Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Якщо я правильно Вас зроузуміла, Ви перебуваєте сім років не в шлюбі? Від цього будуть залежати і відповіді... Справа в тому, що секс для жінки, і секс для чоловіка - це величезна різниця!

Удачі Вам! Раджу перш, ніж сказати своє рішення тренерам, прописати свої почуття на папері: "Мене турбує", "Я боюсь..", "Мене хвилює..., а потім свої слова-звернення "Я іду, бо...". "Я вам вдячна, але..." іт.д. І подумки проживіть найстрашніші для Вас слова з їх боку та їх думки... І візьміть обов'язково якийсь подарунок, бодай невеличкий, але щоб від душі...

Дякую! Шкода не можу звертатися до Вас по імені. А чия була ініціатива щодо занять спортом? Чи не батьків? Батьки для Вас, швидше за все, дуже значимі особистості, і це - нормально! Але... Чи не боїтеся Ви, підсвідомо, не відповідати саме їх оцінці? (Це може стосуватися не теперішнього часу. Справа в тому, що зараз нами керують ті установки, які були закладені раніше. А в майбутньому - ті, що ми закладаємо зараз)...

Доброго дня! Якщо можна, доповінть, будь ласка, що сталося 5 місяців тому, що у Вас відбулося таке загострення? Як на мене, у Вас симптоми депресивного стану...

Дякую за відвертість! Мені здається, що природа Ваших страхів лежить у сфері спілкування, адже тоді коли дівчатка вчилися комунікації, Ви свій час віддавали спорту. І тепер Ви просто не вмієте правильно висловлювати свої почуття. Звідси і страх, що вас якось не так зрозуміють... Виправте мене, якщо я не так Вас зрозуміла. Погодьтесь, не дуже легко спілкуватися тільки переписуючись..::smile:: І ще, як на мене, присутнє бажання бути "гарною дівчинкою", відповідати якійсь внутрішній умовній планці...

Ответ отредактирован автором 25-01-2021 13:44:18

Доброго дня! Знаєте, я б не поспішала почуття відповідальності вважати тим, що заважає. Навпаки, це чудово, що Ви здатні думати не лише про себе. І загалом це нормально, коли потрібно робити важливий вибір. Якщо я не помиляюся, Ви займалися професійно спортом та в командному його виді? Якщо це так, то загалом Ваші вагання є нормальними. Інша справа, що Ви, можливо, переросли, і Вам тепер замало лише спорту.. Як Ви бачите себе після того, як підете? Чим Ви б хотіли займатися? Адже вивільниться величезна кількість часу та сил! Це так само може лякати... Невизначеність лякає загалом всіх.. Особливо дівчат та жінок, бо це є природа якість жіночої психіки... Просто одні справляються та рухаються далі, інші "застрягають". Ви себе до якої групи віднесли б?

Ответ отредактирован автором 25-01-2021 13:29:06

Доброго дня! Якщо б Ви могли доповнити свою розповідь: звідки піти? Що вирішується? Тоді відповідь була б більш конкретною....

Доброго дня! Дякую Вам за доповнення. Ви - мудра жінка, оскільки відчуваєте, "так что здесь во мне причина, в том что я не знаю как вести себя в таких ситуациях..". Найбільша проблема, як на мій погляд, це Ваша емоційна реакція. Діти крик та роздратування сприймають як слабкість дорослих та їх розгубленість. А отже, поважати в принципі не можуть такого дорослого. Це відбувається автоматично, несвідомо... І проблеми з самооцінкою також, у першу чергу, не проблеми дитини... Адже, щоб там не робив професійно психолог, дитина повертається у коло родини, де моделі поведінки залишаються ті ж самі. Як хлопчик реагує на Вашого чоловіка? Які стосунки у них?

Доброго вечора! Одразу можу сказати, що абсолютно нормально аналізувати свої дії та свої помисли. Як на мене, на багато гірше, коли людина ставиться до себе абсолютно некритично, особливо якщо це чоловік... Це - стимул ставати краще! Інша справа, в якій мірі це відбувається... І по-друге, дослухатися до думки близької людини - чудово, але, мені здається, що у Вас це занадто. Тому Ваше питання, швидше, у сфері самоідентифікації як особистості і емоційної самодостатності та самооцінки. Пам'ятаєте, як писав відомий поет "Чем больше женщину мы любим, тем меньше нравимся мы ей!". Я б Вам радила працювати у напрямку особистісного розвитку. Обирайте психолога до смаку і розкривайтеся як особистість!

Ответ отредактирован автором 24-01-2021 16:32:41

Дякую за Вашу щиру відповідь! Хочеться додати ще один момент. Ми всі так чи інакше розвиваємося: хто свідомо, хто через помилки та гулі, хто починає рухатися лише досягнувши "дна"... Так само і в родині, один може розвиватися швидше, інший - повільніше.. Як правило, першими починають ровиватися та шукати вихід саме жінки і, знову ж таки, завдяки своїй природі. Тому, що більше відчувають інтуїтивно. І якщо вони не вихваляються цим, не роблять з роботи над собою привід для того, щоб зневажати чоловіка, який не так рухається - результати обов'язково будуть! Ваш чоловік намагається змінюватися заради Вас! І це дуже гарний знак! Просто зміни не бувають такими швидкими як би нам хотілося! Спрямуйте свої зусилля не на руйнацію, а творення свого чоловіка. Що ми бачимо в людині, те вона нам і виявляє. Говоріть з ним, спрямовуйте його тактовно, підтримуйте його спроби стати краще, частіше хваліть за найменші досягнення... Це і означає іти за любов'ю, а не за пристрастю. Пристасть на поверхні, вона дуже їдка, а любов потрібно роздивитися, її потрібно плекати як тендітну ніжну квітку... І мені здається, що Ви це відчуваєте, інакше б не зайшли на форум... За сильнім, відповідальним та турботливим чоловіком завжди стоїть мудра жінка! Впевнена, Ви зробите правильний вибір!

Доброго дня! Підтримую відповіді своїх колег. Єдине, додам: не поспішайте ставати для чоловіка "хусточкою для шмарклів". Інакше рано чи пізно Ви просто займете місце його "матусі" і будете все життя "забігати йому дороги" та вирішувати за нього всі питання. Чоловік, власне, і стає чоловіком, переборюючи труднощі! Краще частіше кажіть, що вірите, що він знайде вихід із ситуації і він зможе все подолати, у тому числі, зраду друга...

Доброго дня! Будь ласка, уточніть своє питання саме для психологів та психотерапевтів. Тому що поки Ваш запит швидше стосується медичнх аспектів, ніж психологічних. Дякую!

Дякую, за доповнення! Мені здається, що якраз у ньому і криється відповідь на Ваше запитання. І Якщо чесно - це чудово, що Ви не визначилися! Отже у Вас є достньо мудрості та розважливості, щоб не пороти гарячку! Я Вас розумію. Ви почали стосунки тоді, коли ще фактично не були сформовані як особистість... Але, так само і Ваш чоловік ще не був повністю сформованою особистістю ( чоловіки раніше 25 років взагалі не досягають психологічної та соціальної зрілості). І в цьому я вбачаю певний плюс "за" збереження стосунків. Окрім того, деякі речі Ви відчуваєте інтуїтивно, як жінка: "Да и понимаю, что возможно человек притворялся. Этого нельзя исключать, я так думаю" - отже розумієте, що не завжди те, що чоловік проявляє у букетно-цукерковий період і є справжній він. Ми завжди, коли тільки знайомимося повертаємося до оточуючих лише гарною стороною свого "Я", все інше приховане. Ви зі своїм чоловіком живете вже 3 роки родиною і 9 років знаєте один одного - це виличезний досвід! І до моменту, поки Вам не дали спокусу у вигляді залицяльника, Ви не розглядали можливість розривати шлюб.. Якщо я правильно Вас зрозуміла? В житті кожної сімейної пари є періоди випробувань. Виграють ті і по-справжньому стають щасливими, які мають мудрість не кидатися в крайнощі, тим паче, що не вирішивши особистісні питання в цьому шлюбі, їх, тільки вже в більшому розмірі, однозначно перенесете в нові стосунки! Мені здається, що Ваш чоловік повів себе в цій ситуації дуже благородно - він робить все можливе, щоб зберегти родину. І те, що він Вас любить - це правда! Мені здається, що Ваші проблеми криються у елементарному незнанні чоловічої та жіночої природи: ми дуже різні, і дуже по-різному виявляємо почуття любові, турботу і таке інше.. Так само і в сексуальних стосунках: жінкам, за рідким вийнятком, більше потрібні пестощі, а не сам сексуальний акт, на відміну від чоловіків. І природа сексу в парі має затухаючу природу, щоб закохані могли переключитися на побудову душевних стосунків. Бо саме вони, а не секс тримають людей разом. І ще... У Вас закладені моральні приорітети: Ви розумієте, що верх цинізму продовжувати жити з чоловіком, який Вас любить, і Вам довіряє і при цьому його зраджувати. "Благородно" в такому випадку вийти із стосунків навряд чи вдастся допоки Ви повністю не розберетеся саме в собі: чого Ви хочете, які саме стосунки вам потрібні і т.д. А зруйнувати Ви завжди встигнете: ламати не будувати!

Доброго дня! Іти чи не іти до невістки, Ви вирішуєте самостійно, бо це Ваше життя... Зважте все "за" і "проти" та прийміть рішення. підете - буде можливо те... Не підете - буде можливо те... І вибираєте, що принесе менші проблеми... Можливо варто подумати про свого брата? В цій неприємні ситуації мені більше всього шкода його, тому що він між вами як між двома вогнями... А і Ви, і Ваша невістка, судячи з усього, думаєте лише про себе, та хто, кого більше образив... Це називається егоїзм та пихатість. Хто більше співчуває йому, той і більше його любить... Удачі Вам!

Доброго дня! Згодна з колегами, потрібно шукати корінь проблеми в стосунках з близькими, значимими для Вас людьми... Мені здається, що Ваше питання лежить у сфері Вашої самоідентифікації, Вашої самооцінки та самоповаги... Чомусь Ваша підсвідомість сприймає ці професіїї як приниження...