Стосунки: прийняти чи перевиховати?

Бажання змінити одне одного присутнє практично у всіх стосунках. Це однаково проявляється як у поведінці чоловіків, так і у поведінці жінок. Але в одних випадках про це заявляють прямо: Ти маєш (маєш)... тощо. А в інших випадках це виявляється у вигляді невдоволення поведінкою іншої людини і супроводжується або бурхливим проявом емоцій (наприклад, це гнів у різних його проявах), або маніпуляціями (сльози, образа).

Так, мабуть, завжди. Люди живуть у різних умовах, виховуються по-різному, і коли вони починають спілкуватися/жити разом, їм доводиться шукати спільні інтереси, вести спільне господарство, розвиватися — це неминуче тягне за собою необхідність змінюватися, в народі це називається «притиратися».

В том, чтобы определять, кто ответственен за авторство жизни отдельного человека, есть два крайних полюса: 1) сосредоточение на себе; 2) сосредоточение на другом. В кабинет психолога представители этих «полюсов» приходят с двумя типами обращений: 1) «Помогите мне измениться» и 2) «Помогите мне изменить другого».
Мне кажется, что ответ на вопрос «да, часто» или «скорее редко, чем часто», или «редко», «постоянно», «никогда» и т.п. одинаково мало информативен в отношении отношений в паре «мужчина — женщина», так как такие ответы могут быть лишь свидетельством того, к какому из полюсов ближе автор ответа.
Лично я думаю, что все мы в процессе жизни перемещаемся между этими «полюсами», а иногда застреваем ближе к одному из них. И когда это становится дискомфортно, тогда возникает потребность в помощи со стороны.

Я — сімейний психолог. І так, часто;)

Чоловіки хочуть приводити своїх дружин до мене, щоб я їх змінила та пояснила, що з ними не так.

Насамперед я пояснюю чоловікам неможливість та некоректність такого запиту.

Так, звичайно. І не просто стикалася, але й сама була учасницею такого процесу 😄. Почуття невдоволення та образи завжди супроводжують вас, якщо ви хочете змінити свого коханого/чоловіка. Але ж головна причина завжди криється в нас самих: нездатність піти «назустріч» чи сором розповісти про свої почуття, пояснити їх. Не рідко, можливий і страх перед реакцією коханого/коханої. Набагато легше висловити претензію, вказати на недоліки чи, ще більше, — критикувати.

Частіше стикаюся з бажанням жінки змінити партнера, взяти його життя під тотальний контроль, прикритий турботою та опікою в позі *цукерниці*. У стосунках жінка не в змозі відпустити свою домінуючу роль і почати елементарно довіряти діям партнера. Що стосується чоловіків, які намагаються змінити жінку, тут лише поодинокі випадки, зазвичай це чоловік у ролі тирана, який не може впоратися зі своєю агресією.

Практично у кожної пари в різні періоди стосунків виникає спокуса переробити свого партнера.
І особливо ця спокуса велика в період знайомства та першого року спільного життя, коли дуже хочеться, щоб обраниця/обранець були «ідеальними».

Так, часто стикаюся з бажанням змінити іншу людину.

Да, очень часто. Причём, особой разницы между полами здесь нет.

Конечно, чаще на консультации обращаются женщины, поэтому и такой запрос чаще звучит от них. Также часто за темой смены партнёра стоит другая тема, которая больше о общении, новых правилах, новых договорённостях, изучении и большем понимании себя, партнёра, психологии отношений.

Бажання щось переробити в партнерові — це неприйняття індивідуальності іншої людини та бажання зробити її «зручною» для нас.

Усе дуже ситуативно, не можна всіх мести однією гребінкою. Хтось намагається навчити свого партнера своєму баченню світу, хтось зробити своє життя або життя обох кращим/комфортнішим, а хтось хоче виділитися на тлі свого «недосконалого» партнера. У кожній ситуації різні причини.

Думаю, это может свидетельствовать о многих разных вещах. То, что является недостатком у другого, на мой взгляд, для кого-то ещё может быть сильной стороной или вообще безразлично. Считаю, что в таком случае речь идёт скорее о неудовлетворённых собственных потребностях, а не о задаче изменить другого человека. Ведь даже желание контролировать или обиды на другого имеют какую-то конечную потребность. Не бывает желания контролировать ради потребности контролировать.

Причини варіюються.

Це може бути й від того, що людина вважає, що саме це — любов.

Що так вона допомагає партнерові.

Але, незалежно від мотивів, до поліпшення стосунків це не призводить.

Спроба змінити нашу поведінку — це бажання комфорту, зручності. Частково це й бажання контролювати, але іноді — це неприйняття якихось наших недоліків. Усе дуже індивідуально, адже кожна родина, як і кожна людина — індивідуальна.

Неприйняття насамперед своєї травмованої частини, велике бажання все контролювати, ілюзорно думаючи, що так можна уникнути болю.

Нерідко це спроба змінити окремі недоліки та буквально «запихати» свою другу половинку у свою фантазію про «ідеального» для себе партнера та стосунки з ним. Це цілком здорова потреба мати поряд людину, хоча б у чомусь задовольняючу мої потреби, бажання.
Але не завжди це бажання може бути таким невинним. Через особистий досвід, життєву історію у деяких людей це бажання змінити іншого перетворюється на тотальний контроль з обов’язковою умовою «ти маєш змінитися і стати таким, як я хочу». І тоді у стосунках починаються складнощі… (у таких випадках краще звернутися за допомогою психолога, адже це варіант або закінчується розривом стосунків, або пригніченням особистості одного з партнерів).

Швидше за все, це небажання людини займатися власним розвитком, підсвідомий страх побачити себе справжнім. Коли людина займається власним розвитком, у неї немає часу й бажання змінювати інших. Неможливо змінити іншу людину, якщо вона сама цього не захоче.

Всё зависит от того, что это за черта или действие, которое хотят изменить. Если, не изменив что-то, вы не представляете себе отношений, то лучше их прекратить, потому что принятия не будет.

По желанию сменить партнёра могут быть:
- не удовлетворённые потребности одного из партнёров (недостаточно внимания, времени, помощи, заботы, понимания, романтики, секса);
- манипуляции (желание сделать партнёра "удобным");
- разные характеры, ценности, предпочтения;
- психологические травмы прошлого, страхи;
- выгорание, трудности, как правило связанные с работой (партнёр вымещает, срывается на другом партнёре, потому что не в состоянии справляться с определёнными трудностями).

Звичайно, якщо прохання стосуються зручності спільного проживання, то прислухатися до партнера потрібно. Але потрібно розуміти й той факт, що в кожній людині існують певні якості, які в ньому «вшиті» дуже міцно. Наприклад, людині взагалі не властиво бути охайною. Тут спроба переробити іншого буде ламанням його натури і однозначно шкідливою для людини. Тому намагайтеся домовитися. Не виходить — час сам приведе вас до розставання. Це станеться рано чи пізно.

Саме питання для мене звучить так: «Як зрозуміти, коли мої кордони порушуються, а коли прохання адекватне?» «Що він хотів цим сказати: йому просто не подобається, коли тюбик не закритий, тому що це не гігієнічно, чи він вважає мене неохайною, а може, він взагалі хоче мене докорінно змінити і це перший крок у перетворенні мене на рабиню?!» Ось тут хотілося б розуміти, що думає про це той, кого просять, адже бувають випадки, коли зауваження цілком адекватне, але через небажання чути критику це сприймається як штурм Бастилії, а бувають, звичайно, й необґрунтовані претензії заради «нагадати, хто в домі господар». У будь-якому разі, відверта розмова по душах здатна привідкрити завісу таємниці й розставити всі крапки над «і».

Умение идти навстречу — одно из самых важных для поддержания отношений. Другой вопрос — это вопрос качества, формы и содержания такого движения. Может быть это уступка, которая даёт возможность примирению и взаимопониманию. Может быть это «заявление» о важной неудовлетворённой потребности. Может быть это ростки насилия в отношениях... и ещё много подобных «может». Ответ на такой вопрос без учёта контекста, содержания ситуации, со всеми деталями, часто детективного сюжета, может стать профанацией.

Пофарбувати волосся та не закривати тюбик зубної пасти — дуже різні прохання.

Перше — це втручання у зовнішність. І якщо це збігається з вашими бажаннями — чудово.

Але якщо фарбувати волосся виключно через страх втратити партнера чи догодити — не варто.

Закручувати тюбик — тут важливо зрозуміти, що в побуті відбувається момент, коли дві абсолютно різні особистості з різним режимом та звичками хочуть жити комфортно. І зміна звичок неминуча заради гармонії в родині.

Усе залежить від того, наскільки комфортно ви себе почуваєте при цих проханнях. І завжди треба пам’ятати, що партнерство — це спільна творча робота над гармонією, яка буде приносити задоволення обом партнерам.

Варто обговорювати все, що відбувається у стосунках, включно з дрібницями. Навчитися бути щирим із партнером, щиро обговорювати з ним свої почуття, бажання та потреби. Вносити та приймати в стосунках гумор, не допускати тону звинувачення та докорів — це те, що ранить найдужче.

Це саме про «фантазії про ідеального партнера». Прохання щось зробити — це лише спроба партнеру сказати «Для мене важливо, щоб тюбик зубної пасти був закритий».
І в такі періоди дуже важливо наважитися та поговорити один з одним про те, хто і як бачить стосунки, обов’язки один перед одним, прояви уваги та турботи тощо.
Чим більше партнери спілкуються один з одним, тим простіше зрозуміти потреби/бажання іншого, важливе для нього в різних сферах життя.

Якщо це дрібні поступки, які не суперечать цінностям, то так. Згладжуючи гострі кути, зміцнюються стосунки.

Очень странно вообще заставлять что-то менять в себе без собственного желания или даже мысли об этом. Изменить цвет волос по просьбе партнёра — неправильно. Вы должны делать такие вещи только по собственному желанию.
Просьба закрывать зубную пасту или мыть после себя посуду — это вопрос не о вас как о личности, а о некоторых бытовых действиях, и здесь компромиссы очень важны.

Очень важно, чтобы партнёры общались друг с другом и слышали друг друга. Обсуждали свои желания, желаемые изменения и договаривались о том, что бы хотелось, чтобы было по-другому. И это абсолютно нормально идти навстречу друг другу в изменениях. Но также стоит учитывать свои желания, привычки, ценности. Ключевое — это диалог, взаимопонимание, желание услышать друг друга.

Касательно возможного желания манипулировать, использовать уступки партнёра, если один из партнёров пойдёт на уступки. Важно чувствовать себя, быть честным перед самим собой, конечно не идти на все уступки и пожелания, идти только на те, которые для вас возможны, допустимы. И снова же важно общение, взаимное уважение.