Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую за відверті відповіді. У Вас ніколи не спостерігалися депресивні стани? Безпричинні? Бо, судячи з того, що Ви пишете, якоїсь зовнішньої проблеми немає... Отже, потрібно глибше розбиратися індивідуально із спеціалістом... Не виключайте варіант депресивного стану... Не раджу залишати його неперевіреним. Бо, якщо питання в ньому - може стати тільки гірше з часом...

Ответ отредактирован автором 05-02-2021 18:39:24

Інколи ще те, що Ви описуєте називають закоханістю, як говориться :"Любовь без грусти не бывает... smile::. Скажіть, а Ви своїй коханій довіряєте? Як вона себе загалом поводить з Вашими друзями?

Те що з Вами відбувається, дещо схоже на здатність надмірно "прив'язуватися" до близьких людей.... Я не просто так задала питання про стосунки з мамою - мама як подружка, а з татом як?

Доброго дня! А для чого Ви свого коханого берете на спільні прогулянки зі своїми подругами? Ви самі робите все, щоб він почав з ними спілкуватися, а потім на нього ж і ображаєтеся. Чоловіки поводять себе так, як жінки їм дозволяють це робити! Але, якщо Ви бачите, що його цікавість іншими перейшла межі допустимого, чи не варто Вам краще до нього придивитися? До речі, якщо є можливість, поцікавтеся, які стосунки батьків в його родині? Є варіанти, коли чоловіки все життя зраджують своїх дружин і це "передається у спадок" дітям...

Доброго дня! Як на мене, не варто поспішати когось кудись "выставлять", тому що насправді проблема не тільки в Вашій дружині: танго танцюють двоє! Роками дружина жила в атмосфері уседозволеності та розбещеності, їй фактично дозволялося "сидіти у Вас на голові"... Якщо чесно, мені стало навіть якось ніяково - Ваша дружина Вам відверто зраджує, а Ваша реакція яка? Уявіть, Ви закохалися в іншу жінку і відчуваєте, що робите якось не дуже добре... Очікуєте, що дружина почне до Вас логічно гірше ставитися... Але замість цього, вона почала Вас вмовляти її не кидати, плакати, катати істерики, тягнути в ліжко... І як Вам? Секс у таких випадках навряд чи допоможе зміцнити стосунки... Скажіть, у Вас коли-небудь були дійсно глибокі, довірливі стосунки? Чи секс - це єдине, що Вас пов'язувало? (Я не маю на увазі дітей, про яких, судячи з Вашої розповіді, більше турбувалися саме Ви)...

Ответ отредактирован автором 05-02-2021 18:04:09

Диего, добрый день! А как у Вас сложились отношения с мамой? У Вас действительно немного чрезмерная привязанность к своей девушке...

Дякую за доповнення! Так, в такій ситуації дійсно дуже важко поводити себе тільки відповідно своїй жіночій природі... Ви пишете, що не хочете виходити заміж без кохання... Зрозуміло. Отже, кандидати на Вашу руку та серце все ж є? Пишу, бо зачасти, у жінки не складається особисте життя через просте нерозуміння як формуються саме щасливі стосунки та шлюби... У всякому випадку: Ваше питання про роботу та грошове забезпечення - це верхівка, як на мене, більшого питання, питання Вашого особистого щастя як жінки...

Доброго дня! Співчуваю Вам, бо дійсно, дуже важко в такій ситуації тримати спокій та рівновагу. Але хочу сказати, що Ви - велика розумничка! Бо все одно вирішили народжувати дитину! Я не буду Вам ставити запитання (колеги поставили їх достатньо ::smile::), скажу лише, що перед тим, як повинна народитися дитина, Всесвіт перевіряє нас на міцність: Чи варті ми такого подарунку, як нове життя! І хто, як не найближча та найрідніша людина може стати для нас найкращим екзаменатором! (бо інших ми навряд чи так серйозно сприймали б). Як на мене: перший і найголовніший екзамен Ви вже здали! Що вирішить остаточно Ваш чоловік - буде залежати від нього.... і, в деякій мірі, від Вашої поведінки... бачили коли-небудь муху, яка потрапила в павутиння? Вона б могли двісті п'ятдесят разів спокійно звідти вибратися, але впадає в паніку, робить безліч панічних рухів і все! Отже, У Вашій ситуації найголовніше знайти рівновагу - Ви носите дитину... І, повірте, не такі вже чоловіки і реформатори... Якщо він бачить, що дружина в паніці, її охоплює істерика, вона перестає себе контролювати - у нього виникне підсвідоме розуміння, що він вчинив правильно! Ну як можна з такою жити.... А от, якщо дружина раптово заспокоїться і відповідальність за його вчинки йому ж і передасть - велике питання, чи захоче він ьаку жінку кидати! Та й ще один фактор: у нього також може бути паніка (чоловіку потрібний час та сили, щоб прийняти новину, бо це серйозна справа!). До речі, який у нього батько і чи він з повної родини?

Доброго дня Анна! Ваше бажання зменшити навантаження на роботі цілком природнє! І лежить в площині жіночої природи. Жінка апріорі не може бути щасливою роботою, особливо, якщо її багато. Єдине виключення: робота як хоббі. Якщо можна доповніть, будь ласка: у Вас є чоловік чи Ви сама виховуєте дитину? Це дуже важливо для подальшої відповіді...

Доброго дня! Ревнощі бувають двох видів. Перший: коли немає довіри (а він уже зраджував). І другий, зовні безпричинний, з'являється тоді, коли ми "злипаємося" з коханою людиною, отже підсвідомо вважаємо її своєю "річчю". Таке собі дуже споживаціьке ставлення, яке немає нічого спільного з коханням... У мене суто професійне питання, Ви з ним у близьких стосунках? І якщо так, як швидко це сталося? Дякую.

Я Вам дуже вдячна за щирість! Співчуваю, бо дійсно, одній жінці буває дуже складно виховувати дитину. Як я вже сказала, моє питання суто професійне і може допомогти у випадку, якщо Ви дійсно хочете вирішити питання, а не частково... Сім'я - це єдине ціле, де одна маленька давнішня помилка, про яку ми не знали або забули, може мати серйозні наслідки в майбутньому... Що, власне, і сталося у Вашій родині... Впевнена, Ви самі розумієте, що питання набагато глибше, ніж тільки онук і уявний тато. Як на мене, величезна проблема, вже є в тому, що відбувається загалом у житті Вашої дочки. І відокремитися, абстрагуватися від цього навряд чи вдастся... Онук росте, скоро почнеться пубертатний період, під час якого "вилазять" всі життєві "огріхи" і те, що відбувається зараз, може потім здаватися білою смугою...То що ж робити? Тим паче, що дочка матусю не чує... Є негласний закон родинних стосунків: я не можу силою нікого змінити, але я можу змінити себе та своє бачення ситуації. І змінюючи себе, я можу поступово, негласно, допомогти змінитися тим, хто поруч зі мною... Тому, що сім'я - це одне ціле! І якщо ми знаходимо корінь проблеми, помилку, яку зробили давно, ми таким чином, змінюємо себе, своє життя, свою модель поведінки, погляд на виховання і поступово розв'язуємо "вузол", який за ці роки непомітно зав'язався...

Доброго дня! По-перше, Ви розумниця, бо намагаєтеся свідомо розібратися у проблемі. Те, що інші сприймають як норму, Вас почало турбувати - це свідчить, що у Вас є здоровий глузд та гарно розвинута система самозахисту. Плітки - надзвичайно руйнівна сила і Ви це інтуїтивно відчули!... Але... Існує закон притяжіння: навколо нас ті люди, які на даному етапі, відзеркалюють щось, що є глибоко в нас всередині... Отже і знайомі, і хлопець чомусь Вами "притягнулися"... Одного бажання не пліткувати може бути замало, потрібно зрозуміти, що саме Вас "зв'язало" з цими людьми? Який урок потрібно засвоїти? Якщо "коріння" проблеми неглибоке, можна обійтися навіть однією-двома сесіями з психологом.

Доброго дня! Ви вже самі зрозуміли, що вплинути на свою дочку навряд чи зможете, у всякому випадку, словами. У Вашої дочки вже своє життя: вона його будує як вважає за потрібне і несе відповідальність як за те, що зробила правильно, так і за те, що вчинила не дуже добре... Онуку, як на мою думку, можна пояснити, що дорослі люди не завжди залишаються поруч, але це ніяким чином не стосується конкретно його (онука)! Він не винний у тому, що вони не живуть разом, і ніхто не винний - так склалося життя, в житті так буває, що люди розходяться і не спілкуються....
У зв'язку із складною ситуацією, яка склалася з Вашим онуком, питання до Вас: як склалися стосунки у Вас з Вашим чоловіком та Вашим батьком? Це важливо з професійної точки зору, перепрошую..

Дякую за доповнення. У першу чергу потрібно "пропрацювати" Ваші стосунки з батьком... ЯКий би він не був, він на все життя залишиться тією людиною, яка дала Вам життя. Маленька дитина так влаштована, що все, що відбувається з батьком (мамою) переймає на свій рахунок: це може бути що завгодно (почуття провини, образи, страху) і в основному це проектується на саму маленьку дитину. Бо для дитини батьки ідеальні і вона їх любить не зважаючи ні на що... Час іде, "маленька дитина" ховається за зовні вже дорослою особистістю, забуває свої справжні почуття, але нікуди не дівається... наша пам'ять закарбовує ситуацію очима маленької дитини і потім цим керується, але насправді ті страшні події, як доводить життя" може мати зовсім інший підтекст... Є таке поняття як підсвідома агресія. Вона може бути у жінок, яких не навчили виявляти свої почуття, або заборонили це робити і тоді образи, гнів, несправедливість починає накопичуватися всередині... Чоловіки якраз реагують не на зовнішню поведінку жінки, а на те, які почуття вона делегує у простір.. ( Це я стосовно того, що дідусь бив бабусю)... Тому щоб не потрапити в таке ж становище як Ваші мама та бабуся, потрібно "переформатувати" моделі поведінки на рівні емоційних реакцій...

Ответ отредактирован автором 03-02-2021 17:32:59

Доброго дня! Як на мене, Ваш запит я б розділила на три питання: стосунки з друзями (вірнеше їх відсутність), стосунки з чоловіками та ситуація з роботою.. Всі ці питання, звісно, мають певний зв'язок, але... Кожне потрібно розбирати окремо. Щодо чоловіків, Ви пишете, що Вас використовують "для розрядки", якщо можна, уточніть будь ласка: розрядка фізичного плану - в сексі, чи емоційного "поговорити як з другом"?
Друге, дружба. Більш конкретно, що для Вас означає дружити? І третє: як Ви себе поводите, коли приходите на співбесіду?