктивне і чим далі, тим гірші наслідки може мати для Вашого емоційного і загалом психічного стану.
(І вже точно, не варто оцінювати здатність терпіти біль як щось "круте" і що "інші і більше терплять", як писали вище, адже це може тільки поглиблювати цю потребу приховувати свої реакції. А Ви, місцями, здається намагаєтесь приховати і ігнорувати свій біль навіть перед самим собою.)

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 5 · 2024-03-16 01:48:27

Виконання програми "Я повинен завжди бути сильним і терплячим" (бо з мене будуть глузувати й перестануть поважати) забирає багато сил, а також віддаляє у стосунках, бо зникає щирість і не дає іншій людині потурбуватися про Вас, відчути власну корисність.
Подібне потребує переформатування в психотерапії.

Що робити якщо мені складно приймати підтримку?

Поради відвідувачів