Чому психоетрапія не працює?

» Робота з психологом, психотерапевтом » Чому психоетрапія не працює?

Якщо Ви працювали з терапевтом чи психологом будучи клієнтом, можливо задумувались над тим, чому не стає краще? Чому психотерапія не працює? 

І дійсно, чому? 

В наш час психотерапія, психоаналіз, психологічне консультування стає все більш поширеним і приймає дуже різні форми. Психолога можна шукати самостійно на сайтах, питати рекомендації у знайомих, звертатись в центри та лікарні чи просто заповнити анкету й обрати мов із меню. І разом з тим, вимоги та очікування до терапії стали все більшими та місцями категоричними. Воно і зрозуміло, зараз так багато всього треба встигнути, стільки справ, тому і психотерапія має бути швидка та ефективна, бажано із прив'язкою до додатка із класними відмітками прогресу. 

І звісно, такий підхід має місце і право на існування, як і вимоги та питання - як швидко мені стане краще? Коли симптоми пройдуть? Скільки зустрічей треба і чому немає змін? 

Знайдіть свого психолога онлайн.

Все це може відбуватись, але дозволю собі зазначити, що не скрізь. 

Часто психотерапію прирівнюють до медичного лікування, і в чомусь схожість є, але тут випускаються головні відмінності, якісні відмінності, що може створювати проблеми. 

Отож, ближче до суті. Щоб відповісти на питання чому ж психотерапія не працює варто зазначити декілька складових цього питання. 

І перше - як зрозуміти що процес іде? Тобто який очікуваний помітний результат буде свідчити, що терапія “працює”? Це питання не тільки про запит як такий. Адже у когось це може бути запит “погано сплю через тривогу” і результат який клієнт може відмітити - це кращий сон і зменшення тривоги. Тут все зрозуміло. А коли запит і скарга звучить як - втрата цінності в житті й сенсу, немає задоволення чи до прикладу травматизація, яка спливла в процесі роботи. 

Можна визначити видимий результат як “полегшення” чи “покращення стану”, але це загальні та абстрактні слова. Люди так не відчувають постійно. Що тоді тут буде результатом роботи? Об'єм труднощів і страждань що охоплює більшість сфер життя, настільки великий, що багато часу в роботі йде на те, щоб їх пояснити, розмежувати, конкретизувати та зменшити їх тиск загалом. Але це не означає, що ці процеси клієнтом одразу  відчуваються. Ба більше, деякі з цих процесів змушують частіше думати про свої страждання що викликає доволі неприємні почуття, робота із травмою часто викликає тимчасове погіршення стану.. Але це теж процес роботи та іноді необхідний. 

Чи, наприклад коли сама проблема не має можливості вирішитись ні без, ні з допомогою психолога, але змінюється ставлення клієнта, змінюються його думки та позиція. Чи відповідає це запиту? Ні. Чи є це результатом роботи? Так. 

Крім того, якщо робота психотерапевта якісна, навіть після зустрічей тривалий час клієнт зустрічатиметься із думками, що наче "доганяють", переглядом тих чи інших ситуацій. І це теж результат роботи. 

І другий аспект - час. Якось Фрейд наводив притчу, на питання про тривалість психоаналізу. Взята вона із грецьких творів і я приведу її в приблизній оповіді. Але суть та ж. 

До старця на дорозі підходить юнак і питає скільки ще днів йти до того міста. Старий чоловік каже йому пройтись туди-сюди декілька разів і уважно придивляється. Коли юнак дратується і питає нащо, то чує у відповідь - як я можу сказати тобі скільки займе дорога, не знаючи як ти йдеш? Для мене вона буде 5 днів, для жінки із маленькими дітьми 3, для вершинка менше ніж добу.
З терапією теж саме. Швидкість психотерапії залежить від того, наскільки швидко і як взагалі може “рухатись” клієнт. І попри загальні, приблизні передбачення, дуже самовпевнено з боку психолога висувати їх як “точні”. Кожна людина унікальна, досвід кожного унікальний і відповідно до цього, швидкість руху теж. Хтось із тривогою впорається за 4 сеанси, а хтось за 12, і  той, і той варіант нормальний. Адже кількість інформації, кількість переживань, досвіду що може сприйняти за раз клієнт - відрізняються. 

Крім того, хочу додати, що важлива не тільки швидкість, але і сам шлях. Адже умовне місто призначення у всіх різне, навіть якщо звучить схоже. З тією ж тривогою, хтось пройде рівну дорогу напряму, а комусь доведеться обходити її, стикатись із великими ямами та камінням, що були в її досвіді раніше. У когось дуже важкий багаж. 

Сподіваюсь ця метафоричність не надлишкова, і головне ідея простежується. 

Роль терапевта в цьому теж безумовно важлива, але як і те, що на відміну від лікарської практики, де відповідальність пацієнта у виконанні рекомендацій та прийнятті ліків, що складає десь 70-30, то у психотерапії відповідальність клієнта більша. Хтось каже 50/50, але тут  вже питання дискусійне. Суть в тому, що без персональної активної позиції в терапії, без виконання не тільки рекомендацій, але і серйозного ставлення до роботи, без фокуса життя на зміну загалом - складно щось змінити. Терапевт не змінює клієнта, а тільки вказує шлях та допомагає до зміни йти. Якщо йти клієнт готовий. 

Сеанси відбуваються одну чи дві години в тиждень, це дуже малий відсоток від життя, а весь інший час клієнт справляється сам. І те наскільки активну позицію він в цьому займає і є вирішальним в тому, чи буде реалізований вплив терапевта, чи буде в клієнті місце, щоб цей вплив розмістити, чи буде клієнт здатен побачити результат. 

Звісно, хтось може зауважити, що все це звучить ніби виправдання поганих терапевтів. І погані психологи авжеж бувають. Непрофесійні, не пропрацьовані, які не знать що і для чого роблять. І від таких звісно потрібно йти. Це інша проблема цієї сфери. 

Тому, час підбивати підсумки. Перед тим, як повністю вирішити для себе, що психотерапія не працює, цей психолог поганий чи вся психологія загалом. Можна спробувати звернути увагу на вказане вище, а саме: 

який видимий результат для мене буде свідчити про прогрес роботи? Чи можу я побачити прогрес сам? Чи варто отримати фітбек від психолога і знайомих? Що я можу викреслити як результат чи процес зараз? 
Чи достатньо пройшло часу? Якщо є бажання швидкого результату, чи можу я рухатись в роботі швидше? Чи можливо темп навпаки надто повільний? Чи рухаюсь я взагалі? 
Скільки і якого часу виділяю на обробку зустрічей і осмислення досвіду? Чи виконую рекомендації і, чи правильно їх розумію? Чи не забуваю я про терапевтичну роботу одразу після? І чи включаюсь при роботі повністю? 

Ці питання можна продумувати самостійно або зі своїм психологом, щоб ясніше бачити процес, бачити себе в ньому, підкреслювати свої навички. І вже якщо нічого з цього не показує ситуацію ясніше і не доповнює її, думати про зміну формату роботи й зміну психолога. 

Адже психотерапія це не просто лікування, консультації по проблемних питаннях чи коучинги, доволі конкретні й можуть мати однозначний і прямий вектор, в чому дійсно особливо схожі із медичним лікуванням. Але психотерапія - це якісна і дуже об’ємна зміна особливостей клієнта, його життя, переосмислення й опрацювання досвіду набраного роками, десятиліттями. І це не те, до чого можна ставитися легковажно і процесуально, як до певної функції чи як до чарівної таблетки. 

І замість питання “Чому психотерапія не працює?” спочатку запитати себе “А як я працюю в психотерапії?” або простіше “Чи працює моя психотерапія і як?” 

Додано на сайт 2024-05-15 в 14:04:20

Опубліковано на сайті 17-05-2024

» Робота з психологом, психотерапевтом » Чому психоетрапія не працює?