Питання для обговорення
Питання 1
Ознаки емоційного вигорання
У цьому випадку людина деформується середовищем, ламається ним: вона розуміє, що не може бути такою, якою вважається «правильною» у її професійному колі, вона — біла ворона, якщо не зовні, то внутрішньо, відчуває безпорадність у боротьбі «з системою», впадає в депресію, і тому ефективність її праці знижується аж до повної небажання працювати.
Вигорання — стійкий і незворотний феномен, що полягає в накопиченні негативу, втоми, виникненні низької професійної самооцінки. Така людина націлена у своїй роботі виключно на результат, а не на процес (оскільки цей процес не приносить їй жодного задоволення); вона виключає з своєї роботи людські мотиви (зробити щось «заради когось» — на це вона ніколи не піде) — та й взагалі уникає емоційної близькості з колегами; оцінює людей у межах своєї професійної сфери негативно й цинічно («хіба ви не знаєте: усі ми, хірурги — садисти й алкоголіки!»).
— Вы слышали, в магазины завезли фальшивые новогодние игрушки!
— Как вы узнали, что они фальшивые? Ведь, точно такие же были в прошлом году.
— Да, но эти не радуют.
Так что, если работа вас радовала, а теперь уже нет, то это повод задуматься.
- апатичний настрій
- фізіологічна слабкість
- усе, що раніше приносило задоволення, не тішить
- відгороженість від спілкування, поза професійною діяльністю
- безпорадність, почуття провини
- зниження самооцінки своєї професійної діяльності
Існують стадії розвитку емоційного вигорання.
Коротко можна визначити емоційне вигорання через відчуття порожнечі та безглуздості на тлі загального виснаження.
Питання 2
Кому найбільше загрожує синдром емоційного вигорання?
- оператор кол-центру;
- продавець-консультант;
- учитель;
- соціальний працівник;
- соціальний педагог;
- психолог;
- психотерапевт;
- організатор заходів тощо.
А взагалі, багато чого залежить від людини, від
Загалом можна сказати, що найбільше синдрому схильні люди, які переживають дефіцит справжнього, екзистенційного сенсу, тобто ті, які віддають себе роботі, не проживаючи в ній своїх цінностей.
Питання 3
Способи боротьби
По-друге, помічаючи у себе «небезпечні ознаки», ви вчасно можете задуматися про зміну місця чи навіть напряму діяльності ДО того, як станете професійно непридатними на попередньому місці роботи або вона вас «перемеле». Тоді ваша перекваліфікація буде сприйматися і вами особисто, і оточуючими не як спроба «врятуватися з тонучого корабля», а як «відкриття другого дихання». Поміркуйте на дозвіллі — чим ще ви могли б і хотіли б займатися, до чого у вас є схильності, які задуми ви не здійснили колись — можливо, ви дасте собі новий шанс.
- Балінтовські групи.
- Супервізійні групи.
- Інтервізійні групи.
- Власна психотерапія.
Допомога для людей, які не пов’язані з психологією.
- Звернення до фахівців (психологи, психотерапевти).
- Відпочинок, відпочинок, відпочинок.....
Проводячи дослідження цього питання, можу зазначити, що у профілактиці емоційного вигорання дуже важливі превентивні заходи, а також комплексність надання допомоги.
Коли психолог надає клієнту (працівнику організації) не лише психологічну допомогу, але й виступає основним супроводжувачем у питаннях розподілу робочого навантаження, якісного надання медичних послуг, а також виступає як особистий консультант і тренер. Усі ці етапи роботи в комплексі допомагають знизити або попередити формування основних фаз вигорання та призвести до реальних успіхів працівника у його професійній діяльності.
Цим займаються психологи на великих підприємствах — вони працюють пліч-о-пліч з керівниками відділів (менеджерами) задля збереження психічного здоров’я своїх підлеглих.