Психологиня Оксана Сенченко Львів лише онлайн
17-03-2020 Оксана Сенченко
Років досвіду: 4
Останній візит на сайт 120 днів тому.
Років досвіду: 4
Освіта
- вересень 2014 р. - грудень 2019 р. - Львівський національний університет ім. Івана Франка, ступінь бакалавра та магістра за спеціальністю "Психологія" (дипломи з відзнакою).
- з вересня 2018 року - навчаюся в Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
- з вересня 2018 року - навчаюся в Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
Досвід психологічної практики
Практикую в методі Транзакційного аналізу в напрямі психотерапії під керівництвом супервізора, маю досвід онлайн-консультування.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
Працюю із такими запитами:
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, куріння і т. д.), сексуальними проблемами.
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, куріння і т. д.), сексуальними проблемами.
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Використовую підходи та техніки
Середня вартість консультації
900 грн
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
Відповіді 5230
Проблема с сомнением
Доброго дня, Dsyvvbmy6.
А що у Вас трапилося у житті за цей час (стреси, карлинальні зміни, втрати, конфлікти тощо)? В чому саме Ви сумніваєтеся (можете описати свої думки)? Які у Вас справи у особистісній, професійній, навчальній, соціальній сферах?
А що у Вас трапилося у житті за цей час (стреси, карлинальні зміни, втрати, конфлікти тощо)? В чому саме Ви сумніваєтеся (можете описати свої думки)? Які у Вас справи у особистісній, професійній, навчальній, соціальній сферах?
Ответ отредактирован автором 09-07-2020 13:38:30
Ревность
Доброго дня, Ponka.
Скажіть, будь ласка, а ревнощі у Вас були ще на початку стосунків? Чи Ви казали про свої ревнощі чоловіку? Якщо так, то як він на них реагує? Що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає?
Причини для ревнощів можуть бути різними: невпевненість у собі, низька самоцінність; відсутність взаємодовіри через те, що партнер похитнув її якимись своїми вчинками; негативний попередній досвід партнерських стосунків із зрадою (або спостереження такого досвіду, наприклад батьки); партнер сам колись зраджував і боїться, що це саме зробить із ним його теперішній партнер; теперішні пратнери познайомилися, коли в іншого партнера вже була "друга половинка"; партнер розповідав про свій досвід попередніх стосунків, де він зраджував; відсутність близьких стосунків із батьком, спостереження поведінкової моделі "ревнування" в батьківській парі. Що із цього відгукується саме Вам?
Звісно, що в такій ситуації найкраще, що Ви можете зробити - це звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта для пропрацювання себе.
Скажіть, будь ласка, а ревнощі у Вас були ще на початку стосунків? Чи Ви казали про свої ревнощі чоловіку? Якщо так, то як він на них реагує? Що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає?
Причини для ревнощів можуть бути різними: невпевненість у собі, низька самоцінність; відсутність взаємодовіри через те, що партнер похитнув її якимись своїми вчинками; негативний попередній досвід партнерських стосунків із зрадою (або спостереження такого досвіду, наприклад батьки); партнер сам колись зраджував і боїться, що це саме зробить із ним його теперішній партнер; теперішні пратнери познайомилися, коли в іншого партнера вже була "друга половинка"; партнер розповідав про свій досвід попередніх стосунків, де він зраджував; відсутність близьких стосунків із батьком, спостереження поведінкової моделі "ревнування" в батьківській парі. Що із цього відгукується саме Вам?
Звісно, що в такій ситуації найкраще, що Ви можете зробити - це звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта для пропрацювання себе.
Иду на дно
«Т.е. есть несколько незначительных моментов, над которыми я работаю,а в остальном,я считаю да...Хотя может есть конкретные вопросы, на которые я еще не отвечал себе... »;
А над якими саме незначними моментами Ви працюєте? В які моменти життя Ви відчуваєте себе "не Ок"? Коли на "висоті"?
«А в чем состоит эта самая терапия, и сколько нужно для этого финансов?Я почитал Ваши ответы, и понимаю что, возможно,у меня не так все и плохо,но что конкретно делать нужно-сам я не смогу понять. »;
Уявіть, що у Вас неправильна ходьба. Ви жили з нею дуже довго, а тепер, щоб її виправити, Вам потрібно вчитися заново, як в дитинстві: спочатку повзаєте, потім кілька кроків із опорою, а потім ходите самостійно. Ви маєте практикуватися плостійно впродовж років, щоб це перетворилося у автоматизм. Терапія - це глибинна зміна Вашої особистості, а саме того компоненту, який спричиняє Вам страждання. Якщо говорити про часові рамки, то вони індивідуальні, однак, за середнім показником серед терапевтів вважається, що 1 рік життя - це один місяць терапії. Спочатку, на сессіях, необхідно детальніше дослідити Вашу проблему (можливо проблема не лише психологічна, але і біологічна), проаналізувати її, десь пів року - рік йде на встановлення терапевтичного контакту. Основний інструмент психотерапевта - це терапевтичні відносини (це начебто "мінімодель" Ваших ранніх дитячо-батьківських стосунків та соц. оточення), через які Ви пропрацьовуєте Ваші внутрішні конфлікти. Якщо говорити про Внутрішнього Критика, то його голос можна "приглушити" якщо Ви інтегруєте позитивну батьківську фігуру психотерапевта у свою особистість, а потім, відповідно, це сформує Вашого Внутрішнього Турботливого Батька (нейтралізація негативних батьківських установок, заборон тощо). Зазвичай клієнт зустрічається із психотерапевтом раз на тиждень. Якщо говорити про фінанси, то тут все залежить від досвіду, кількості напрямків, міста, супервізора спеціаліста, тому ціни варіюються. Якщо Вас це справді цікавить, то зайдіть на вкладку "Психологи" і там в базі подивіться розцінки в анкетах.
«Больше всего я боюсь услышать шквал неодобрения и "токсичных" фраз, вместо поддержки и понимания, поэтому стараюсь делать длительность звонков короче...Особенно если у меня дела идут не очень хорошо...Не хочу слышать еще более угнетающие слова...Это действительно уже в фобию какую-то переросло... »;
Таке відчуття, що Ви емоційно не сепарувалися від батьків, а Ваша Внутрішня Дитина на стільки боїться критики, що вирішила просто закритися від соціуму тому, що в саме моменти критики вона відчуває, що вона "Не ОК".
«Но это все было в меру, не захлестывало с головой...а потом вот...появились необузданные эмоции и чувства, которых я часто не понимал в себе."Что происходит, почему я так отреагировал" задавал сам себе я вопрос... »;
А які саме емоції? Страх, гнів тощо? Мені здається, що у Вас наклалося безліч факторів: пандемія, проблеми на роботі, вікова криза, дитячо-батьківські стосунки, партнерські стосунки тощо.
«До сих пор не думал об этом с какой-то обидой или подобным, наоборот всегда вспоминаю только тепло, которое было) »;
Насправді, розлучення - це завжди втрата і ми переживаємо ряд стадій: шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Це цілком нормально, що Ви можете переживати гнів, однак помітно, що Ви блокували це. Можливо насправді Ви і досі емоційно не відпустили цю ситуацію, адже не пережили повністю гнів і це додатково вплинуло на Ваш стан.
«Я люблю открытых людей, которые хотят рисковать,которые готовы работать за идею, которые звонят тебе в три часа ночи, потому что у них появилась идея...Однажды я работал с такими людьми, и я точно знаю что это не выдумки,они реальны(потому что я уже думал что, может бытья себе что-то придумал).И тогда наши общие цели достигались с молниеносными скоростями, а я был продуктивен часов 15 в сутки, и собран, и вдохновлен...И уверен, в себе и своем будущем...»;
А як у Вас припинився контакт із ними? Ви розумієте, що, якщо Ви будете працювати 15 годин на добу, то Ви просто перегорите (що власне і сталося)? Насправді, натхнення - це річ одномоментна, її неможливо переживати постійно. Таке відчуття, що Ви відчувєте себе щасливим лише тоді, коли є продуктивним на 200 % і мені здається, що у цьому і проблема. Щастя - це процес, а не момент. Ви маєте цінувати і приймати себе навіть тоді, коли Ви є пасивним, а не лише активним (скоріш за все це установка Ваших батьків).
А над якими саме незначними моментами Ви працюєте? В які моменти життя Ви відчуваєте себе "не Ок"? Коли на "висоті"?
«А в чем состоит эта самая терапия, и сколько нужно для этого финансов?Я почитал Ваши ответы, и понимаю что, возможно,у меня не так все и плохо,но что конкретно делать нужно-сам я не смогу понять. »;
Уявіть, що у Вас неправильна ходьба. Ви жили з нею дуже довго, а тепер, щоб її виправити, Вам потрібно вчитися заново, як в дитинстві: спочатку повзаєте, потім кілька кроків із опорою, а потім ходите самостійно. Ви маєте практикуватися плостійно впродовж років, щоб це перетворилося у автоматизм. Терапія - це глибинна зміна Вашої особистості, а саме того компоненту, який спричиняє Вам страждання. Якщо говорити про часові рамки, то вони індивідуальні, однак, за середнім показником серед терапевтів вважається, що 1 рік життя - це один місяць терапії. Спочатку, на сессіях, необхідно детальніше дослідити Вашу проблему (можливо проблема не лише психологічна, але і біологічна), проаналізувати її, десь пів року - рік йде на встановлення терапевтичного контакту. Основний інструмент психотерапевта - це терапевтичні відносини (це начебто "мінімодель" Ваших ранніх дитячо-батьківських стосунків та соц. оточення), через які Ви пропрацьовуєте Ваші внутрішні конфлікти. Якщо говорити про Внутрішнього Критика, то його голос можна "приглушити" якщо Ви інтегруєте позитивну батьківську фігуру психотерапевта у свою особистість, а потім, відповідно, це сформує Вашого Внутрішнього Турботливого Батька (нейтралізація негативних батьківських установок, заборон тощо). Зазвичай клієнт зустрічається із психотерапевтом раз на тиждень. Якщо говорити про фінанси, то тут все залежить від досвіду, кількості напрямків, міста, супервізора спеціаліста, тому ціни варіюються. Якщо Вас це справді цікавить, то зайдіть на вкладку "Психологи" і там в базі подивіться розцінки в анкетах.
«Больше всего я боюсь услышать шквал неодобрения и "токсичных" фраз, вместо поддержки и понимания, поэтому стараюсь делать длительность звонков короче...Особенно если у меня дела идут не очень хорошо...Не хочу слышать еще более угнетающие слова...Это действительно уже в фобию какую-то переросло... »;
Таке відчуття, що Ви емоційно не сепарувалися від батьків, а Ваша Внутрішня Дитина на стільки боїться критики, що вирішила просто закритися від соціуму тому, що в саме моменти критики вона відчуває, що вона "Не ОК".
«Но это все было в меру, не захлестывало с головой...а потом вот...появились необузданные эмоции и чувства, которых я часто не понимал в себе."Что происходит, почему я так отреагировал" задавал сам себе я вопрос... »;
А які саме емоції? Страх, гнів тощо? Мені здається, що у Вас наклалося безліч факторів: пандемія, проблеми на роботі, вікова криза, дитячо-батьківські стосунки, партнерські стосунки тощо.
«До сих пор не думал об этом с какой-то обидой или подобным, наоборот всегда вспоминаю только тепло, которое было) »;
Насправді, розлучення - це завжди втрата і ми переживаємо ряд стадій: шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Це цілком нормально, що Ви можете переживати гнів, однак помітно, що Ви блокували це. Можливо насправді Ви і досі емоційно не відпустили цю ситуацію, адже не пережили повністю гнів і це додатково вплинуло на Ваш стан.
«Я люблю открытых людей, которые хотят рисковать,которые готовы работать за идею, которые звонят тебе в три часа ночи, потому что у них появилась идея...Однажды я работал с такими людьми, и я точно знаю что это не выдумки,они реальны(потому что я уже думал что, может бытья себе что-то придумал).И тогда наши общие цели достигались с молниеносными скоростями, а я был продуктивен часов 15 в сутки, и собран, и вдохновлен...И уверен, в себе и своем будущем...»;
А як у Вас припинився контакт із ними? Ви розумієте, що, якщо Ви будете працювати 15 годин на добу, то Ви просто перегорите (що власне і сталося)? Насправді, натхнення - це річ одномоментна, її неможливо переживати постійно. Таке відчуття, що Ви відчувєте себе щасливим лише тоді, коли є продуктивним на 200 % і мені здається, що у цьому і проблема. Щастя - це процес, а не момент. Ви маєте цінувати і приймати себе навіть тоді, коли Ви є пасивним, а не лише активним (скоріш за все це установка Ваших батьків).
я просто существую
«спасибо что помогли я поговорю с мамой) »;
Дуже радію, що змогла Вас хоча б трохи підтримати ::smile::! Я впевнена, що Ваша мама Вас почує! Пам'ятайте, що Ви цінна. Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!
Дуже радію, що змогла Вас хоча б трохи підтримати ::smile::! Я впевнена, що Ваша мама Вас почує! Пам'ятайте, що Ви цінна. Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!
Иду на дно
«Началось все с мысли о том, что я давно один, без партнера, так сказать...хотя до этого меня все устраивало,и было легко...Все проблемы и ситуации решались быстро,и я,почему-то знал куда идти, что говорить и что делать...После того, как мне захотелось *быть любимым*,скажем так,полезли мысли о возрасте, проф.непригодности,зажатости и пр....Я долгое время был одним, и мне нравилось, да и сейчас нравится одиночество...а вот с родителями...»;
Скажіть, будь ласка, а хто був ініціатором попереднього розлучення і якою була причина? Насправді, "бути любимим" - це природня, базова потреба кожної людини. Помітно, що Ви, з одного боку, потребуєте цього, а з іншого - переконуєте себе, що Вам добре бути самітником. Можливо в цьому Ваш внутрішній конфлікт? Але я запитаю у Вас наступне: "А чи любите Ви себе"?
«Появились мысли "Кому ты нужен","Ты не сможешь","Кому это нужно"...Т.е. начал сам себя съедать.»;
Помітно, що у Вас сильний Внутрішній Критик, якого Ви перейняли від батьків. Саме терапія Вам допоможе "приглушити його голос".
«Сейчас же этот "диалог" с собой прервался, и я не понимаю почему я стал всего и всех бояться, и зажиматься настолько.что позвонить родным-страшно почему-то...»;
Ок, давайте уявимо наступну ситуацію: Ви телефонуєте рідним. Що найгірше може трапитися?
«Раньше я мог это в себе унять, и понять что я просто чем-то расстроен,и что это просто защитная реакция, или что-то подобное.И все становилось в прежнем ритме...Я пытаюсь как-то настроить ход мыслей чтобы выйти из этого дня Сурка, но в голове просто каша из бесполезной информации, и мои самобичевания продолжаются... »;
Ваша проблема лежить не на рівні раціо, а на рівні почуттів. Водночас помітно, що саме раціоналізація є тим захисним механізмом, який Ви використовуєте, щоб абстрагуватися від своєї афективної сфери і у цьому проблема. Можливо Ви настільки подавили свої почуття і не переживаєте їх, що зараз це виливається в депресію (а у Вас всі її ознаки).
«Конкретно не скажу,но стало плохо с февраля...С того момента меня как подменили... »;
Можливо це також пов'язано із пандемією і ситуацією втрати базової психологічної безпеки (стабільності)?
«Свожу общение к минимуму,и постоянно закрываюсь в себе...Но людей ,которые действительно бы на одной волне со мной были-к сожалению нет в окружении »;
Помітно, що у Вас є люди, які здатні Вас підтримати, однак Ви не користуєтеся цим ресурсом і самі закриваєтеся. Що Вас лякає чи дратує у спілкуванні? Якою має бути людина, щоб бути "на одній хвилі із Вами"?
Скажіть, будь ласка, а хто був ініціатором попереднього розлучення і якою була причина? Насправді, "бути любимим" - це природня, базова потреба кожної людини. Помітно, що Ви, з одного боку, потребуєте цього, а з іншого - переконуєте себе, що Вам добре бути самітником. Можливо в цьому Ваш внутрішній конфлікт? Але я запитаю у Вас наступне: "А чи любите Ви себе"?
«Появились мысли "Кому ты нужен","Ты не сможешь","Кому это нужно"...Т.е. начал сам себя съедать.»;
Помітно, що у Вас сильний Внутрішній Критик, якого Ви перейняли від батьків. Саме терапія Вам допоможе "приглушити його голос".
«Сейчас же этот "диалог" с собой прервался, и я не понимаю почему я стал всего и всех бояться, и зажиматься настолько.что позвонить родным-страшно почему-то...»;
Ок, давайте уявимо наступну ситуацію: Ви телефонуєте рідним. Що найгірше може трапитися?
«Раньше я мог это в себе унять, и понять что я просто чем-то расстроен,и что это просто защитная реакция, или что-то подобное.И все становилось в прежнем ритме...Я пытаюсь как-то настроить ход мыслей чтобы выйти из этого дня Сурка, но в голове просто каша из бесполезной информации, и мои самобичевания продолжаются... »;
Ваша проблема лежить не на рівні раціо, а на рівні почуттів. Водночас помітно, що саме раціоналізація є тим захисним механізмом, який Ви використовуєте, щоб абстрагуватися від своєї афективної сфери і у цьому проблема. Можливо Ви настільки подавили свої почуття і не переживаєте їх, що зараз це виливається в депресію (а у Вас всі її ознаки).
«Конкретно не скажу,но стало плохо с февраля...С того момента меня как подменили... »;
Можливо це також пов'язано із пандемією і ситуацією втрати базової психологічної безпеки (стабільності)?
«Свожу общение к минимуму,и постоянно закрываюсь в себе...Но людей ,которые действительно бы на одной волне со мной были-к сожалению нет в окружении »;
Помітно, що у Вас є люди, які здатні Вас підтримати, однак Ви не користуєтеся цим ресурсом і самі закриваєтеся. Що Вас лякає чи дратує у спілкуванні? Якою має бути людина, щоб бути "на одній хвилі із Вами"?
Ответ отредактирован автором 08-07-2020 22:06:23
я просто существую
«не кому высказаться все только о своих проблемах и говорят не замечая что мне тоже плохо »;
На жаль, іноді люди бувають настільки сконцентрованими на власних проблемах, що не помічають страждання інших. І це вже Ваша відповідальність нагадати про себе і попросити про допомогу. Ви вже велика молодчинка, що звернулися сюди, а тепер зробіть другий крок і поговоріть із мамою, якщо вона не погодиться, то зверніться на телефон довіри чи в соціальну службу. Для Вас важливо проговорити свої почуття в реальному спілкуванні, а не лише через переписку.
На жаль, іноді люди бувають настільки сконцентрованими на власних проблемах, що не помічають страждання інших. І це вже Ваша відповідальність нагадати про себе і попросити про допомогу. Ви вже велика молодчинка, що звернулися сюди, а тепер зробіть другий крок і поговоріть із мамою, якщо вона не погодиться, то зверніться на телефон довіри чи в соціальну службу. Для Вас важливо проговорити свої почуття в реальному спілкуванні, а не лише через переписку.
я просто существую
« мама всегда слышала что он так говорит она просто молчит не защищает меня родной папа умер когда мне было 1 годик я его даже не помню но всеравно скучаю. »;
У Вашому молодому житті було багато втрат, дуже Вам співчуваю. Мені здається що одна втрата наклалася на іншу і це зараз додатково впливає на Ваш стан. Так само я б Вам рекомендувала написати такий самий, окремий лист батькові, однак, крім цього, Вам однозначно потрібна індивідуальна допомога психолога. Також Ви маєте право гніватися і сумувати, адже Ваша мама не захищає Вас від "нападок" вітчима. Ви казали їй, що хотіли б захисту та підтримки від неї, коли вітчим на Вас кричить?
« закончила 11 класс буду поступать в институт.»;
Вступ у ВНЗ - це також стрес і він лише "підлив масла Вам у полум'я". Ви вже вирішили, ким хочете бути, обрали навчальний заклад? Мені здається, що це хороший старт для Вас, щоб Ви пішли із психологічно нездорового середовища, переїхавши від мами і зустріли нових чудових людей!
В будь-якому разі, я б Вам рекомендувала, все ж таки, ще раз поговорити із Вашою мамою, пояснити їй, що у Вас зараз комбо стресу (вступ і смерть бабусі), що впливає на Ваш психологічний стан. Вона відповідальна за Ваше психічне здоров'я і зобов'язана відвести Вас до спеціаліста. Водночас, якщо мама відмовить, то скажіть їй, що Ви скористаєтеся безкоштовною психологічною допомогою у соціальній службі або телефоні довіри.
Ви цінна тому, будь ласка, попіклуйтеся про себе!
У Вашому молодому житті було багато втрат, дуже Вам співчуваю. Мені здається що одна втрата наклалася на іншу і це зараз додатково впливає на Ваш стан. Так само я б Вам рекомендувала написати такий самий, окремий лист батькові, однак, крім цього, Вам однозначно потрібна індивідуальна допомога психолога. Також Ви маєте право гніватися і сумувати, адже Ваша мама не захищає Вас від "нападок" вітчима. Ви казали їй, що хотіли б захисту та підтримки від неї, коли вітчим на Вас кричить?
« закончила 11 класс буду поступать в институт.»;
Вступ у ВНЗ - це також стрес і він лише "підлив масла Вам у полум'я". Ви вже вирішили, ким хочете бути, обрали навчальний заклад? Мені здається, що це хороший старт для Вас, щоб Ви пішли із психологічно нездорового середовища, переїхавши від мами і зустріли нових чудових людей!
В будь-якому разі, я б Вам рекомендувала, все ж таки, ще раз поговорити із Вашою мамою, пояснити їй, що у Вас зараз комбо стресу (вступ і смерть бабусі), що впливає на Ваш психологічний стан. Вона відповідальна за Ваше психічне здоров'я і зобов'язана відвести Вас до спеціаліста. Водночас, якщо мама відмовить, то скажіть їй, що Ви скористаєтеся безкоштовною психологічною допомогою у соціальній службі або телефоні довіри.
Ви цінна тому, будь ласка, попіклуйтеся про себе!
Ответ отредактирован автором 08-07-2020 19:36:14
я просто существую
« у меня отчем он всегда мне говорил что я эгоистка что пока я живу с ними я не имею права не на что жаловаться что здесь моего нечего нет. »;
Дуже сумно це чути. Ви казали про таке ставлення вітчима своїй мамі? Чи підтримуєте Ви стосунки з Вашим біологічним батьком? Ви ще навчаєтеся в школі, чи вступаєте у ВНЗ?
Дуже сумно це чути. Ви казали про таке ставлення вітчима своїй мамі? Чи підтримуєте Ви стосунки з Вашим біологічним батьком? Ви ще навчаєтеся в школі, чи вступаєте у ВНЗ?
я просто существую
«я пыталась все рассказать маме но она сказала что это подростковое и это скоро пройдет,с другом перестали общаться потомучто ему надоело каждый раз меня слушать, не с кем о ней поговорить все избегают этой темы»;
А як щодо тата? Інших родичів, друзів?
А як щодо тата? Інших родичів, друзів?
Иду на дно
«.В какой-то момент,просто,эмоции стали превалировать на разумом,и все...Снова вылезли комплексы,страхи...»;
А як саме емоції почали "переважати над розумом"? В чому це проявляється? Які саме страхи і які комплекси?
«но я не могу привести себя в чувство уже который месяц!!!Куда нужно идти,и,может есть какие-то упражнения для этого... »;
А скільки конкретно місяців це триває? У Вашому випадку найкраще - це індивідуально звернутися до психолога-психотерапевта. Якщо говорити про техніки - це як прикладання подорожника на відкритий перелом: не лише неефективно, але і може зашкодити, адже існує безліч ймовірних факторів Вашого стану, про які вже зазначили колеги вище: біохімічні зміни, рання травматизація, вікова криза і т. д
А як саме емоції почали "переважати над розумом"? В чому це проявляється? Які саме страхи і які комплекси?
«но я не могу привести себя в чувство уже который месяц!!!Куда нужно идти,и,может есть какие-то упражнения для этого... »;
А скільки конкретно місяців це триває? У Вашому випадку найкраще - це індивідуально звернутися до психолога-психотерапевта. Якщо говорити про техніки - це як прикладання подорожника на відкритий перелом: не лише неефективно, але і може зашкодити, адже існує безліч ймовірних факторів Вашого стану, про які вже зазначили колеги вище: біохімічні зміни, рання травматизація, вікова криза і т. д
Ответ отредактирован автором 08-07-2020 19:12:29
я просто существую
«я старалась не думать что её больше нет мне помогал друг об этом не думать,она мне заменяла маму, так как мама роботает и у нее нет времени меня выслушать,так как друг помогал не думать я не чувствовала одиночество но когда мы перестали общаться я очень часто начала вспоминать ее и стало очень одиноко без неё. »;
А чому Ви не хочете думати про неї? Чим більше Ви собі це забороняєте, тим більше Ваша втрата не відпускається. Скажіть, будь ласка, чи могли б Ви поговорити про свій стан із батьками? Ви вже намагалися поговорити з ними на цю тему, однак вони відмовилися? Чому Ви припинили спілкування із другом? Насправді, для того, щоб Ви відпустили цю втрату, Вам необхідно якомога більше про неї говорити із іншими. Також я б Вам рекомендувала написати лист бабусі, в якому Ви б висловили їй всі свої переживання та слова, які Ви б хотіли сказати їй на останок. Після цього порвіть і викиньте, чи спаліть лист. Якщо побачите, що Ваш стан не покращується - то зверніться до шкільного психолога.
А чому Ви не хочете думати про неї? Чим більше Ви собі це забороняєте, тим більше Ваша втрата не відпускається. Скажіть, будь ласка, чи могли б Ви поговорити про свій стан із батьками? Ви вже намагалися поговорити з ними на цю тему, однак вони відмовилися? Чому Ви припинили спілкування із другом? Насправді, для того, щоб Ви відпустили цю втрату, Вам необхідно якомога більше про неї говорити із іншими. Також я б Вам рекомендувала написати лист бабусі, в якому Ви б висловили їй всі свої переживання та слова, які Ви б хотіли сказати їй на останок. Після цього порвіть і викиньте, чи спаліть лист. Якщо побачите, що Ваш стан не покращується - то зверніться до шкільного психолога.
Ответ отредактирован автором 08-07-2020 18:45:01
Иду на дно
Доброго дня, Сергій.
Скажіть, будь ласка, як довго у Вас вже цей стан? Що сталося у Вашому житті за цей період (якісь стресові події, кардинальні зміни і т. д.)? Які саме у Вас плани та амбіції? Як у Вас справи у соціальній сфері (колеги, друзі, батьки, партнер тощо), професійній сфері?
Скажіть, будь ласка, як довго у Вас вже цей стан? Що сталося у Вашому житті за цей період (якісь стресові події, кардинальні зміни і т. д.)? Які саме у Вас плани та амбіції? Як у Вас справи у соціальній сфері (колеги, друзі, батьки, партнер тощо), професійній сфері?
Ответ отредактирован автором 08-07-2020 17:48:01
Недоверие к мужу
Доброго дня, Вікторія.
Скажіть, будь ласка, а у Вас ознаки недовіри прослідковувалися із чоловіком ще на початку стосунків? Чи були у Вашому досвіді зради (попередні партнери, батьки, друзі тощо)?
«И тут я поняла что он пишет всём девушкам что они такие хорошие милые и приятные попутчикии тд.. Но самое интересное что мужчинам совсем пишет сдержано!!! »;
Якщо подивитися на цю ситуацію з точки зору психології, то у нашій культурі не прийнято казати чоловікам компліменти (особливо від інших чоловіків), тому цю ситуацію можна цілком пояснити. Водночас, коментарі - це не ознака зради, а те, що Ви так реагуєте - це ознака недовіри, яка вже давно є у ваших стосунках.
«Он сейчас за границей, мы не виделись уже 4 месяца + я беременная на 9 месяце!...Такое ощущение что не желанный ребёнок ни я не так важны как его личный комфорт !»;
А це було ваше спільне рішення, як пари, щоб він поїхав за кордон на роботу? Чому він поїхав? Ви казали чоловікові, що Вам його не вистачає і особливо зараз, коли Ви вагітна?
«Слишком в ответ - тебе что нечем заняться, у меня и так голова занята работой а ты сидишь и нечего не делая накручиваешь себя ! ! Я психанула и назвала его лживой скотиной , он психанул и сказал что никакой поездки не будет ! И позвонишь извинишься! »;
Знаєте, у цій ситуації можна зрозуміти і Вас і чоловіка. З одного боку, можливо чоловік зараз і справді знаходиться у стресі, він зайнятий на роботі + хвилюється за народження дитини і нову відповідальність, а тут Ви скидуєте йому скрін і він чує "загрозу і звинувачення" з Вашого боку. Його механізм захисту психіки (щоб стрес не став надмірним) - випереджаюче звинувачення для збереження свого позитивного Я-образу. І тут, раптом, Ви його обізвали, що звісно є грубо, і це його ще більше розгнівало і засмутило. Він вирішує припинити спілкування для емоційного охолодження. З іншого боку, Ви, яка вже на 9 місяці вагітності, не бачили чоловіка 4 місяці, нервуєтеся і бачите таку переписку. Звісно, Ви зараз дуже вразлива і це загострює ситуацію. Ви хочете уточнити інформацію у чоловіка, однак він переходить зразу на звинувачення (це підживлює підозри). Ви ще більше гніваєтеся, сумуєте, йде пригадування старих образ і Ви не витримуєте і стається вибух.
Ок, а що б Ви хотіли тепер робити далі?
Скажіть, будь ласка, а у Вас ознаки недовіри прослідковувалися із чоловіком ще на початку стосунків? Чи були у Вашому досвіді зради (попередні партнери, батьки, друзі тощо)?
«И тут я поняла что он пишет всём девушкам что они такие хорошие милые и приятные попутчикии тд.. Но самое интересное что мужчинам совсем пишет сдержано!!! »;
Якщо подивитися на цю ситуацію з точки зору психології, то у нашій культурі не прийнято казати чоловікам компліменти (особливо від інших чоловіків), тому цю ситуацію можна цілком пояснити. Водночас, коментарі - це не ознака зради, а те, що Ви так реагуєте - це ознака недовіри, яка вже давно є у ваших стосунках.
«Он сейчас за границей, мы не виделись уже 4 месяца + я беременная на 9 месяце!...Такое ощущение что не желанный ребёнок ни я не так важны как его личный комфорт !»;
А це було ваше спільне рішення, як пари, щоб він поїхав за кордон на роботу? Чому він поїхав? Ви казали чоловікові, що Вам його не вистачає і особливо зараз, коли Ви вагітна?
«Слишком в ответ - тебе что нечем заняться, у меня и так голова занята работой а ты сидишь и нечего не делая накручиваешь себя ! ! Я психанула и назвала его лживой скотиной , он психанул и сказал что никакой поездки не будет ! И позвонишь извинишься! »;
Знаєте, у цій ситуації можна зрозуміти і Вас і чоловіка. З одного боку, можливо чоловік зараз і справді знаходиться у стресі, він зайнятий на роботі + хвилюється за народження дитини і нову відповідальність, а тут Ви скидуєте йому скрін і він чує "загрозу і звинувачення" з Вашого боку. Його механізм захисту психіки (щоб стрес не став надмірним) - випереджаюче звинувачення для збереження свого позитивного Я-образу. І тут, раптом, Ви його обізвали, що звісно є грубо, і це його ще більше розгнівало і засмутило. Він вирішує припинити спілкування для емоційного охолодження. З іншого боку, Ви, яка вже на 9 місяці вагітності, не бачили чоловіка 4 місяці, нервуєтеся і бачите таку переписку. Звісно, Ви зараз дуже вразлива і це загострює ситуацію. Ви хочете уточнити інформацію у чоловіка, однак він переходить зразу на звинувачення (це підживлює підозри). Ви ще більше гніваєтеся, сумуєте, йде пригадування старих образ і Ви не витримуєте і стається вибух.
Ок, а що б Ви хотіли тепер робити далі?
Ответ отредактирован автором 08-07-2020 17:44:44
я просто существую
«мне кажется это чувствовать начала когда умерла бабушка где-то пол года назад »;
Дуже співчуваю, що померла Ваша бабуся. Які у Вас з нею були стосунки? Як Ви і батьки пережили її втрату? Насправді смерть - це завжди травматично і Ви буде переживати "криву втрати": шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Припускаю, що Ви зараз знаходтеся на стадії депресії.
«с родителями на счёт этого не говорила у них и так своих забот хватает»;
А яких саме "турбот"? Чому Ви вважаєте, що Ваш психологічний стан є неважливим? Ви неповнолітня і Ваші батьки відповідальні за Ваше психологічне благополуччя. Що найгірше трапиться, якщо Ви їм розповісте про Ваш теперішній стан і попросите про підтримку і допомогу?
«друзей очень мало а в школе не с кем не общаюсь»;
Мало - це скільки? Чи могли б Ви зараз поговорити із друзями, або вийти із ними кудись на прогулянку?
«весь день я смотрю сериалы»;
А які у Вас ще інтереси, окрім перегляду серіалів? Чим Ви займалися і цікавилися до цього стану? Якою б Ви хотіли себе бачити "щасливою"?
«я не вижу своего будущего не помню когда последний раз чувствовала себя счастливой»;
Однак це означає, що раніше Ви вже переживали щастя. А тепер уявіть, що Ваш психологічний стан поліпшився: що змінилося навколо і всередині Вас?
Дуже співчуваю, що померла Ваша бабуся. Які у Вас з нею були стосунки? Як Ви і батьки пережили її втрату? Насправді смерть - це завжди травматично і Ви буде переживати "криву втрати": шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Припускаю, що Ви зараз знаходтеся на стадії депресії.
«с родителями на счёт этого не говорила у них и так своих забот хватает»;
А яких саме "турбот"? Чому Ви вважаєте, що Ваш психологічний стан є неважливим? Ви неповнолітня і Ваші батьки відповідальні за Ваше психологічне благополуччя. Що найгірше трапиться, якщо Ви їм розповісте про Ваш теперішній стан і попросите про підтримку і допомогу?
«друзей очень мало а в школе не с кем не общаюсь»;
Мало - це скільки? Чи могли б Ви зараз поговорити із друзями, або вийти із ними кудись на прогулянку?
«весь день я смотрю сериалы»;
А які у Вас ще інтереси, окрім перегляду серіалів? Чим Ви займалися і цікавилися до цього стану? Якою б Ви хотіли себе бачити "щасливою"?
«я не вижу своего будущего не помню когда последний раз чувствовала себя счастливой»;
Однак це означає, що раніше Ви вже переживали щастя. А тепер уявіть, що Ваш психологічний стан поліпшився: що змінилося навколо і всередині Вас?
Ответ отредактирован автором 08-07-2020 17:29:22
Эмоциональное выгорание - как победить?
«Профессию выбирала в спешке,были обстоятельства и нужно было срочно бежать из родного города любыми путями и я с хорошими баллами поступила в самый проходной университет на редкую специальность лишь для того,чтобы вырваться туда,где нет военных действий. »;
Дуже співчуваю, що Ви опинилися в такій ситуації, однак, можливо, Ви все-таки щось і придбали за цей період (наприклад, зустріли хлопця і т. д.).
«Люблю делать людей красивыми,хочется предоставлять услуги,видеть улыбки,наводить порядок в жизнях и красоте,вести интересные беседы и тд »;
У Вас дуже класна мрія! Тепер необхідно визначитися із спеціфікацією: візажист, стиліст, перукар, манікюр, продавець парфумів і т. д. Що Вам заважає втілити її в життя? Які Вам необхідні ресурси для її досягнення?
Дуже співчуваю, що Ви опинилися в такій ситуації, однак, можливо, Ви все-таки щось і придбали за цей період (наприклад, зустріли хлопця і т. д.).
«Люблю делать людей красивыми,хочется предоставлять услуги,видеть улыбки,наводить порядок в жизнях и красоте,вести интересные беседы и тд »;
У Вас дуже класна мрія! Тепер необхідно визначитися із спеціфікацією: візажист, стиліст, перукар, манікюр, продавець парфумів і т. д. Що Вам заважає втілити її в життя? Які Вам необхідні ресурси для її досягнення?
Ответ отредактирован автором 08-07-2020 17:20:05
Публикації психолога 2
Відео психолога 3
всі категорії ...
Особистісне зростання та корисні поради
Стереотипи, забобони, міфи
Самооцінка
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.
