Здравствуйте. В идеале - чтобы уменьшить ущерб для себя и получить опыт на будущее я рекомендовала бы вам обратиться за консультацией к специалисту. В той ситуации, которую вы описали, мне кажется, важно понять почему именно вам некомфортно и что можно с этим сделать. Чтобы охранять те же границы и прийти к здоровому общению - важно понять себя свои потребности, как бы это банально не звучало. Например, чтобы не усугублять конфликты - можно попробовать уточнить свое состояние, затем можно это озвучить в неконфликтном и открытом диалоге "если ты говоришь вот это и вот то - я ощущаю - ... . Мне очень не хочется испытывать это, давай найдем способ это исправить". Допустим, человек вас не услышит - но во всяком случае вы будете лучше понимать в какой момент что-то пошло не так. Я ни в коем случае не говорю, что вы виноваты в том, что все это происходит. Но вы можете повлиять на свое самочувствие и научиться узнавать себя лучше и отстаивать свои интересы. Сил вам!

Здравствуйте! Сочувствую, что вы испытываете такую тревогу. Есть шанс, что ваше состояние психическое влияет и на физическое, поэтому будет очень хорошо если вы обратитесь либо к психиатру, либо в группу поддержки людей, кто отказался от алкоголя (поскольку это может быть связано), если у вас нет возможности сейчас оплачивать психотерапию. Очень важно чтобы вы получили помощь и поддержку, учитывая зависимость в прошлом, чтобы потом научиться жить с собой и понимать себя и быть в гармонии. Вы появляете самокритику, и спрашиваете советов - это уже знак что вы на правильном пути. Пусть даже сейчас кажется трудно - но это признак что вы не сошли с ума ) Лечитесь и ищите поддержки. Сил вам!

Відредаговано автором 07-11-2023 20:15:14

Здравствуйте, Вадим! Соглашусь с коллегой которая ответила выше - похоже на социальную тревожность. Вызвана ли она дистанционной учебой или же какими-то внутренними убеждениями - важно научиться преодолевать тревогу в будущем. Было бы супер если у вас будет возможность обратиться к специалисту и научиться преодолевать эту скованность, понять себя лучше и жить на качественно новом уровне. Вы также можете поделать упражнения для преодоления тревоги самостоятельно, в интернете есть подобные техники самопомощи. Сил вам и гармонии!

Вітаю! Можливо, зараз ваша донька не хоче або боїться планувати так далеко. І хоч вона зараз в юному віці, їй треба починати вчитися в тому числі на своїх помилках. Чи можете ви бути їй порадником, навіть якщо вона помилиться? Чи у всьому іншому окрім планів на навчання - у вас з нею є повне порозуміння?

Вітаю! Якщо ви цінуєте і любите вашого чоловіка і не хочете на нього гніватись - ось вам декілька субєктивних ідей (це не означає що стан вилікується, але спілкуватися вам стане легше). Можна спробувати підтримати його, на кшталт "бачу, що ти хвилюєшся, я поряд, можеш на мене розраховувати". Вникати в самі його нав'язливі думки або заперечуючи або навпаки погоджуючись зовсім не обов'язково. Достатньо дати йому зрозуміти що нічого поганого не трапилось, в нього є близька людина яка буде поруч. Це буде важко якщо ви гніваєтесь або дратуєтесь, тому важливо щоб ви теж були в нормі. Іпохондрія це не просто страх тої чи іншої хвороби, це загалом тривожний та гнітючий стан, але з нього є вихід звісно. Доречі, якщо були часи коли він не тривожився так сильно - можете поговорити про це, спитати як він тоді справлявся, що допомогало. Якщо він не звертався до психотерапевта або до групи підтримки - також важливо щоб він бачив людей у соціумі які не переживають, соціалізація у такому стані важлива, це теж елемент одужання. Сил вам і терпіння!

Вітаю. Дуже співчуваю вам. І я погоджуюся з колегою, те, що ви описуєте це ознаки серьозної депресії. Шукати сенси або приймати якісь доленосні рішення у такому стані - це насправді хибно. Це як важкий біль - все звужується навколо місця де болить, і здається що іншого світу мов би не існує. Але ж це звужена і хибна картина всесвіту? Це як криве дзеркало, замість панорами. Дуже добре що ви шукаєте поради або шлях звідти. Зовсім не є нормою проживати щось подібне. Це хвороба нервової системи, і лікування існує. Важливо щоб ви звернулись до психіатра або невролога щоб подолати основні клінічні прояви і звісно в ідеалі - знайшли психотерапевта який допоможе вам як уникнути в майбутньому повторних страждань. Сил вам і терпіння.

Вітаю. Те, що ви описуєте схоже на проблеми у психічному здоров'ї. Це не означає що стан не пройде або ж що він невиліковний. Але дуже важливо щоб ви звернулися саме до спеціаліста з психічних розладів, щоб не гаяти час і не страждати даремно. Пустка, емоційна відстороненість або складність регулювати емоційний стан - це все можливо подолати - особливо якщо ви можете це виділити як проблему. Це взагалі дуже хороший знак насправді, тому що є щос єдине що може фіксувати де болить. Бажаю вам терпіння та сил.

Ну в такому разі поліцію можете викликати ви, щоб зафіксувати шантаж та насильство. Доречі це допоможе вам з юридичної сторони, в плані прихистку і допомоги, якщо цей факт буде зафіксовано. Однак, важливо - якщо ви будете викликати поліцію у вашому регіоні - найкраще якщо ви зазначите що вам потрібен саме спеціальний патруль по домашньому насильству. Буде супер якщо перед цим ви проконсультуєтесь з лінією допомоги - як краще діяти. Бажаю вам сил та мужньості в тому щоб відстояти ваші права і скорішого відновлення та спокою!

Вітаю.. Дуже шкода що ви зіштовхнулися з таким відношенням до себе. Чи можете ви звернутися на лінію допомоги людям, які постраждали від домашнього насильства? Є юридичні та психологічні поради, до того ж (дивлячись у якому регіоні ви проживаєте) - існують кімнати в яких людина може проживати певний час щоб не контактувати з кривдником. Насильство - психічне або фізичне - це не "старий стиль", це злочин і у законодавстві саме так і зазначено. Чи записували ви (можливо, таємно) аудіо, або відео свідчення образливої поведінки щодо вас? Це може допомогти в майбутньому захиститись від неправомірних дій щодо вас. Скажіть, ваш старший брат - він проживає з вами?

Вітаю! Важливо щоб психотерапевт знав що таке проблема співзалежності і мав досвід роботи з подібними запитами. Також дуже важливо, щоб ви довіряли психотерапевту, звісно! Дуже добре, що ви почали розуміти звідки виникли ті чи інші причини вашої внутрішньої дисгармонії, це вже великий крок. Ще можна звернутися до груп підтримки людей, чиї родичі або друзі були залежними, безпосередній досвід теж може бути дуже корисним. Сил вам та терпіння!

Дорога авторко, зважайте, що дорослі люди можуть теж помилятися. Якщо ваш обранець готовий робити якісь кроки щоб здолати цю кризу, яка виникла виходить що зі сказаної їм неправди - тоді це буде супер. Номінально він теж доросла людина, і ставитися до нього як до дитини у такому віці було б не зовсім вірно.

Дякую за ваше доповнення. Я розумію так, що ваш запит до лікаря це почуття довіри та спокою, в тій чи іншиій мірі? Якщо цей висновок вірний, в такому випадку немає нічого поганого якщо ви знайдете спеціаліста з яким ви досягнете цього стану. Але від вас все одно залежить дещо, оскільки ми всі люди і не гіпнотизери - при інтуітивному притяжінні до спеціаліста - спробуйте натякнути чого вам не вистачає і які симптоми власне вашого стану вас хвилюють. Бажаю вам якнайшвидшого виходу з цієї ситуації!

Співчуваю вам. Але навіть у цій ситуації дещо залежить і від вас також. Чи зверталися ви до спеціаліста або до кола підтримки співзалежних? Це може бути важливо не тільки тому що ваша близька людина мала залежність, а також коли ця людина важко хвора. Чим це може допомогти вам? Це збереже ваші сили щоб ви змогли допомогти собі, і близькому - пережити страшні часи, так, щоб від вас ще щось лишилося і навчитися використовувати власні ресурси, в тому числі емоційні - правильним шляхом. І щоб у разі чого не опинитися у прірві від нерозуміння та душевних страждань. Тримайтеся, сил вам та терпіння!

Відредаговано автором 28-09-2023 00:49:31

Вітаю. Питання яке ви задаєте відноситься скоріше до філософської сфери. Совість, з біологічної точки зору, це механізм який виник в сучасної людини для покращення шансів на соціалізацію та виживання. Звичайно, є вийнятки. Тому почуття провини або співчуття і як така емпатія можуть виникати у більш-менш здорової і зрілої людини внаслідок її власних дій або бездіяльності. Совість напевно це сукупність цих якостей і як на мене вона більш філософське поняття - тому що вона може вміщувати в себе також відповідність тій чи іншій культурірасірелігіі, тощо. А може бути сугубо індивідуальна.

Вітаю. Дивіться, ви пишете, що у вас виникала підозра на той чи інший діагноз. Але ви не згадали, власне, що вас хвилює? Єдине занепокоєння, яким ви поділилися - це осторога щодо обману на момент консультації. Скажіть, чи важливо для вас позбутися тих чи інших симптомів щоб покращити якість життя, чи скоріше вам важлива та діагностика, результати якої задовольнять вас? Звичайно, якщо ви не довіряєте лікарю - вам обом буде важко досягти результатів лікування. І якщо вже ви питаєте поради публічно, я спитаю - що, власне, почало хвилювати вас, і який у вас запит до спеціаліста? Сподіваюся, що це трішки допоможе вам з'ясувати причину дискомфорту. Здоров'я вам!