Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Спасибо за ответ! Тогда про что для Вас лично - изображение другого человека? Есть ли в придуманном Вами образе качества, которыми Вы бы хотели обладать сами?
Жизнь отца в другой стране как-то сказывается на Вашей жизни?

Насчёт увлечений. Думаю, аниме можно им считать, т.к. увлечение - это не только то, что Вы делаете сами, но и контент, который потребляете. Если в классе нет людей, с которыми можно обсудить общие интересы, можно поискать единомышленников своего возраста как в сети, так и в реальной жизни. Но для этого придётся рано или поздно начать знакомить людей с собой настоящей (и самой с собой знакомиться, в первую очередь).

Если хочется найти ещё какие-то хобби, можно поискать занятия по душе, попробовать разное и понаблюдать, что конкретно Вам отзовётся. В интернете есть бесплатные видеоуроки, как делать разные вещи, а также есть много секций и мастер-классов, куда можно записаться. Также можно походить на разные мероприятия/сходки по интересам, с оглядкой на личную безопасность, конечно.

Я тут вижу запрос на познание себя, саморазвитие и получение от жизни того, что Вам недостаёт. Может, в процессе этого и желание притворяться кем-то другим пройдёт.

Возможно, это фантазии об успешном будущем. Возможно, ещё и способ произвести впечатление на кого-то в сети, что пока не получается в реальной жизни. Для понимания Вашей истории нужно больше информации.

Какого Вы сами пола и устраивает ли он Вас? Какой Вы ведёте образ жизни и чем он отличается от того, который хотели бы? Какие у Вас отношения с родителями, ровесниками? Есть ли хобби, увлечения?

Если нужна помощь психолога индивидуально, можете попросить родителей записать Вас к специалисту, или обратиться к психологу в школе самостоятельно.

Здравствуйте, Александра!

Я тут не вижу другого выхода, кроме как инициировать разговор об этом со своим молодым человеком. Спросить его, что он к Вам чувствует, не ощущает ли, что Вы торопите события, не нужно ли ему чуть больше личного пространства в этих отношениях. Если Вы нравитесь парню, но ему нужно больше времени наедине с собой и своими мыслями - это тоже нормально, пусть распоряжается этим временем. Это не значит, что Вам нужно его игнорировать (тут с мудростью ничего общего нет), а просто проявить понимание к его особенностям.

А сейчас лучше всего перефокусировать внимание с парня на себя. Как Вы чувствуете себя в этих отношениях? Что мешает озвучить в общении с парнем свои потребности? Почему не готовы к разговору, если у Вас уже было достаточно опыта раньше?

Добрый день!

Расставание - это форма утраты. Теряя связь со значимым человеком, Вы можете ощущать, что потеряли часть себя, и на то, чтобы это отгоревать, нужно время. Разным людям может понадобиться разное количество времени (в среднем, от пары месяцев до года). Нужно проживать все эмоции, которые посещают Вас в этот период, делиться своими проблемами с близкими, если это Вам будет нужно, и обращаться за помощью к специалистам.

Поскольку Вы вредите себе, это может значить, что Вы пытаетесь заглушить психологическую боль физической. Нужно будет обратиться к психиатру и к психотерапевту, чтобы провериться на наличие ментальных расстройств, и чтобы найти конструктивные способы выражать эмоции не через селфхарм.
К психиатру Вы можете обратиться самостоятельно в психоневрологический диспансер. Для записи к психотерапевту до Вашего совершеннолетия нужно будет согласие родителей. Также Вы можете самостоятельно обращаться к психологу в школе и на линии экстренной психологической помощи.

Здравствуйте, Елена.

Как говорится. о вкусах не спорят. И я согласна с Вами в том, что осуждать чужие предпочтения, если они просто существуют и никому не вредят - не имеет смысла. Но то, что Вас задевает подобное отношение со стороны людей - значит, что когда-то было подорвано Ваше чувство самоценности ("я хороша сама по себе уже по факту того, что я есть, и это не определяется мнением других людей").
Возможно вас критиковали в детстве родители или другие значимые люди, возможно Вы прошли через буллинг или токсичные отношения. Я не знаю Вашей биографии, но чтобы начали задевать комментарии незнакомцев, Вас сначала должен был травмировать кто-то из знакомых людей.

Тут можно поставить себе вопрос ребром: "Что для меня важнее - самоактуализация (в таком виде, как я её рассматриваю) или соответствие общественным ожиданиям?" Если Вы решили выражаться через внешность, то понятно, что всегда найдутся недовольные этим. Как минимум потому, что всем мил не будешь, как максимум - потому что в Интернете многие люди привыкли вымещать агрессию.
Но и если Вы перестанете самовыражаться, Вам не будет хорошо потому, что придётся жертвовать своим комфортом ради других и лишать себя плюс одного источника удовольствия.

Поэтому рекомендую индивидуально обратиться к психологу, чтобы разобрать, зачем Вам в принципе знать мотивы осуждающих Вас людей, и избавиться от зависимости от их мнения.

Кожна людина чимсь схожа на інших, а чимсь - відрізняється. Певна, що почуття власної унікальності і самотності через це, певною мірою, властиво багатьом людям. Особливо юнацького віку (Вашого), коли в розпалі нормальна вікова криза - криза ідентичності.

Так, брак соціалізації в дитинстві міг вплинути на відчуття ізольованості від інших в більш дорослому віці, але тут грає роль не стільки сам брак соціалізації, скільки Ваше його суб'єктивне сприйняття.
Так, я теж не ходила до садочка, але нормально сприймаю цей досвід, бо мені впринципі ок бути наодинці. Комусь же навпаки, могло не вистачати спілкування та ігор з іншими дітлахами, а також репрезентації (прикладів з життя або навіть з кіно) схожих по характеру дітей, щоб не почуватись білою вороною.

Те, що Ви як мінімум пару разів зустрічали людей, з якими Вам комфортно, показує, що такі люди існують, і в саіті є люди, що Вас зрозуміють. Це дуже цінно, особливо коли відчуваєш, що чимсь відрізняєшся.

Але знову-ж-таки, все вирішує Ваше сприйняття. В яких аспектах Ви почуваєте себе особливою? Це для Вас радше позитивна чи негативна характеристика? Які кмоції Ви у зв'язку з цим відчуваєте, і якої допомоги від психологів очікуєте?

Спасибо за ответ. Какие у Вас отношения с женой и с сыном?

На форум часто пишуть питання на кшталт "Чому якась третя особа так-то себе поводить?" Але це завідомо некоректне питання, бо Ви тут можете запитувати тільки про себе, свою поведінку та емоційний стан. Не поговоривши з третьою особою, психологи не можуть пояснити її поведінку детально і точно.

Звільнення - хороший вихід. Якщо це не Ваш колектив, і ви одне одному не подобаєтеся, то нема сенсу себе мучити.

Доброго дня!

Булінг може бути в будь-якому колективі: жіночому, чоловічому, змішаному, дитячому чи дорослому. Але це не означає, що він обов'язково повинен бути в будь-якому колективі (це радше хвороба колективу, ніж його обов'язкова складова), і не обов'язково жінки конфліктніші. Просто Вам попались саме такі люди, які ставляться саме таким чином.

Я не можу пояснити їх мотивацію і причини такої поведінки, не спілкувавшись безпосередньо з ними. Але певне, коліжанки виміщають на Вас якісь свої комплекси і неопрацьовані травми, проектують власні недоліки. Тобто займаються всіим тим, що звикли бачити змалечку в своєму оточенні, й іншого способу поведінки не знають.

Якої допомоги особисто Ви хотіли б від психологів? Чим саме Вас зачіпає поведінка колег? Чи нагадує Вам це якихось родичок (наприклад, маму, бабусю, тощо), які виховували Вас схожим чином (присіпувалися, шукали у Вашій роботі помилки, тощо)?
Який вихід з ситуації самі бачите? (Наприклад, зміна роботи, вибудова особистих кордонів з колегами, тощо.)

Здравствуйте!

Расскажите, пожалуйста, подробнее о своей жизни.
Из какой Вы страны родом, как давно переехали в Израиль, и чья это была инициатива? Почему развелись с женой? Когда началась сложная финансовая ситуация, и как Вы её решаете?
Какие у Вас отношения с сыном, кто занимается его воспитанием? Если разъедетесь с женой, будете ли готовы платить алименты до его совершеннолетия?

Что тревожит Вас в этой ситуации больше всего, почему не видите выхода? После завершённого суицида точно не будет шанса ничего исправить. Что-то сделать со своей жизнью могут только живые люди.

Здравствуйте, Настя!

Часть из моих рассуждений тут будут про Вашего парня, а часть - про Вас.

С одной стороны, действительно необычно выглядит тревожность парня по поводу Вашего присутствия в общей компании. Не до конца понятно, почему он не хочет, чтобы Вы один раз побыли вместе с ним и его друзьями? Быть может, они бы нормально Вас приняли, и он перестал волноваться на этот счёт. А может, Вам бы компания не понравилась, и Вы бы сами перестали хотеть туда ходить. Как говорится, не попробуешь - не узнаешь.
Также непонятно, почему из-за одной мелкой ошибки парень боится потерять друзей. Возможно, он очень требователен к себе и озабочен мнением окружающих больше, чем следовало. Но Вы эти его особенности поменять не можете, потому что можете управлять только собой и своим поведением.

С другой стороны, видно, что отказ брать Вас на встречу с друзьями ощущается Вами как отвержение парнем. А чувство ревности к девушке в компании - это проявление того, что у Вас нет чувства самоценности и ценности себя как девушки и партнёрши, поэтому есть страх, что Вас оставят ради кого-то другого. Чисто логически, даже если партнёр уйдёт к другой девушке - то зачем такой партнёр, и зачем искать проблему в себе после этого? Но сухая логика тут не работает, потому что чувство самоценности формируется ещё в детстве, а если этого не произошло, то нужна работа с психологом.

А знакомства с новыми людьми Вы сами можете себе организовать. Возможно, найти новое хобби или активно развиваться в уже имеющемся, находить себе единомышленников, которые не входят в круг общения Вашего парня. Потому что на друзьях парня общение с людьми не ограничивается.

Здравствуйте!

Начну с Вашего восприятия термина "леди". Само по себе это слово больше не про возраст, а про пол и статус человека. В моём представлении, это солидная, представительная женщина, которая может быть любого возраста (как молодого, так и более зрелого). Вас же не назвали old lady? Если нет, значит Вас напрямую не называли старой.
Но что лично Вы вкладываете в такое обращение? Почему то, что Вы были так восприняты женщиной младше Вас, ощущается как обида? Какое у Вас отношение к своему возрасту и к процессу старения в целом?

Закончу вашими с мужем отношениями. Он у Вас всегда рекомендует решать проблемы суицидом? Похоже, что Вы ждёте от него поддержки и валидации своих чувств, как от родительской фигуры, а он не может этого Вам дать, плюс не умеет поддерживать в принципе, от чего Вам плохо. Всплывает вопрос, как решались конфликты в Вашей родительской семье? Как отец разговаривал с матерью (если Вы наблюдали их общение)? Как родители общались с Вами, как реагировали на Ваше недовольство чем-то?

Под реакцией на незначительную, на первый взгляд, ситуацию, могут скрываться довольно глубокие проблемы. Так, страх потери молодости и выглядеть старой может говорить и о страхе смерти, и о страхе быть непривлекательной (потому что привлекательность и молодость - это привилегии в обществе), и о страхе упущенных возможностей, и о желании побыть юной девушкой в своём восприятии как можно дольше. В частности потому, что юную девушку в обществе воспринимают как кого-то, кого хочется защищать и оберегать. А взрослая женщина, в современном варианте, - самодостаточна и полагается в основном на себя, в традиционном - тащит всё на себе. Только для первого варианта нужны годы терапии, а второй вреден.

А под реакцией на грубость мужа может скрываться какой-то глубокий детский дефицит поддержки и признания Ваших эмоций нормальными от родителей или других значимых людей. Парадокс в том, что чем больше человеку с лабильной психикой говорят, что он драматизирует, тем обычно больше он драматизирует, чтобы показать, насколько ему на самом деле плохо. Если Вы сможете сами принимать свои чувства такими, как они есть, и разбираться в их природе, Вам не нужно будет каждый раз кому-то что-то доказывать.

Відповідь така, що такі стосунки можуть нанести шкоду молодшому партнерові, а можуть не нанести. Залежить від того, чи усвідомлює старший партнер свою відповідальність перед собою та суспільством, і чи не є аб'юзером за своєю природою.
Якщо обидва досягли віку сексуальної згоди, нема сексуального насильства чи примусу, аб'юзу, ніхто не зловживає службовим положенням - то шкоди бути не повинно.

Але якщо старший партнер користується своїм віком, щоб продавити кордони молодшого, маніпулює, зловживає своїм статусом, чинить насильство, тощо, - то ці стосунки будуть шкідливі для молодшого, тим паче якщо він неповнолітній. Той факт, що мозок людини формується в середньому років до 25, говорить про те, що молода людина, яка набуває соціального досаіду і шукає себе, з більшоі імовірністю може потрапити в "не ті" стосунки і пропустити якісь червоні прапорці, ніж вже зріла.
Це не абсолютне правило для всіх, але часто так буває. Тому дорослих штучно обмежують в контактах з людьми юнацького віку, щоб запобігти таких ситуацій. Більш дієвої альтернативи поки не придумали, але якщо б така і була, нам потрібна була б більш досконала сексуальна просвіта з малечку і більша популяризація тем протистояння аб'юзу та сексуальному насильству. Щоб люди навіть в молодому віці усаідомлювали, на що йдуть, проте це поки утопія.

Доброго дня, Дар'я.

Вік сексуальної згоди в різних країнах різний, і залежить як від біологічних і психологічних критеріїв (середній вік статевого дозрівання, психологічні особливості віку) так і від соціальних та культурних (репродуктивна політіка країни та якість сексуальної просвіти в ній, традиції, законодавство конкретної держави, тощо). Тому що в одному культурному просторі вважатиметься ок, в іншому засуджуватиметься, - і навпаки.

Так, у нас вік сексуальної згоди - 16 років, в деяких європейських країнах - теж 16, або навіть 15-14 (проте, там є більш розвинена система сексуальної просвіти, для того ж запобігання насильству і раннім вагітностям), у Японіі- взагалі 13 (там специфічне ставлення до сексу, і не зважаючи на в цілому консервативний менталітет, фільми і комікси 18+ продаються просто в супермаркеті). В Єгипті - 18 (наразі це здебільшого мусульманьска країна з консервативним вихованням молоді).

На питання "Чому так?" можна написати цілий трактат. Можу лиш відповісти, для чого в принципі потрібен вік активної згоди. Це щоб люди, між якими і партнерами яких є надто велика різниця у віці, не спали фактично з дитиною чи підлітком, яка може з більшою імовірністю попасти під вплив когось старшого і авторитетнішого. Особливо, якщо це вчитель чи інша особа, яка зловживає таким чином своєю владою. Етичними кодексами психолога, лікаря, педагога, юриста забороняється спати чи просто зустрічатися з клієнтами, пацієнтами та учнями, не кажучи вже про неповнолітніх. Бо можна нанести шкоду психіці залежної від тебе людини, а ще проштрафитись і втратити роботу.

Я не кажу про випадки, коли одному партнеру 17, іншому 19, і вони одне від одного не залежать юридично та економічно. Для таких випадків існує термін "прогресивного віку згоди" (коли враховується різниця у віці між партнерами, наприклад - різниця 3 роки чи 30 - має значення). В Українському законодавстві це також ураховується.
А дві повнолітні людини вже маєть право будувати які хочуть відносини, бо вони зазвичай повністю дієздатні за законом і відповідальні за своє життя (а не їх батьки чи опікуни).

Так, той випуск "Вагітна у 16" спричинив багато дисонансу в суспільстві. Є багато осуду і звинувачення вчителя у педофілії, батьків дівчини і адміністрації школи - у недолгяді, сценаристів шоу - у хайпі на чужих психологічних проблемах. Питання в тому, яка Ваша особиста думка щодо того кейсу і чому Вас цікавить саме така тема? Чи стосується вона Вашого особистого життя, і яке питання до психологів?

«як мені тепер з нею общятись якщо вона можно сказати мені відмовила ?»;
Може, прямо спитаєте в дівчини про ті сигнали в її поведінці, які видаються Вам незрозумілими (телефон, натяки на відносини, тощо), і що Вони особисто для неї означають? Хтось бере чужий телефон з ревнощів, хтось - просто з цікавості. Хтось натякає на стосунки в якості жарту чи флірту без зобов'язань, хтось - дійсно хоче стосунків. Ми не можемо влізти в голову Вашій знайомій і подивитись, що там, тому спитайте у неї.

Можна не тиснути з запитанням "чи я тобі подобаюсь" а спитати, який формат спілкування з Вами їй більше підходить, чого вона від Вас очіує, якщо взагалі щось таке є? Це складне, емоційно зріле питання, але поставити його варто, щоб не ходити в невизначеності, і самому не будувати зайвих очікувань.

«Хочу додати якщо честно я вже дуже заморений шукати дівчину я пробував із 5 це 6 і я так розумію вона теж в прольоті просто це якась дупа ну що я роблю не так.»;
Може, Ви надто сильно акцентовані на тому, щоб знайти дівчину на самоцілі, а не на власне задоволенні від пізнання іншої людини і задоволення від контакту з нею? Вам ще тільки 17 років, і Ви маєте багато часу (не тільки до повноліття, а і в принципі), щоб отримати той досвід, який хочете. Але увагу слід спрямувати на себе і свої потреби, цілі, плани на майбутнє. Якщо хочеться спілкуватися з конкретною дівчиною і це взаємно - не відмовляйте собі, головне пам'ятайте, що життя - це не марафон.
Якщо у Вас поки нема дівчини - Ви не програли, просто ще не зійшлися з потрібною людиною.