У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Не можу контролювати емоції. Зриваюсь на оточуючих

У Психолога » Поради психолога онлайн (безкоштовно) » Почуття й емоції » Не можу контролювати емоції. Зриваюсь на оточуючих
З появою дитини рік тому, менталка не витримує( постійно маю зриви на чоловіка та дитину. Крик та плач дитини взагалі зводить з розуму-починаю дуже злитися, не можу себе контролювати. Загалом коли шось бісить починаю дуже нервувати, і не можу зібрати себе до купи(
Питання від: ; Вік: 28

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.


психолог онлайн
Доброго ранку!
Щоб спробувати Вам щось порадити, потрібно дещо більше інформації.
А як Ви до появи дитини реагували у складних ситуаціях, Ви завжди були виважені чи так само періодично зривалися? Бо те, що відбувається, дуже схоже на психо-емоційне виснаження і на невміння відновлювати свої сили, а також, на загальну схильність до невротичного стану...
Дитина потребує дуже багато внутрішніх сил та вміння правильно відпочивати. Вам є кому допомогти? Як у Вас розділені обов'язки в родині?

👍 радити психолога:

13-03-2024 09:06:13Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 362692 для Алла Григорівна

До появи дитини в звичайних ситуаціях не відбувалося жодних зривів. Інколи траплялось, але рідко. Все почалося з вагітності, яка плюс мінус співпала з початком війни.
З приводу допомоги-вона є, проте на мій погляд-недостатня.

Найбільше бентежить те, що у стані спокою обмірковую і розумію що це не нормальна, неправильна поведінка. Але потім якийсь фактор виводить з рівноваги, і все, не можу заспокоїтись зовсім, хоча розумію що це все неправильно.


психолог онлайн
Доброго ранку!
цитата:

НЕ МОЖУ КОНТРОЛЮВАТИ ЕМОЦІЇ. ЗРИВАЮСЬ НА ОТОЧУЮЧИХ

Співчуваю Вам. Зриватись на оточуючих - далеко не кращий спосіб проявляти себе у стосунках. Проте, ці зриви, на жаль, сьогодні єдиний для Вас варіант з ЧИМОСЬ важливим впоратись. Інші НЕДОСТУПНІ, не підвладні Вам.
Тому потрібно розбиратись, з чим саме НЕ ВДАЄТЬСЯ впоратись? Бо коли не вдається, то безпорадність спонукає зриватись. Чи не так?

У зв'язку з цим пропоную зазирнути вглиб себе.
Поставити питання, які мої очікування і бажання не справджуються?
Наскільки вони реалістичні?
Чи не знаходжусь я у виснаженому стані?
... і послухати уважно відповіді.

Після того стане актуальним інше. Наприклад, яким чином я можу доносити близьким, чоловіку, зокрема, свої бажання і прохання? В який адекватний спосіб можу виразити свої почуття?

Можливі позитивні зміни навряд чи відбудуться за рахунок листування на форумі. Потрібна взаємодія з психологом. Потрібні від нього сприйнятт Вас, розуміння, підтримка, допомога і СУПРОВІД до повного виходу із стану зривів. Наполегливо раджу звернутись індивідуально.

👍 радити психолога:

Виберіть психолога для консультування з приводу перепадів настрою, збудливості чи роздратованості, гніву, провини тощо


психолог онлайн
Дякую за щирість.
Так, з початком вторгнення, більшість з нас зазнали неаби яких стресів, що не могли не позначитися на поведінці...
І все ж, існує поняття сильних та слабких психологічних типів...
От Ви пишете "До появи дитини в звичайних ситуаціях не відбувалося жодних зривів. Інколи траплялось, але рідко...". Тобто, навіть не помічаючи цього, самі ж собі і заперечуєте... І правда виходить назовні несвідомо, як певна обмовка "траплялися, але рідко...".
Тобто схильність до невротичних зривів все ж була, просто проявилася вже на повну потужність з появою величезної кількості стресогенів.
Тому долаю уточнююче запитання, а як з Вами в дитинстві спілкувалася мама, або ті, хто її заміняв? Бо дуже схоже на поведінкову установку, певну модель поведінки, програму, яка "розвернулася" в повному обсязі у важкий період життя...
Ми не можемо себе стримувати тоді, або коли повністю виснажені і від втоми не володіємо собою, або коли така поведінка передалася на рівні навіювання від батьків до дитини, тобто, в даному випадку, до Вас від Ваших рідних, наприклад, мами...

Відредаговано автором 13-03-2024 09:55:36


👍 радити психолога:


психолог онлайн
Добрий день!
За агресією і емоційними зривами може стояти дуже багато чого - від невисказаних емоцій (зокрема і про страх, адеж вагітність співпала з початком повномасштабної війни) до післяпологової депресії. Варто почати помічати, що саме стає тригером такої поведінки, що відбувається до і як ви себе почуваєте до зриву, як довго проявляєте терплячість перед тим, як зірватись? Чи хотілось би вам більше допомоги та підтримки з боку чоловіка і чи просите ви про неї, а коли просите - як реагує? Що ви відчуваєте, коли просите про це?
Загалом виказувати свої емоції і переживання в моменті цих переживань, адже накопичення і правда може перерости з банального "мені дискомфортно від розкиданих шкарпеток" до "якого біса ти дихаєш".
Щоб навчитись екологічно говорити з людьми про свої емоції та почуття, щоб навчитись керувати своєю поведінкою та говорити про свої потреби - запрошую до себе на консультацію онлайн.

👍 радити психолога:

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Схожі онлайн консультації

04-03-2024 сльози
Психологічний аналіз творів
Управление гневом / Anger Management (2003)
фільмУправление гневом / Anger Management (2003) теми: межі выражение гнева границы
Дівчина в потягу
фільмДівчина в потягу теми: залежності отношения газлайтинг

Рекомендуємо

От любви до ненависти - один шаг От любви до ненависти - один шаг

Почему самые близкие и любимые нам люди в один миг стают злейшими врагами? И почему ненависть ВСЕГДА идет после любви, а не наоборот?

Душевная боль: три урока для тех, кому сейчас тяжело Душевная боль: три урока для тех, кому сейчас тяжело

Душевная боль рано или поздно приходит к каждому из нас, нужно научиться сосуществовать с ней в этот непростой период. Как унять душевную боль? В период, когда нам отчаянно тяжело жить, нужно усиленно заботиться о себе.

Чувство вины. Семь основных форм вины. Чувство вины. Семь основных форм вины.

В детстве вас приучали к чувству вины взрослые, в особенности члены вашей семьи. Лелея чувство вины, вы ускользаете от ответственности. Отбывание приговора за воображаемую вину - невротическая привычка, от которой вам следует избавиться... Вина в

Что такое стыд Что такое стыд

Чем отличается стыд от вины? Откуда берется стыд? За стыдом, как правило, стоит сильная потребность...

О сочувствии. Как правильно сопереживать расстроенному человеку О сочувствии. Как правильно сопереживать расстроенному человеку

Я, как и каждый из нас, бывает, очень расстраиваюсь по различным поводам. Иногда причина понятна. А порой просто, как говорится, накопилось. И мне в первую очередь хочется очень простой вещи...

qr