Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Яночко. Знаєте, я Вас розумію. Абсолютно нормально, коли доросла жінка прагне близьких стосунків з чоловіком, який подобається. Закохуватися - це природа нормальної жінки. Але краще це робити при умові, що в стосунках є перспектива. На скільки я зрозуміла, чоловік живе з іншою жінкою вже 10 років, при чому в громадянському шлюбі. Отже, його дуже влаштовує такий "половинчатий" стан: і ніби є спільне життя, і відповідальності - практично немає. Як правило, так себе поводять чоловіки недозрілі у плані сім'ї. Поцікавтеся, чи не старша за нього його співмешканка? Це може бути такий собі тип "синулі", який шукає легких зв'язків з жінками готовими грати роль "мами". Може так бути, що він очікує, коли Ви сама зробите перший крок і все... капкан закрився, перепрошую. Ніякої відповідальності, одне суцільне задоволення... швидше не для Вас, а для нього... То чи варто ризикувати налагодженими партнерськими робочими зв'язками заради сумнівної ситуації? Ви ж сама це відчуваєте - дуже легко емоційно прив'язати і дуже важко з таких стосунків "вискакувати". Я б Вам радила не розривати ділові стосунки, а от емоційно відсторонитися, зробити дистанцію, дати зрозуміти, що Ви жінка, яка себе поважає і зовсім не прагне лізти у чужу сім'ю. До речі і подивитеся, як він себе поведе далі... А от зайнятися собою, спробувати розібратися, чому не складається сімейне життя, знайти причину, чому "притягуються" такі чоловіки було б варто... У Вас ще є час розкрити свою жіночу сутність і притягнути до себе нормального чоловіка! Удачі Вам!

Дякую Яночко за відвертість! Отже, Ваша ситуація не тільки Ваша! Судячи з усього, маніпулятивність стосується всіх представниць Вашого сім'ї. Це модель поведінки, яка підсвідомо передається від матері до дочки. Тоді, тим паче, Вам не можна все залишати так як воно є, бо на кону стоїть Ваше особисте життя і Ваше сімейне щастя. Є деяка закономірність: чим більше ми не хочемо бути такими як наші батьки, тим швидше ми починаємо робити так само, як вони. Знову ж таки, абсолютно не бажаючи цього. Просто влючається так звана родова програма. Та якщо Ви почали задаватися цим питанням, у Вас є сили цю програму змінити. Обирайте психолога, який Вам до душі і, який працює з проблемами сім'ї та сімейних стосунків. Змінетеся Ви, зміниться і ставлення батьків до Вас!

Ответ отредактирован автором 19-01-2021 19:34:32

І загалом такі ситуації, як у Вас, як правило, дзеркальні. І виникають зачасти, коли людина не пройшла в повному обсязі сепарацію (емоційне відділення) від своїх батьків. І це питання не стільки поведінки
та характеру батьків, а скільки вміння правильно емоційно реагувати на їх слова та вчинки і вміння правильно діяти в таких ситуаціях. Буває так, що наш внутрішній емоційний зв'язок на стільки сильний, що самому подолати його важко. І називається це - емоційна залежність. Батьки говорячи, що Ви "маленька" інтуїтивно відчувають Вашу залежність від їх слів і "давлять" на Ваше слабке місце. Бо Вами, швидше за все, рухає почуття провини та бажання бути "гарною дівчинкою". Маленька дитина, якщо не отримує необхідну кількість любові, думає, що вона якась не така або якось себе неправильно поводить. І якщо буде виконувати батьківські вимоги, отримає більше тепла... Потім дитина дорослішає, але внутрішня проблема залишається... Хочете змінити на краще стосунки з батьками та своє особисте життя? Розберіться найперше з тим, що у Вас всередині...

Ответ отредактирован автором 19-01-2021 19:22:03

Доброго дня! Які у Вас стосунки з батьками? Батьки знають про Вашу проблему?

Яночко, якщо я правильно Вас зрозуміла, маму хвилює не Ваше щастя, а що подумають про Вас... В перекладі, що подумають, власне, про Вашу маму... Мама дуже залежна від думки оточуючих... Скажіть, Ви пробували мамі пояснити, що Ви вже доросла і маєте повне право вирішувати як Вам жити і з ким?

Доброго дня! В першу чергу, потрібно виключити медичний аспект. Ви зверталися до лікаря з цим питанням? І друге. Ви правильно відмітили, що коли чимось зайняті, напруга знижується. Як на мене, Ви емоційно виснажена. На превеликий жаль, у сучасному світі таке трапляється все частіше через інформаційну перенасиченість і соціальну замкненість: спілкування здебільшого віртуальне, відірване від життя. У такому стані, дійсно, дуже важко спілкуватися загалом з ким-небудь, бо на це потрібні сили. Як часто Ви буваєте на природі? Чи займаєтеся Ви якимсь спортом? У Вас є справа, яка Вам подобається? І ще, це також дуже важливо, чи Вам є з ким поділитися своїми почуттями? Ви живете з батьками?

Ответ отредактирован автором 19-01-2021 18:15:41

Доброго вечора! Я Вам співчуваю, бо немає гіршого, ніж розриватися між близькими людьми. Як до вас ставилися Ваші батьки раніше, до заміжжя? Які стосунки у батьків між собою? У всякому випадку, мені здається, що питання не у Вашому чоловікові, а взагалі у всіх, хто може якимось чином стояти між Вами та Вашими батьками...

Ответ отредактирован автором 19-01-2021 17:54:31

Доброго дня! Одразу хочу Вам сказати, що Ваша деяка "байдужість", це просто механізм самозахисту. І нічого страшного в цьому немає, це нормально на даному етапі. Ви просто вчитеся трохи емоційно відсторонюватися. Як мені здалося з Ваших слів, Ви дуже емоційна людина, Вам досить важко контролювати свої емоції та почуття. А для любого представника сильної статі надмірні емоції жінки - це величезний стрес. Ваше питання полягає у сфері знань про чоловічу та жіночу природу, яка дуже відрізняється. Величезна кількість сімейних проблем виникає через елементарну неосвідченість в даній темі. Окрім того, люба родина має свої етапи розвитку - немає жодної родини, де б не виникали якісь складні ситуації. Отримує родинне щастя лише той, хто не шукає щастя у нових стосунках, а докладає зусилля по налагодженню стосунків у своїй сім'ї. Вам би я радила знайти психолога, який добре знає природу чоловіка та жінки і допоможе Вам навчитися себе правильно поводити у тій чи іншій ситуації в родині.

Доброго дня! Підтримую своїх колег повністю. Єдине доповнення, якщо те, що з Вами відбувається ніяк не пов'язане з фізіологічним аспектом, вирішення питання може лежати, і швидше всього лежить, у невмінні вибудовувати правильний світогляд. Суто матеріалістичний підхід до життя, лише тілесне сприйняття себе як ососбистості призводить до "залипання" на тій чи іншій проблемі. Що породжує різноманітні страхи, тривоги, панічні атаки і т.д. Вам дійсно потрібна допомога фахівця, самій впоратися може бути дуже складно.

З Новим роком і Вас! Я правильно Вас зрозуміла, Ви зараз одружені? Бо від Вашої відповіді буде залежати і те, на що саме потрібно звернути увагу...

Доброго дня! Я Вам співчуваю, бо ревнощі - дуже виснажливі почуття, які дошкуляють тому, у кого вони з'явилися і не дуже добре впливають на стосунки. Та Ви і самі вже це помітили. Думаю, що Ваш чоловік дійсно Вам вірний, але неправильно себе поводить, як на мій погляд його "колишня". І швидше за все Ви інтуїтивно відчуваєте, що під "дружніми" закидами цієї пані, лежать інші почуття... Як на мене, є два аспекти виходу з даної ситуації: по-перше, психологічний аспект. Вам однозначно потрібно працювати з психологом на зменшення власницького ставлення до чоловіка. І другий, практичний аспект. Розмови з чоловіком, особливо у стані агресії та образи не просто нічого не дадуть, а ще більше все ускладнять. Спробуйте спокійно поговорити не з чоловіком, а з цією добродійкою і пояснити, що Вам не подобається їх "дружба" і що вона своїми, нібито, добрими намірами, втручається у вашу родину. Бо на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Ви маєте повне право захищати свою сім'ю. Але, сподіватися, що одна лише розмова Вам допоможе. я б не радила... Не стане цієї пані, з'явиться ще якийсь "об'єкт" для ревнощів, бо існує Ваше неправильне внутрішнє ставлення до близької людини. У любому випадку шукайте психолога до душі і "пропрацьовуйте" ситуацію

Доброго вечора! По-справжньому мужні та сильні чоловіки ніколи не стануть вбивати беззахисну істоту, хіба що Ви та дівчина живете в селі і у вас є натуральне господарство. Тоді дівчина ментально звикла до такої поведінки чоловіка і вимагає це від Вас. Якщо у Вас іде внутрішній опір, Вам шкода істоту, не ідіть проти своєї душі! Спробуйте поговорити з дівчиною, пяснити свою позицію, можливо з'явиться нагода довести свою чоловічу силу по-іншому... А, якщо не зрозуміє, може то не Ваша дівчина? Повірте, дівчат багато і Вам зустрінеться та, яка так само любить тварин як і Ви. Можливо вона буде добрішою та розумнішою за теперішню. Це - перевірка Вас, як чоловіка! Чи вмієте Ви відстоювати свою точку зору! Вчіться бути твердим там, де Ви впевнені у своїй правоті - дівчата безхребетних не люблять. Інколи тверде "Ні!" приносить більше результату, ніж вмовляння та заглядання в очі.

Доброго дня! Знаєте, а мені здається, що не варто просто брати і відривати різко Вашого сина від Вашого колишнього. Спробуйте знайти йому заміну у вигляді, наприклад, керівника цікавої секції, тренера спортивної команди, загалом, чоловіку, якому б би Ви довіряли, і який би міг стати чоловіком-наставником для хлопчика. Бо для виховання хлопчика однозначно потрібен чоловік, що дасть прклад правильної моделі поведінки... Тоді процес роз'єднання стане природнім, нетравматичним. У іншому випадку, не можна бути застрахованим від того, що у хлопчика не з'явиться ще одна травма - те, що він не хоче спілкуватися з батьком ще не є гарантією того, що хлопчик батька не потребує. Просто це вже питання підсвідомих проблем. Удачі Вам! Та будьте мудрою!

Доброго вечора! Кращий спосіб привести себе до тями, це зайнятися собою! Тим паче, що Ви пишете, що Вас турбує не стільки фізіологія, скільки Ваше становище зараз. Ідіть в спортзал, почніть бігати на природі, робіть якісь фізичні вправи, почніть обливатися холодною водою, тощо. Головне робіть це систематично - Вам потрібен активний фізичний рух, щоб потроху заспокоїтися. Знайдіть якусь нову ціль та мету в житті. І краще, якщо вона буде більш високою, з користю не лише для Вас, а і для оточуючих людей. Зараз багато людей потребують підтримки та допомоги. Знайдіть тих, кому важче, ніж Вам. А вже потім Ви зможете зрозуміти, чого саме Ви хочете. Тим паче, що поки не переживете старі стосунки, нові створювати досить нелегко. Ви впораєтеся, бо Ви сильна людина раз знайшли силизвернутися за порадою. Удачі Вам!

Доброго вечора! Які у Вас стосунки з батьками, з мамою насамперед?