Психологиня Соломія Лехіцька Львів

На скільки я розумію, обʼєктивних причин для тривоги немає, це більше щось ваше. Тому вам з цим краще звернутися до психотерапевта на індивідуальну роботу, щоб детально розібратися. Бо ця ваша тривога і хвилювання, мабуть будуть і в інших темах виходити на поверхню і вас турбувати.

Загалом ви схильні до переживань?

Що стосується одягу, то це дивно сваритися про стиль. Кожному подобається щось своє.

Так як ви вдягаєтеся, то так краще для кого? Мабуть, так краще для вас. А він обирає те, що краще для нього. Ви не можете знати, що краще для іншої людини.
Любов передбачає те, що ми приймаємо іншу людину якою вона є. А не прагнемо її змінити. Це доросла людина і не потрібно її змінювати.

Те, що ви дописали так само свідчить про те, що справа саме в самоцінності. Особливо те, що ви такий довгий час перебували в абюзивних стосунках. Те, що ви намагаєтеся самі працювати, це добре. Але, очевидно, цього недостатньо. Є речі, з якими принципово потрібно працювати саме з психологом. Важливо, щоб ви розуміли, це не через абюзивні стосунки у вас трапилось, а ви попали в абюзивні стосунки через те, що мали особистісні труднощі.

Те, що ви хочете, щоб хлопець щось хотів чи не хотів - це вже порушення його границь вами. Попросити щось робити чи не робити, це одне. Але наводити порядок в чиїйсь голові, забороняти бажання - це насильство. Ваш хлопець є окремою живою людиною зі своїми уподобаннями та бажаннями. Це частина його життя і особистості. Або він вам підходить, ви його любите і приймаєте. Або це не ваша людина. Ви маєте враховувати, що ви людину не зміните. А якщо будете пробувати, то вона буде почуватися не щасливою і ви з нею теж. Здорові щасливі стосунки можна побудувати тільки з людиною, яка вас влаштовує такою, якою є зараз. Без але.

Тому вам слід подумати, чи влаштовує вас хлопець зі своїми цінностями та переконаннями і чи зможете ви бути з ним щасливою, щ таким як він є

Доброго дня
Ви зустрічаєтеся з хлопцем. Чи подобаються вам ваші стосунки, час, проведений разом?

Ви разом не довго. За цей час, мабуть, явно маєте один до одного якусь симпатію, потяг.

Чому б вам просто не насолоджуватися спілкуванням і стосунками, дізнаватися більше один про одного. А далі буде видно як розвинеться чи зміниться ваше ставлення один до одного.
Якщо ви і не любите хлопця, то що тут такого? Чому це страшно і чому через це плакати?

Доброго дня, Катя
Загалом, періодичний перегляд порно не є якимось порушенням чи відхиленням, так роблять багато людей. Проблема, якщо це стає залежністю і негативно впливає на сексуальне життя з партнеркою.

А так, як ваш хлопець дивився декілька раз в місяць, то схоже, що труднощі не в нього, а у вас. Тим більше, що його це не турбує і в житті не приносить дискомфорту.

Ви наголошуєте, що вам неприємно саме те, що хлопець дивиться на інших дівчат. Ви ревнуєте.
Ревнощі - це складна емоція і вона означає страх втрати партнера. Але це те, що на поверхні. А те, що всередині - це про невпевненість в собі. «Він дивиться на інших дівчат, то йому або мене недостатньо, або хтось більше подобається, або до мене недостатньо почуттів чи щось таке.»
Те, що ви маєте досвід стосунків з абюзером це підтверджує. Тому що на погане ставлення та такі обмеження людина з високою самоцінністю та самоповагою би не погодилася. Тому, це мусило бути з вами ще до стосунків з абюзером.

Тому, ваше завдання - це робота над любовʼю до себе та підвищення самоцінності. Для цього потрібна робота з психотерапевтом. Але якщо поки що немає коштів, пробуйте працювати в даному напрямку самі. Якщо ви будете жити з впевненістю в тому, що ви просто чудова, що це радість для вашого хлопця, що ви зʼявилися в його житті і він це дуже цінує, вас перестане хвилювати на що він ще дивиться.

Хіба що ви хочете мати партнера, який буде розділяти ваші цінності і з відразою ставитись до порно, то вам тоді потрібно шукати саме таку людину і щ нею починати стосунки.

Доброго дня

Може ви пригадаєте, що трапилося 5 місяців назад, коли це почалося? Може щось побачили чи подумали, хтось щось сказав і це налякало?

Ваш стан повʼязаний тільки з уявленням про повзучого тараканами чи ще щось лякає?

Також, коли ви ходите спати в зал, то що дає вам відчуття спокою, адже це одна квартира і таргани, якщо вони є, можуть пересуватися?

Що трапиться з вами, якщо тарган би проповз по вас?

Також важливо знати, яка загалом у вас зараз життєва ситуація? Чи є причини для тривоги? Як ви себе в цілому почуваєте? Може є ще якісь зміни окрім страху спати в своїй кімнаті?

Доброго дня

Скажіть, буд ласка, як загалом складається ваше особисте життя? Чи маєте ви досвід щасливих стосунків, де почуття взаємні і є щира близькість?

Просто в мене виникла гіпотеза, що можливо ви схильні обирати для симпатії недоступний обʼєкт. Тобто людину, з якою завідомо малоймовірно щось складеться. Наприклад, одружену, проживаючу далеко; чи яка вами не цікавиться та ін.

Доброго дня
Чоловік не вирішував питання у стосунках, тому що у нього і немає питання. То у вас воно є, а його все влаштовує.

Коханка - це ресурс, який, навпаки, допомагає сімʼї довго зберігатися. Чоловік знаходить коханку, щоб закривати потреби, які він не навчився закривати в сімʼї. То така приємна розвага. Навіщо йому розлучатися, щоб одружитися на вас? Йому цього не потрібно, він уже має дружину, а потрібна коханка, якою ви є.
Шкода, що дружина накинулася на вас, то ж не ви їй клялися у вірності. Треба було на чоловіка накидатися, то ж він себе поводить непорядно з двома жінками одночасно.

Ви написали, що він не хоче брати обовʼязки. А які обовʼязки, ви би хотіли, щоб він взяв?

Я би щиро вам радила не принижувати себе і не бути ні для кого на другому місці. І тим більше не виходити заміж за гулящого чоловіка, бо тоді дружиною будете ви, а спати він буде з іншою.
Розпочинайте стосунки тільки з вільними чоловіками і більше ніколи не «входьте в чиєсь положення» і не будьте зручною. Розумійте себе, а не жонатого чоловіка. У нього є дружина, хай налагоджують розуміння з нею.

Доброго дня.

Вікторія, співчуваю вашій ситуації. Прямо зараз ви створюєте якусь глибоко трагічну історію, де кожна наступна дія спричиняє ще більше болю.
Скажіть, буд ласка, по якій причині ви не звертаєтеся до психолога? Це варто зробити якнайшвидше.

Вам потрібна допомога, щоб з цим розібратися і не допустити нових імпульсивних дій.

Це важливо не лише для вас, а й для вашого сина. З попередніх ваших питань я памʼятаю приблизно, що йому 9-11 років. Це вік, коли дитина максимально активно має спілкуватися з ровесниками, розвивати самостійні вміння турботи про себе, навчатися новим заняттям. Мама помало відходить на другий план. З кожним роком дитина мами все менше потребує, хоча все життя вони будуть рідними людьми.

Але з вашої розповіді постають хвилювання про те, що ви перебуваєте з ним у емоційному злитті. Можливо, то не син вас так сильно потребує, то ви його потребуєте і не дозволяєте жити власним життям.

Думаю, ви страждаєте від глибоких внутрішніх конфліктів, мабуть ще з дитинства. Можливо, це особисто ви мали досвід, коли вас зрадили і вам з тим було нестерпно, а тепер свої почуття проектуєте на сина.

Як би там не було, вам потрібна робота з психологом. Сама ви не справляєтесь і спричинюєте собі та сімʼї все більше страждань.

Відредаговано автором 30-07-2023 12:28:58

Скажіть, буд ласка, а яке у вас питання до психологів у звʼязку з даною ситуацією?

Доброго дня, Микита

Ну, найпростіший варіант, це технічне вирішення проблеми. Мати стосунки з одною партнеркою. Здати разом аналізи і тоді займатися сексом разом.

Але глобально це проблеми не вирішить, тому що проблема не в сексі і не в партнерках, а у вашому страху, який має ірохондричні аспекти. З ним потрібно розбиратися у психотерапії.

Дуже сумно. Жити у таких стосунках - то суцільна драма та страждання, тривога очікування: сьогодні буде все добре, чи знову скандали.

Повірте, ви варті кращого життя. Через залежності батьків у вас було сповнене страхів дитинство, але тоді ви нічого не могли зробити, бо були заручницею ситуації. Але зараз - ви доросла, ви обираєте яким буде ваше життя. Ви можете все змінити і жити спокійно у здорових стосунках і ваше життя буде залежати від вас, а не від настрою вашого партнера.

Головне, щоб ви зрозуміли, що вам потрібні глибокі внутрішні зміни, а не зміна партнера. Бо ви можете від нього піти, але наступні стосунки будуть такими ж, якщо ви не будете працювати над власними змінами.

Дуже схоже, що ваші стосунки є співзалежними. Ваш чоловік залежний від алкоголю та тютюнопаління, а ви -від нього.
Скажіть, буд ласка, чи хтось із ваших батьків мав залежності? Будь-які, не обовʼязково від речовин, може ігроманію чи трудоголізм. Зазвичай, саме діти залежних батьків в дорослому віці готові терпіти такі речі.

Вам важливо зрозуміти, що ваш чоловік не здоровий. Залежність, це не про те чи мішає вам, що він випиває. Залежність - це спосіб життя людини, він значною мірою впливає та змінює особистість. Залежність - спосіб втечі від реальності, отже є щось, що змушує вашого чоловіка тікати. Схоже, щось зсередини його мучить і провокує агресію, яка за тиждень накопичується і мусить знайти вихід. І так по колу.

Ваша поведінка - не пускання, забирання ключів і т д - це частина цього циклу і сприяє поглибленню цих проблем.
Якщо ви справді хочете змін, то зрозумійте, що це про глибокі речі і тривалий шлях виходу з саівзалежності. Вам варто звернутися до психолога в працювати над новими способами поведінки, щоб не вестися на маніпуляції, цінувати себе, розділяти відповідальність, не допускати до себе поганого ставлення.
Інакше, ці цикли, швидше за все будуть отак десятиліттями тривати.

Також хочу додати про зради. В першу чергу варто подумати звідки у вас такі страхи (таке було у вашій батьківській сімʼї, чи у вас особисто)?
Але подумайте про те, що щасливий шлюб, це не тоді, коли ви тримаєте партнера, не дозволяючи зраджувати. Це про те, що коли ваш партнер обрав вас, то несе відповідальність за це рішення і власну вірність. І не зраджує не тому, що ви відібрали ключі від машини, а тому, що любить та поважає вас. І не треба списувати на алкоголь. Тому що алкоголь не приносить людині чужих бажань, а просто знімає блоки і людина починає робити те, що насправді хоче, коли твереза. Тому якщо ваш чоловік зрадить вас чи тверезий, чи пʼяний, то це про те, що він того хотів. А якщо хотів, то де тут любов до вас.

Тому ваш шлях, якщо ви хочете змін - то тривала психотерапія.
Також можете почитати книгу Робін Норвуд «жінки, що кохають до нестями»

Доброго дня
Прийміть співчуття, дуже шкода, що ви зараз таке проживаєте.
Підтримую колег, що вам варто звернутися на індивідуальну роботу з психологом з даною темою.
Думаю, вона дуже глибока.
Це може допомогти розібратися і якісно повпливати на майбутній розвиток подій.

Ваша радість, яку ви відчули, може свідчити про те, що ваше бажання стати мамою не було цілісним і якась частина вас протестувала про цього. Можливо це якісь несвідомі страхи чи обмеження. Було б добре їх взяти в роботу і справитися. Щоб в майбутньому ви могли прийняти більш усвідомленні рішення.

Вашої провини в тому, що сталося, немає. Так само і в тому, що ви відчуваєте зараз різні почуття. Ми з не обираємо що відчувати і вагітності ви не шкодили, так саме сталося. Але ваше почуття провини може свідчити про то, що ви відчуваєте, що десь в глибині душі не були готові ставати мамою.

Бажаю, щоб чистка і реабілітація пройшла легко і щоб в майбутньому у вас все добре склалося.

Відредаговано автором 29-07-2023 17:27:45

Анна, доброго дня
Дуже шкода, що у вашій сімʼї таке відбувається.

Конфлікти мають завжди причину - те, що насправді лежить в основі невдоволення, а також іноді можуть мати привід - формальну дрібну причину розпочати конфлікт. То я зрозуміла, що ваші конфлікти зазвичай розпочинаються з незначного, на вашу думку, приводу. І все-таки, хто ці конфлікти розпочинає? Хто перший висловлює якусь претензію, невдоволення чи ін? І що за цим може стояти?

Наприклад, дружина може висловлювати претензію, що чоловік вже 3 місяці не прибиває поличку. Поличка - привід. А головне невдоволення в тому, що жінка відчуває, що чоловік поводиться відокремлено, не залучений до сімейних процесів, не цікавиться нею та дітьми і їй бракує близькості та якісного проведення часу разом. А у вас що?

Погоджуюся з колегами, що вам було б добре звернутися до психолога. По можливості в парі з чоловіком на сімейну терапію, якщо чоловік погоджується. Якщо не погоджується, то зверніться самостійно, це теж, я впевнена, принесе багато користі як вам особисто, так і сімейним стосункам.

Також, ви говорите, що чоловік щодня випиває і це доволі велика доза міцного алкоголю. Що він про це думає? Загалом, якщо людина в стані спяніння не агресивна, нічого особливого не проявляє, то ймовірно, вона вживає алкоголь для зняття стресу і напруги. Як у вашого чоловіка з тим?

Доброго дня, Анастасія

Ви знаєте, ніхто з батьків не є ідеальним і не завжди можемо дати дітям все, що їм потрібно. Але ваше почуття провини перед донькою, сумніви в своїй окейності як мами, говорять про те, що ви точно і не найгірша мама. Бо ви цінуєте свою дитину, розумієте почуття і потреби своєї дитини, хоч не завжди можете їх забезпечити.

Скажіть, буд ласка, а як було у вашій сімʼї? Коли ви були малою, чи давали вам батьки те, чого зараз хоче ваша донька? Можливо ви просто не вмієте бути у такому злитті з дитиною, бо самі не пережили цей досвід?

Дуже погоджуюся з колегою, що вам варто звернутися на індивідуальну роботу з психологом і працювати над вашими почуттями та стосунками з донькою.

Що важливо розуміти, що ваша дитина, мабуть поводиться так, тому що відчуває ваш стан і не відчуває з вами саме якісного контакту. Коли мама тут зі мною і вона хоче тут зі мною бути. Тому вона посилено намагається це отримати і це ще більше вас знесилює. Попробуйте знайти якесь заняття, яке би вам могло бути щиро цікаво робити з донькою і регулярно приділяти дитині цей час, самій запропонувати їй. Нехай то буде 15-20 хвилин, але ви будете щиро залучені. Якщо дитина це відчує, то, можливо, на деякий час заспокоїться і не буде так сильно вимагати вашої уваги.

Відредаговано автором 29-07-2023 16:09:52