Question

14-12-2023

Допомогаю кішкам. Стерилізувала, пристроювала іноді. Кормлю іноді. Спілкування з кішками подобається.
Але з ними на вулиці траплється сумне. Вдома чотири з вулиці, але всіх не візьмеш. Буває, мені говорять про те, що тваринка загинула( Збила машинв, злі собаки напали, чумка та т.п. Мені стає дуже сумно(

Як спокіно сприймати сумні випадки з тваринами? Не расстроюватись?
Допомогати, але не привязиваться до них? Бо прилаштовую, тобто віддаю тварин, часто не знаю потім, як вони живуть.

Питання від: Джулія; Вік: 47

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу перепадів настрою, збудливості чи роздратованості, гніву, провини тощо

14-12-2023 15:40:38Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356460 для Алла Володимирівна

Я розумію, що вони живуть менш людини, тому доводиться їх втрачати( Але кожна з кішек особистість для мене, іншей такий вже не буде(
КІшки дуже ніжні, красиві, граціозні та беззахисні, тому подобаються мені 💖

14-12-2023 17:03:55Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356488 для Павел Леонидович

Діти є, але вже не маленьки. А мені подобається піклуватись о маленьких та милих істотах.
Подобаються кішки та малі собачки (такі, як бішони, шпіци та т.п. ).
Але кішки потрібують менш уваги, тому в мене кішки.

Всі чотири з вулиці. Але викидають в нас котів, кошенят, я прилаштововала, але траплялось іноді сумне( В мене тоді почуття провини, що могла врятувати, але не стала( Ресурсі в мене обмежені, тому не можу допомогати усім, їх багато.

15-12-2023 05:26:19Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356512 для Алла Володимирівна

Я ще допомогаю притулку, прилаштовую котів. Вони жили у мене на перетримці, прив'язуюсь, але приходится віддавати.

Я брала тимчасово на перетримку більш двадцяти тварин цим літом.
Але мені було важко, вбирати не поспівала, бо ще й працюю та маю хвору стару маму. Сусіди сварились на мене(
Тому зараз не несу усіх вуличних зараз додому, годую на вулиці.
Ось десь зникло дуже красиве кошентко, яке годувала, я сумую (
Їх там, на дачах, біля 20 тварин. Не всі їдуть в руки. Стерилізуємо, годуємо, але тварини на вулиці(

15-12-2023 05:28:55Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356498 для Павел Леонидович

Я погано приймаю сумну реальність. Теж саме з хворою мамою 87 років, якій краще не стає, а я нервую через це.
Хотіла б жити в ідеальному світі, де не трапляється нічого сумного)

15-12-2023 10:29:58Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356461 для Тетяна Артеменко

Як бути с почуттям провини та сумом, якщо хотів допомогти, але не те що не зміг, а вирішив зробити це потім, бо втомився?
Але не вспів, тваринка загинула(
Таке було в мене, була впевнена, що допомогу, але все закінчувалось сумно(
Не можу відпустити таки ситуації, вони даже сняться мені((

15-12-2023 10:33:12Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356512 для Алла Володимирівна

Я допомогаю притулку, тому доволі часто бачу сумне(
Але спілкування с кішками також і радість приносить, я люблю їх гладити дуже, гратись з ними)
Ось свої є. Також на перетримку брала, цих було жалко віддавати потім(

15-12-2023 10:42:35Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356461 для Тетяна Артеменко

Треба допомогати одразу, бо буде піздно потім? Якщо ресурсів небагато, рідні против великої кількості тварин в домі?
Втомлююсь, не прибираю, сусіди сварять за запах(
Вже зрозуміла, що більш 10 кішок в домі - перебор для мене.
А дозволяють постійно мати лише трьох. Інших прилаштовую, нажаль, не завжди добре.

15-12-2023 10:45:53Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356467 для Наталия Горская

Мені здається, що тількі кішки любять мене по-справжньому іноді. Вони вдячні за мале - обігрів, накормив, - і вони любять.
Бо людям завжди щось треба від мене, і завжди мало(

15-12-2023 11:01:27Доповнення від автора

Безумовної любові не вистачає в мене. Кішки не будуть мене сварити, що мало заробляю, погано виглядаю чи в домі не прибрано)
А люди завжди любять тоді, коли ти в ресурсі, та можеш ще і їм щось дати.

16-12-2023 07:40:18Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356550 для Наталия Горская

Так, в мене почуття провини є. Що в мене мало ресурсів.
Така ж ситуація з мамою, їй зараз 87, вона інвалид з 50 років. Мені тоді 10 було, мене народили в 40.
Я єдина дитина матері одиночки. Чомусь все життя почуття провини. Та того, що я хуже інших, бо сім'я була бідна, мама хворіла, батька я не знала.
Хочу щось корисне робити. Але роблю мало. Інші люди більш успішні, тому більш можуть допомогати оточуючим.
Мене вже писали колись, що у мене життєвий сценарій Рятівник. Це так?

16-12-2023 07:58:42Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356547 для Алла Володимирівна

Я вважаю ще, що роблю корисну справу, коли стерилізую тварин. Крім того, що вони подобаються мені.
Бо робота мені не подобається зараз. А допомога тваринам корисна, але не дає грошей, я, навпаки, трачу на це гроші.

16-12-2023 09:15:01Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 356549 для Тетяна Артеменко

Що роблять люди, в яких іноді на роботі сумне буває? Наприклад, лікарі. Як вони долають переживання?

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

14-12-2023 Пустота всередені

09-12-2023 Постійно плачу, як з цим боротись і що це значить?

02-12-2023 Очень плохо себя чувствую морально что уже думаю о том что бы оборвать всё

28-11-2023 Чи все зі мною нормально?

24-11-2023 Сначала хочется очень сильно жить, а потом покончить с собой

23-11-2023 Как контролировать раздражение и агрессию?

22-11-2023 есть ли у меня проблемы с головой или это обычное состояние?

19-11-2023 Зрада у відносинах.

13-11-2023 Чувство вины

13-11-2023 Я не можу вийти з ізоляції, в яку сама себе загнала

score 1 · Answer 1 · 2023-12-14 14:25:18

Ви чутлива, емпатійно турботлива людина, проте іноді чутливість бере верх і ви можете страждати. У тварин як і у людей своя доля.
Зі своєї сторони ви робите те, що можете і треба зрозуміти, що ви не Бог і не в вашій владі життя живих істот. Тварини мають свої закони і свої стратегії, ви можете полегшувати їхнє життя, але не жити за них.
Часто гіпер опіка над кимось маленьким свідчить про власну травму, де можливо ви потребуєте допомоги. Щось крихке і беззахисне є і всередині вас. Це тема для дослідження з психологом!
Бережіть своє любляче серце❤

Тетяна Артеменко психолог Черкаси · Answer 2 · 2023-12-14 14:25:31

Джулія, ніяк не вийде "спокіно сприймати сумні випадки з тваринами" і "не расстроюватись". Бо ми - люди, а людям властиво сумувати за своїми улюбленцями. Наш сум - це ціна нашої любові, коли трапляється щось погане.

Наталия Горская психолог Київ · Answer 3 · 2023-12-14 14:50:04

Джулія, ваше співчуття до тварин скоріш за все є певною проекцією ваших внутрішніх переживань стосовно беззахисності в цьому житті.
Можливо, якщо Ви "доберетесь" до першоджерела ваших почуттів і зможете опрацювати те, що їх викликає , то Ви станете інакше бачити ситуацію з тваринами.
Співчуття , звісно, це нормальний стан, але є ситуації, коли воно "зашкалює" і заганяє в "кругове коло ", з якого важко вийти і переключитись на інші сторони життя.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 4 · 2023-12-14 16:54:10

Если человек - жив и не является психопатом или нарциссом, он НЕ МОЖЕТ не расстраиваться и не переживать.
Жизнь - это не сеанс в кино с попкорном.
Другой вопрос: почему Вы так сильно привязываетесь к кошкам? Может потому, что у Вас, вероятней всего, НЕТ детей? А животные часто занимают место именно детей. Ведь кормление и уход за ними, равно как и пристройство, это проявление и реализация РОДИТЕЛЬСКОЙ функции - заботы как о ДЕТЯХ.

Відредаговано автором 14-12-2023 16:55:03

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 5 · 2023-12-14 18:22:17

Ну, если дети уже выросли, то значит остается потребность реализовывать свою родительскую функцию.
А с животными это получается легче всего. Такая удобная замена.
Другой вопрос, что ВСЕМ помочь невозможно и НИКОГДА не знаешь чем обернется тот или иной твой поступок или выбор. Какое-то животное может и погибнуть, или попасть НЕ В ТЕ руки. Можно просто стараться быть БОЛЕЕ внимательной. А все остальное - это уже вопросы судьбы, которые от человека не зависят.

Answer 6 · 2023-12-14 23:54:40

Я розумію і розділяю вашу любов до котів. Вони неймовірно люблячі живі істоти. Їхня смерть, хвороби - це частина тієї реальності, з якою треба змиритись перед рішенням завести чи не заводити улюбленця домашнього. Вони проживуть менше ніж ви, вони можуть хворіти, багато і довго, вони можуть не одужати. І це одна частина. Інша частина, що той період, коли вони будуть з вами, ви зробити їхнє співіснування теплим, турботливим та співчутливим.
Ваше горе з приводу втрати - це нормальна реакція, бо для вас це член родини. Кожну втрату треба відгорювати… Можливо саме з цією частиною вам важко впоратись, відпустити… Жити чи не жити не тільки ваше бажання, бо смерть іноді це теж вибір тварини, вона може не хотіти вже страждати чи може вже не може триматись за життя. Ваше серце хоче співчуття, але коли емоції проживуться ви почуєте мене і моїх колег трошки більше.
Співчуваю вам всім серцем, знаю як це боляче, коли твій котик вмирає на твоїх очах…

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 7 · 2023-12-15 08:50:08

Ну що ж, комусь вдається прожити все життя в країні рожевих фламінго, залишаючись в середині наївними дітьми, і так і померти - в рожевих окулярах... а вскорості втілитись на Землі знову - і знову в дитину))
І так по колу))

Answer 8 · 2023-12-15 10:56:53

Ось це і є ваша вторинна вигода чому вам треба така кількість кішок, ви потребуєте любові. І я помічаю, що ми вам відповідаємо відповідаємо і вам теж мало, ніби не те і не так. Ця ситуація відіграється в переписці. Немає нічого поганого в тому що ви рятуєте і допомагаєте. Але ви ж інтуїтивно відчуваєте, що щось за цим щось інше стоїть.

Тетяна Артеменко психолог Черкаси · Answer 9 · 2023-12-15 11:11:57

Ви запитуєте "Як бути с почуттям провини та сумом?". Відповідь - відчувати ці почуття - провину і сум. Сумувати. Ми сумуємо, тому, що ми живі люди. Я теж сумую. Всі мої близькі і знайомі сумують. Всі люди сумують. Це природньо

Наталия Горская психолог Київ · Answer 10 · 2023-12-15 11:19:39

Джулія, але ж поки виходить так, що ніби навіть кошки Вас "сварять", що не всі свої сили на них витрачаєте.

Можна витрачати дійсно всі сили, (що Ви вже майже і робите), почати жити в бруді та без сил.
Але знов виникне відчуття, що недостатньо.

Бо це відчуття НЕ залежить від зовнішніх чинників.
Воно живе всередині Вас.
Вам нікуди від цього не дітися.
Ви відчуваєте, що постійно "не до..." , недостатньо багато заробляєте (щоб Вас любили), недостатньо багато допомагаєте кішкам (щоб врятувати їх всіх).

Саме з цим треба працювати.
З тим, що всередині штовхає Вас на різні дії, метою яких є отримання Прийняття.
Ви НЕ приймаєте Себе.
Тому "бачите", як Вас не приймають інші.

Навіть для котів Ви вважаєте себе недостатньо хорошою і виснажуєте себе, щоб хоч ваше знесилення дало Вам можливість хоч на деякий час виправдати себе у власних очах.

Так дуже важко жити.
Саме тому є сенс розібратись саме з тим голосом всередині Вас, який "керує" вашими почуттями і діями.

Тетяна Артеменко психолог Черкаси · Answer 11 · 2023-12-16 13:40:25

Ви запитуєте "Що роблять люди, в яких іноді на роботі сумне буває? Наприклад, лікарі. Як вони долають переживання?". Відповідаю. Переживання для того і переживання, щоб їх ПЕРЕЖИВАТИ. Тому люди просто ПЕРЕЖИВАЮТЬ свої сумні переживання. Кнопки, яка їх відключає, немає. Доводиться деякий час бути в цих переживаннях. Як лікарі долають свої переживання? Мені доводилось бачити. Вони свої переживання НЕ ДОЛАЮТЬ. Вони плачуть, сумують, побиваються, нервуються, впадають у відчай. Аж поки не проживуть ВСЕ СВОЄ ПЕРЕЖИВАННЯ до кінця. І тоді лише заспокоюються. Всі інші люди теж так вчиняють.
Що би Ви ще мене не запитали, відповідь у мене буде одна - НЕМАЄ КНОПКИ, ЯКА ПРИБИРАЄ ПЕРЕЖИВАННЯ.

Наталия Горская психолог Київ · Answer 12 · 2023-12-16 15:03:55

Не має значення як називається життєвий сценарій.
У кожної людини завжди намішано різне.
У Вас є частково рятівник, частково жертва, низька самооцінка, ще щось.
Не має значення як його називати.

Ваше життя було складним.
На Вас навісили те, що Ви НЕ мали виконувати.

10 річна дитина НЕ має нести відповідальність за жодного дорослого.

Можна припустити, що Вам в цей час ще й дорікали, що щось Ви робите не так, як "треба".

У Вас сформувалось певне відчуття Себе- недостатньо... старанної/здібної/ ... .

Все це настільки вкладали Вам в голову, що це стало вашим..
Ви вже самі себе вважаєте недостатньо...якоюсь (багатою, ресурсною, старанно, ,...).

Всередині Вас є співчуття.
Проявляється зовні - до тварин.

Але ж Вам так багато є що оплакувати в СВОЄМУ житті , що ці почуття будуть шукати шлях назовні тим чи іншим шляхом.
Не через скорботу за тваринами, так через опікування кимось із проблемою здоров'я.
Або через вже вашу власну хворобу.

Ви можете жити інакше, якщо захочете.
Але поки що Ви не хочете.

Поки Ви хочете менше переживати за тварин.
На даний час це навряд чи можливо.

Може колись, коли Ви виплачете всі сльози за своє таке важке і несправедливе життя.
А поки ваші сльози по Собі будуть шукати вихід через опікування тваринами.

Ви маєте краще турбуватись про себе, бо це дійсно ваше завдання в цьому житті, яке ніхто не може на себе взяти.

Але Вам нав'язали, що Ви маєте опікуватися будь ким, крім себе, та ще й викладатись на повну.
Поки Ви це не зміните- ваше життя залишиться таким, як є.

Як не растроюватись, коли з тваринами (кішками) трапляється сумне?

Поради відвідувачів