Не хочу жити
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 20-04-2024 07:01:49 |
3
Володимир Анатолійович Тарасенко Алла Володимирівна Романенко Ірино, Ваш стан можна зрозуміти. Рівень стресу в сім'ї, де зростає дитина з аутизмом, вище, ніж у сім'ях з типовими дітьми, і навіть вище, ніж у сім'ях, які виховують дітей з іншими порушеннями розвитку. Ваш стан є наслідком стресу та втоми. Розлад аутистичного спектра – найпоширеніше у світі порушення розвитку. А це означає, що кожен день тисячі сімей стикаються з цим діагнозом, і їм доводиться приймати рішення, від яких залежить майбутнє їхньої дитини. Вам потрібно шукати достовірну та сучасну інформацію про те, як допомогти вашій дитині. На сьогоднішній день немає медикаментозного способу «лікування» аутизму. Але це не означає, що дитині не можна допомогти. Є сучасні методи з доведеною ефективністю, які дозволяють розвивати комунікацію та мовлення, освоювати соціальні навички, вчитися грати та спілкуватися з однолітками. Ці підходи успішно застосовують у різних країнах і дають хороші результати. Чого не можна робити - чекати, що "все пройде само собою". Дослідження показують, що своєчасно розпочаті якісні програми допомоги призводять до значних результатів для дітей з аутизмом. Ірино, Вам не можна закриватися від світу. Дуже важливо знайти сили, щоб звернутися за допомогою. Шукайте однодумців в Інтернеті. Батьківські організації можуть допомогти знайти адекватну інформацію про програми допомоги, спортивні установи та секції. Батьки можуть поділитися безцінним досвідом того, як справлятися зі складною поведінкою, порекомендувати хороші книги та інші джерела інформації. Потрібно також шукати можливості для інклюзивної освіти Відредаговано автором 20-04-2024 07:03:54 
|
| Валентина Василівна Марченко психолог Київ 20-04-2024 07:49:16 |
2
Оксана Юрьевна Селезнева Ірина, доброго ранку! Прочитала вашу сповідь, в ній, дійсно, відчувається ваш відчай. Але у вашій сповіді чути ще вашу безпорадність/беспомощность. Вам 39! Золота вікова середина життя, коли є досвід, є розуміння життя. Ви пишите про втому від хворої дитини, а як себе почуває здорова дитина? Про неї ні слова! А ви потрібна обом дітям однаково, бо ви мама для обох. Ви вините себе за народження хворої дитини, як це? Хіба тільки ви "винна", а чоловік? Хто зна, як зпрацює генетика при зародженні дитини? То чому ви винна? Ви не можете бути винною! Ви повинні бути відповідальною мамою, якщо така дитина. Відповідальною за обох дітей! Відчувається, що ви меланхолічна людина, тобто меланхолік за темпераментом нервової системи, тому ви копаєтесь у своїй жалобі до себе і не бачите позитиву в житті. Меланхолік це не означає, що людина погана, в неї більш слабка нервова система, тому меланхолік по життю страждає більш за все від своїх надуманих проблем чи думок. Відчувається ваше безсилля та ємоційне вигорання, але ж воно у вас від особистих думок, жалю. Ми живемо в інформційному бумі, сьогодні. Пошукайте приклади сімей, де діті аутисти живуть в радості з батьками, бо у батьків зовсім протилежне відношення до утизму дитини ніж ваше. Ірина, поки людина сама не почне шукати позитиву в житті, особливо поза квартирою, вона його не знайде. Ви втомлена , виснажена тільки від своїх негативних думок. За кордоном дуже гарні садочки або інші заклади для дітей аутистів, гарний соціальний захист. Чому ваша дитина з вами, як ви її розвиваєте вдома? Розберіться в собі, Ірина! Чому вам не вистачає сил жити нормальним радісним життям? Чоловік поруч з вами, працює, не покинув вас з хворою дитиною. Він на перший погляд, не підтримує вас, може він втомився від вашого плачу? Зверніться до психолога, можна онлайн поспілкуватись та розібратись в собі, зрозуміти свої ресурси, зрозуміти, як бачити позитивні речі навколо себе. У вас типова криза особистості, а не життя! Життя прекрасне завжди та має багато можливостей! Вам треба навчитись бачити можливості навколо та позитивні речі. Я готова вам допомогти, як що у вас є бажання жити, а не вигоряти від своїх негативних думок. Відредаговано автором 20-04-2024 07:52:22
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Ірина Миколенко психолог Полтава 20-04-2024 08:21:52 |
3
Ирина Константиновна Зубиашвили Алла Володимирівна Романенко Доброе утро! Вы очень устали... очень... не простую жизнь потому что проживаете... особенную. А это всегда тяжело. Плюс нет поддержки вообще не от кого - вдвойне тяжело - когда никто не помогает. Осторожно спрошу про мужа - как давно у вас такие с ним отношения холодные? Были ли они всегда такими? Говорили ли вы с ним откровенно про ваши проблемы? Как думаете есть ли шанс еще у вас с ним возродить отношения? А если нету шанса - то может лучше тогда развод? Второе вам надо определиться - где вам жить в какой стране. Есть ли у вас перспективы там где вы сейчас живете - по работе и т д ? Или может лучше вернутся в Украину? Хороший ли контакт у вас с родителями? И самое главное - больной ребенок - это всегда испытания для всех. И для родителей - и для родственников - и для самого ребенка. Да очень жаль - что ваш ребенок не сможет жить полноценную жизнь - как все. Но уже есть как есть. Нужно учится жить даже в таких условиях. Дети с аутизмом особенные дети - с особенным восприятием мира. У них свой мир уникальный. Они тонко чувствующие люди. И если научится их слышать - понимать их настроение - язык тела - их желания - то можно увидеть какие они прекрасные люди. Ваш ребенок по каким то причинам замкнулся в себе - не захотел контактировать с этим миром - слишком враждебным для него. Но он уникальный и прекрасный всеравно! Как личность прекрасный! Да особенный - ну и что! Поменяйте свой ракурс на проблему ребенка. Учитесь ( прошу) не так сильно драматизировать свою ситуацию. Да есть проблема - но она не катастрофическая. И у вас еще, один ребенок, которому тоже нужно внимание и любовь. А у вас же сквозит вина и долг - которые вам пока, мешают по другому на свою ситуацию посмотреть. Не на как тупик в жизни - а на как новую возможность. Что то новое познать и про себя, и про мир, и про своих детей. Чемто новому научится. А еще посоветую вам найти свое дело - может хобби какоето. Вспомните что вы любите делать? Вам очень важно найти источник радости - в самореализации. Чтоб у вас была личная самореализация - и радость от этого процесса - а не только фокус на детях и муже. Это будет вам как стимулом идти дальше и не сдаваться! И психотерапия вам нужна обязательно - с психотерапевтом. Сил вам и Удачи! Відредаговано автором 20-04-2024 08:32:53
|
Виберіть психолога для консультування з приводу апатії та депресивного стану
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 21-04-2024 17:46:19 |
1
Доброго дня Ірино! Певне, кожна людина має право робити зі своїм життям все, на що вона наважиться, але... Можливо, все ж варто було хоча б спробувати розібратися у законах, за якими це життя і створюється? Так, це дуже важко, коли дитина хвора, і особливо, якщо не має підтримки з боку чоловіка, але у Ваших дітей без Вас взагалі не буде ніякої підтримки. Адже, батьки не вічні і можуть душе швидко "піти за Вами"... Окрім того, якщо перестати сприймати себе лише як тіло, і побачити в собі душу. Тоді одразу стане зрозумілим, що душа не живе одне життя А отже, ймовірно, закінчивши життя самогубством, можна знову і знову перевтілюватися в такі ж самі ситуації, а може ще й в гірші... Бо природа не любить тих, хто тікає " з поля бою". Адже, межа щастя в цьому світі існує, а от межі поганого - не має... І ще... Як на мене, найбільша біда не в тому, що дитина хвора, а в тому, що Ви втратили себе та сенс життя... Людина без розуміння свого призначення та розуміння для чого взагалі ми народжуємося у цьому світі, жити не зможе і за будь яких інших умов! До речі, існує думка, що аутисти - це не хворі діти, а діти майбутнього, які приходять до нас, щоб через себе нас навчити любити. Адже, вони "зчитують" наш внутрішній стан так точно і так швидко реагують на нього, тільки для того, щоб зробити нас більш досконалими. А отже, кращою версією самого себе. Я б Вам щиро порадила знайти в ютубі канал Ісіти Гаї. Це жінка, яка має дитину аутиста і при цьому, повністю реалізована та щаслива. Відредаговано автором 21-04-2024 17:48:09
|
| Алла Володимирівна Романенко психолог Київ 22-04-2024 12:37:33 |
2
Ірина Миколенко Доброго дня! Ваша душевна сповідь дуже щемлива. Багато відчаю, самотності, втоми та зневіри. Спічуваю вам! Страшно, що ви сама собі не потрібні. Це є головною проблемою. Ви забули, що таке власна самоцінність. І це тепер має бути вашою задачею розвитку! Розкажіть про що ви мріяли? Що ви цінуєте в житті? Щоб хотіли для себе? Коли ви відчували себе щасливою? Ким ви захоплюєтесь в житті? Чого б хотіли навчитись? Я хочу знайти ті островки життя, надій, мрій, від яких ви відмовились. Так прикро, але я вірю в вас, ви сюди написали і звернулись, значить є вогник Життя! Доречі, а хто вас розуміє? Чи є подруги? Ви втомились від ролі мами, дружини і забули як воно просто бути, але це можливо згадати. Ваша внутрішня дівчинка теж про щось мріяла, давайте дамо їй голос та простір просто бути і вести вас за собою ❤
|
| 22-04-2024 17:47:07Доповнення від автора |
| Дякую, що відповіли. Знаєте, прочитала і замислилася, а про що я мріяла? Ким хотіла бути? Напевне я завжди хотіла бути щасливою і потрібною. Не виходить.Коли мені було 17 мене зґвалтували,я нікому не гра про це,батьки такого виховання,що не зрозуміли б,також боялася осуду.Закінчила навчання,працювала,знову вчилася,працювала.Особисте життя не складалося,в 28 вийшла заміж,чоловік бив мене,принижував,нікому не казала,боялася,терпіла,тим більше була дитина,але коли він пʼяний хотів побити і 2 річну дитину втекла разом з нею і розлучилася.Не знаю як так сталося,що минув час і я наважилась на нові стосунки,напевне боялася лишитися одна.Мій теперішній чоловік працює за кордоном вже дуже багато років,він захотів,щоб я жила з ним за кордоном,я покинула роботу,забрала дитину і переїхала.Завагітніла і народила меншу донечку,а вона хвора виявилося,спершу все добре було, а потім отак склалося.Нічого не допомагає,чоловік ніби не відмовляється,але він весь час на роботі,мене не підтримує,я себе відчуваю весь час самотньою.друзів у мене немає,лише мої діти.я не прошу мене шкодувати,я сама обрала таке життя,знаєте якби я могла його обміняти на здоров’я своєї дитини я б і хвилини не думала чи варто.я стомилася від усього,для мене кожен день це тягар,я чекаю вечора,щоб діти заснули,а тоді сідаю і плачу,навчилася тихо,щоб ніхто не чув.знаєте, в мене було стільки планів на життя, внутрішня дівчинка багато мріяла. Але нічого не сталося.я не вірю в краще, не вірю, що щось може змінитися. Не хочу і не можу бачити як страждають мої діти,вони не винні, що мама така.Це для мене кінець, я не бачу навіщо мені і далі продовжувати це існування.Лиш одне тішить, що можу хоч тут все висказати, все, про, що нікому не казала. Дякую |
| Алла Володимирівна Романенко психолог Київ 22-04-2024 20:07:50 |
1
Тепер стає більш очевидно чому вам так нестерпно важко. Ви пережили сексуальне насилля, це дуже травматичний досвід, який відігрався знову з побиттям з чоловіком. Щиро співчуваю! Ви знаходитись більшу частину свого життя в лещатах травми, безсилля та оніміння. Як прикро, що ви нікому не розказали і як жаль, що ніхто не був поруч з підтримкою. Ви не винні, ви були постраждалою, що в 17 років, що у шлюбі з чоловіком аб‘юзером. Вам потрібно це опрацювати, бо в травмі життя капсулюється і все завмирає, потухає, що і відбувається з вами. Шукайте травма-терапевта чи спеціаліста, який працює в методі EMDR. З свого боку раджу щиро Євгенія Тичковського. Ваша внутрішня дівчинка дуже самотня, їй дуже боляче і вона потребує допомоги! Будь-ласка допоможіть їй і організуйте їй психологічне лікування! Обирайте життя і не дивіться в сторону смерті. Ваша душа та серце потребують зцілення, після якого у вас з’явиться ресурс на власне життя та лікування донечки! Відредаговано автором 22-04-2024 20:11:00
|
| Валентина Василівна Марченко психолог Київ 22-04-2024 20:15:47 |
1
Дуже шкода людину, яка сама себе занурила у відчай і не хоче з нього вибратись! Ви себе перетворили у жертву свого життя і не хочете боротись ні за своє краще життя, ні за життя дітей. Дуже вам хочеться допомогти! А ви хочете, щоб вам допомогли? Очевидно, що у вас затяжна депресія. Чому ви варитесь у своїх негативних думках? Знайдіть психотерапевта та займіться своїм життям, яке змінити легко зі спеціалістом. Або почніть хоча б з психолога. Якщо заболить зуб, то ви йдете до лікаря-стоматолога. А чому не йдете до психолога, чи не шукаєте його онлайн, щоб зняти біль з душі? Чому не наважитесь хоча б спробувати покращити своє життя? Є можливість, а ви не використовуєте її. Зробіть перший крок на зустріч змін у житті! Ви хоч раз спробували шукати допомогу чи прирекли себе на жертву і все: нічого не хочу, не буду нічого робити. В мене зараз виникло бачення інсайт: жінка потрапила випадково у болото, билася довго, щоб з нього вилізти самотужки, дуже вибилась з сил, але не змогла вибратись сама на берег. Коли її слабку побачили люди, то почали протягувати гілки та кричати: "хватайся, ми тебе витягнем". А жінка навіть не пробує спастись та дотягнутись до гілок , бо втомилась і вирішала не спасатись. Зрозуміло, що жінка втомилась, але зроби один крок до людей і тебе витягнуть з болота. Допомоги навколо вас дуже багато. Спробуйте скористатись нею. Якщо ні одного разу не звертались за допомогою, то спробуйте хоч один раз. Маю надію, що ви так і зробите!
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 23-04-2024 04:43:56 |
2
Ірина Миколенко Вітаю, Ірина! цитата:
З кожним днем розумію, що стомилася жити далі, не бачу інтересу в житті, нема бажання далі щось продовжувати Від того і стомилися. Впевнений, що все саме так. цитата:
Єдине, що поки стримувало то мої діти цитата:
одна з яких хвора на аутизм, чесно руки опустилися в мене давно, але розумію, що мої діти нікому не потрібні крім мене, теж на можу дивитися як страждатиме моя хвора дитина, що вона ніколи не буде як всі, в неї не буде нормального життя, а це все моя вина, я дала їй життя, а вона хвора Може мої слова здадуться Вам дивними, але ТАК є. Це саме так і працює. Якщо б всі люди жили правильно, як то кажуть "без гріха", то ніхто б не хворів і не гинув наглою смертю. А так, пожинаємо те, що посіяли. цитата:
чоловік весь час працює і упркіє мене,що я вдома,а я не маю з ким лишити дитину цитата:
Я тут сама,рідних і друзів в мене нема, підтримки нема цитата:
Я зараз хочу знайти можливість відправити дітей в Україну, щоб мої батьки лишилися з ними, як мене не стане, але не хочеться на них вішати такий тягар Ви не в реальності живете, а в якомусь ілюзорному, паралельному світі? Прокидайтесь від сну та ілюзій. цитата:
я так би хотіла життя віддати, душу продати лиш би моя дитина була здоровою От життя віддати - інша справа, але ж НЕ допоможе. Причину хвороби дитини я назвав вище. цитата:
Стараюся плакати тихо коли ніхто не чує і не бачить, стараюся усміхатися і вдавати, що все добре, але я більше не можу Знаєте одне з головних правил психологічно здорового життя? НІКОЛИ НЕ брехати, ані собі, ані іншим. НІКОЛИ. Завжди правду. Тоді будете здорові, а не криві і хворі - від КРИВДИ, яка викривлює все в людині. В кого навчилися так робити або через які ситуації? Думаю, що через батьків. Бо вони НЕ СПРИЙМАЛИ Вас СПРАВЖНЮ, а завжди щось з Вас ліпили своє...ось Ви й звикли ліцемірити і ГРАТИ в життя, а не жити. цитата:
Я нещаслива як жінка, як дружина, як мама, хоча я обожнюю своїх дітей, я нереалізована як спеціаліст бо тут мої освіти не потрібні нікому. Кожен день не приносить нічого нового, ніякого позитиву А що Ви робите ще? Ви ж НЕ реалізуєте себе як жінка і дружина? А що заважає, до речі? Відсутність любові? В кого з вас? Чи щось інше? Що заважає реалізувати себе як спеціаліст? Не про освіти мова, про інше. Чому вважаєте, що не реалізуєте себе як мама? Погано доглядаєте? Не любите? Обожнювати не треба нікого, окрім Бога. Люди - то є люди. Навіть якщо вони діти. Милота. Вони люди, вони особистості. Зі своїми плюсами, зі своїми мінусами. Нема чого ідеалізувати. цитата:
Я не прошу жалості, не хочу, щоб думали, що пишу значить напрошуюся на те, щоб жаліли цитата:
Так я боягуз, але більше так жити не можу цитата:
Написала на цей сайт бо просто хотілося виговоритися про те, чого нікому не кажу
|
| 23-04-2024 10:26:39Доповнення від автора |
| Дякую, що відгукнулися |
| Ірина Миколенко психолог Полтава 23-04-2024 12:28:01 |
1
Возможно вам подойдет вариант - нанять няню или специалиста - кто умеет комуницировать с детьми аутистами. Чтоб он смотрел за вашим ребенком - заодно вы у него поучитесь - как лучше взаимодействовать с ребенком. Или пройти курсы для родителей с детьми аутистами - там наверняка многое для себя полезного узнаете и научитесь. ( это не так дорого) Темболее муж у вас зарабатывает. И вы сможете себя разгрузить - у вас появится больше времени на себя и свои интересы и мечты. Сможете больше отдыхать. И больше времени уделять второму ребенку. Сможете жить своей жизнью, как вы того, хотите. Поговорите об этом с мужем, если хотите. И не отказывайтесь от общения с людьми - ищите с кем вам приятно общаться и душевно. Кого вы прям почувствуете - кто сможет почувствовать и понять вашу боль. Не закрывайтесь в себе - не надо! Иначе это как пружина которую сдавили - рано или поздно лопнет... Потому общайтесь с людьми - но ищите именно, тех кто с вами на одной волне.
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 23-04-2024 17:53:33 |
2
Павел Леонидович Басанский Так, дитячі травми дуже глибокі та болючі і Можливо я напишу таке, що Вам дуже не сподобається, але... Не написати не можу, бо за Вами діти, яких Ви народили і за яких Ви несете повну відповідальність як мама. От Ви пишете "Не хочу і не можу бачити як страждають мої діти,вони не винні, що мама така.Це для мене кінець, я не бачу навіщо мені і далі продовжувати це існування..." Скажіть, тільки щиро, хоч на мить припинивши себе безкінечно жаліти, коли Ви сідаєте і починаєте плакати, про кого Ви думаєте весь час? Про дітей, яким потрібна турботлива та спокійна мама, про чоловіка, який з усіх сил намагається забезпечувати родину всім необхідним і дати Вам можливість за ними доглядати? На превеликий жаль, ні. Велетенські претензії до життя, бо воно не склалося, як Ви собі колись намалювали .. А, власне, чому воно повинне було скластися так, як Вам хотілося? Це ж не стіл замовлень, куди прийшов і взяв, що хотів. Це життя, яке кожному перш, ніж щось дати, обов'язково посилає випробовування. І якщо ми з чимось не захотіли впоратися, нам прийдеться з такими ситуаціями стикатися багато разів, аж до тих пір, поки не подорослішаємо, не скинемо з себе рожеві окуляри і не приймемо його таким, як воно є. І самогубство аж ніяк не врятує, бо втікти від свого неможливо. А це саме Ваші випробовування, і Ваш об'єм роботи. Я вже писала, що діти аутисти - діти майбутнього і даються батькам саме для того, щоб навчити їх любити тоді, коли людина зациклена лише на власному болі на стільки, що біль рідних людей, тих же дітей, не суттєва... Тобто, живуть лише власним ЕГО. Яке, як капризна маленька дівчинка, хоче лише подарунків і суцільного свята, але при цьому, не хоче абсолютно нічого робити, щоб змінити себе і змінити життя на краще. Я десь прочитала дуже глибокий вислів: страждати, то дуже легко, а от стати щасливою не завдяки чомусь, а попри все, то величезний внутрішній труд. Можете не відповідати на загал. Але скажіть собі відверто: Ви думаєте про своїх дітей та чоловіка? Чи Ви безкінечно думаєте лише про себе? Очікуючи чого? Що хтось прийде і почне за Вас нести Ваше життя? Є слово вдячність, і є слово невдячність. Спробуйте почати дякувати життю хоча б щось, що у Вас є. Ви на вулиці під відкритим небом? Ні, у Вас є дім. А у багатьох дому немає... У Вас немає чоловіка? Або є чоловік, але він не працює, все пропливає, Вас б'є? Ні у Вас є нормальний чоловік, який зранку до ночі працює, витрачаючи всі свої сили, щоб Ви могли дивитися за дітьми... У Вас немає що їсти, пити, в що вдягнутися? Ви ж ивете в підвалі, очікуючи, що в кожну мить на голови може впасти бомба? Ні, Ви живете під мирним спокійним небом... Спробуйте хоча раз за життя сказати самому життю "дякую" вже за те, що маєте руки та ноги і можете все бачити... Коли ми невдоволені весь час тим, що вже маємо, все ж варто пам'ятати, що модемо і це все втратити Відредаговано автором 23-04-2024 18:05:21
|
| 23-04-2024 20:48:10Доповнення від автора |
| Щиро дякую за Ваш коментар, за поради |
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
19-04-2024
Депрессия
09-04-2024
Началась депрессия
05-04-2024
Хотів поцілувати але вона відмовила
25-03-2024
Боюсь не выдержать и покончить с собой
25-03-2024
Як витягнути з депресії сина
19-03-2024
Відміна антидепресанту
17-03-2024
Стоит ли возвращяться к бывшей
12-03-2024
Проблема я не знаю что делать как решить?
Рекомендуємо
Честно о депрессии. Как себе помочь
Я знаю, что такое депрессия, так как сталкиваюсь с этим в своей работе практически каждую неделю. Я знаю, что такое депрессия, потому что 10 лет назад я сама столкнулась с реактивной депрессией, и прошла медикаментозное лечение и психотерапию.
Тест на депрессию – шкала Занга
Шкала Занга является мощным инструментом для предварительной оценки глубины депрессивного состояния.
Депресія - погляд 2023
За даними з різних джерел, депресію сьогодні виявляють лише у 50% клієнтів, які звернулися на консультацію до психолога, психотерапевта. Депресію людина не обирає. Не можна сказати, що хтось слабкий, не зміг впоратися зі стресом і тому зайшов у депр
Обесцененный человек
Люди, которым в детстве много и часто приходилось сталкиваться с обесцениванием со стороны своих родителей, во взрослой жизни вынужденно попадают в ситуации, где их ценность, как партнеров, специалистов, как людей, с равными другим правами ...
Постійно поганий настрій-норма чи депресія?
Депресія небезпечна тим, що настає поступово і непомітно для людини, є прогресуючим захворюванням і швидко переходить у хронічний стан. В нормі настрій у людини зі здоровою психікою коливається в широких межах – від радості і захоплення до смутку, печалі і розпачу...
Депресія. Ознаки та як допомогти близькій людині з ознаками депресії
Депресія - це не просто сумний настрій і аж ніяк не лінь. Це боротьба із щоденними завданнями, які можуть викликати відчуття безсилля, безпорадності і самотності.
