Question

21-04-2024

Я не щаслива по факту людина, все життя в мене постійні труднощі, я завжди себе почуваю самотньою, особливо в даний момент, доходить вже до депресивного стану. Я нічого не хочу робити і загалом ні від чого не отримую задоволення, постійне відчуття напруги та подавленності, змішане з відчуттям вини. Деколи доходить до безпричинної тривоги та панічних атак. В мене немає жодних мотивацій та сил жити, відчуття наче весь світ проти мене йде, а я в ньому лишня. В мене не складаються відносини з людьми загалом, в мене немає справжніх друзів, а лиш були псевдо, які в більшості мною користувались та загалом знецінювали, я була надто доброю, але в душі їх не любила, була з ними щоб подолати самотність якої я боялася, проте парадоксально вона завжди була поруч серед людей. Мені загалом ніхто не подобається, хто мене оточує, мене не раз підставляли та сприймали як запасну або не серйозно, довіри немає ні до кого вже, якесь відчуття, наче всюди людей пусті та закомплексовані, хоча я не знаю чого я б хотіла, мабуть глибокого розуміння до мене та підтримки. Я зустрічаю однакових людей тільки з різними обличчями, вони всі якось відносяться до мене як-небудь, наче я не варта поваги, постійно допомагала всім та проявлялася завжди, щоб бути потрібною. З батьками в мене складні стосунки, особливо з батьком, він аб’юзер, який внушає всім свою думку, бив мене і маму колись, оскільки мав проблеми з алкоголем, ми часто втікали з дому, бо він був неадекватний, речі розбивав, досі буває здригаюсь як щось гримається, мені некомфортно з ним, він все життя мав претензії до мене, починаючи від ваги, закінчуючи успіхами, йому постійно мало було, якщо я щось досягнула, то є повага, а якщо ні, то лише критика та без інтересу, він ніколи зі мною не спілкувався багато, бо весь в роботі, так само як мати, вона вічно критикувала за зовнішній вигляд, гіреропіка та контроль, помішана на чистоті та ідеал, що призвело до того, що я маю схильність до обсесій, хоча була лояльніша до мене. Я маю хлопця, ми на відстані, бо зустрілися в іншій країні, в нас все гаразд, без конфліктів, але він цілими днями працює, мало говоримо, хоча він каже що в нас все ок, але мені його не вистачає, і наче підтримує мене, але водночас він якось не вникає в те, що я говорю, дуже коротко і лаконічно говорить щось типу все буде добре і т.д, якось не вистачає глибоких розмов, хоча він розумна людина. Іноді не знаю що нас обʼєднує, хіба любов лише один до одного. Мені дуже самотньо. Роботи нормальної не можу найти.

Питання від: Софія; Вік: 22

подобається запитання?

21-04-2024 09:58:26Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 364656 для Нiна Iванiвна

Хотіла б отримати пораду, що робити в такій ситуації, і як змінити своє життя та ставлення до себе, щоб не бути самотньою, і в чому причина цієї самотності та загалом проблеми.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Нiна Iванiвна Уенем психолог Київ · Answer 1 · 2024-04-21 09:56:27

Добрий день, Софія!
Прочитала історію яку Ви розповіли про своє життя, ви досить глибоко описали свої почуття і проблеми. Могли б Ви сформулювати питання до психологів, в чому конкретно Ви хотіли б отримати допомогу?

score 1 · Answer 2 · 2024-04-21 12:54:05

Добрий день, Софія!
Прочитала ваше повідомлення-жалобу на життя. Сумно стало.
Що я відчула: здорова дівчина 22 роки, має друга, який розумний і працює, тобто не якийсь там нікчема чи питущий, а хлопець скоріше з правильними мізками. Це замало? Не втистачає розмов, так розмовляйте частіше, в чому справа.
Дівчина копирсається у своєму минулому у дитинстві, яке не назвеш щасливим. Але минуле вже позаду.
А чому б вам не переключитись на своє майбутнє, покопирсатись в собі: чого я не маю бажаних друзів, адже у інших вони є, чого мені нудно, чому я не можу знайти роботу? А як живуть мої однолітки?
Що вас цікавить в житті, які мрії, яка у вас освіта?
Батьки вже вас виховали, як виховали, а ваше життя у ваших руках, то ж будуйте його сама за своїм бажанням.
Скільки сьогодні можливостей дає світ, життя! Ви думали про це: чого одні бачать можливості, а у інших депресія?

Шукайте допомогу, якщо сама не розумієте, чого так "в мене" все сумно. Життя прекрасне та чудове для тих, хто бажає такого життя і життя сумне, хто жаліється на нього!
Шукайте коуча, психолога по розвитку особистості і виходьте зі свого стану. У вас безліч перспектив у житті! Вчиться їх шукати та бачити.
Саме таким розгубленим допомогаю. Зберіться і почніть діяти!

Відредаговано автором 21-04-2024 16:44:45

score 2 · Answer 3 · 2024-04-21 15:02:05

Доброго дня, Софіє!

цитата:

В МЕНЕ ВСЕ ПОГАНО У ЖИТТІ

Не можу з Вами погодитись, бо Ви самі собі протирічите. Інакше, як можно співставити думку і оцінку ситуації в заголовку з оцим

цитата:

Я маю хлопця, ми на відстані ... він розумна людина. Іноді не знаю що нас обʼєднує, хіба любов лише один до одного.

Хіба цього замало? Це не про порожнечу по відчуттях?

цитата:

Я не щаслива по факту людина, все життя в мене постійні труднощі, я завжди себе почуваю самотньою, особливо в даний момент, доходить вже до депресивного стану.

Розберемо по складових.
Перша - Я не щаслива людина. Це ж суб'єктивне визначення. І, головно, що воно переслідує Вас з дитинтства через

цитата:

З батьками в мене складні стосунки, особливо з батьком, він аб’юзер, який внушає всім свою думку, бив мене і маму колись,

Тобто маємо справу зі спадком дитячих емоцій і відчуттів. Проте Ви уже не дитина. І маєте змогу корегувати шлейф давнього минулого і дбати про себе, аби почуватись інакше...

Друга - постійні труднощі. Так це ж добре. Долаючи їх, людина набуває стійкості і змоги ставати сильнішою. Чи не так?

Третя складова - самотність. Вона змушує/спонукає пізнати себе краще, віднайти в собі ті глибини унікальності, які здатні відродити почуття самоцінності(!) Аби Вам буле добре на самоті. Аби Ви відчули власну самодостатність, наповненість, щоби потім йти у зовнішній світ віддавати тепло свого серця, ділитись радістю з іншими.

Наполегливо раджу Вам звернутись індивідуально до психолога. Вам потрібна інша людина для щирого і відкритого спілкування. Для певної корекції поглядів і установок, що здатні змінити життя на краще.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 4 · 2024-04-21 17:01:38

Доброго дня Софіє!
Ваша самотність, як на мене, має дуже глибоке "коріння", і, насправді, має свої глибинні підстави. Тому, щоб позбутися самотності, потрібно зрозуміти чому вона виникла і для чого, взагалі, з'явилася у Вашому житті. Адже, нічого просто так не буває. І все, навіть те, що нам не подобається і викликає, можливо, біль, має свій глибинний сенс.
Вся Ваша сповідь пронизана біллю та невдоволенням навіть не стільки людьми, скільки, взагалі, цілим своїм життям. І це зрозуміло, адже, все невдоволення і весь біль - "родом з дитинства". І Ви не можете знайти справжніх друзів та гарну роботу не тому, що вони не існують, а тому що продовжуєте дивитися на цей світ очима тої ж маленької дівчинки, яку бив батько, і весь час критикувала мама. Тобто, насправді, Вашим життям керуєте не Ви - доросла, а всі ті дитячі травми, які нікуди не ділися, а лише пішли в глиб підсвідомості. І вже звідти керують Вашим життям. Хоча цього і не помічаєте.
От, наприклад, Ви пишете "більшості мною користувались та загалом знецінювали, я була надто доброю, але в душі їх не любила, була з ними щоб подолати самотність якої я боялася..."
Наше життя має певні закони,які діють, знаємо ми про них, чи ні... І один з них - це закон "дзеркалності". Оточуючі люди реагують не на нас зовнішніх, а на те, що у нас всередині. Коли дитина маленька, вона дуже потребує тепла, уваги та любові батьків, без чого вижити не може. Тому за всяку ціну намагається ці почуття заслужити будь що і ладна іти на любі приниження та знецінення, аби лише отримати хоча б крихту порозуміння від батьків. Потім дитина дорослішає, але поведінкові моделі та установки залишаються. Адже, знецінити та знехтувати можна лише тим, хто дозволяє так до себе ставитися. Ви хочете отримати від людей справжню дружбу та поважне ставлення до себе при тому, що тих самих людей не любите і не поважає е. І дозволяє е собою маніпулювати просто тому, до дуже боїтеся самотності...
Що робити? Який вихід?
До тих пір, поки Ви будете боятися самотності і намагатися чіплятися за будь кого, аби не залишатися наодинці з собою, до тих пір до Вас будуть так ставитися. Єдиний вихід - це нарешті знайти себе, стати цілісною та самодостатньою ( не плутати з самостійною, це різні речі) і навчитися наповнюватися. Адже, поки - Ви повністю психо-емоційно виснажені через величезну кількість дитячих травм та психо-емоційних блоків, що відбирають сили і не дають жити на повну потужність. Звідси депресії та панічні атаки ( непрожиті, застряглі стреси), і знаходитеся, на мою думку, у стані внутрішньої війни сама з собою.

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 5 · 2024-04-21 17:17:48

Доброго дня!

"відчуття наче весь світ проти мене йде" - может так и есть?

"В мене не складаються відносини з людьми загалом, в мене немає справжніх друзів, а лиш були псевдо, які в більшості мною користувались та загалом знецінювали, я була надто доброю, але в душі їх не любила, була з ними щоб подолати самотність якої я боялася, проте парадоксально вона завжди була поруч серед людей."

Убегали от одиночества... и сами себе делали хуже... потому что одиночество пугает!
И в одиночестве выдерживают самые сильные.
И вашей добротой пользовались... вы как будто разменивали одиночество - на псевдо дружбу.
Но хорошо, что сейчас вы понимаете - что это был не настоящая дружба. Что вы просто наивно верили - а вами пользовались. Теперь иллюзии сняты! Теперь вы сильнее и мудрее!
Теперь уже вами так просто не попользоваться!

"наче всюди людей пусті та закомплексовані, хоча я не знаю чого я б хотіла, мабуть глибокого розуміння до мене та підтримки. "
А может вы правы - и они есть пустыми?
Далеко не все люди наполнены и мудры.
Вы хотите глубины от пустых людей - парадокс!
Возможно вам просто не повезло с окружением - и вы и правда хотите от людей, того, чего они не могут вам дать или не хотят.

Тогда надо искать своих людей - чтоб дотягивались до вашего уровня восприятия - чтоб тоже были глубокими - и чтоб смогли вам дать глубокое понимание вас.
Только вот вопрос умеете ли вы быть за такую глубину благодарной?
Может одиночество не просто так вас окружает - может его не надо боятся!
Может через одиночество вы сможете открыть свою глубину!
Вы глубокий человек - это чувствуется.
Просто очень разочаровались во всем и всех...
Потому что опыт прошли тяжелый.

Родители у вас токсичные и властные.
С ними лучше всего будет отдалиться от них или прекратить общение.
Иначе всю жизнь вам будут - дальше отравлять своими претензиями и контролем.
Отсюда и чувство вины - которое они вам навязали и внушили!
Вы не в чем не виноваты!
Осознайте это!
Вообще не в чем!
( чувство вины обязательно вам надо проработать на психотерапии с психологом)
Чувство вины корень всех ваших проблем - оно ведет к неуверенности в себе - и тревожности и потом депрессии - и потерю интереса к жизни.

Вас нагрузили вообще, тем чем не должны были грузить деструктивные родители!
Скидывайте весь этот груз - это не ваше!
Это их искажения - а не ваши!

"але водночас він якось не вникає в те, що я говорю, дуже коротко і лаконічно говорить щось типу все буде добре і т.д, якось не вистачає глибоких розмов, хоча він розумна людина."
Либо вы его загрузили своими проблемами... и он уже не хочет про них слушать - потому избегает эти темы.
Либо сам загружен своими проблемами.
Либо просто эгоист - и ему впринципе не особо свойственно вникать в чужие проблемы.
Или не считает вас достаточно близким ( своим кругом) так как вы на расстоянии.
Либо у него слабая эмпатия - чувственность к другим людям.
Причин может быть много - тут лучше всего его самого спрашивать.
Откровенный разговор вас с ним нужен.

"Роботи нормальної не можу найти." - по каким причинам?
Уточните пожалуйста.

"Мені дуже самотньо." - потому что в вашей жизни не было любви...
Тут только один выход - включать свою силу воли и начинать любить саму себя - давать себе любовь и заботу. Наполнять себя любовью.
Не искать этого в других - они вас только используют, изматывают
( вы пока еще слабо в людях разбираетесь видимо - хотя уже и стали мудрее)

Ну и помнить - что есть хорошие люди! Не все плохие!
Главное найти - своих людей - глубоких - добрых и благодарных.
Но для этого надо к самой себе стать доброй и благодарной!
Вот так это работает ))
Вы классная девушка - знайте это! Верьте в себя!

Найдите свое дело! Свое место! Чем вы хотите заниматься? Кем работать хотите?
Найдете свою реализацию - то и силы появится и интерес к жизни усилиться!
И уверенности и самоуважения больше появятся у вас - к самой себе!
И засияете!)
Вы Солнце! Сил вам и Радости!)

score 1 · Answer 6 · 2024-04-21 18:38:54

Доброго дня, Софіє!

Ви описали дуже багато травматичного досвіду, який отруює ваше життя. Ви досі його носите і він має вплив на вас. Звідси коріння вашої нездатності будувати стосунки та нездатності радіти життю. Співчуваю, дуже жаль, що вам довелось пережити таке відношення з боку рідних людей. З цим треба працювати і чесно скажу не один рік, поради тут не депресуй, радій не діять, бо багаж у вас з перенавантаженням.

Яке щастя, що є кохана людина і біля якої підіймається ваша внутрішня драма. Ви хочете виговоритися, пережити ті глибинні самотні епізоди своїх страждань, а в нього інша реальність, він просто радий тут і зараз знати і бути з вами. Проте думаю, він може не витримати такого грузу, бо він не психолог, не свята людина і тут не винний, тому рекомендую шукати спеціаліста і свій внутрішній завал розгрібати щоб ставати легшою. Звідси нема сил і ресурсів. Все подавлено і задавлено. Коли у людини болить зуб, вона йде до лікаря, так само і у вас. Вам потрібна глибинна робота і лікування! Бажаю вам сил та натхнення розібратись з минулим, щоб насолоджуватись теперішнім та крокувати в майбутнє!

Відредаговано автором 21-04-2024 18:40:34

В мене все погано у житті