Вітаю, Анна! Скажіть, чи заважає вам у житті, те, що ви описуєте? Що змінюється частіше, ідеї, сприйняття себе як персони, або ж ваш емоційний стан? Чому ви думаєте, що самоідентифікація також не включає в себе і наслідування когось або чогось? А також - чи є у вас близькі люди, друзі, які інколи відмічають якісь "виключно ваші" риси? Я щиро рекомендувала б вам попрацювати зі спеціалістом, хоча б якийсь час щоб вам було легше і гармонійніше сприймати себе та світ. Звісно, якщо є бажання і можливість.

вітаю! Співчуваю вам з приводу такого втручання в особистий простір.. І повністю погоджуюсь, з колегами, якщо ваш чоловік нервує і шукає докази зради, тому що в нього був такий поганий досвід - тоді йому треба працювати над довірою, або з сімейним, або з власним терапевтом індивідуально, або у групі підтримки. Якщо він переживає, що звертатися до спеціаліста - це слабкість, то навпаки, в цьому немає приводу для сорому, а от нишпорити без дозволу та потім конфліктувати - це трішки не ок як для самооцінки )). Ви кажете, що боїтесь що цей випадок може зруйнувати шлюб.. Але ви питаєте поради, щоб його зберігти? Чи є ще щось, що впливає на ваше до нього ставлення?

Вы же не шутите? О какого рода помощи вы просите? Ей нужна помощь после того, что произошло?

Вітаю.. Ви пережили важкий досвід, дуже вам співчуваю. Чи є у вас близькі люди, яким ви довіряєте, які можуть підтримати? А також, чи є у вас можливість все ж таки звернутися до спеціаліста, тому що у такому стані - дуже буде важко логічно і виважено діяти. Не тому що ви не справляєтесь, просто тому що нервова система дуже виснажена, судячи з того, що ви пишете. В ідеалі якщо це буде доцільно - поєднати фармакологічну терапію та психотерапію, щоб нормалізувати сон і знизити тривогу а потім почати розбиратися що робити далі. Сил вам!

Вітаю. Дуже шкода, що ви пережили це все. Клятви це супер, але чи є насправді причина у вас не для недовіри, а для довіри? Чи робив ваш чоловік якісь кроки, щоб цю довіру повернути? Те, що ви переживаєте - мало під собою причини. Але чи має зараз? І ще - чи ваші відносини з ним у іншому - хороші? Добре було б якщо б ви звернулися до спеціаліста хоча б для того щоб і справді навчитися краще розуміти себе. Сил вам і порозуміння.

Вітаю. Все трішечки складніше -коли йдеться про діагростику розладу особистості. Немає такого тесту, який був би 100% вірний. По-перше тому, що у людини є різні стани - і, порушення стану (депресія, тривога, стрес) - це - не розлад особистості. Тести на розлади - їх можна використовувати наприклад, для самоконтролю, під час психотерапії або фармакотерапії. Доречі, а як ви себе почуваєте? Результат тесту - ви і самі відповіли на власне питання - не може описати всю людину. Ви хочете його лікувати самостійно, хоча самі не певні чи є у вас розлад?) допомога потрібна як правило людині, яка не вкладеться в жоден тест ) і нажаль без натяків на самопочуття або результатів досліджень - будь якому спеціалісту буде важко відповісти чи дійсний цей результат )

Здравствуйте. Скажите, вам он действительно очень дорог и близок по духу? Или скорее вас огорчило, что он поступил скажем так, не очень серьезно? Я сожалею, что вы столкнулись с таким отношением к себе и переживаете это все. У вас есть близкие люди, или кто-то, кто поймет вас? Если хотите совет в какую сторону думать, и что с этим делать.. Если бы, например, близкий вам родственник, допустим ваша младшая сестра, пришла и рассказала вам что с ней произошла такая история, точь-в-точь " искра, от него не исходило поддержки, поддержки не было когда я очень сильно заболела, я поддерживала его материально, через неделю начали ссориться, он сказал что не хочет отношений. Через неделю выставил пост с новой девушкой, сейчас с ней в отношениях .." Что бы вы могли ей посоветовать? Простите, если причинила вам боль тем, что так скопом цитаты набросала. Не хочется, чтобы вы думали, что вы заслуживаете необязательности и инфантилизма. Поддержу коллегу, вам хорошо бы сейчас обратиться к психотерапевту, чтобы понять себя, и не попадать в подобные ситуации и горевать. Сил вам и мудрости.

Відредаговано автором 24-05-2023 22:37:40

Вітаю! По-перше мені хочеться вас трішки заспокоїти. Ви були підлітком, по-перше. По-друге, чому ви думаєте, що ви винні у тому, що доросла людина зробила якийсь вибір. Чи він був вірним, чи помилкою - це були їх стосунки, якщо вони були такі, що він з легкістю пішов - то це його відповідальність. Не ваша. Чому ви берете всю провину і з нею тягар відповідальності вашого чоловіка за його рішення - на себе? Я прочитала ваші відповіді колегам, з вашого дозволу.. Ви кажете він став вас критикувати, і зловживати спиртним.. Як давно ви так себе почуваєте взагалі? Чи не виникає у вас почуття провини іноді ще до чогось, яке переживається як надмірне? Ви пишете, що вас турбує що дитина побачить... провина? Сказати, що саме робити вам зі стосунками так онлайн - не буде правильно. В першу чергу зараз вам треба поторбуватися про себе, це справді важливо. Я дуже б радила вам звернутися до психотерапевта, у будь якому разі. Ви молодець що помітили такі зміни і зрозуміли що це вам заважає, і з вашого боку дуже вірний крок - шукати допомогу. Скажіть, чи є у вас є близькі люди, які можуть вас підтримати і розуміють? Сил вам і мудрості

Вітаю. А як саме ця пропозиція відбувалась? Чи ви очікували її, представляли інакше? Які взагалі у вас стосунки з партнером?

Вітаю. Це дуже цікаве питання, яке ви підіймаєте. Я не можу користуватися кліше в стилі "скажи мені хто твій друг" - це не завжди працює. Але дещо ви можете дослідити якщо захочете. Наприклад. Між станом "вінвона - якийсь дивний" та першою вашою думкою про цю людину - є деякий простір. Або навіть так: ви можете відчувати до подібних тому, що ви описали, людей , наприклад або жаль, або цікавість, або щось інше при знайомстві. (Що саме?) І потім ці відчуття потихеньку змінюються на "мені це не підходить". Подумайте або розкажіть що це за відчуття, якщо ви згадаєте їх і вирогідно ви дещо в цьму паззлі зможете помітити. Це може бути також візуальне або виключно інтелектуальне переживання. Тут справа за вами )

Мені особисто не завжди подобається фемінітиви у конструкціях, в яких поряд є ім'я. Наприклад, прізвище, яке не закінчується зрозуміло та ініціали (Фоменко, Л. Ю. - психологиня, вчителька) - тоді це доречно. А от якщо і прізвище і ім'я вказують, що це жінка (Балінська Євгенія - психологиня? не знаю, тут я б написала психолог) - тут якось трішки занадто. Я виключно роздумую щодо милозвучності, якийсь моральний чи культурний підтекст не маю на увазі. Але я б зважала на побажання людини, у будь якому разі.

Вітаю. Дуже шкода, що ви проживаєте все це, правда. З листа видно що ви дуже виснажені, і ні, ви не погана, це вам - погано. Скажіть, чи не звинувачують вас в тому, що вам допомогають? У вас нормальні взагалі відносини з батьками? Або так, що б ви не робили, якщо були на місці своїх родичів? А що з того, що вони роблять - ви б повторили по відношенню саме до вас? Фрази "важкий характер" і поради як вам вчиняти з вашою дитиною.. Виглядає як взаємна криза. Скажіть, чи є у вас друзі, або ті, кому ви довіряєте, щоб могли підтримати вас? Також - чи зверталися ви до спеціаліста за консультацією? Все, що ви описали - це важкий стан, і ви не заслуговуєте ненавидіти саму себе. Сил вам та скорішого вирішення цієї проблеми!

Здравствуйте, Сергей. Вы принимаете какие-то медикаменты? И если да - помогали ли они вам? Возможно, вам назначили антидепрессанты без сопутствующих (защищающих нервную систему) препаратов. А возможно, вам нужно скорректировать дозу. Очень трудно сказать почему возникают ПА, но ведь была причина, по которой вы пошли к психиатру. Без этих данных будет трудно предположить что могло произойти. Плюс - вы обращались ли к психотерапевту? Иногда это имеет смысл, даже если принимаете медикаменты.

я от бачу, що у вас настрій дуже змінюється.. чи вам це заважає? плюс ви кажете, що займаєтеся селфхармом.. Ви пам'ятаєте чому саме, з якою проблемою вперше звернулися до спеціаліста? Чи не радили вам фармакологічну підтримку, щоб трішки заспокоїти нервову систему? "У мене хвилями це бажання зупинити терапію. В один момент я відчуваю, що потрібно продовжувати, а вже в інший я хочу припинити, бо мені здається, що це все, що зі мною відбувається- неважливе, що я просто приходжу і розповідаю дурниці і витрачаю гроші." - ну може і так. Але ваше "марно" може означати що вам все ж таки потрібна допомога, але ви не отримали її? Чи ви відчуваєте, що стало краще?

Доброго дня. Як на мене - якщо вам некомфортно і найголовніше - немає довіри - ви можете сказати про це. Дуже важливо як на мене в психотерапії - все ж таки чесність та довіра. Є вирогідність що у вас може бути такий стан, коли потрібна допомога ще і фармацевтична (наприклад якісь заспокійливі або препарати, які регулюють емоційні хвилі). Скажіть, будь ласка, чи ви консультувались у клінічного психологапсихотерапевта? Ще дещо - ви відчуваєте, що не хочете спілкуватись з психологом, тому що соромно? Або тому що після емоційного вибуху є відчуття порожнечі або відстороненості від інших, втоми?