Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Знаєте, я думаю, що він дійсно Вас любить, любить так як він вміє, як його навчили батьки і як тепер його любите Ви... Проблема якраз і полягає в тому, що ми хочемо любити, але не знаємо як... Ми хочемо налагоджувати стосунки, але відсутні механізми... Ваші батьки які мали стосунки між собою? А які стосунки були у його батьків?

Доброго вечора! Ви правильно озвучили ситуацію "Моя проблема в том,что меня раздражает мой отец". Це дійсно Ваша проблема і полягає вона, як на мене у сприйнятті самої ситуації.. Ви пишете, що він краще ставиться до Вашого молодшого брата... Можливо Вами говорить, ота маленька недолюблена дитина, що живе в душі кожного з нас, навіть, якщо ми вже стали дорослими... Дитина,що опинилася поза зоною уваги, як тільки народився маленький братик?... І причина в простих ревнощах? Це називається дитяча травма, яка отаким способом дала про себе знати. І це не дивно, бо тепер стоїть питання, чи зможете Ви своїй вже новонародженій дитині дати сповна любові, яку самі недоотримали... Потрібна терапія по проживанню дитячих травм...

Доброго дня! Одразу виникає питання, а чи були у Вас колись хоча б якісь спільні інтереси або справи? Що Вас загалом окрім квартири та відпочинку об'єднує? І дивлячись його очима, для чого Вашому чоловіку з Вами з'їзжатися, якщо у нього все добре? Секс він отримує, Ви за ним бігаєте і всі вимоги його, судячи з усього, виконуєте... Як на мене, суцільна жертовність... А де Ви? Не для нього навіть... Ви хоча б для себе існуєте?

Доброго дня! Співчуваю Вам! Втрата близької людини - це завжди великий стрес та душевний біль. Та в цьому світі ніхто назавжди не залишається, ми самі не народжуємося і від нас не залежить коли прийде час звідти піти. Ми не керуємо цими процесами, тож і не можемо за це нести відповідальність. А Ви намагаєтеся взяти на себе те, що від Вас не залежить. Суто матеріалістичне сприйняття світу в таких ситуаціях навряд чи допоможе. Прислухайтесь до себе, зазирніть у дзеркалі в свої очі... побачте свою душу... Це Ваша душа болить... Так само є душа і у Вашого коханого... Тіло помирає, душа вічна... під землею лежить лише тлін, а душа (чули говорять?) відлетіла.. І своїми сльозами Ви лише знищуєте себе... А коханому сльозами не допоможете і не повернете... Щоб впоратися з ситуацією і знайти сили змиритися та прийняти те, що вже сталося, Вам потрібна професійна допомога. Судячи з того, що Ви пишете, самій Вам впоратися буде дуже важко...

Яночко, якщо це були лише робочі зв'язки і Ви одразу впали після розриву у такий стан... То щоб могло статися, якщо б секс відбувся і після нього він все одно повернувся до своєї молодої дружини? Швидше за все, поганим настроєм Ви б не відбулися... І стосовно батьків: вміння будувати сімейне життя ми беремо саме від них, це, так звані родові програми, які підсвідомо керують нами, навіть, якщо ми цього не розуміємо... Те, що Ви писали раніше, що завжди були дуже стримані в стосунках, все пропускали через логіку, як на мене, саме воно і є: холод та розрахунок - це не Ваша модель, а батьківська. Тому і стало Вам так легко на душі з Вашим партнером, що пішли за своїми почуттями, а не за логікою! Ви душею вийшли за межі родової програми... Просто трапився саме цей чоловік... Те, що Ви зробили - цілком правильно, бо на чужому нещасті щастя не побудуєш! А от відмовлятися від своїх почуттів не потрібно! Інколи люди навіть помирають, не те, що розлучаються, але це не означає, що ми перестаємо любити і зрікаємося їх! Якщо любите, то любіть! Дозвольте це зробити своїй душі! Так, він не Ваш і не з Вами, але ж почуття до нього у Вас ніхто не зможе відняти, правда ж? Вмієте малювати, малюйте! Ходили на йогу? Ідіть знову! Танцювали, ідіть на танці! Робіть не для нього, а для себе! Вдягайте білизну кожного дня класну! Вдягайтесь так, ніби ідете на побачення - кожного дня! Чоловіки люблять не незалежних жінок, а сомодостатніх - це велика різниця! Ви варті того, щоб нарешті стати справжньою жінкою! Не чоловіки роблять з нас жінок, а ми своєю жіночністю робимо чоловіків!

Передайте подрузі, що ніхто нікого на цьому сайті не засуджує... Тим паче, що в житті буває всяке... А от залишатися сам на сам з цим не варто, щоб не погіршити і так досі складну ситуацію...

Доброго дня! По-перше, вітаю Вас, це так чудово! Ви самі сказали, що розумієте як недобре впливає тривожність на малюка - а це вже пів справи! Давайте по порядку. У вас в родині були якісь випадки, пов'язані з народженням дітей, що могли спровокувати Ваші страхи?

Доброго дня! підтримую свою колегу. Єдине, хочу звернути Вашу увагу на Ваші слова "Иногда могу и сама оплатить. Ничего в этом не вижу..." А саме це і є дуже важливим! Якщо у нього немає грошей і немає бажання їх заробляти, Ваша ініціатива ще більше закріпить його споживацьку модель поведінки... Ніколи не давайте чоловікам гроші, це принижує і Вас і їх! І не беріть на себе роль чоловіка, бо коли Ви пропонуєте кудись піти та ще й озвучуєте куди, Ви берете на себе ініціативу... А ініціативу повинен виявляти чоловік, нехай навіть просто запросить Вас пройтися парком... Але це він запропонує і він понесе відповідальність за дію... Скажу так, тільки спиратися на Ваші слова і давати якісь рекомендації - достатньо складно. Але, на поверхні лежить, що у Вас є деяка заміна ролей: Ви - дієте, вн - пасивно приймає. У таких ситуаціях зміна партнера не дає бажаних результатів, бо залишається та ж сама модель поведінки... Жінка повинна бути жінкою, при любих обставинах, тоді поруч буде сильний чоловік...

Доброго дня! Перепрошую, а чому сама жінка не звернулася до психологів, а пишете Ви? Складається враження, що Ви більше хвилюєтеся, ніж Ваша протеже.. Можливо ця ситуація більш хвороблива для Вас, ніж для неї? Ви її мама?

Доброго дня Яночко! Я не знаю, чи прочитаєте Ви моє доповнення, але не написати просто не могла, бо відчула такий біль Вашої душі... Якщо цей чоловік Ваша доля, після Вашого вчинку, він лише більше почне Вас поважати і більш серьозніше ставитися і певне, нікуди не дінеться... Єдине, чи влаштує Вас роль коханки? Можливо на якийсь час... Та окрім цього, я хотіла звернути увагу на один Ваш вислів "вокруг одни женатые мужчины", чомусь я одразу на нього не відреагувала... Це схоже на блок, схоже на фразу, яка була навіяна... У мами як склалися стосунки з батьком? Просто, задумайтесь над цим... Ми, зачасти живемо в обмеженому просторі і самі про це не знаємо... Блоки знімаються і життя змінюється, повірте, вік немає ніякого значення! Має значення, що у нас в душі!

Доброго дня! Я щиро радію, що мала можливість допомогти Вам краще зрозуміти себе! Удачі Вам та великої мудрості!

Згодна з колегою, що крайнощі - це не вихід. Маму потрібно виховувати. А виховувати можна лише з розумінням того, що вона хвора і довіряти лише її словам не варто, бо вона не несе відповідальності за свої слова. Гарно поводить себе, ви спілкуєтеся, погано - тримаєте дистанцію. Потрібно їй чітко та жорстко ставити умови і вимагати їх дотримання. Братика потрібно дійсно забирати, не добре, коли він знаходиться в атмосфері алкогольного дурману. А на хлопця свого не ображайтеся! Ми всі внутрішньо зв'язуємо себе зі своїми батьками: які вони, такі і ми... Просто ставтеся до нього по-доброму, не засуджуйте і не примушуйте. Краще говоріть, що вірите в нього, і він знайде обов'язково вихід і впорається з ситуацією. Ваша найкраща допомога - це Ваш гарний настрій та оптимізм!

Доброго дня! Те, що Вас дуже травмувала подія з мамою - це однозначно. Але це не привід для відчаю! У Вас зруйнувалася звчична картина світу. Коли ми душею дуже зав'язані на матеріальному, земному, нам дуже важко потім усвідомлювати, що життя не вкладається лише в земні рамки... Мені здається, що Ваш стан тісно пов'язаний з неправильно вибудованим світоглядом. Тому, що те як Ви описуєте самопочуття, дуже схоже на депресивний стан... А він виникає, коли ми втрачаємо ціль, мету свого життя... Як мінімум, вам потрібо почати багато рухатися на природі: ходити безперервно, помаленьку бігати, щоб Ви почали сповнюватися енергією і шукати головну високу мету свого життя, не прив'язану до матеріальних цінностей...

Доброго дня! Згодна з колегами. Швидше за все у Вас загнана в підсвідомість емоційна травма і саме вона нагадує про себе панічними атаками. Без допомоги фахівця з таким впоратися буває дуже важко. Тим паче, що у Вас росте дитина, якій потрібна щаслива, а незамучена, тривожна мама...

Доброго дня! Нічого страшного не відбувається, ти просто дорослішаєш і намагаєшся пристосуватися до життя фактично в новому тілі!. Твоє тіло росте, ти потроху стаєш жінкою, а це буває інколи моторошно. Та й психологічно тобі потрібно вчитися потроху контролювати свої емоції, які зараз зашкалюють через інтенсивну роботу гормональної системи... Більше бувай на свіжому повітрі, ходи, бігай, займайся фітнесом, плавай, знайди собі цікаве хоббі, щоб мати можливість спілкуватися з однолітками... І все буде ок! Гидке каченя має властивість перетворюватся на білого лебедя!