Question

12-04-2023

Я вже рік не можу прийти до тями і не можу вирішити цей конфлікт.
З чоловіком в стосунках більше 10 років, знайомі зі школи, і це були ідеальні відносини, повага, розуміння, без жодного натяку на аб'юз, навіть під час сильних сварок ми ніколи не ображали один одного та ніколи не думали про розставання в такі моменти. Ми були впевненні в один одному на 100% і вважали що ці стосунки на все життя на скільки ми були soulmates. Він і зараз дуже мене любить і дуже бориться за ці відносини. Але я не можу і це мене вбиває.
Стався обман з його сторони. Він втратив значну суму грошей і скрив це від мене. Коли я дізналася про те що сталося я майже втратила свідомість, я не знаю як я це витримала. Я це дізналася від дзвінка його мами, що у них пропали кошти...Тобто він їх взяв без їх відома, як він пояснив він не міг признатися що йому потрібна така сумма грошей і попросити позичити, він сподівався повернути їх назад дуже швидко так щоб ніхто не дізнався що в нього були проблеми.
Це був удар, я втратила опору під ногами, я не розуміла що коїться, хто ця людина передімною. Це був удар для всієї родини. Бо ніхто ніколи не міг припустити, що він так міг поступити. Кожен хто його знав, знав як дуже порядну, відповідльну та чесну людину. Ніколи навіть натяку не було.
Він це сам не міг пояснити, каже то наче не він це все робив, не розумів що коїться, було вже дуже страшно признатися бо кожен раз коли він намагався виправити ставало ще гірше, і ще більше боргів, а так як на нього давив цей статус "порядочності" він просто не міг признатися нікому і продовжував вигрібати сам (про статус це я його певне виправдовую) Але саме процес втрати і т.д це не тема в яку я хочу поглибитись. Він це пропрацював з психологом.
А мій стан, моє відношення до цього. Це для мене трагедія. Мені було б набагато легше якби це була зрада. Я б його давно вже покинула, розлюбила, пропрацювала це та займалася своїм життям. Але ця ситуація настільки складна, бо вона не на стільки погана щоб розлюбити і покинути, але досить важка для того щоб все було так як раніше, бо моя довіра втрачена. Якби він мені признався на початку - цього всього б не було. Він на стільки зіпсував мені життя цією ситуацією, що я не в змозі припинити його в цьому звинувачувати. Але й покинути не можу, бо не розлюбила. Бо знаю як він мене любить, бо 10 років найщасливішого життя проти одного випадку, хоч і дуже важкого.
Борги у війну це дуже страшно. Я наразі в іншій країні і через війну і через те що я думаю не витримаю його присутності. У нас зараз нормальні відносини ми не розійшлися, це виглядає як хороші відносили на відстані, він мріє як ми знову будемо разом, дуже сумує, йому там без мене дуже важко, я ж його теж покинула з цим всім в найважчий для нього період... Він мене не звинувачує.
Але наші відносини нормальні тільки через те що він старається на 1000%, а я більшу частину часу притворяюся...в надії що пройде. Іноді зриваюся і знову йому все висказую..нагадаю, що пройшов вже рік, і уявляю як це важко терпіти, як би він не старався виправитися, він зробив і продовжує робити просто все можливе щоб відновити стосунки, а я не можу пропрацювати образу, звинувачення, я не можу вибачити його.
Я знаю, що він це не на зло робив ні в якому разі, він прекрасна людина і чоловік, завжди був мені опорою і підтримкою. Але саме через те, що я не очікувала це саме від нього, а я дуже недовірлива людина цей удар був занадто важкий.
Я розумію що він загубився і так налажав, але він за все взяв відповідальність і виправляє і не потребує ні підтримки ні допомоги.
Він віддав останні кошти мені щоб я могла поїхати від війни, хоча міг за них погасити значну частину боргів.
Він і зараз допомагає мені фінансово як може хоча сам вигрібає.
Він дуже любить мене, як ніхто не буде любити, і в хворою і не гарною, і з усіма моїми заскоками (а іх багато, я не сама проста людина)
Але цього всього мені не достатньо виявляється щоб пробачити...
І розійтися не можу, просто не можу і не хочу. Хоча дуже складно, бо цей випадок зіпсував мені життя, я втратила майже все...дім, кохану людину, довіру до людей, опору. Я в тяжкому стані, що схожий на тяжку депресію, але за винятком того що мені не пофіг на все, я намагаюся щось робити (не виходить),бо страждаю майже кожен Божий день, плачу від болі і не розуміння що робити як це пережити як нарешті відстраждати та пробачити.
Я не можу адаптуватися в новій країні, я без роботи, бо в мене немає сил ні на що, ці ємоції мене виснажують. Іноді буває на стільки боляче, на стільки сильні та не контрольовані емоції, що в моменті хочеться щоб мене просто не стало аби цього не відчувати. Мені сташно за здоров'я та за життя, я не знаю скільки ще витримаю. Я працюю з психологом вже, але ми розбираємо і розбираємо весь завал, цю тему торкалися але ще не дійшли остаточно, бо я чомусь тягну так як вважала, що це не першочергова моя проблема, але після сьогоднішнього чергового приступу страждань емоційних я думаю, що це треба теж пропрацьовувати в першу чергу, але признаюся з нею мені комфортніше інші теми розбирати, не тему стосунків. Тому пишу сюди в надії отримати пораду та надію чи взагалі можливо мені пробачити.

Питання від: nik283; Вік: 29

подобається запитання?

Підберіть психолога для пар онлайн або в містах України.

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) 12-04-2023 07:16:32

Добрый день!

цитата:

чи взагалі можливо мені пробачити

"Если у человека есть "зачем", он может выдержать любое "как".
То есть, если вы захотите простить вашего мужа, то безусловно, сможете это сделать.
Просто вам необходимо будет знать, как надо будет практически подойти к этому вопросу.

цитата:

в надії отримати пораду

Прежде чем давать

цитата:

пораду

необходимо выяснить несколько моментов:
1. На что именно вашему мужу понадобилась большая сумма денег? Куда он их потратил?
2. По какой причине вы не работаете с психологом над тем, что имеет такое большое значение для вас -

цитата:

Не можу пробачити обман

?

Відредаговано автором 12-04-2023 07:17:25

👍 радити психолога:

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) 12-04-2023 09:57:20

1

Олена Кучерук

Добрий ранок!

цитата:

Тому пишу сюди в надії отримати пораду та надію чи взагалі можливо мені пробачити.

Мені здається, що саме надія і тримає вас у відносинах з чоловіком. Якби її не було, ви б його вже покинули. Так що надія з вами.

цитата:

Я працюю з психологом вже, але ми розбираємо і розбираємо весь завал, цю тему торкалися але ще не дійшли остаточно, бо я чомусь тягну так як вважала, що це не першочергова моя проблема, але після сьогоднішнього чергового приступу страждань емоційних я думаю, що це треба теж пропрацьовувати в першу чергу, але признаюся з нею мені комфортніше інші теми розбирати, не тему стосунків.

Ось наріжний камень вашої теперішньої проблеми. Вона, до речі, не в обмані чоловіка. Ви застрягли в певних думках і почуттях(!)
А проблема криється і міститься у вашому страху піднімати завісу надважливого питання, а що з моїими стосунками? Що з нашими стосунками? Наскільки я схильна БУЛА ідеалізувати чоловіка і жити намальованою казковою картинкою?
Тобто, що відбувається по суті? Ви не можете прийняти факт реальності, який спонукає до руйнації ваших надмірно ідеалізованих уявлень. Це як відректись від частини себе або вцілому себе.

Звернув увагу

цитата:

У нас зараз нормальні відносини ми не розійшлися

Хіба можна назвати такі відносини нормальними, коли

цитата:

я більшу частину часу притворяюся...

А ще

цитата:

Іноді зриваюся і знову йому все висказую..нагадаю, що пройшов вже рік

Тобто ви обманюєте самі себе?

цитата:

Це для мене трагедія.

Так трагедія виходить в тому, що чолоівк зруйнував свій еталонний образ у ваших очах?

цитата:

цей випадок зіпсував мені життя, я втратила майже все...дім, кохану людину, довіру до людей, опору

От навіщо валити все в одну купу? Причому тут втрата коханої людини, адже ви її не втратили і не збираєтесь втрачати, до того ж, любите чоловіка? Причому тут довіра до людей? Хіба увесь світ, усі 7 млрд вас обманули?
Щодо опори - тут я з вами погоджуюсь. Напевно, опора була занадто слабка і хитка.

👍 радити психолога:

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Валентина Михайловна Жемчужникова (Київ) 12-04-2023 15:27:08

У вас много идеализации мужа. Это заметно, как вы пишите про идеальные отношения, расписываетесь за вас двоих, как будто можете знать о чем думать и что чувствовал муж.

цитата:

це були ідеальні відносини,
навіть під час сильних сварок ми ніколи не думали про розставання в такі моменти.
Ми були впевненні в один одному на 100% і вважали що ці стосунки на все життя на скільки ми були soulmates

А сильная идеализация приводит потом, если идол ошибся, к сильной злости, ненависти.
Что у вас и произошло.

Заметила так же, что муж старается, поработал с психологом, прикладывает усилия, а вы ничего не делаете уже год, только страдаете и варитесь в своих переживаний. И вот вопрос, а вы почему к психологу не идете?
Складывается ощущение, что какой-то вашей части как будто нравится, что муж так старается и это как будто месть, что вы его не прощаете.
Хотите отпустить ситуацию и жить дальше с мужем счастливо - обратитесь к психологу, чтобы разобраться в своих переживаниях, ожиданиях, установках, прожить все, что у вас накопилось и посмотреть на ситуацию с разных сторон. Тогда и попустит

👍 радити психолога:

Виберіть психолога для консультування з приводу романтичних відносин, конфліктів між закоханими

12-04-2023 17:19:32Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 339081 для Владимир Анатольевич Тарасенко

Так, проблема не в саме обмані, я це розумію, я в тому що я не вмію відпускати ситуації. Один день здається нормально, пробачила і все норм, а потім думки самі вспливають і починається це харакірі...плюс додається вина за те що розумію що це не раціонально а не можу впоратися з власними думками. Або прощаєш і більше не згадуєш, або відпускаєш людину.
Так я зазначила що стосунки виглядають нормальними, але через те що я в деякій мірі притворяюся, я це розумію.
Ми вже пробували не спілкуватися, так як я казала що мені важко іноді і злість не проходить але НЕ спілкуватися мені важче так як він єдина близька людина який може зрозуміти і підтримати в інших моментах.

"Тобто, що відбувається по суті? Ви не можете прийняти факт реальності, який спонукає до руйнації ваших надмірно ідеалізованих уявлень. Це як відректись від частини себе або вцілому себе." - правда.
Мені страшно прийняти факт що ми можемо не бути разом. Мені страшно і мучить що я в обох випадках можу залишитись нещасливою - якщо залишусь і не пропрацюю до кінця (тут треба собі певнепставити дедлайн, бо раз я вже рік таке "терплю" і сподіваюся що мине, це може ще триваи роками) або якщо зараз покину дорогу і люблячу мене людину, коли погане забудеться, а воно з часом точно забудеться, вже буде пізно..я можу так і залишитись одна, бо є упередження що така людина зустрічається раз на життя (і через те що оточують здебільше одинокі жінки яким попадаються кончені чоловіки, або взагалі не попадаються). Плюс мені дуже важко підпускати до себе людей, і ви кажете що 7 млрд мене щоч і не обманули, але я зустічала багато не щирих людей, і коли твою довіру здраджує людина якій ти довіряв більше за всіх, то що психіці вже казати про інших..
Я розумію, що на рішення не росходитись також впливає сильно страх самотності. Але я не раз лишала дорогих мені людей які відносились до мене не так як я того прагну, для мене не було проблеми покинути людину яка зробила мені боляче чи погано, і завжди відчувала себе набагато краще після припинення спілкування. А тут такого і близко немає, без нього мені гірше, але я відчуваю, що моя любов вже далеко не така сильна. (тому і приписала втрату кооханої людини також)

12-04-2023 17:43:55Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 339076 для Светлана Владимировна Киселевская

1. На что именно вашему мужу понадобилась большая сумма денег? Куда он их потратил?
Він невдало вклався, і потім через невдачу не зміг мені про це сказати і хотів вирішити це самостійно і через затуманення розуму від страху признатися що він втратив стільки коштів він почав залазити в борги щоб це виправити і поступав не раціонально що призводило до ще більших збитків.

2. По какой причине вы не работаете с психологом над тем, что имеет такое большое значение для вас -
Бо в мене багато інших проблем було які ми поступово розбирали. І які мені здавалися першочерговішими. І не знаю чому але саме з тим спеціалістом з яким працюю не хочеться саме цю тему розвивати, якщо бути чесною.

Павел Леонидович Басанский (Київ) 12-04-2023 19:15:29

1

Олена Кучерук

цитата:

Стався обман з його сторони. Він втратив значну суму грошей і скрив це від мене.

Скриття інформації та недоговорення - НЕ Є обманом. Від слова взагалі. Обман - це викривлення фактів, підтасовка, заміна правди на брехливу версію. А чоловік просто скрив, БО 1) був заручником власного реноме порядності і доброчесності; 2) здогадувався і боявся надто сильної реакції на своє признання.

цитата:

Коли я дізналася про те що сталося я майже втратила свідомість, я не знаю як я це витримала.

Ваша ж реакція, при цьому, вкрай неадекватна, не знаходите?
Бо навіть якщо б він втратив 5 мильйонів, але це ніяк не вплинуло на побут та життя родини, то що?!
Чи вплинуло? Недоїдання, носіння старого одягу та інші обмеження? Ви якось відчули на собі цю втрату? Або хтось інший відчув? Чи якби мама чоловіка не сказала, то ніхто б і не здогадався?

👍 радити психолога:

Оксана Юрьевна Селезнева (Дніпро) 12-04-2023 19:35:02

Вітаю.
"Він невдало вклався, і потім через невдачу не зміг мені про це сказати і хотів вирішити це самостійно і через затуманення розуму від страху признатися що він втратив стільки коштів він почав залазити в борги щоб це виправити і поступав не раціонально що призводило до ще більших збитків"

Ваш чоловік грає? В цьому проблема?

Відредаговано автором 12-04-2023 19:35:50

👍 радити психолога:

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) 12-04-2023 20:02:51

1

Павел Леонидович Басанский

цитата:

Один день здається нормально, пробачила і все норм, а потім думки самі вспливають і починається це харакірі...

Що можете сказати щодо пробачення себе? За будь-які помилки або негідні вчинки?

цитата:

потім думки самі вспливають і починається це харакірі...

Поділіться, які думки вас атакують?

цитата:

плюс додається вина за те що розумію що це не раціонально а не можу впоратися з власними думками.

Чи не занадто ви вимогливі і буквальні до самої себе, перш за все, а вже потім до інших?
Почуття вини, а також страхи з'їдають вашу вітальність. От тому закордоном почуваєтесь безпорадною. Спалюєте енергію. То звідки вона візьметься?!

цитата:

Або прощаєш і більше не згадуєш, або відпускаєш людину.

В ідеалі - так. В житті набагато складніше. Тому "вилазьте з голови" в реальність. Розплющуйте очі і починайте оперувати не схемами, а складовими дійсності.

цитата:

Мені страшно і мучить що я в обох випадках можу залишитись нещасливою - якщо залишусь і не пропрацюю до кінця (тут треба собі певнепставити дедлайн, бо раз я вже рік таке "терплю" і сподіваюся що мине, це може ще триваи роками) або якщо зараз покину дорогу і люблячу мене людину, коли погане забудеться, а воно з часом точно забудеться, вже буде пізно..я можу так і залишитись одна, бо є упередження що така людина зустрічається раз на життя (і через те що оточують здебільше одинокі жінки яким попадаються кончені чоловіки, або взагалі не попадаються).

Ваш спосіб мислення виглядає занадто вразливим. В ньому немає шансів позитивного вирішення.

цитата:

Плюс мені дуже важко підпускати до себе людей

Це теж ознака негативного мислення у поєднанні з "наїжаченою" позициією. В чому проблема - поганих людей не підпускаєш, з нормальними контактуєш.

цитата:

А тут такого і близко немає, без нього мені гірше, але я відчуваю, що моя любов вже далеко не така сильна

Можливо, варто з любові змістити акцент на такі явища, як повага, турбота, розуміння, уміння прощати, чемність, щирість, дбайливе ставлення, безпечність і таке інше?

👍 радити психолога:

12-04-2023 23:29:32Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 339122 для Владимир Анатольевич Тарасенко

"Що можете сказати щодо пробачення себе? За будь-які помилки або негідні вчинки?"
"Чи не занадто ви вимогливі і буквальні до самої себе, перш за все, а вже потім до інших? Почуття вини, а також страхи з'їдають вашу вітальність. От тому закордоном почуваєтесь безпорадною. Спалюєте енергію. То звідки вона візьметься?!"

Дуже відкликається. Вдячна вам за це питання.
Правда.
Себе так само важко пробачити, дуже жорстка до себе, не дозволяю собі помилятися, важко сприймаю поразки. Почуття вини можна сказати перманентне, щось не так зробила одразу докори "не здатна" "треба було по-іншому, як можна було про це не подумати" і т.д

Зі мною це дуже давно, впевнена якщо вдасться це пропрацювати, проблема з чоловіком може вирішитись.
Бо якщо мислити фактами, це не те, що не можна пробачити.
Він скрив бо беріг мої почуття, хотів сам впоратися, при тому робив все щоб я не відчула втрати, але нажаль це не вдалося. все ж таки прийшлося продати все що наживали стільки років..за це теж мені боляче і прикро, і це впливає на злість до ньго. що своїми необдуманними вчинками поставив під загрозу сім'ю.
Так, борги значно повпливали на сімейний стан, плюс все ж таки війна, може статися все що завгодно.
Це щоденний стресс.

"Ваш спосіб мислення виглядає занадто вразливим. В ньому немає шансів позитивного вирішення."
Так, я дуже вразлива і маю вивчену безпорадність через ряд травмуючих подій. Та часто відслідковую що знаходжуся в позиції жертви.
Не хочу бути такою, давно борюся з цим і також корю автоматично. І чим більше борюся тим гірше стає ситуація.
Ненавиджу свою безпорадність. Не можу навіть з думками своїми впоратися, вони сильніші за мене.
Працюю над когнітивними викривленнями з книгою Девіда Бернса, але мозок наче не хоче сприймати. Я все розумію і розумію що не раціонально так мислити, а мозок такий "Так-так я все зрозумів, говоріть-говоріть, ви мені не заважаєте" і на рівні відчуттів не проходить.
Як я вважаю це повнинно працювати -під час пропрацювання наче має прийти інсайт і я маю саме зрозуміти та відчути що так мислити не раціонально і отримати полегшення. А цього не стається. Не сприймає і все.
Часто психологи люблять задавати питання "а для чого тобі це? для чого тобі вигідно знаходитись у цьому стані?" я не можу знайти відповідь на це...а дуже хочу.
Помітила що чим пристраніше я чогось бажаю і гонюся за цим, тим більше мені це не вдається.

12-04-2023 23:35:46Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 339116 для Оксана Юрьевна Селезнева

Ні, не грає і ніколи не грав. І зараз більше немає такої загрози, що він таке може повторити.
А якщо зявиться я це побачу 100% і на тому буде точно все скінчено. Мені все буде зрозуміло, я стільки шансів не даю.

12-04-2023 23:49:46Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 339115 для Павел Леонидович Басанский

"Скриття інформації та недоговорення - НЕ Є обманом. Від слова взагалі. Обман - це викривлення фактів, підтасовка, заміна правди на брехливу версію. А чоловік просто скрив, БО 1) був заручником власного реноме порядності і доброчесності; 2) здогадувався і боявся надто сильної реакції на своє признання."

Так, я це повністтю розумію, саме через це розуміння я і хочу пробачити його, бо розумію що цілі скривдити мене чи навмисно це зробити не було.

"Ваша ж реакція, при цьому, вкрай неадекватна, не знаходите? Бо навіть якщо б він втратив 5 мильйонів, але це ніяк не вплинуло на побут та життя родини, то що?! Чи вплинуло? Недоїдання, носіння старого одягу та інші обмеження? Ви якось відчули на собі цю втрату? Або хтось інший відчув? Чи якби мама чоловіка не сказала, то ніхто б і не здогадався?"

Не вважаю свою реакцію не адекватною, дізнатися про величезні борги, що це все коїлось у мене за спиною, я буквально не знала що за людина передімною знаходиться, були думки "це не мій чоловік, мій чоловік так би не поступив" це була стадія заперечення.
Ми тільки почали жити (до цього багато працбвали щоб мати те, що мали) А тут я все втрачаю в мить. Тому так, втрати були відчутні.
На носу була війна. Ви ж розумієте що таке залишитися без грошей у війну?
Вважаю, що моя реакція абсолютно адекватна на те що мій вимір в мить зруйнувався.

Павел Леонидович Басанский (Київ) 13-04-2023 03:20:28

1

Владимир Анатольевич Тарасенко

цитата:

Ми тільки почали жити (до цього багато працбвали щоб мати те, що мали) А тут я все втрачаю в мить. Тому так, втрати були відчутні.
На носу була війна. Ви ж розумієте що таке залишитися без грошей у війну?
Вважаю, що моя реакція абсолютно адекватна на те що мій вимір в мить зруйнувався.

Тоді, перепрошую, згоден - якщо відчули на собі, то перша реакція цілком адекватна.

Зрозумів. Ви не його не можете пробачити, а себе:

цитата:

Себе так само важко пробачити, дуже жорстка до себе, не дозволяю собі помилятися, важко сприймаю поразки. Почуття вини можна сказати перманентне, щось не так зробила одразу докори "не здатна" "треба було по-іншому, як можна було про це не подумати" і т.д

А в ньому бачите й себе, бо близькі та схожі. Це один момент, але ще не все.
А також Ви не можете пробачити того, через кого багато разів відчували себе жертвою:

цитата:

Так, я дуже вразлива і маю вивчену безпорадність через ряд травмуючих подій. Та часто відслідковую що знаходжуся в позиції жертви.

Хто ця людина? Скоріш за все Ваш батько.
Бо на свого чоловіка Ви проектуєте і його образ.

цитата:

Працюю над когнітивними викривленнями з книгою Девіда Бернса, але мозок наче не хоче сприймати. Я все розумію і розумію що не раціонально так мислити, а мозок такий "Так-так я все зрозумів, говоріть-говоріть, ви мені не заважаєте" і на рівні відчуттів не проходить.
Як я вважаю це повнинно працювати -під час пропрацювання наче має прийти інсайт і я маю саме зрозуміти та відчути що так мислити не раціонально і отримати полегшення. А цього не стається. Не сприймає і все.
Часто психологи люблять задавати питання "а для чого тобі це? для чого тобі вигідно знаходитись у цьому стані?" я не можу знайти відповідь на це...а дуже хочу.

Вибачте, але САМЕ з цим ТАК не працюють.
Спрацює тільки відтворення (не проговорення її, а саме відтворення в дійових особах) ситуації з дитинства, в якій Ви відчували себе жертвою - в процесі якого Ви перестанете нею бути. Бо ДО того, відпрацюється режим дорослого та дієвого "Я", який психотерапевт допоможе Вам включити в потрібний для Вас момент. І Ви-Доросла допоможете собі-Дитині вийти з безпорадності та жертовності.
Таким же чином Ви-доросла зможете допомогти подолати Внутрішній Дитині почуття провини і відчути захист від несправедливих та надмірних вимог батька. ТІЛЬКИ після цього Вас відпустить по-справжньому. І Ви зможете легко вибачати не тільки себе, але й іншого.
Звичайне проговорення ситуацій майже нічого не змінить. Тільки допоможе трохи випустити емоційний пар, та отримати підтримку терапевта. Цього недостатньо.

👍 радити психолога:

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

11-04-2023 Бегу за любовью и лаской

11-04-2023 Как правильно вернуть любимого парня?

09-04-2023 Как быть с холодным мужчиной?

03-04-2023 Прошлое парня

02-04-2023 Отвращение к партнеру

01-04-2023 Чому поспішає?

31-03-2023 Друг из уст мужчины

29-03-2023 Как мне отпустить человека и стоит ли это делать в моем случае

21-03-2023 Не готовий до сім'ї

20-03-2023 Впечатление что мужчину интересует только секс

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запоріжжя) · Accepted Answer · 2023-04-13 08:53:16

цитата:

Так, я дуже вразлива і маю вивчену безпорадність через ряд травмуючих подій. Та часто відслідковую що знаходжуся в позиції жертви.

Ось дивіться, як співпали наші з колегою (Павло Леонідович) думки, щодо першопричин вразливості і вивченої безпорадності, боротьба з якими спричинила появу занадто жортских вимог до себе. І наслідком - до чоловіка та інших людей.

цитата:

А також Ви не можете пробачити того, через кого багато разів відчували себе жертвою:
Хто ця людина? Скоріш за все Ваш батько.
Бо на свого чоловіка Ви проектуєте і його образ.

Кілька слів про модальність терапії.

цитата:

Працюю над когнітивними викривленнями з книгою Девіда Бернса, але мозок наче не хоче сприймати. Я все розумію і розумію що не раціонально так мислити, а мозок такий "Так-так я все зрозумів, говоріть-говоріть, ви мені не заважаєте" і на рівні відчуттів не проходить.
Як я вважаю це повнинно працювати - під час пропрацювання наче має прийти інсайт і я маю саме зрозуміти та відчути що так мислити не раціонально і отримати полегшення. А цього не стається. Не сприймає і все.

Як бачите, цей "ключик" не підходить. Спосіб мислення в даному випадку не головний. Потрібно йти через почуття, через перепроживання тих давніх подій, які заклали кривий фундамент особистості. Образно кажучи, діставати жало проблеми і напрацьовувати самоприйняття та власну автентичність.

Не можу пробачити обман (не зрада)