Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Дуже добре, що Ви не залишили Ваші відчуття без уваги, а пробуєте розібратися в них. Причина лежить у сфері самоідентифікації. Спробуйте згадати, як Ви себе почували з довгим волоссям? Який одяг хотілося носити? Якою була Ваша поведінка? І порівняйте з тим, що Ви відчуваєте зараз? Загалом любі зовнішні зміни напряму пов'язані з глибинними процесами в середині нас. Навчитеся аналізувати зараз, в майбутньому це може зіграти дуже важливу службу Вам.

Дякую за Ваше доповнення! Справа в тому, що виховання хлопчика та дівчинки дуже різняться! І причина цього полягає в природі розвитку чоловіка та жінки. Якщо дівчинці потрібно спокійно дивлячись в очі, просто пояснити і бажано на прикладах інших.. Хлопчик же все розуміє тільки через дію, одних слів буде замало! Але з поясненнями! І бажано, щоб пояснення були до самого вчинку і після. Гарний вчинок - похвала та посмішка, спільна гра, спільна діяльність. Поганий вчинок - обов'язково конкретне обмеження в чомусь. Не ведіться на слова "Я більше не буду!", то фікція. Закріпете вчинком - не буде так більше робити, просто поговорите - взагалі перестане до Вас дослухатися. Більше про особливості розвитку можете довідатися у моєму відео: "Різниця розвитку дівчаток та хлопчиків з моменту народження та до 7 роіків". І загалом, я б Вам порадила більше дослухатися до чоловіка, бо ми жінки можемо навчити лише тому, що нам властиве: ніжності, доброті, терпимості, обережності і т.д. Мужності, серйозності, витривалості, наполегливості, відповідальності і т.д. може навчити тільки чоловік. Це також закон природи і не нам його змінювати... В наших силах вивчати закони природи та ними користатися на щастя в родині! Удачі Вам та терпіння і мудрості!

Доброго дня! Зрада, найбільша руйнівна сила. І те, що Ви змогли прийняти чоловіка після неї і зберегти родину характеризує Вас як дуже мудру жінку. Коли нам боляче, дуже хочеться, щоб цей біль відчув і той хто став його причиною... Але чи допоможе помста? Чи не зруйнує вона, в першу чергу, нас самих і чи не зруйнує, власне, родину, яку Вам вдалося з такими труднощами зберегти? На скільки я зрозуміла, після того випадку, чоловік більше не давав приводів для ревнощів? Отже, переосмислив і зробив висновки... Залишається біль, який не дає жити спокійно... Загалом, жодне почуття не виникає просто так. Кожне почуття про щось нам говорить, тільки потрібно навчитися його розуміти. Те, що з вами відбувається: бажання помститися, нова випадкова (чи не така вже і випадкова?) зустріч та закоханість, це все лише верхівка айсбергу... А сама проблема криється навіть не у зраді чоловіка... Потрібно шукати причину того, що спонукало його так вчинити... І тільки зрозумівши це, Ви нарешті зможете зіхнути з полегшенням і позбавитися дошкуляючого болю та почуття образи... У всякому випадку, зруйнувати стосунки Ви завжди зможете, а от чи зможете побудувати на руїнах нові?

Доброго дня! У мене питання: чи можна змінити Вас без Вашого бажання, силою? Уявіть, що Вас намагаються кудись відправити і знову без Вашої згоди... Які почуття це викличе? Швидше за все, тільки ще більший опір і роздратування. А ще нам дуже хочеться, щоб змінювалися наші близькі - так легше... Бо найважчий труд - це робота по зміні себе, своєї поведінки, свого світогляду... Особливо, якщо проблема тягнеться по роду: передається від батьків до дітей... Як правило, де є тиран, там є і людина, яка дозволяє до себе так ставитися... Інша справа, чому жінка дозволяє так до себе ставитися? Можливо надмірна прив'язаність, можливо ідеалізація чоловіка, яку він не витримує... Причин може бути багато... І без індивідуальної роботи з фахівцем в цьому навряд чи вдастся розібратися. Необхідний так званий "перезапис" родових програм. Сім'я - це єдине ціле, де перетинається безліч невидимих зв'язків і де всі процеси взаємопов'язані. Почнете змінюватися Ви, зміниться і поведінка Вашого чоловіка. У всякому випадку, не варто сподіватися, що чоловік сам зміниться. На превеликий жаль, така тенденція може лише посилюватися... Тож, не чекайте, а починайте рухатися у напрямку змін.

Ответ отредактирован автором 23-01-2021 14:32:18

Дотброго дня! Розійтися чи залишитися разом - вирішувати Вам. Але є один нюанс, який може не вирішитися тільки за допомогою розлучення. І це - Ваша звична модель поведінки. Відстоювати себе обов'язково потрібно! Не можна дозволяти нікому принижувати себе, але у який спосіб це робити? Є агресивні методи, такі як кричати, сваритися, битися... Використовуючи їх, потрібно бути готовою до того, що Вам будуть відповідати тими ж діями і тими методами... На майбутнє, могла б Вам порадити, спробуйте зрозуміти, як можна в першу чергу змінити свою поведінку... Бо від цього, багато в чому, буде залежати і поведінка Вашого партнера.

Доброго дня! Колеги все правильно пояснювали, єдине питання: Ваша дитина хлопчик чи дівчинка? Бо від цього, багато в чому, залежить які саме дії батьків стануть більш результативними...

Доброго дня! Знаєте наша підсвідомість знає все про нас і Ваша, у тому числі, про Вас. Просто ми, зачасти, не вміємо дослухатися до неї. Ви пишете "...боюсь представить, что дальше будет только хуже. или может это со мной что-то не так, ведь поначалу мне это нравилось...". Ми завжди "притягуємо" до себе людей, які дзеркалять наш внутрішній стан і спочатку було все добре, Вас це не лякало... Та у Вас сильна інтуїція, і саме вона Васзастерігає від того, щоб продовжувати рухатися в тому ж напрямку... Ви пишете, що дуже любите його, але чи відповідає він Вам взаємністю, і чи не є Ви просто зручною для вдоволення власних сексуальних забаганок? "...он скорее откажется от меня, чем от своих фетишей. расставаться очень не хочу, но боюсь представить..."Вас не лякає те, що коханий готовий Вас зрадити заради розваг? А якщо завтра розваги стануть більш відвертими? Бо сексуальна енергія має спадаючу природу і щоб задовольнити сексуальний голод потрібно буде весь час шукати щось новеньке, більш "крутіше". Ви хочете бути лише тілом, яким насолоджуються? А як стосвно душевної близькості, взаємодовіри, взаємодопомоги - всього того, з чого і складаються справжні почуття? А якщо, не дай Бог, завтра Ви не зможете з якоїсь причини розважати Вашого друга: завагітнієте, захворієте, він Вас кине і знайде інше тіло?

Доброго дня! Як на мене, суть Вашої проблеми вже викладена Вашими словам "отчасти идея родителей". І мені чомусь здається, що далеко не "отчасти" Ваші батьки спрямовують Вас. Ви - гарна дочка, яка поважає своїх батьківа, яка дослухається до їх порад - і це, загалом, чудово! Але... Зачасти батьки підсвідомо, намагаються реалізувати свої нездійснені бажання та мрії через своїх дітей. При чому абсолютно впевнені, що роблять як найкраще! Неусвідомлюючи, що Ви - це не вони і у Вас інші життєві задачі. Судячи з того, як Ви описуєте свій стан, Ваше тіло допомагає Вам усвідомити, що рухаєтеся не в тому напрямку, воно блокує Вашу неправильну спрямованість... Мало того, така залежність від батьківських "програм" вже не дуже добре впливає і на Ваше особисте життя. Щоб вийти заміж, народити дітей та стати щасливою абсолютно не обов'язково захистити кандидатську, стати професором, переїхати за кордон, срибнути з парашутом, перепливти океан... (Це я вже з гумором). Для цього потрібно просто розкрити свою жіночу природу і навчитися дослухатися до своєї інтуїції. І в цьому дуже добре допомагає перезапис родових програм... Та як би там не склалося, не можна дозволяти собі впасти в депресивний стан... Шукайте вихід і вихід обов'язково знайдеться!

Ответ отредактирован автором 23-01-2021 13:17:29

Доброго ранку! Звісно, це Ваша мама і вона до кінця життя залишиться Вашою близькою людиною. Тому поважати її потрібно, але не дозволяти маніпулювати собою. Те, що Ви поїдете через 1,5 роки добре, але потрібно вирішити питання величезної "прив'язки" до мами. Поважати та бути залежною - це абсолютно різні речі. Так трапляється, коли єдиним джерелом енергії, а отже щастя, стає тільки людина. Знайдіть собі заняття до душі, займіться спортом, розширте коло друзів, більше бувайте на свіжому повітрі... Згадайте, як склалися стосунки Вашої мами з її мамою, швидше за все - не дуже добре. Тому мама лише відзеркалює свою недолюбленість. Ми всі вміємо любити так, як нас навчили, або як змогли вже себе змінити наполегливою роботою над собою. В решті решт, ця проблема - лише стимул для Вашого розвитку. Змінеться Ваша реакція на мамині слова та дії, зміниться і поведінка мами. Підтримую свого колегу. Шукайте джерела інформації. І удачі Вам на шляху змін!

Доброго дня! Ви розумна дівчина і вже сама сказали про корінь своєї поблеми - стосунки з батьком. Ви намагалися в сосунках з молодими людьми реалізувати недоотримане з татусем. Чоловікам та ще одразу не варто все, вибачте, виливати про себе та свої почуття. Окрім того, чоловіки за своєю природою емоційно у 6 разів слабші за жінку і для них Ваша отака відвертість була страшенною мукою. Навіть в родині, коли люди живуть разом не один рік, далеко не завжди виходить говорити по душам... Причина криється в особливостях жіночої та чоловічої психіки. Для цього є подружки, яким легше Вас зрозуміти. А Ви намагалися подружку зробити з хлопців! Вміння правильно себе поводити жінка отримує або автоматично, "списуючи" з батьків або вже наполегливою роботою над собою...

Дивіться, його виховувала одна мама... Мама була і за батька і за маму. Жінка і чоловік - це два різних світи, тому жінка не може навчити хлопчика бути чоловіком як би не намагалася, бо сама вона жінка. Жінка може пестити, балувати, огортати турботою, забігати всі дороги щоб не дай Бог нічого не трапилося... А щоб виріс справжній чоловік, він повинен стикатися з труднощами та їх долати, повинен ризикувати та набивати гулі... Ви не написали про свою родину... Швидше за все, у Ваших батьків також не дуже гарно склалися стосунки.... Інакше б Ви вміли правильно себе поводити автоматично, не задумуючись.. Ваш чоловік просто психологічно ще незріла особистість. І своєю поведінко Ви лише закріплюєте таку модель поведінки неспеціально, а через незнання та невміння. Але це не означає, що нічого не можна зробити. Є одна закономірність, якщо жінка стає жінкою, чоловік автоматично змінюється... Це називається - перезапис родових програм...

Ответ отредактирован автором 22-01-2021 18:43:53

Знаєте, я думаю, що він дійсно Вас любить, любить так як він вміє, як його навчили батьки і як тепер його любите Ви... Проблема якраз і полягає в тому, що ми хочемо любити, але не знаємо як... Ми хочемо налагоджувати стосунки, але відсутні механізми... Ваші батьки які мали стосунки між собою? А які стосунки були у його батьків?

Доброго вечора! Ви правильно озвучили ситуацію "Моя проблема в том,что меня раздражает мой отец". Це дійсно Ваша проблема і полягає вона, як на мене у сприйнятті самої ситуації.. Ви пишете, що він краще ставиться до Вашого молодшого брата... Можливо Вами говорить, ота маленька недолюблена дитина, що живе в душі кожного з нас, навіть, якщо ми вже стали дорослими... Дитина,що опинилася поза зоною уваги, як тільки народився маленький братик?... І причина в простих ревнощах? Це називається дитяча травма, яка отаким способом дала про себе знати. І це не дивно, бо тепер стоїть питання, чи зможете Ви своїй вже новонародженій дитині дати сповна любові, яку самі недоотримали... Потрібна терапія по проживанню дитячих травм...

Доброго дня! Одразу виникає питання, а чи були у Вас колись хоча б якісь спільні інтереси або справи? Що Вас загалом окрім квартири та відпочинку об'єднує? І дивлячись його очима, для чого Вашому чоловіку з Вами з'їзжатися, якщо у нього все добре? Секс він отримує, Ви за ним бігаєте і всі вимоги його, судячи з усього, виконуєте... Як на мене, суцільна жертовність... А де Ви? Не для нього навіть... Ви хоча б для себе існуєте?

Доброго дня! Співчуваю Вам! Втрата близької людини - це завжди великий стрес та душевний біль. Та в цьому світі ніхто назавжди не залишається, ми самі не народжуємося і від нас не залежить коли прийде час звідти піти. Ми не керуємо цими процесами, тож і не можемо за це нести відповідальність. А Ви намагаєтеся взяти на себе те, що від Вас не залежить. Суто матеріалістичне сприйняття світу в таких ситуаціях навряд чи допоможе. Прислухайтесь до себе, зазирніть у дзеркалі в свої очі... побачте свою душу... Це Ваша душа болить... Так само є душа і у Вашого коханого... Тіло помирає, душа вічна... під землею лежить лише тлін, а душа (чули говорять?) відлетіла.. І своїми сльозами Ви лише знищуєте себе... А коханому сльозами не допоможете і не повернете... Щоб впоратися з ситуацією і знайти сили змиритися та прийняти те, що вже сталося, Вам потрібна професійна допомога. Судячи з того, що Ви пишете, самій Вам впоратися буде дуже важко...