а чим саме він вас збуджує і цікавить там на роботі? тим, що там є інші люди і це таке "порівняльне" з іншими людьми збудження?)) Ви пишете, доречі, що ви "на рівних" коли залишаєтесь вдвох дома. А там? Ні? Чи можливо сам факт дистанції між вами, що там робоча і непідходяща атмосфера? Можливо десь в цьому напрямку треба шукати відповідь, окрім того щоб відпочивати? Спробуйте порівняти в думках що таке є там чего немає вдома.

Відредаговано автором 12-12-2023 20:44:40

Здравствуйте. Ситуация на самом деле непростая, тут сложно однозначно встать на чью-то сторону да и невозможно было бы даже если бы захотелось. ) До того, как началась война - ваша мать жила самостоятельно? Или она теперь нуждается в уходе и присмотре? Вы упомянули, что нельзя найти в аренду жилье, так как ей не нужно контактировать с людьми.. Но ведь сейчас она контактирует с вами и вашим мужем, верно? Жизнь семейной пары совместно с их родственниками, даже самыми хорошими - довольно часто становится некомфортной, так как люди все же нуждаются в личном пространстве. И у каждого человека требования к этому пространству свои. Вы обговаривали с мужем дальнейшие планы, чего бы он хотел, как он видит выход из ситуации? Вы описывали свое видение как бы вам хотелось чтобы ситуация выглядела в дальнейшем? Заставлять человека "просто смириться" - это ведь не всегда работает позитивно?) Спрашиваю это на тот случай если ваша мать здорова и не нуждается в постоянной медицинской помощи, разумеется. Было бы супер если бы вы обратились за консультацией к специалисту, чтобы разобраться в себе и в ситуации и поступить мудро. Сил вам!

Відредаговано автором 12-12-2023 16:51:29

Вітаю! Ви пишете що у вас після роботи немає взагалі сил ні на що. І втома, зазвичай, не надихає на еротичні пригоди. Але - чи було у вас інакше у якийсь період стосунків? Наскільки він сам прагне близькості? Ви справді підняли таке багатошарове питання, на яке може бути декілька відповідей. Можливо, ваша манера поводитись себе на роботі істотно відрізніється від тої манери, яку ви обрали для дому? Коли у вас вихідні і відпустки - щось змінюється на краще?

Здравствуйте. Сочувствую, что переживаете это все. Иногда есть ошибки в нервной системе, и от возраста они могут не зависеть. У вас есть возможность обратиться к врачу (подростковому или детскому - неврологу либо психиатру) чтобы он помог разобраться с этим? Причин такой тревоги или страха может быть много, но чтобы подобрать правильное лечение или профилактику - было бы супер проконсультироваться со специалистом. Вы живете с родителями? Какие с ними отношения? Есть кто-либо из старших родственников, кто поддержал бы вас и к кому можно если что обратиться за советом в этом вопросе?

Вітаю. Дякую вам що ви піклуєтесь про нього і йому - за його внесок. Він у відпустці чи вже не повернеться у військо? У будь-якому разі було б дуже слушно якщо він звернеться або до психолога сам або до группи підтримки у реабілітаційний центр, де йому зможуть допомогти. Якщо він вже повертається до цивільного життя - якийсь час йому потрібен щоб просто прийти до тями і адаптуватися. Якщо це вже якийсь час продовжується і немає позитивних змін - є сенс звернутися вам також до спеціаліста за консультацією, щоб навчитися допомогати і йому і собі, і щоб не нашкодити. Він визнає, що йому потрібна допомога, іде на контакт з близькими людьми?

Здравствуйте.. Сожалею, что вы оказались в такой обстановке и такой ситуации. Вы поделились этим всем, но мне пока что не совсем понятно в чем ваш вопрос? Как поступить? Или что думать? Вы пишете, что вам одиноко, что партнер не вступается за вас. Он защищает девушку брата "когда вы ничего плохого не имели.." - защищает перед вами? Очевидно, вы находитесь в не самой здоровой обстановке, раз вас ненавидят и распространяют слухи. Скажите, у вас есть другие близкие люди, которые могут вас поддержать в трудный момент? Вы проживаете там с ними или это происходит эпизодически при встречах? Что вас связывает с этим партнером, в конце-концов? Были ли у вас другие отношения, в которых вам было легче?

Я очень сочувствую вам что вы встретились с таким непониманием. И также ужасаюсь комментарию выше. По описанию похоже что вы встретились с не совсем адекватным человеком. 20 лет прожить с такой плохой во всем женой - да ну. Есть такой негласный закон - если человек идеализирует вас, а про остальные отношения говорит как про чудовищные (есть исключения, но 20 лет такие исключения редко продолжаются. Впрочем тогда обычно люди говорят что были другие отношения, и они были хорошими.) - вероятно такой человек манипулирует и ставит перед вами завышенные ожидания. Вы хотите все починить? Испытываете вину? Если бы вы хотели восстановить что-то - вы же подняли бы трубку? Вероятно, он не хочет. Либо не хочет на общих условиях, а хочет лишь на своих, идеализированных, судя по восхвалениям и такому резкому холодному душу. Желаю вам гармонии в личной жизни, и желаю найти такого человека, от связи с которым вы будете чувствовать себя лучше, а не хуже.

Здравствуйте! Сочувствую что вы пережили такой неприятный опыт. Если отвечать на ваш вопрос - стоит ли рассказать ей? С одной стороны эти намерения выглядят морально правильно. Другое дело - если он лжет и пользуется доверием людей - есть вероятность что он также точно начнет лгать и ей. Например, скажет, что вы просто выдумали это все и просто хотите его внимания или еще что-то наподобии. Настораживает меня то, что он продолжает следить за вами в соц сетях. Это означает что в случае конфликта он может начать мстить, спамить или угрожать. Если вы действительно хотите помочь ей, а не скажем, заодно отомстить ему (в этом желании нет ничего такого, он причинил вам боль и оно может возникнуть), то наверное тут имело бы смысл знать ее как человека либо знать близких ей людей, которые если что могли бы подтвердить такое его поведение. Но стоит учитывать что есть люди, которые готовы жить с другими не смотря на ложь и обманывать себя. Также - вы учли что в случае если вы напишете ей - то есть шанс что вы не увидите результата, чем все закончилось? Поскольку просто не находитесь там, и это может закончится как расставанием, так и скандалом, так и просто ложью и примирением.

Можливо, проблема полягає десь глибше. І вона саме в базовій довірі яка у вас не завжди виникає. Тобто, оточення було таким, яке сформувало у вас базову тривожність і цей випадок просто це іллюструє. Ще раз дам вам пораду звернутися до спеціаліста і попрацювати над цим. Ви вже зробили великий крок коли визнали що щось не так. І психотерапія допоможе вам подолати такі емоції і в майбутньому не конфліктувати з близькими людьми.

Вітаю! Це справді прикро, що одночасно вам некомфортно і спілкуватися і бути "в тіні". Ви питаєте як саме люди заводять знайомства, і тут же пишете що вас лякає навіть ця можливість. Судячи з вашого тексту - ви зараз знайшли собі такий тимчасовий вихід, в тому щоб уникати того, чого боїтесь. Однак, ви тут же пишете, що на інше ви не маєте сил. Чи не тривога і страхи забирають ці сили? Коли ви були дитиною - чи зазнавали ви якоїсь агресії від оточуючих? Те, що могло б спровокувати цю тривожність. А також - в дитинстві чи були більш "світлі" періоди? Був такий час, в якому ви не боялися оточення? Навіть якщо це молодша школа або друзі з двору? Як до вас відносяться родичі? Насправді, було б супер якщо б ви змогли звернутися за порадою до спеціаліста і вивчити себе краще, набути навичок регулювання емоцій і навчитися жити в гармонії з собою. Сил вам!

Вітаю. Люба авторко, я дуже співчуваю вам. Те, що ви описуєте схоже на абьюзивні відносини. Справитись з цим всім можливо, але буде дуже дуже корисно якщо ви звернетеся по допомогу до спеціаліста, або хоча б до кола підтримки людей, які переживали цей досвід. Нажаль, проти насильства не допоможе "виправляти себе" або ж шукати логічні відповіді. Скажіть, як ви до цього з цим справлялись? Чи є у вас близькі родичі або друзі, які зможуть вас підтримати у цей важкий період? Сил вам і терпіння!

чому ви не довіряли їй? І чи це вийняток, а загалом ви схильні ставитись до людей з довірою?

Вітаю. Ви замислювалися чому саме вас хвилює цей випадок і чому хочеться засуджувати дівчину з цього приводу? Погоджуюсь з колегою, що відповіла вище - люди дратуються якщо їм дорікати на те, що самі вони довірили вам як може ось такий неприємний досвід? Можливо, у вас була якась умовна "ідеальна дівчина" як образ і цей образ наштовхнувся на живу людину?) Насправді дуже добре, що ви визнаєте що щось тут не так і шукаєте поради. Якщо буде можливість - я б радила вам звернутися до спеціаліста за порадою, щоб навчитися краще себе розуміти і щоб вирішувати конфлікти (як внутрішні так і зовнішні) більш конструктивно у майбутньому. Сил вам!

Очень вам сочувствую. По всей видимости у вас были отношения с не очень здоровым психически человеком. Как минимум он патологически лгал и делал это без какого-либо смысла, к огромному сожалению. Вы говорите, что боитесь потерять доверие к миру и людям в целом - тут я могу лично от себя посоветовать обратиться к специалисту, чтобы научиться жить с этим опытом и не терять то самое доверие и чтобы не впадать в длительную тоску. Но также можно задавать себе вопросы - например, если бы мир состоял из только таких людей которые безответственно лгут даже самым близким - то каким бы он был такой мир? Вы не были виноваты в том, что отнеслись к нему с доверием, поскольку внутри себя вы ощущаете что вам доверять можно. И очень важно сохранить это качество в будущем. Сил вам!

Вітаю, Ірино. Мені дуже прикро від того що з вами це все зараз відбувається. До того ж прикро від порад деяких колег, але це вже таке. Скажіть, як на вашу думку - чи міг би він боятися втратити вас? Переживати що ви з кимось спілкуєтесь? Чи у вашому випадку це не збалансовано, тобто ви боїтесь залишитися без нього більше, ніж він без вас? На чому грунтуються ваші стосунки загалом? Спільні інтереси, погляди? За що він цінує вас, а ви його? Було б взагалі дуже добре, якщо б ви звернулись за порадою до психолога особисто, щоб краще зрозуміти себе і причину ваших тривог. Сил вам!