Психологиня Оксана Сенченко Львів лише онлайн

Добрий день, Лілія.
Помітно як Вам тяжко зараз, співчуваю(.
«только я етого почему то не чуствую с его стороны.»;
«от него нет той поддержки на которую я росчитовала»;
А як би мала виглядати ця підтримка, його поведінка, щоб Ви це відчули?

«у меня шок и апатия потому что мамой становиться я не хочу еще большая ответственость и темболее на улице война.»;
Що особисто для Вас материнство? В чому саме Ви вбачаєте відповідальність? А якби не було війни і Ваша відповідальність була б розділена і Вам би допомагали, це змінило б Ваше бажання?

«потому, что боюсь упустить из жизни хорошего человека, и поэтому возможно уговариваю себя продолжать общение. »;
На Вашу думку, для стосунків просто достатньо, щоб поруч була "хороша людина"?

«что упускаю своё.»;
Що саме "упускаете" і яке це "Ваше"?

Аріна, Ви вже відповіли на своє питання чому: "я чувствую небольшую грусть и горечь что мои родители не смогли удавлетворить какую-то мою потребность". В ті моменти, коли Ви говорите, що його кохаєте, Вас "відтягує" у Ваш попередній недопрожитий досвід. Ваші батьки говорили Вам, що люблять Вас? Вони проявляли до Вас любов?

Добрий день, Арина.
А що почуваєте, коли Ви плачите? Сльози - це зазвичай про сум, а сум це про втрату чогось важливого. Що Ви втратили? Як Вам з тим, що Ви плачете? У кого і про що Ви хотіли б попросити?

Добрий день, Diii.
«Он меня бесит. Бесит его голос, бесит, какие слова он использует, темп его речи. Как он шмыгает носом. Вот просто что-то переворачивается внутри.»;
А є те, що не "бісить"? У Вас є інтерес до цього чоловіка?

«И я все жду, что пройдет, но нет. »;
Чому очікуєте?

«Или это мой страх отношений??»;
Чому подумали про страх стосунків? Вас всі чоловіки, з якими Ви будували стосунки "бісили", чи лише цей? Вам когось нагадує цей чоловік?

Ответ отредактирован автором 23-05-2022 12:43:32

А що Вам дасть розуміння чи це нормально, чи ні? Ви ж не зможете змінити, "виховати" чоловіка без його бажання?
Що можу сказати я - це номально любити свою маму, говорити їй приємні "мімішні" речі (цікаво, чи він Вам їх говорить), але і важливо, щоб пара мала свої кордони, а у Ваших стосунках моментами спостерігається їхнє порушення. Так само я бачу, що Ви конкуруєте з мамою за увагу Вашого чоловіка, а це означає, що існують якісь незадоволені дефіцити у стосунках. Водночас, Ваш максимум - це говорити чоловіку, з позиції своїх почуттів, щоб б Ви хотіли (а для цього потрібно усвідомити дефіцити), а вже йому вирішувати, чи він буде йти у стосунки і пропрацьовувати їх, а якщо не готовий, то яке рішення Ви приймаєте для себе.. Ви не здатні змінити чоловіка, але Ви здатні змінити власну поведінку, зрозуміти себе і це, можливо, опосередкованим чином, вплине на нього (а може і ні).

Найкраща рекомендація - це почати індивідуальну терапію, де Ви зможете краще проаналізувати Ваші стосунки, установки і зрозуміти свої бажання, або ж парна терапія.

Ответ отредактирован автором 23-05-2022 12:39:54

Добрий день, Вікторія.
«одразу додам,що працюю я одна+оплачую чоловіку недешеве навчання,відповідно не завжди є гроші на новий одяг та перукаря»;
І як Вам з цим? Чому чоловік не працює і Ви оплачуєте йому навчання? Таке враження, що тепер Ви замінили йому маму і зараз боеретеся з нею за цю позицію.

«Але сказав,що коли мама буде не в безпеці - він буде відвозити її,ну і мене вже. Тобто в будь якому випадку - в першу чергу маму.»;
І як Вам з цим? Ви сказали про такий свій висновок чоловіку?

«люблю тебе мамочко,цьомаю»;
Ви так говорите своїй мамі?

«постійні зривання з місця,де б він не був за першим дзвіноком мами.»;
Що це для Вас?

«кожного разу треба просити дуже довго,бо мама стомлена,хоче відпочити. А я не стомлена,працюючи на трьох? (дитина від мого попереднього шлюбу). »;
Найкраще - це найняти окрему людину, яка буде доглядати Вашу дитину і тоді не буде психологічних ігор та пересічення ролей).

«Мою дитину як внучку вони не сприймають. »;
В чому саме проявдяється їхнє "несприймання"?

«Чи це нормально? »;
А Ви як думаєте? І що б хотіли отримати тут, від психологів?

Ответ отредактирован автором 23-05-2022 11:04:05

Добрий день, j6.
«В общем одни сожаления и разочарования и самобичевание »;
І навіщо це Вам?) Яку допомогу хотіли б отримати тут від психологів? Що бачу я - проблема в групі існувала давно, об'єктивно Вас ображали, а Ви це терпіли, але чомусь і далі перебували у цій токсичності. Замість того, щоб скоріше розібратися у тому, що Вас там тримало так довго, Ви займаєтеся самокритикою (робите з собою те саме, що робили з Вами в цій групі). Ситуація вже відбулася, Ви відреагували. Так, можливо це було не так, як би Ви хотіли, але це допомогло Вам нарешті вирватися з тої токсичної атмосфери (з позитивного). Насправді, було б добре проаналізувати цю ситуацію детальніше, адже поняття "відреагувала агресивно" досить суб'єктивне.

«Также не понимаю почему зачем те некоторые из компании продолжают со мной диалог, ведь с ним они знакомы и дружат намного дольше и продолжают хорошо общаться а так как это мужчины я думаю что не завершают общение лишь потому что я им нравлюсь исключено как девушка а не как человек в общем. »;
Тут чую гіпотези і фінтазії, а важливо йти у контакт і перепровіряти їх, відкрито перепитуючи.

Ответ отредактирован автором 19-05-2022 11:29:22

Співчуваю щодо батьків, припускаю, що це відбивається і у Ваших стосунках з хлопцем, тому що ми несвідомо повторюємо першу модель конатку в партнерських стосунках. Водночас, що Ви втратите, якщо запитаєте про таку можливість? Якщо Ви запитаєте у батьків і вони не погодояться, скажете, що звернитеся у соц. службу чи шкільного психолога і звернетеся туди.

«акі теплі відносини, відчуття потрібності, спокою, надійності я отримувала тільки від чоловіка. Мабуть через те що роки спільного життя були кращими роками в житті- так важко наважитись розійтися. »;
На жаль, Ви живете в іллюзії хороших стосунків. Ваш чоловік зловживає алкоголем, зраджує, не поважає і Ви це називаєте "теплими відносинами". Те, що Ви перечислили він Вам не дає, інакше Ви б не звернулися сюди. Так мені сумно від цього, Ви переконали саму себе, що заслуговуєте на таке ставлення і що справді хорошого ставлення не існує. Це знаєте, наче Ви жили в сім'ї де постійно було фізичне насилля, потім приходите у сім'ю, де цього різновиду насилля немає, але є інші - психологічне, фінансове, і Вам здається, що це насправді добре, адже, порівняно з батьківською сім'єю все не так погано. Щось типу як деякі токсичні батьки говорять своїм дітям: "Он інші діти люблять навіть своїх батьків алкоголіків, а ти - ні". Порівнювати дві не Окейеності безсенсовно, травматично, і, найголовніше, - що Вам це дасть?

Ответ отредактирован автором 18-05-2022 16:54:15

Добрий день, Eva.
У Вас запит на індивідуальну терапію, а не для формату форуму в режимі переписки. Потрібно проаналізувати багато моментів: як саме Ви йому робите боляче, як це протікає, що ж лежить в основі цієї комунікації. Що можу сказати від себе - Ви назавали важливі критерії, які описують психологічну гру: постійно одне і те саме протікання, це призводить до негативних почуттів, думок, чи поведінки; важко зрозуміти чому це відбувається. Щодо "двох особистостей" - це скоріш за все про внутрішній конфлікт, який також можна лише розібрати індивідуально у комунікації.

Тому так як Ви неповнолітня, рекомендую заручитися підтримкою батьків і звернутися до спеціаліста.

«Звернутися до психолога завадила втрата роботи. Тому прошу поради як це самостійно хоч трішки собі допомогти. »;
Можна почати з того, щоб знову працювати у напрямку фінансової і просторовї незалежності: пошук роботи (можна дистанційної), пошук зовнішніх ресурсів підтримки (соц. служба; волонтери (якщо Ви зараз знаходитеся в Україні, то можна одразу задовільнити дві потреби - в безпеці + сепарація, поїхавши за кордон, де Вам нададуть соц. підтримку і у Вас з'явиться ресурс діяти, адже перебування поряд із залежним чоловіком позбавляє Вас цього); родичі тощо).

Добрий день, Anna.
З точки зору психології Ваше хвилювання є виправданим:
1. Діти різного віку, кожен знаходиться на своїй стадії розвитку і, відповідно, сприйняття, реакції у кожного різні;
2. Існує поняття індивідуальних кордонів і тут вони грубо порушуються (особливо щодо статево-рольових функцій), дитині необхідно виховувати повагу і відчуття власних кордонів, щоб вона була у безпеці. Потрібно проговорювати, коли можна показувати і кому показувати свої статеві органи, а кому - ні (наприклад, можна показувати лікареві, який робить огляд і який попередив про це маму тощо). Це ОК проводити психоедукацію про сексуальність, однак не таким чином (поміщаючи дітей різного віку голими в одному середовищі, куди ще і приходять інші дорослі).

Щодо як прийнято у Німеччині я не знаю, не володію інформацією, однак я знаю, що якщо Ви шукатимете садочок за своїми вимогами, то знайдете його. З реалістичного - існують завжди різні варіанти.

Ответ отредактирован автором 18-05-2022 14:39:30

Добрий день, Malina.
Скажіть, будь ласка, чому не хочете розводитися? Якби Ви були фінасово незалежною, чи розлучилися б? Те, що Ви описуєте - це созалежна модель стосунків, де і разом погано, і окремо також, корінь якої зазвичай лежить в дитячо-батьківських стосунках. Найкращий варіант, звісно, розпочати індивідуальну психотерапію.

«Я дуже хочу їй допомогти, психологічно, медикаментозно, та будь-як! Але я зовсім не обізнана в медицині, можливо якісь антидепресанти? »;
Самолікування без постановки діагнозу, запитуючи у психологів - це не про здоров'я, а про шкоду.

«Що я можу зробити для неї? Є якісь методики, як заспокоїти людину?»;
Єдине, що Ви можете зробити - це викликати бригаду психіатричної допомоги, щоб її продіагностували і почали лікування. Ви не здатні "заспокоїти" людину, яка некритична. Допоки Ваша мама не лікуватиметься і Ви підкріплюватимете ілюзію нормальності стану Вашої матері, доти її стан буде погіршуватися. На жаль, помітно як Ви несвідомо втягуєтеся у некритичність матері.

«І ви мене зрозумійте, я не можу рідну маму заслати в псіхушку.»;
ОК, тоді що пропонуєте? До якої точки має дійти стан Вашої матері, щоб Ви нарешті почали робити реалістичні кроки до її видужання? І головне - навіщо доводити до цієї точки? Коли у Вас болять зуби, Ви навряд чи п'єте обезболюючі, а йдете до стоматолога, коли перелом ноги - до травматолога, а не шукаєте в інтернеті ролики як зробити самостійно шину і накласти її. Тут так само.

«Я б не назвала стан небезпечним.»;
На жаль, Ви не оцінюєте динаміку її стану. Якщо її прояви будуть наростати (а із Ваших слів вона вже зросла), то скоро дійде до того, що Ваша мама може взяти ніж і вирізати той "вживлений чіп" з тіла, або ж напасти на людину, яка хоче "вставити їй чіп, бо переслідує її". Це питання безпеки, тому не обезцінюєйте ці моменти.

«ак, у мене є і свої проблеми, але зараз не на часі з ними розбиратись. »;
А коли ж буде на часі?)

«Наразі найближчою людиною є мама, я хочу якось допомогти їй, а як це зробити я просто не знаю!»;
Насправді, Ваш стан опосередковано впливає і на стан Вашої матері. Ви пишете, що це єдина найближча людина у Вашому житті, скоріш за все Вам страшно визнавати, що ця людина неадекватна і потребує допомоги психіатра, тому Ви продовжуєте шукати "знеболюючі, коли у людини гострий апендецит", що лише погіршує стан Вашої матері. На жаль, Ваша матір не здатна підтримати Вас через свій стан, тому Вам потрібна підтримка від інших. Замість того, щоб шукати цих "інших", Ви тримаєтеся за людину, яка не може Вам цього дати і, найсумніше, втягуєтеся у її неадекватну систему, погіршуючи її і своє життя.

В будь-якому разі, спеціалісти дали вам свій фідбек, а вибір за Вами: чи Ви і далі житимете в ілюзіях, що може призвести до безповоротних трагічних наслідків, або ж почнете діяти.

Ответ отредактирован автором 17-05-2022 10:36:17