Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Спасибо за ответ. Какие у Вас отношения с женой и с сыном?

На форум часто пишуть питання на кшталт "Чому якась третя особа так-то себе поводить?" Але це завідомо некоректне питання, бо Ви тут можете запитувати тільки про себе, свою поведінку та емоційний стан. Не поговоривши з третьою особою, психологи не можуть пояснити її поведінку детально і точно.

Звільнення - хороший вихід. Якщо це не Ваш колектив, і ви одне одному не подобаєтеся, то нема сенсу себе мучити.

Доброго дня!

Булінг може бути в будь-якому колективі: жіночому, чоловічому, змішаному, дитячому чи дорослому. Але це не означає, що він обов'язково повинен бути в будь-якому колективі (це радше хвороба колективу, ніж його обов'язкова складова), і не обов'язково жінки конфліктніші. Просто Вам попались саме такі люди, які ставляться саме таким чином.

Я не можу пояснити їх мотивацію і причини такої поведінки, не спілкувавшись безпосередньо з ними. Але певне, коліжанки виміщають на Вас якісь свої комплекси і неопрацьовані травми, проектують власні недоліки. Тобто займаються всіим тим, що звикли бачити змалечку в своєму оточенні, й іншого способу поведінки не знають.

Якої допомоги особисто Ви хотіли б від психологів? Чим саме Вас зачіпає поведінка колег? Чи нагадує Вам це якихось родичок (наприклад, маму, бабусю, тощо), які виховували Вас схожим чином (присіпувалися, шукали у Вашій роботі помилки, тощо)?
Який вихід з ситуації самі бачите? (Наприклад, зміна роботи, вибудова особистих кордонів з колегами, тощо.)

Здравствуйте!

Расскажите, пожалуйста, подробнее о своей жизни.
Из какой Вы страны родом, как давно переехали в Израиль, и чья это была инициатива? Почему развелись с женой? Когда началась сложная финансовая ситуация, и как Вы её решаете?
Какие у Вас отношения с сыном, кто занимается его воспитанием? Если разъедетесь с женой, будете ли готовы платить алименты до его совершеннолетия?

Что тревожит Вас в этой ситуации больше всего, почему не видите выхода? После завершённого суицида точно не будет шанса ничего исправить. Что-то сделать со своей жизнью могут только живые люди.

Здравствуйте, Настя!

Часть из моих рассуждений тут будут про Вашего парня, а часть - про Вас.

С одной стороны, действительно необычно выглядит тревожность парня по поводу Вашего присутствия в общей компании. Не до конца понятно, почему он не хочет, чтобы Вы один раз побыли вместе с ним и его друзьями? Быть может, они бы нормально Вас приняли, и он перестал волноваться на этот счёт. А может, Вам бы компания не понравилась, и Вы бы сами перестали хотеть туда ходить. Как говорится, не попробуешь - не узнаешь.
Также непонятно, почему из-за одной мелкой ошибки парень боится потерять друзей. Возможно, он очень требователен к себе и озабочен мнением окружающих больше, чем следовало. Но Вы эти его особенности поменять не можете, потому что можете управлять только собой и своим поведением.

С другой стороны, видно, что отказ брать Вас на встречу с друзьями ощущается Вами как отвержение парнем. А чувство ревности к девушке в компании - это проявление того, что у Вас нет чувства самоценности и ценности себя как девушки и партнёрши, поэтому есть страх, что Вас оставят ради кого-то другого. Чисто логически, даже если партнёр уйдёт к другой девушке - то зачем такой партнёр, и зачем искать проблему в себе после этого? Но сухая логика тут не работает, потому что чувство самоценности формируется ещё в детстве, а если этого не произошло, то нужна работа с психологом.

А знакомства с новыми людьми Вы сами можете себе организовать. Возможно, найти новое хобби или активно развиваться в уже имеющемся, находить себе единомышленников, которые не входят в круг общения Вашего парня. Потому что на друзьях парня общение с людьми не ограничивается.

Здравствуйте!

Начну с Вашего восприятия термина "леди". Само по себе это слово больше не про возраст, а про пол и статус человека. В моём представлении, это солидная, представительная женщина, которая может быть любого возраста (как молодого, так и более зрелого). Вас же не назвали old lady? Если нет, значит Вас напрямую не называли старой.
Но что лично Вы вкладываете в такое обращение? Почему то, что Вы были так восприняты женщиной младше Вас, ощущается как обида? Какое у Вас отношение к своему возрасту и к процессу старения в целом?

Закончу вашими с мужем отношениями. Он у Вас всегда рекомендует решать проблемы суицидом? Похоже, что Вы ждёте от него поддержки и валидации своих чувств, как от родительской фигуры, а он не может этого Вам дать, плюс не умеет поддерживать в принципе, от чего Вам плохо. Всплывает вопрос, как решались конфликты в Вашей родительской семье? Как отец разговаривал с матерью (если Вы наблюдали их общение)? Как родители общались с Вами, как реагировали на Ваше недовольство чем-то?

Под реакцией на незначительную, на первый взгляд, ситуацию, могут скрываться довольно глубокие проблемы. Так, страх потери молодости и выглядеть старой может говорить и о страхе смерти, и о страхе быть непривлекательной (потому что привлекательность и молодость - это привилегии в обществе), и о страхе упущенных возможностей, и о желании побыть юной девушкой в своём восприятии как можно дольше. В частности потому, что юную девушку в обществе воспринимают как кого-то, кого хочется защищать и оберегать. А взрослая женщина, в современном варианте, - самодостаточна и полагается в основном на себя, в традиционном - тащит всё на себе. Только для первого варианта нужны годы терапии, а второй вреден.

А под реакцией на грубость мужа может скрываться какой-то глубокий детский дефицит поддержки и признания Ваших эмоций нормальными от родителей или других значимых людей. Парадокс в том, что чем больше человеку с лабильной психикой говорят, что он драматизирует, тем обычно больше он драматизирует, чтобы показать, насколько ему на самом деле плохо. Если Вы сможете сами принимать свои чувства такими, как они есть, и разбираться в их природе, Вам не нужно будет каждый раз кому-то что-то доказывать.

Відповідь така, що такі стосунки можуть нанести шкоду молодшому партнерові, а можуть не нанести. Залежить від того, чи усвідомлює старший партнер свою відповідальність перед собою та суспільством, і чи не є аб'юзером за своєю природою.
Якщо обидва досягли віку сексуальної згоди, нема сексуального насильства чи примусу, аб'юзу, ніхто не зловживає службовим положенням - то шкоди бути не повинно.

Але якщо старший партнер користується своїм віком, щоб продавити кордони молодшого, маніпулює, зловживає своїм статусом, чинить насильство, тощо, - то ці стосунки будуть шкідливі для молодшого, тим паче якщо він неповнолітній. Той факт, що мозок людини формується в середньому років до 25, говорить про те, що молода людина, яка набуває соціального досаіду і шукає себе, з більшоі імовірністю може потрапити в "не ті" стосунки і пропустити якісь червоні прапорці, ніж вже зріла.
Це не абсолютне правило для всіх, але часто так буває. Тому дорослих штучно обмежують в контактах з людьми юнацького віку, щоб запобігти таких ситуацій. Більш дієвої альтернативи поки не придумали, але якщо б така і була, нам потрібна була б більш досконала сексуальна просвіта з малечку і більша популяризація тем протистояння аб'юзу та сексуальному насильству. Щоб люди навіть в молодому віці усаідомлювали, на що йдуть, проте це поки утопія.

Доброго дня, Дар'я.

Вік сексуальної згоди в різних країнах різний, і залежить як від біологічних і психологічних критеріїв (середній вік статевого дозрівання, психологічні особливості віку) так і від соціальних та культурних (репродуктивна політіка країни та якість сексуальної просвіти в ній, традиції, законодавство конкретної держави, тощо). Тому що в одному культурному просторі вважатиметься ок, в іншому засуджуватиметься, - і навпаки.

Так, у нас вік сексуальної згоди - 16 років, в деяких європейських країнах - теж 16, або навіть 15-14 (проте, там є більш розвинена система сексуальної просвіти, для того ж запобігання насильству і раннім вагітностям), у Японіі- взагалі 13 (там специфічне ставлення до сексу, і не зважаючи на в цілому консервативний менталітет, фільми і комікси 18+ продаються просто в супермаркеті). В Єгипті - 18 (наразі це здебільшого мусульманьска країна з консервативним вихованням молоді).

На питання "Чому так?" можна написати цілий трактат. Можу лиш відповісти, для чого в принципі потрібен вік активної згоди. Це щоб люди, між якими і партнерами яких є надто велика різниця у віці, не спали фактично з дитиною чи підлітком, яка може з більшою імовірністю попасти під вплив когось старшого і авторитетнішого. Особливо, якщо це вчитель чи інша особа, яка зловживає таким чином своєю владою. Етичними кодексами психолога, лікаря, педагога, юриста забороняється спати чи просто зустрічатися з клієнтами, пацієнтами та учнями, не кажучи вже про неповнолітніх. Бо можна нанести шкоду психіці залежної від тебе людини, а ще проштрафитись і втратити роботу.

Я не кажу про випадки, коли одному партнеру 17, іншому 19, і вони одне від одного не залежать юридично та економічно. Для таких випадків існує термін "прогресивного віку згоди" (коли враховується різниця у віці між партнерами, наприклад - різниця 3 роки чи 30 - має значення). В Українському законодавстві це також ураховується.
А дві повнолітні людини вже маєть право будувати які хочуть відносини, бо вони зазвичай повністю дієздатні за законом і відповідальні за своє життя (а не їх батьки чи опікуни).

Так, той випуск "Вагітна у 16" спричинив багато дисонансу в суспільстві. Є багато осуду і звинувачення вчителя у педофілії, батьків дівчини і адміністрації школи - у недолгяді, сценаристів шоу - у хайпі на чужих психологічних проблемах. Питання в тому, яка Ваша особиста думка щодо того кейсу і чому Вас цікавить саме така тема? Чи стосується вона Вашого особистого життя, і яке питання до психологів?

«як мені тепер з нею общятись якщо вона можно сказати мені відмовила ?»;
Може, прямо спитаєте в дівчини про ті сигнали в її поведінці, які видаються Вам незрозумілими (телефон, натяки на відносини, тощо), і що Вони особисто для неї означають? Хтось бере чужий телефон з ревнощів, хтось - просто з цікавості. Хтось натякає на стосунки в якості жарту чи флірту без зобов'язань, хтось - дійсно хоче стосунків. Ми не можемо влізти в голову Вашій знайомій і подивитись, що там, тому спитайте у неї.

Можна не тиснути з запитанням "чи я тобі подобаюсь" а спитати, який формат спілкування з Вами їй більше підходить, чого вона від Вас очіує, якщо взагалі щось таке є? Це складне, емоційно зріле питання, але поставити його варто, щоб не ходити в невизначеності, і самому не будувати зайвих очікувань.

«Хочу додати якщо честно я вже дуже заморений шукати дівчину я пробував із 5 це 6 і я так розумію вона теж в прольоті просто це якась дупа ну що я роблю не так.»;
Може, Ви надто сильно акцентовані на тому, щоб знайти дівчину на самоцілі, а не на власне задоволенні від пізнання іншої людини і задоволення від контакту з нею? Вам ще тільки 17 років, і Ви маєте багато часу (не тільки до повноліття, а і в принципі), щоб отримати той досвід, який хочете. Але увагу слід спрямувати на себе і свої потреби, цілі, плани на майбутнє. Якщо хочеться спілкуватися з конкретною дівчиною і це взаємно - не відмовляйте собі, головне пам'ятайте, що життя - це не марафон.
Якщо у Вас поки нема дівчини - Ви не програли, просто ще не зійшлися з потрібною людиною.

Доброго вечора!

По одній лиш поведінці дівчини і її невизначеним відповідям важко зрозуміти, подобаєтеся Ви їй чи ні. Вочевидь, у вас з нею є певний налагоджений емоційний зв'язок, раз вона паролем зробила Вашу дату народження, використовує Ваші фрази, тощо. Але й квапити події та різко зближатися тут не варто, бо дівчині, вочевидь, потрібно більше часу, щоб дізнатись Вас заново. І не варто робити висновків та будувати хибних очікувань від дівчини, якщо вона не дасть Вам визначеної відповіді про те, що відчуває до Вас.

«тут саме що насторожує в неї друзів нема як і у мене»;
Чому насторожує?

«Наприклад з її слів ех от як би ми тоді дружили може б щяс навіть зустрічались і як і як мені дальше себе вести після такого стоє з нею гуляти чи ні»;
Тут є певне подвійне послання з боку дівчини. З одного боку, вона прямо зараз не розглядає Вас як партнера для стосунків. З іншого, допускає, що це могло би бути за певних обставин. Можливо, дівчина сама поки не знає, як до Вас ставитися після довгої перерви у спілкуванні. Те, як вчинити, залежить від того, як довго Ви готові чекати від дівчини визначеної відповіді? І що будете робити, якщо ставлення неї до Вас залишиться таким, як і зараз?

Доброго вечора, Єво!

Перше питання, яке виникає, то це чому Ви вважаєте, що проблема у Вас? Так, Ви сентиментальна людина і легко ображаєтеся, але це саме по собі не щось погане. Можливо, особливість нервової системи, можливо - наслідок травматичного досвіду, тут треба розбиратись індивідуально з психологом.

«спочатку ставився до цього нормально, він терпів і терпить іноді зараз»;
Чому використовуєте саме слово "терпить"? Чому Ваші індивідуальні особливості - це щось, що саме терплять, а не приймають? Від кого ще Ви чули такі формулювання на адресу себе?

«Він може шуткувати, я можу образитись і почати плакати, він може сказати щось не те, і я почну плакати, він каже що я веду себе як мала дитина, якщо плачу через кожну дрібничку, що мені потрібно дорослішати, тому-що світ жорстокий»;
Тобто, інакше кажучи, хлопець знецінює Ваші почуття, коли Ви на нього ображені. Ви пробували якось відстоювати свої кордони під час конфліктів, казати хлопцеві, що Вам подобається, а що - ні? Якщо Вам не подобаються жарти на певну тему, варто про це сказати партнеру, щоб він Вас випадково не зачепив.
Але з його боку було б доречніше поцікавитися, що Вас засмутило, аніж казати, що Ви переживаєте через дрібниці.

«він іноді не може терпіти це та починає кричати на мене, від чого я знов таки починаю плакати»;
Тобто, хлопець не витримує Ваших емоцій і кричить на Вас. Як Вам з тим, що на Вас підіймають голос? Чи кричав на Вас хтось з родини?
Що Ви отримуєте у стосунках з хлопцем?

Здравствуйте!

Как давно Вы себя так чувствуете, после каких событий в жизни? Нужно обязательно сказать родителям о своём состоянии и попросить их записать Вас к психиатру и к психотерапевту, которые работают с детьми и подростками. Потому что симптомы депрессии и дереализации сами по себе не проходят.

Здравствуйте!

Этот вопрос нужно задать психиатру, так как в его компетенции корректировать Вам схему лечения.

А що трапилось під час конфлікту?

Відредаговано автором 04-04-2024 18:53:26

Здравствуйте.

Отношения у Вашего парня были действительно странные, но и вопрос Вы формулируете весьма экстравагантно.

«я ему вряд ли смогу обеспечить такой круговорот болезненных эмоций (хотя бы потому, что у меня нету мужа, да и опыта у меня явно намного меньше чем у этой женщины»;
А нужно обеспечивать партнёру болезненные ощущения, чтобы он хотел оставаться в отношениях с Вами? То есть, Вы сравниваете себя с явно нарциссичной или психопатичной женщиной, устраивающей Вашему мч эмоциональные качели, явно не в свою пользу. Почему, что заставляет сравнивать?

«Я хочу попробовать отношения с этим парнем, но я реально переживаю подпускать его к себе слишком близко, так как вдруг у него какие-то большие тараканы.»;
Страх близости - это не про отношения с этим конкретным парнем а, подозреваю, что про отношения с людьми вообще. Возможно, Вы в своём детско-подростковом опыте уже сталкивались с людьми, у которых большие тараканы, что привело к недоверию к людям и миру в принципе. Это корректируется психотерапией.
А что касается парня, то сразу близко подпускать и не нужно. Просто пока общайтесь, наблюдайте за его поведением. Если заметите какие-то красные флаги - можете не общаться. Если всё будет в порядке - то и славно. если же у него будут какие-то проблемы, но для Вас не критичные, Вы можете порекомендовать ему психолога.

И ещё, что для Вас плохого в том, чтобы быть женщиной для спокойных отношений? Это для Вас как-то оскорбительно, в сравнении с женщиной для американских горок?