Психолог Ігор Васильович Огданський Івано-Франківськ

Добрый день.
Собственно совет дать вам сложно. Хочу обратить ваше внимание, что в вашем письме достаточно пространства, чтобы предложить вам то, о чем вы не спрашиваете. Например, вы говорите, что будете признательны за совет, а вопроса вообще не задаете. Тогда есть искушение посоветовать вам то, чего вы и не спрашивали.
С другой, стороны все же предполагаю, что хотя вам и не удалось сформулировать запрос, все же ваши сложности отношений с парнями отображены в ваших словах. Вы пишете, что не понимаете, в чем причина того, что повторяется в вашей жизни. В связи с этим вашим замечанием все же попробую предложить вам некоторые гипотезы. Если подойдет – хорошо, если нет, то, по крайней мере, выскажу свое мнение.
В ваших словах я замечаю два оттенка невозможности продолжать отношения. Один – потому, что понимаете, что с привлекательными как личности не можете, а второй – понимаете, что с привлекательными физически но не личностными качествами, не стали бы. Интересно, что в первом случае вы более категоричны, тогда как во втором вы используете сослагательное склонение. То есть, правильно ли, что если бы физически привлекательные нравились бы вам как личности, то это для вас была бы хорошая возможность выбора?
Вот вам гипотеза почему так происходит: из-за того, что вы бессознательно расщепляете образ потенциального партнера на две несовместимых части. Грубо говоря: «Плохой и привлекательный» и «Хороший, но не интересный». Собственно, ключевое слово здесь: бессознательно. И расщепление здесь тогда в вашем восприятии, а не в парнях. Вполне возможно, что на определенном этапе вашего роста и развития, что-то оказалось сложным в том, чтобы воспринимать близкого человека целостно. Например, маму. Если у вас с ней сложные отношения или таковые были, например, в 2 – 3-х летнем возрасте. Точнее ее отношение к вам, как к дочери… Но это всего лишь гипотеза, которая при хорошей возможности требует детального исследования и опровержения или подтверждения.
Конечно же, для этого вам желательно заручиться поддержкой профессионала.
Может это и не совет, но вполне себе мнение. В любом случае, ваши интерес и дискомфорт могут быть для вас достаточно сильными ресурсами в исследовании важной вам темы. Считаю, что если человеку хорошо, то и изменений не хочется. К счастью, у вас есть возможность достичь того, чего хочется на самом деле.

Похоже, что вы проживаете какую-то важную для себя потерю. И это, вполне возможно, потеря иллюзий и / или какой-то части себя (опыта, чувств, переживаний). Если это действительно так, то намеренные попытки заполнить пустоту раньше срока вряд ли к чему-то удовлетворительному приведут...

Не знаю, наскільки варто апелювати до тверджень на кшталт "чоловік повинен" (так само як і "жінка повинна"). Це ризик будувати стосунки на звинуваченнях. Якщо стосунки тримаються на почутті провини, то вони можуть бути тривалими, звичайно. Але переважно дискомфортними... Така ситуація часто характерна для стосунків із залежними людьми (від алкоголю, наркотиків чи гри).
З іншого боку, прояснення очікувань від партнера та готовність іти на зустріч - це важливий ресурс для стосунків. Правда, це може бути для пари непроста робота...

Схоже на те, що у тебе з психічним здоров'ям досить добре (хоча однозначно стверджувати я не беруся :-). Може, навіть краще, ніж ти собі гадаєш. Бо вже діагнозів собі понасталяв: і невроз, і депресія...

Здравствуйте!

Мой текст вам может показаться глупым, но мне кажется, что выход там же, где и вход. И для меня это вопрос смысла.

Во-первых меня впечатлили ваши слова о том, что нужно налаживать личную жизнь, общаться с новыми людьми. Это для меня странно. Если нужно, то кому и зачем? А вообще хочется? Не ясно, то ли вы говорите о важной для вас потребности и, например, о разочаровании, что не удается удовлетворить ее... То ли вы себя принуждаете делать то, чего не хочется.

Во-вторых, позволю себе усомниться, что слова "отношений не было" - про вас. Потому, как вы все же отношения описываете, но скорее их качество связанно с нарушением баланса "брать - давать".

А кроме того, отношения возникают раньше, чем мы. Мы появляемся в отношениях, а уже потом их создаем.

В любом случае, ощущение, что не удается двигаться дальше вполне закономерно. Только мне еще кажется, что ваша ситуация, как и возможные решения скорее парадоксальны, чем прямы. Это как у Льюиса Кэррола, в "Алисе", что-то вроде такого: "Чтобы оставаться на месте, надо быстро бежать вперед"...

Привіт!
Монолог - то теж формат.
Як на мене, питання сенсу - одне з найважливіших. Без сенсу складно. Ще складніше, ніж без сексу. Але це не значить, що він (сенс) легко знаходиться. То може бути і складна, і водночас цікава пошукова робота.
Нещодавно вичитав у книжці Віктора Франкла: "Стурбованість людини, навіть відчай, що викликані нікчемністю життя, - це духовне страждання, але в жодному разі не душевна хвороба".
А те, що ти не задав питання дозволило мені не відповідати. Натомість - твій монолог дав можливість відгуку тією темою, яка зараз цікава мені.
Щодо віку і досвіду - то все невідворотно змінюється. Як один дядько написав нещодавно: "Зміни - це єдина константа".
Якось так.

Вітаю!
На мою думку, у вашому питанні є декілька можливих напрямків для дослідження ситуації:
- Стосунки між вами й чоловіком. Наприклад, що означає для нього і для вас усиновлення вашого сина від іншого чоловіка.
- Ставлення вашого чоловіка до усиновлення хлопчика або / та до позбавлення батьківських прав його рідного батька.
- Стосунки вашого чоловіка з вашим сином.
Кожен з цих напрямків може стати великим ресурсом для розвитку вашої сім'ї та кожного з вас.
Крім того, особисто мене дивує, що ви готові ставити питання руба: або всиновлює, або розлучатися. Чому так? З вашого короткого тексту можна припустити, що всиновлення є дуже важливим особисто для вас. Якщо це дійсно так, то чому? Можливо вашому чоловікові варто більше знати про ваші почуття та потреби?

Здравствуйте, Лиза! Отправлял вам запрос на общение, чтобы написать ссылки на сайты садекватной, на мой взгляд информацией о селфхарме. Не знаю, разрешается ли здесь написать если это не самореклама. Тем не менее, попробую здесь: 1) https://batenka.ru/resource/med/self-harm/ 2) http://natalia-lomaeva.ru/self-harm-about/
Вот.

Здравствуйте, Лиза!

Написал вам личное сообщение. Насчет ресурсов с информацией о которой вы спрашиваете.

Можете ответить, получили ли?

Здравствуйте, Лиза.

Единственный вопрос, который я прочитал в вашем тексте: "Что-то идет не так?". Мне ваш вопрос кажется скорее констатирующим ваше сложное эмоциональное состояния. Предпринимаемые вами действия (селфхарм, попытки налаживать отношения) похоже, свидетельствуют, что вы в поиске. И, как по мне, этот поиск вполне заслуживает уважительного отношения. Другое дело, что это вас пока скорее утомляет, нежели облегчает ситуацию... Дело в том, что вы уже есть, и качество этого бытия зависит от вас больше, нежели вы пока в это верите. Даже, если вы не поверите в то,что я здесь пишу...

Мне кажется, что задать "правильные" вопросы может быть намного "помогательнее", чем получить "правильные" ответы. Поэтому...

Вот вам несколько вопросов:
Есть ли другие люди, с которыми у вас отношения поддержки, например, в какой-то одной сфере жизни?
Может быть, стоит вам подсказать некоторые интернет-ресурсы с информацией насчет преодоления селфхарма?
Какие еще у вас есть способы облегчения сложных эмоциональных состояний?

Может, среди этих вопросов, есть тот который вам пригодится...

Доброго дня, Анно! Ви описуєте достатньо складну життєву ситуацію. Зрозуміло, що в такому разі заочна письмова консультація має суттєві обмеження. Адже реальна зустріч з фахівцем-психологом чи навіть спілкування за допомогою засобів зв'язку (телефон, скайп тощо) дають набагато більше можливостей. Однак, все ж вважаю, що деякі орієнтири та підказки ви може отримати і з відповідей фахівців тут.
На мою думку, варто орієнтуватися у тому, що відбувається тут і тепер. Тобто на те, що відбувається зараз у вашому житті. Ви пишете, що живете із надмірним почуттям вини та шукаєте шляхів розв'язання ситуації, а також варіантів пояснення, чому так сталося? Чи це стосується ваших дій у стосунках з теперішнім партнером, чи це стосується вашого травматичного досвіду - все це вже належить минулому, яке створює вам дискомфорт "тут і зараз".
Робота з такими ситуаціями теж вимагає багато зусиль та відвертості. Звичайно ж відвертості з собою - в першу чергу. З одного боку, це не означає, що відразу потрібно все і без підготовки розповідати партнеру. З іншого - уявіть собі ситуацію, що ви живете постійно з людиною, від якої весь час повинні щось приховувати. Наскільки така перспектива для вас реалістична з точки зору розвитку пари, сім'ї? З досвіду можу припускати, що питання відвертості у стосунках - це практично завжди питання пари, а не лише однієї людини.
Тож тут є два напрямки, як на мене.
Перший - це робота з парою, можливість розібратися у стосунках та зрозуміти чого і в якій ситуації бракує. Свого роду - профілактика і налагодження контакту. Це робота тут і тепер для перспективи набуття парою більше ресурсів витримки, ефективної взаємодії, взаємопідтримки та можливостей бути разом в моменти не лише, коли все гаразд і багато позитивних емоцій, а й коли складно.
Другий шлях - ваша особиста робота над собою з почуттям вини, з травматичним досвідом, а найперше - зі своїми способами шукати рівноваги, емоційного балансу, зцілення, можливостей будувати надійні стосунки, де є безпека, впевненість та підтримка одне одного.
В кожному разі робота може бути комплексною: і література, і робота з партнером, і робота з фахівцем (сімейним консультантом чи психологом), і самоаналіз, і групи підтримки (наприклад, для тих, хто постраждав від сексуальних абьюзів).
Коли виникнуть питання, задавайте.
Успіхів вам.

Вітаю! Перш за все, хочу зауважити, що події, які ви описуєте можна розуміти по-різному. Від своєрідних випробувань стосунків та партнера на міцність до переживання стану сумнівів або способу організовувати стосунки таким чином, щоб за рахунок партнера задовольняти якісь несвідомі потреби (наприклад, маніпулювати кимось). В такому разі прояснити ситуацію можна лише з часом та за допомогою відвертої розмови про свої почуття і потреби. Ця ситуація може бути ще й ускладнена тим, що чоловіки й жінки, як правило, по-різному повідомляють про свої почуття, стани, переживання, бажання потреби і цінності. Наприклад, те що ви сприймаєте як докори з боку вашої дівчини, цілком можна сприймати як необхідність підтвердження її важливості для вас. І навпаки, коли ви кажете їй, що вона робить помилку, то вона може почути не "ти мені цінна і важлива", а певну погрозу і небезпеку. Тож, можливо, тут питання у тому, чого ви хочете одне від одного насправді і чи ці бажання співпадають, чи різняться (наприклад, ви хочете більш інтимних стосунків, а дівчина хоче пересвідчитися наскільки ви для неї надійний партнер для створення сім'ї). Або ж то просто "труднощі перекладу" з "марсіанської" мови на "венеріанську" і навпаки :-) В кожному разі бажаю успіху у пошуку своєї пари!

Доброго дня, Інно! Якщо ви продовжуєте слідкувати за кимось і не припиняєте це робити самостійно, то для вас це, очевидно, має якесь значення і відповідає за задоволення певної важливої для вас потреби. Тож якщо коротко відповідати на ваше запитання про те, як перестати, то можна сказати так: знайти інший спосіб реалізовувати цю потребу. Можна скільки завгодно говорити, що це про самооцінку чи про схильність до вуаєризму чи ще про щось, але це нічого не дасть, допоки ви собі не відповісте відверто на запитання "Для чого мені це потрібно?"

Здравствуйте, Сергей! Опираясь на описанные вами явления, могу предположить, что речь идет скорее о способах обходиться с аффектами (сильными чувствами), нежели о клинике. Такие чувства как страх и стыд могут быть весьма сильными и часто их сложно проживать. Причину именно таких проявлений я бы не брался устанавливать заочно - слишком много возможных вариантов. Например, таким образом на телесном уровне человек может останавливать сильные чувства, которые при этом никуда не деваются. В таком случае завершить внутри себя ситацию невозможно, а найти экологический способ сделать это по-другому эти же сложные чувства могут мешать. Согласен с коллегой, что если так долго это приносит дискомфорт, то хорошим вариантом может быть поиск специалиста по теме.

Здравствуйте! Если речь идет о том, что прояснить определенные вопросы в отношениях невозможно, то часто человек остается с ними один на один. В таком случае, желательно найти кого-то другого, с кем можно обсудить такую незавершенную ситуацию. Хорошо бы это был специалист и / или незаангажированный в данной ситуации человек. Вероятно, что если вы не можете "отпустить", то речь идет об определенной эмоциональной зависимости. Хорошо бы здесь немного разобраться. Если интересно, то для ознакомления с темой могу порекомендовать книгу Ирвина Ялома "Лечение от любви". Или еще "Освобождение от созависимости" Берри и Джаней Уайнхолд. Что касается вашего непосредственного запроса методики... Для этого важно уточнить, что выбор метода / методики что-либо с чем-либо делать зависит от того, что именно и как происходит с вами. В таком случае более важны вопросы, чем ответы. Например такие: Что приносит вам такой эмоциональный дискомфорт? В чем ценность данных отношений? Что вы от них получаете / -ли? Что так сложног отпустить? Могут ли одни отношение стать "лекарством" от других?...
Счастливого Вам пути!