Психологиня Ирина Терещенко Київ

Я,бы рекомендовала уважать себя, свой выбор и свои ценности.

"Вот если бы она приехала и они окончательно поставили точки над i, сходили подали на развод, тогда уже другое дело".

Возможно стоит парню прямо сказать о своей позиции и таким образом прояснить ситуацию.
Понять готов ли он, хочет ли он разводится, есть ли у него это в планах?

Добрый день.
"как вообще поступить во всей этой ситуации"- зависит от того чего вы ожидаете от этих отношений и чего сами хотите.

Но если позволите рекомендацию) - часто очень важно называть вещи своими именами.

На первом свидании сказал, что был женат, но не сошлись характерами и она уехала. Развода официального не было.

Был женат- это когда люди развелись в официальном порядке.

Развода её было- значит мужчина на данный момент женат.

Какие отношения у него с женой это второй вопрос и кроме них двоих достоверно этого никто не знает.

Чего вы хотели бы о эт этих отношений?
"Не хочется тратить время на недостойного человека"-
Что именно вы имеете в виду когда пишите "недостойного"- это какой мужчина?
И какой достойный?

Відредаговано автором 17-05-2023 09:13:46

Давайте по порядку)
1. "проработать и глотнуть"- это совсем про разное.
Проработать- это пройти эту ситуацию, понять вдвоём почему так получилось, где был "тонкий лед", и выйти на другой уровень отношений.

2. "Глотнуть"- это закрыть глаза, сказав, "ладно, но это последний раз ", наступить на себя и свои чувства и оставить все как есть.
Это плохой вариант.
Доверие не появится само по себе, чувства ваши задеты, тригерить будет любая мелочь.
И если внешне вы будете "держать лицо"- то внутри вас будут пожары.
Просто по отношению к себе это не коректно, не экологично.
Ваши чувства важны- это главный меседж который я,хотела бы донести.

3. "Но я не хочу следить за ним как мама. Не хочу проверять телефон"

Для этого нужно доверие.
Что бы оно появилось- важно что бы и партнер начал вести себя по другому, поменял существующую линию поведения.
Важно что бы эта ситуация не была замята, а было понимание почему так произошло.

Из вашего сообщения я понимаю что партнёр готов говорить и исправлять ситуацию.
Готовы ли вы к открытому диалогу?

Как раньше не будет.это факт.
Но даже из этой ситуации можно выйти на другой уровень отношений.
Это безусловно кризис для,ваших отношений и вас как пары. Но пр обоюдном желании из него можно выйти.
Первый шаг- честность и открытость.
И от вас- не делать вид что все хорошо.
Сказать как есть- мне тяжело и сложно.
Задать те вопросы которые хотите, услышать ответы,на них.
И со стороны партнера- важно разобраться почему так произошло и что вы теперь как пара и каждый отдельно готов делать по другому.
Какие новые правила, традиции вы будете внедрять, что готовы поменять.
Если самим сложно- можете выбрать специалиста и какое то время,поработать вместе с психологом.
Но в первую очередь- открытый диалог между вами.

Добрый день.
Чего бы вы сами хотели в этой ситуации и чего боитесь?

Добрый день.
Как бы,вы,хотели вести себя в,этой ситуации?

Однозначно стоит проявить уважение к своим чувствам.
Если вам это не приятно (я могу предложить что радости у вас это не вызвало)- вы можете поговорить об этом прямо и честно.
В отношениях- доверие фундаментальный компонент.
Будете ли вы,доверять зная эту информацию?
Если вас это задело, доставило душевный дискомфорт, посеяло сомнения, или у вас есть открытые вопросы- вполне нормально об этом поговорить.

Відредаговано автором 16-05-2023 13:34:15

Доброго дня.
Варто змінити стратегію.
Не кричати, - більше крику - більша відстань, більше страху і недовіри.
З одного боку я розумію- ваш крик,це і про втому, і відчай, і безвихідь і невпевненість.
Проте крик для дитини- це загроза, агресія, страх, відчуження.
Треба ґрунтовно змінити підхід.
Основний фундамент- довіра.
Варто донести меседж- "ти можешь мені довіряти ".
Тобто- коли в тебе труднощі, помилки, я підставлю плече, допоможу.
Дуже об'ємне питання насправді.
Тут багато компонентів:
- наскільки жорсткі рамки вдома- тобто правила. Чи багато заборон і обмежень?
- чи багато вимог і очікувань?
- які відносини у школі з дітьми?
- чи є люди в оточені з ким у дитини близькі стосунки?
- ле ваші спільні точки дотику, чи проводите час вдвох?
-які стосунки між вами і чоловіком?
- чи були у дитини стреси за останні час?
Гарним рішенням буде вам обрати психолога і індивідуально ґрунтовно поговорити, проконсультуватися.
І останє- дитина йде в гаджети, бо там комфортно.
І тому треба рухатися в напрямку щоб комфортно було комуаікації.

Кіро доброго дня..
Рекомендую обрати спеціаліста і попрацювати індивідуально, адже питання потребує глибокої роботи та безпосередньої взаємодії з психологом.потурбуйтеся про себе!
Щиро бажаю успіхів!

Зрозуміла вас.
Дякую за таку розгорнуту відповідь.
Так, робота з психологом у цій ситуації дійсно може прояснити для вас багато аспектів, тим паче що запит у вас достатньо сформульований.
Це і ваше особисте відношення до себе (особисті кордони, розуміння власної цінності, робота зі страхами, комфортна комунікація, тощо)
І інших вектор стосунки з чоловіком.
Щодо того чим допомогти собі наразі- якщо вам легше викладати думки - ви можете почати вести щоденник, що б не тримати в середині себе, занотовувати емоції.
Гарний варіант це будь яка форма рефлексії і самоаналізу.
Чого я хочу, про що я мрію, що я відчуваю, що мене хвилє.
Якщо говоримо про конкретну ситуацію - які зараз почуття мої задіті, які емоції я зараз відчуваю.
Важливо не ігнорувати власні почуття, говорит з собою, аналізувати їх і тоді більше буде розуміння ситуації, робота з емоціями дуже потрібна..
Якщо це гостра реакція, слушним буде використовувати техніки самодопомоги- дихання по квадрату як варіант, вправа "крила метелика". Медитації теж можуть бути корисними.
Потурбуйтеся про себе, щиро бажаю знайти свого спеціаліста і дати собі можливість бути щасливою!

Доброго дня.
Розкажіть будь ласка, а чи є можливість разом з чоловіком відвідувати родичів/друзів? Як пара, а не він самостійно?
Також є велика різниця пішов на декілька годин або ж днів.

"Відчуваю що не маю права претендувати на це – на його час і увагу, на те щоб він хоч раз в місяць залишився повністю з нами на вихідні."- Чому ви так вирішили? Чому не маєте права претендувати на це?
Щодо практичної сторони: так, як ви зазначили є моменти з вашого минулого які тригерять цю історію. Тобто - підсилюють гостроту емоційної реакції, виступають запускним механізмом переживань, страхів, болісних відчуттів- з цим дійсно слід працювати в терапії у супроводі спеціаліста.
Але в мене виникає відчуття, що ви наче бажаєте наприкінці просто спокійно реагувати і приймати таку позицію чоловіка.
І тут незовсім зрозуміла я,навіщо і Чому?
У вас є певні бажання, або ж вам не подобається певні дії партнера, або його дії вас ображають і змушуючи переживати - навіщо це терпіти.
Сенс сімейного життя не терпіти а бути щасливою.
І тут варто дати собі таке право.
Загалом я б рекомендувала ширше подивитися на ситуацію і спитати себе: а на що у шлюбі, у стосунках я маю право?
Якщо важко дійти спільного знаменика можна спробувати сімейну терапію, де психолог допоможе почути і зрозуміти один одного.

Как вы думаете, что/кто может помочь в этой ситуации?

Доброго дня
Не просте питання ви підняли)
Недовіра дуже непростий механізм насправді, в якому задіяно багато елементів: можливо(ствердно неможу казати адже немаю глибшої інформації)- невпевненість і собі, невпевненість у чоловіку, але за цим всим криється страх зради.
І цей страх насправді має поглинаючу силу.
Якщо повірю - а мені зрадить, що далі? Гадаю це питання собі колись вы задавали.
Про що для вас зрада? Про розрив стосунків? Про внутрішнє спустошення? Про обнулення того що вже маєте..
Це справді глибоке питання.
Щодо причин- можливо ви бачили схоже у батьківській родині, або ж мали схожий досвід, або вас тяготить сама думка про іншу, невпевненість у собі, своїй цінності.
Як би не було, над цим треба працювати, адже ці думки, страхи- сіють тільки розбрат, сумніви, і відалляють вас один від одного.
Погодьтеся, нікому не сподобатися доводити що він не зрадник, бути під постійною підозрою.
Треба копнути глибше і знайти причину сумнівів (якщо чоловік не дає приводу) всередині вас.
Зрозуміти- чого на правді ви боїтеся..
Гарним рішенням буде обрати психолога і попрацювати інливідуально.

Очень сложно что то отпустить если это присутствует в жизни.
Очень важно обозначить личные границы, что можно, а что нельзя.
Например- можно общение с детьми по предварительной договорённости об этом.
Нельзя- вторгатся без разрешения в вашу жизнь, обвинять, манипулировать.
Важно эти правила обозначить, и для себя определить как вы можете их отстаивать.
Не стоит бояться прекратить разговор, не соглашатся на постоянные встречи если вы не заинтересованы в этом, не допускать что бы кто либо влазил в ваше личное без спроса.
Вы уже выбрали себя когда прекратили эти токсичные отношения, стоит и дальше всегда ставить свои интересы, потребности на первое место.
Безусловно это требует сил и внутрених ресурсов- нужно давать себе ту заботу которая,поможет их восстановить..и конечно поддержка близких, работа с психологом будут не лишними.
Желаю вам удачи и верю что все получится!

Добрый день!
Вы пережили очень тяжёлый и травматичный опыт семейной жизни, который безусловно оставил след в вашей душе.
Когда люди выходят их отношений фактически, но не отпускают их внутренне- любые новые отношения будут формироваться под светом прошлого опыта.
В ситуации которую пережили вы- отношения закончились, но не проработаная травма осталась.
Страх пережить это вновь, страх открытся и доверится, поверить человеку- говорит о том что внутри ваши чувства ещё оголены, та боль, обида все ещё живы.
И подсознательно вы проектируете это на новое общение.
Возможно прошло мало времени после прошлых отношений и тогда его нужно себе дать.
Прожить, отпустить.
Если все же время прошло достаточно, тогда имеет смысл поискать психолога для себя, и вместе, проработать те травмы, чувства, страхи которые имеют место.
Отпустить действительно прошлое и найти в себе готовность, силы строить новые отношения уже без теней прошлого.

Я ведь вам никого не предлагаю)
Но другого варианта чем выбрать психолога и идти в терапию я к сожалению не вижу.
Только вам выбирать, искать того специалиста с кем решите работать.

Добрый день.
Это хороший запрос на индивидуальную работу со специалистом.
Что бы разрешить себе чти либо- нужно дать себе такое право.
Быть счастливой, принимать решения, ошибатся, влюблятся..
Для этого важно осознать свою ценность, значимость.
Важно пройти путь сепарации от родителей, найти в себе ту взрослую, сильную девушку которая возьмёт ответственность за свою жизнь на себя.
Те блоки которые сейчас стоят, родом из детства и с ними нужно прощатся.
Искренне рекомендую вам выбрать своего психолога, настроится на основательную работу, открытся специалисту.
И тогда все получится!