Доброго дня!

Вітаю вас з таким важливим проривом! Життя штовхає вас у дорослі керівні позиції, проте ви западаєте в страхи, в дитячі стани і хочете підтримки когось компетентного, сильного. Це важливо усвідомити і кожен раз бути самій собі опорою! Так страшно, так незрозуміло, але ви потихеньку будете розбиратись, адаптуватись до нових реалій. Спочатку треба багато зовнішньої підтримки щоб проросла вутрішня, так влаштовані всі люди. Тому пошук психолога, наставника необхідний.

Вибір психолога - це не завжди попадання з першого разу. Це як вибір роботи, партнера, не завжди вистачає чутливості відчути і зрозуміти чи це прям моє. Проте це як і стосунки, що відображають нас на даний момент. У вас є труднощі з агресією, бо страх поки що сильніший і він від чогось вас захищає, припускаю, що від відповідальності. Керівник - це як акула, яку бояться, бо в більшій мірі це лідер. Вам важко опиратись самій на себе. Але цього ж вчаться всі та зріють у цій ідентичності не так швидко!

Досвід з психологом можливо був не самий ефективний, але це точно досвід і ви вже знаєте як не хочете. Тобто в наступний раз ви будете більш обачливі і чутливі до себе, де відповідальність буде більш у ваших роках! Доречі, у мене було 4 психолога. Кожен мені щось підсвітив і з кожним був досвід як розчарувань так і захоплень. Це життя, якого не треба так сильно боятись, бо воно всеодно трапляється та розвиває нас!

Здравствуйте!

Трудно что-то требовать и ставить другого человека в обязанность должен. Вы можете просить этого и говорить, что вам важно. Похоже вы переполнены негодованием и обидой, что эти встречи не так ценятся, возможно вы сами не ощущаете своей ценности?

Парень достаточно молодой и возможно не до конца понимает и ощущает как важно и нужно общаться мужчине и женщине. Поэтому важно его обучать и мягко стелить в свою сторону. Если он не понимает, то можно тоже говорить спокойно, тогда у меня нет желания к тебе приезжать, потому что я чувствую себя парнем. Попробуйте не выяснять отношения, а прояснять! Эмоциональная сфера - это сильна женская сторона и мужчины ее развивают рядом со своими возлюбленными.

Показывать свой нрав зачем? Чтобы утвердиться за счет другого. Настоящая близость это когда мы настоящие. Вам хочется скомпенсировать и его обидеть, но это же не решит, а только отдалит вас друг от друга. Парню тоже непросто, страшно, поэтому учитывайте друг друга без возвеличивания кому сложнее и важнее. Если вы оба ценны и важны, то этих истерик не должно быть.

Відредаговано автором 22-04-2024 11:37:00

Амина, здравствуйте!

Чувства не подаются приказам, в тот период ваш парень делал то, что вам очень нравилось и напитывало, а сейчас этого нету. Но есть другое, важно исследовать, что происходит с парнем, возможно его чувства поменяли спектр и таким он вам не подходит. Но это тоже он. После конфетно-букетного периода деятельность гормонов спадает и появляется настоящая реальность. Вы же по правде сейчас не можете быть мужем и женой, вы только познаете это прекрасное чувство любовь и все вытекающее обстоятельства. Отношения перешли на другой уровень, а вы хотите как раньше. Настоящая близость это не только о приятном, порой даже наоборот, чем больше вы выдерживаете разных чувств состояний друг друга, тем более реальна глубина ваших отношений.

Учитесь принимать своего парня и себя разными, учитесь не залипать в него, а быть себе интересной даже в уединении. В моменты его отстранений вы попадаете в грусть, одиночество, растерянность, это важно самой проживать, чтобы не быть зависимой. Как здорово, что парень показал вам прекрасное отношение к себе, теперь вы сами себе его практикуйте! Вам не хватает этого ощущения обожания, любви и счастья, но если оно подвязано под другого, то очень трудно быть счастливым. Люди как погода часто меняют свои циклоны, но вы можете быть в гармонии с собой! Развивайте себя и вкладывайтесь в себя как в драгоценный ресурс! Время покажет как будут развиваться отношения, но и отношения созданы для того, чтобы мы развивались.

Здравствуйте, Андрей!

В вашем тексте много страхов, которые останавливают вашу смелость делать то, что хочется. С этим нужно работать, на постоянной основе и если есть в анамнезе такая история с мамой и с диагнозом, то терапия пожизненная! Нету постоянства от того, что нету внутри безопасности, а это надо простроить и создать. В переписках не помочь, нужна психотерапия!

Доброго дня, Софіє!

Ви описали дуже багато травматичного досвіду, який отруює ваше життя. Ви досі його носите і він має вплив на вас. Звідси коріння вашої нездатності будувати стосунки та нездатності радіти життю. Співчуваю, дуже жаль, що вам довелось пережити таке відношення з боку рідних людей. З цим треба працювати і чесно скажу не один рік, поради тут не депресуй, радій не діять, бо багаж у вас з перенавантаженням.

Яке щастя, що є кохана людина і біля якої підіймається ваша внутрішня драма. Ви хочете виговоритися, пережити ті глибинні самотні епізоди своїх страждань, а в нього інша реальність, він просто радий тут і зараз знати і бути з вами. Проте думаю, він може не витримати такого грузу, бо він не психолог, не свята людина і тут не винний, тому рекомендую шукати спеціаліста і свій внутрішній завал розгрібати щоб ставати легшою. Звідси нема сил і ресурсів. Все подавлено і задавлено. Коли у людини болить зуб, вона йде до лікаря, так само і у вас. Вам потрібна глибинна робота і лікування! Бажаю вам сил та натхнення розібратись з минулим, щоб насолоджуватись теперішнім та крокувати в майбутнє!

Відредаговано автором 21-04-2024 18:40:34

Доброго дня!

Бути закоханим - це прекрасно! Проте ви здається закохались в образ, який дається вам ідеальним. Він трохи недоступний і цим ще більш привабливий. А ви самі для себе привабливий? Можливо ви все прекрасне спроектували в нього, а потрібно і собі себе визнати та привласнити свої чесноти. Чи були у вас взагалі з кимось близькі дружні стосунки? Можливо саме його увага, поява підіймає багато хвилювань і відчуття потрібності. Ми часто хочемо того відношення, яке хтось відкрив чи показав нам. Ми пізнаємо і себе і інших через будь-які відносини, в тому числі і дружні, колегіальні.

Тримайтесь цієї дружби і вчіться досліджувати себе. Після закоханості завжди слідує стадія розчарування, чи витримаєте ви її і захочете бути поруч після, і чи буде взаємність покаже час.

Доброго дня!

Співчуваю вашій родинній історії. Дійсно багато токсичності, осуду та неприйняття вас. Проте ні ви, ні батьки ніби не можуть побачити один одного. Між вами прірва, ви рятуєтесь відстаню, а батьки не можуть це пережити. Приємними почуттями не наближаються, то хоч якось чіпляють вас образами та звинуваченнями. Я думаю це їхня мова «любові», вони не можуть визнати вас і дати більше, бо самі спустошені. Батьки впадають в дитячі стани і хочуть щоб ви іх обслуговували та кружляли.

Проте ваші дитячі стани не оброблені, ви все розумієте, проте відчувається образа і біль. Ви про це не пишете, але між рядками віє цим… Вам треба це пережити, оплакати, що у вас не було люблячих підтримуючих батьків, а далі всередині себе відтворити для себе те бажане відношення! Тоді питання і напади зі сторони батьків абсолютно не будуть вас чіпати. Рекомендую роботу з психологом для такої нелегкої трансформації душі та серця!

Нормально відсторонитися від болю, токсичності, але ви ж не можете… Воно вас чіпляє і потребує обробки та лікування. Те спілкування, яке є, воно не для вас, воно ще більше ранить вас, але здається ні ви, ні батьки поки не спроможні перевести його в конструктивне русло(( можливо це не вдасться ніколи, але точно можна змінити власне відношення до цього!

Відредаговано автором 21-04-2024 18:17:18

Марія, вітаю!

Ваша подруга має ще близькі стосунки і життя окрім вашої дружби. Ви впадаєте у ревнощі та образи з цього приводу. Як я розумію, ви свої потреби в близькості замкнули лише на цій дівчині, а вона не витримує ваших очікувань і може зовсім і не здатна. Це дійсно породжує біль, але це реальність. Вам потрібно це усвідомити, прожити свої почуття та шукати 2-3 надійних людей, саме це мінімальне коло, що забезпечує норму для соціалізації людини. Коли у вас буде ще з ким ділитись своїм життя, розділяти його, то така напруга спаде з ваших відносин з подругою. Доречі, можливо ви проектуєте в неі маму, яка має бути в доступі і завжди з вами. Але друзі це не батьки, а самостійні незалежні люди, які можуть не завжди нас обирати. Вам важко прожити цю самотність та невибраність. Співчуваю!

Головне щоб ви завжди обирали себе навіть якщо буде невзаємність з боку інших. Якщо шукати опору в інших, а не в собі, то розчаруваннь не уникнути.

Відредаговано автором 19-04-2024 19:24:38

Андрій, вітаю!

Ваш страх вас від чогось захищає, ви чогось остерігаєтесь і просто це побороти не варіант. Треба це досліджувати і пропрацювати з психологом. Всі наші почуття породжуються в контакті і самопоміч тут не врятує вас.

Ви нервутесь коли ходите на співбесіди, де є люди, які вас оцінюють та виступають в дорослих позиціях. Можливо ваш страх саме родом з дитинства, коли і як ви боялись батьків? Якщо послухати ваш страх, то як би він звучав? Як у вам справи з самооцінкою?

Вы такая теплая и заботливая, очень жаль, что мама и папа не интересуются вашим внутренним миром.

Попробуйте найти увлечение. Что-то делать, интересоваться и возможно вы найдете себе там единомышленников. В любом случае вам нужно себя не резать, а наполнять хорошим, добрым, светлым! Желаю искренне вам справиться со своим состоянием и радоваться жизни! Если вы умеете так сочувствовать смерти учителя, страданиям животных, то вы можете и себя окутать такими же ощущениями и привнести в этот мир добро!

Божена, здравствуйте!

Так много сложностей у вас в душе и на сердце. Вам нужна помощь чтобы разобраться с таким комком вопросов. Сочувствую и рекомендую обратиться к психиатру. Он может диагностировать депрессию или нет и назначить вам лечение. Вы очень одиноки и страдаете, а коты брошенные - это проекция вас самих. Ведь вам так хочется тепла, поглаживаний и поддержки.

Влад, вітаю!

На благо! Бажаю вам всього найкращого!

По віку ставитись, з відношенням, з співчуттям, з любов’ю. Типу, ти засмучений з приводу оцінки, тобі соромно, тобі боляче. Називати і розділяти свої стани, просто приймаючи, не знецінюючи і не мочити себе тут. Давати собі відношення, а не оцінку. У вас відсутня емпатія до себе. На даний момент немає такого досвіду, але він може бути. Це доречі, мала робити мама, контейнувати ваші стани і знайомити з палітрою почуттів. Замість цього у вас стандарти і ви живете з голови, а не з серця. Вам потрібне і те, і інше.

Ваші батьки класно зробили, вони прості, а ви особливі. Ви теж маєте право бути простим, без надриву. Геніальність часто зводиться до патології, тому не йдіть ні в які крайнощі, витримуйте себе різним, і маленьким і великим, і розумним і дурним, впевненим і не дуже. Якраз прєлнання протилежностей і амбівалентностей дає цілісність особистості.

Так, можна звертатись до шкільного психолога. І можна періодично сюди звертатись і писати, і чути інші думки, вчитись аналізувати, висловлювати свої емоції, бачення. Ви молодець, що наважились поділитись і написали свою історію. Це вже великий крок до своєї душі та серця!

Мені здається вам самому має стати трошки зрозуміло, що ваші батьки зробили з вас проект під назвою - гордість і наше майбутнє щасливе життя. Тільки ось вони самі не досягли того, що з вас вимагають і коли лупцювали і казали, що люблять, то насправді не так, бо це прикривати гімно пелюстками. До вас ставляться з вимогами і ви вже так само до себе ставитесь. У вас немає моментів спонтанності і неуспішності. Лише відмінник і лише кращий, але по закону протилежностей, ви ж всеодно будете потрапляти в іншу протилежність, яку ви не сприймаєте. Я би радила відноситись до себе тут як до своєі маленької дитини. Їй потрібне співчуття і підтримка, а не компенсація у вигляді зазубрень. Цей внітршінй хлопчик самотній, нікому непотрібний і дуже вразливий.

Ваші батьки не говорять добре про людей, бо всі інші носії їхньої тіні. Вони таке світло, а всі інші не такі і не так себе ведуть. Здається вам пора побачити речі об’єктивно, а не через призму батьківських обмежених поглядів. Ваші батьки не боги, а звичайні люди з своїми дефіцитами і травмами, які вони вирішують через вас, вручаючи свої мрії вам. А що їм заважає заробляти багато грошей, забезпечувати, вони ж не ваші діти?

Ви не нарцис, з того що написали, але ви зростаєте у токсичному нарцисичному полі і відповідно багато чого перейняли. Співчуваю, мені дуже боляче читати як важко вам дається вразливість і як ви самі себе не любите в моменти помилок і неідеальності.
Слухайте та читайте книги про батьків нарцисів, щоб уникнути ще більшої травматизації, а про першій можливості звертайтесь до психолога. Ви достатньо приємні в переписці і є відчуття, що ви можете бути теплим та добрим другом, але спочатку для себе це треба зробити!

Так, я схиляюсь до цієї думки, проте є припущення, що ваші батьки саме такий тип, а у вас може бути нарцисична травма.
Ви хочете бути першим, кращим і навіть у спорті втрачаєте чутливість, бо важливіший результат ніж самопочуття. Але у вас є невротичний компонент, ви хочете близькості і стосунків, значить можна розвивати вашу чутливість, емпатійність.

Зроблю таке експрес-опитування.
Чи любите ви тварин? Чи здатні ви на сльози про перегляді фільмів? Кого окрім рідних батьків ви ще любите? Ким захоплюєтесь? Що цінуєте в людях? Які якості людські для вас в пріоритеті? Чи відчували ви любов безумовну? Без досягнень і відмінних оцінок? Як ставитесь до себе при помилках і провалах? Чи є друзі та близькі стосунки з іншими людьми у ваших батьків? Чи усвідомлюєте ви і ваші батьки свої ненайкращі сторони, чи лише найкращі? Що переважно говорять ваші батьки про інших людей? Що трапиться з вами якщо в класі ви будете не перший і ненайкращий, як будете це проживати?

Відредаговано автором 18-04-2024 15:05:54