Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую за щирість... Справа в тому, що є певні особливості чоловічої психіки: чоловіку дуже легко змінювати свій характер і дуже важко змінювати свої звички... Найбільша помилка всіх жінок - це думати, що своєю любов'ю можна повністю змінити чоловіка... Тому у Ваших словах про те, чи є Ваша провина, можу сказати: провини немає, але є невміння себе правильно поводити... Адже доросла людина повинна сама нести відповідальність за своє життя... Як на мене, Ви просто не знаєте як правильно себе поводити у таких ситуаціях, у Вас не вистачає ані сил, ані знань з цього приводу... Ви писали, що спершу він у відповідь на Ваші докори жартував і все вирішувалося на краще... А потім Ви стала схожою на "заїзжену платівку", яка повторює одне і теж і цим тільки погіршує ситуацію... Адже випивка та щей з генетичною спадковістю, то вже ознака залежності, а отже, хвороби... Скажіть, якщо б коли Ви почали хворіти, Вас за це ще і стали дорікати, Ви б почали змінюватися або б принаймі, захотіти змінюватися? Чи стали б робити все навпаки, бо Вас би образило таке до себе ставлення? Окрім того, на початку стосунків, Ви змогли себе достатньо правильно повести, і Ваш хлопець почав потроху "приходити до тями", тоді, як зараз, Ви просто через постійні претензії втратили важелі впливу на коханого... Тобто, як на мене, потрібно починати "спочатку": відновлювати внутрішні ресурси спершу свої, потім відновлювати потроху важелі впливу на чоловіка, а вже потім почати займатися самою проблемою випивки... До речі, а як було з випивкою у сім'ї Ваших батьків?Ответ отредактирован автором 19-10-2021 10:35:46

Ответ отредактирован автором 19-10-2021 10:36:58

Добрый день! Самые большие сложности в жизни человека всегда связаны именно с семьей и отношениями между близкими людьми. Потому что мы можем "сбежать" от знакомых, друзей, поменять работу, страну и т.д, но родственником мы "получаем" уже с рождения... То есть, по факту, уже с рождения есть определынный запас трудностей, с которыми нам надо справиться... Выигрывает и становится лучше, чище, сильнее только тот, кто не "застревает" на "горьких" чувствах, а начинает искать решение вопросов... Что, собственно, Вы уже и начали делать.. Почему мама себя так ведет? Как это ни странно, но Вы сами уже ответили "С детства мать меня зверски избивала за любой косяк. Кроме того у меня есть брат которого она не била. У него тоже ко мне отношение плохое. Как она мне сказала недавно:потому что ее родители имели только девочек и избивали их, а мальчиков не было. Мой отец ее тоже избивал. Вместе не живут, с отцом мы не общаемся..." Горько, но факт в том, что Ваша мама элементарно не знает как себя по-другому вести, ведь наши поведенческие установки формируются в детстве... Кроме того, когда девочек избивают, у них "блокируется" умение сопереживать, быть эппатийными, уметь понимать другого человека... Ведь избиению подвергались и Вы, к огромному сожалению... И от того, "разьедетесь" Вы с мамой или останетесь жить вместе, внутренние проблемы вряд ли сами исчезнут или трансформируются... Необходима достаточно длительная работа с психологом по изменению глубинных установок и поведенческих моделей, чтобы "разорвать" семейные "традиции" избиения и унижения своих детей... По факту, реализуется программа "жертва-тиран", где у человека абсолютно отсутствует принятие ответственности за собственную жизнь... А в рамках такого сценария "жертва" и "тиран" просто периодически меняются своими ролями... Как Вы думаете, когда Вы начинаете кричать, какую роль "играете" по отношению к своей маме? И в какой роли находитесь до этого?Ответ отредактирован автором 19-10-2021 10:16:34

Ответ отредактирован автором 19-10-2021 10:17:53

Доброго дня Ірино! Зрада - це завжди дуже боляче насамперед. Але вона сама по собі не з'являється - Ви правильно помітили, що є схожість життєвих сценаріїв у Вас та Вашої мами. Але це не означає, що потрібно шукати винних і ще більше ускладнювати свої взаємостосунки з оточуючим світом. Справа у абсолютно неправильному ставленні до чоловіків. Зради можуть бути з декількох причин: жінка надміру "прив'язана" до чоловіка і боїться його втратити, робить з чоловіка такий собі "ідол", на який "молиться", вважає його центром Всесвіту, або ж, навпаки, надміру емоційно холодна, категорична, відсторонена, ще зради зачасти трапляються тоді, коли жінка всю свою увагу починає віддавати дитині, а чоловік "відходить" на останнє місце або ж тоді, коли сім'я "замикається" лише на побутових проблемах і по факту, стосунки "закисають"... Щоб Вам допомогти "вискочити" із сімейного сценарію, потрібно спершу чітко зрозуміти, у чому проблема, що не так в родині і при цьому, повністю виключити появу або збільшення і почуття провини, і почуття звинувачення когось...У цьому сенсі, як правило, і допомагають розстановки, бо наочно показують де, на якому етапі почала формуватися дисгармонія в стосунках, допомагають побачити причинно-наслідкові зв'язки та "відновити" гармонію між чоловіками та жінками... Єдине, я б радила, спираючись на власний досвід і розстановок, і терапії, спершу провести хоча б декілька терапевтичних зустрічей із спеціалістом, а вже потім, коли встановилася довіра і позначилися певні напрямки психологічної допомоги, зробити розстановку, яку, до речі, так само ефективно, можна зробити і онлайн. Головне у цьому питанні - професіоналізм та досвід спеціаліста...

Ответ отредактирован автором 19-10-2021 09:59:01

Доброго дня Mama! Зрозуміла Ваша тривога і бажання, щоб чоловік перестав випивати... І зовсім немає значення, молоді ви чи не дуже, адже якщо існує проблема, її потрібно вирішувати...Скажіть, а до Вашого спільного життя у хлопця була звичка випивати?

Ответ отредактирован автором 19-10-2021 09:37:32

Мені шкода, але "виховувати" і "карати" - це кардинально різні речі "Я вмію бути гарною дружиною, яка піклується й любить, але на фоні образ можу бути дуже холодною і жорстокою! Караю його (і себе також) майже відмовою від близькості з ним"... Ви зараз дуже психо-емоційно виснажені, а у такому стані ще нікому ніколи не вдавалося прийняти правильне рішення... Розлучення, навіть, якщо б Ви не були так матеріально від чоловіка залежні, не допоможе, на мою думку. Адже існують зв'язки набагато міцніші, які от так просто розірвати неможливо... Ті ж самі образи та страхи тримають міцніше за справжні кайдани... І ще, Ви так і не відповіли щодо почуття провини... І це наштовхує на думку, що починати в терапії потрібно саме з нього, як того, що "запустило" саму ситуацію... хіба що Ви на стільки "звиклись" із роллю "жертви", що міняти на роль щасливої самодостатньої жінки ( не плутати з самостійною) вже не хочете...

Ви пишете ""Девочка", которая в свои 36 лет так и не научилась отвечать сама за свою жизнь, как морально, так и материально! Но я хочу нормальные здоровые отношения с отцом своего ребёнка"... За Вашими словами, на мій погляд, окрім болю та відчаю, надзвичайно сильно проявляється неповажне ставлення до себе як особистості та повна відсутність прийняття себе... Як на мене, немає нічого поганого в тому, що дружина знаходиться "за чоловіком" - це цілком нормально та природньо... У родині за стосунки несуть відповідальність в однаковій мірі, що чоловік, що дружина... І ідеальний варіант, коли двоє, розуміючи проблему, ідуть до сімейного психолога... Але, так буває, на превеликий жаль, дуже не часто. Адже чоловік, як правило, намагається до останнього, шукати вихід самостійно або "застрягає" на якійсь, йому одному дуже потрібній думці (Інша справа, для чого вона йому потрібна?) Тоді ситуацію вже має вирішувати сама жінка, щоб зберегти родину... Чоловіка потрібно кохати і турбуватися про нього, але, окрім цього, його потрібно ще вміти правильно виховувати... Без цього, він може просто перетворитися на монстра, який "з'їдаючи" себе, "з'їдає" і близьку людину, що, певне, відбувається і у вас...
P.S. Тобто, якщо я правильно зрозуміла те, що Ви мали на увазі "Занижена самооцінка, на мою думку, йде саме з цієї ситуації" - залишилося глибоке почуття провини, невдоволення собою, що і провокує принижений стан в цілому?

Ответ отредактирован автором 18-10-2021 17:35:27

Доброго дня! Зачасти, думки про самогубство приходять тоді, коли людина знаходиться у стані глибокої депресії і не має внутрішніх ресурсів, щоб з нею впоратися. А сам депресивний стан може бути наслідком якоїсь стресової затяжної ситуації, або бути пов'язаним з повною втратою сенсу життя та абсолютно хибно вибудованим світоглядом... Певне, Ви можете полишити себе свого життя кожної миті... Та чи є сенс "тікати" з "поля бою", якщо вченими вже абсолютно достовірно доведено факт існування душі? (Почитайте книгу лікаря та науковця Раймонда Моуді. "Життя після життя. Дослідження феномену життя після смерті тіла"). То може краще зробити спробу розібратися у тому, що з Вами відбувається і почати шукати вихід?

Доброго дня Natalia! Підтримую повністю Ваше бажання зберегти родину. Адже кризи та проблеми бувають в кожній родині. І виграють ті, хто шукає їх рішення, а не починає "тікати" від них... Ваша історія виявилася фактично довжиною у ціле життя. І зараз продовжується, тому що, насправді, як на мене, внутрішня проблема, яка стосується і Вас також, не вирішена. Все, що відбувається між чоловіком та жінкою має "дзеркальне відображення". Я спробувала виділити з Вашої розповіді, на мою думку, ключові фрази, які можуть дати можливість хоча б трошки зрозуміти, що відбувалося і відбувається "Я его очень сильно любила, боялась потерять... И опять допросы, и опять я пытаюсь что-то доказать... Через несколько лет опять рецидив... Итог: на данный момент я знаю - он самый близкий мне человек и в тоже время то что съедает его, уже наполовину съело меня. Я не могу ему довериться, расслабиться и быть собой, я не хочу с ним близости, и в то же время, я зависима от него и материально в том числе." Величезний страх втратити чоловіка, принижена позиція залежної, невпевненої у собі людини, що весь час намагається виправдатися, довести свою невинність... (Адже до нас ставляться лише так, як ми ставимося до себе...) На мою думку, щоб знайти рішення проблеми, потрібно зрозуміти, звідки у Вас така занижена самооцінка... І чому Ви весь час намагаєтеся довести чоловіку, що Ви - "гарна дівчинка"? Кому в дитинстві Ви весь час це доводили?

Ответ отредактирован автором 18-10-2021 17:04:45

Доброго дня! Згодна з колегами щодо юридичного боку ситуації... Але, як на мене, існують фактори більш глибокі, внутрішні, які і створили дану ситуацію. І справа навіть не у об'ємі виконаної Вами чи Вашою колегою роботи, і не у тому, що Ви показали, що можете справлятися з більшою кількістю завдань... Можливо те, що я напишу, одразу не отримає відгуку у Вашому серці, але не поспішайте і подумайте... Для жіночої природи, головна сфера реалізації - це близькі стосунки з оточуючими, а не робота: батьками, чоловіком, дітьми, друзями... Якщо такі стосунки вибудовані, до дівчини починають ставитися відповідно її природі і тому не переванатажують роботою... У Вашому випадку, Вас сприйняли як людину, яку можна просто експлуатувати, не враховуючи її інтересів... У чому, насправді, Ви бачите реалізацію себе? Які у Вас приірітети в житті?

Добрый день Катя! Вы пишете "если кожа в плохом состоянии то чуствую себя защищенной но в тоже время уязвимой"... Как давно у Вас возникла эта проблема? С какими событиями, возможно, связано ее появление?

Добрый день! К ответам своих коллег, хочу добавить, что сильное увлечение мастурбированием может лишь усилить Вашу проблему. Ведь, если удовлетворять себя самостоятельно, тогда нет причин искать себе партнера. И второе, мастурбация снижает уровень мужской силы, как это ни странно звучит... Поэтому, чем быстрее начать разбираться с психологом в причинах такой реакции, тем больше шансов все наладить в своей жизни.. Каким было Ваше детство?

Доброго дня! Ваше бажання цілком зрозуміле, адже жінка найбільше щастя отримує саме в гармонічних стосунках, до речі, на відміну від чоловіка, якому потрібна насамперед професійна реалізація... Ви пишете "В дорогих клубах бывать нету ни денег, ни таких друзей, которые бы поехали...". Хочу Вас заспокоїти з цього приводу - нічні клуби найменше підходять для того, щоб знайти супутника свого життя... Хіба що для розваги на "одну ніч"... Певне, маленьке містечко має свої мінуси у плані знайомства, але і великі міста зараз у цьому сенсі - не панацея... Та і основна причина того, що Ви без пари, як на мене не у зовнішніх причинах... Як склалися стосунки у батьків? Чи є у Вас близькі подруги?

Доброго вечора Катерино! Перечитую Ваші відповіді на питання спеціалістів... І чим далі, тим більше розумію, що щось не співпадає у Ваших розповідях, не вистачає якогось дуже важливого "пазлу"... Коли дитина виростає, вона несвідомо користується, як правило, тими установками та моделями поведінки, які сформувала в дитинстві під впливом, здебільшого, своїх батьків... Якщо я правильно Вас зрозуміла, у Ваших батьків гарні між собою стосунки? Чи все ж є деякі складності? Тому, що складається така собі ідеалістична картинка ваших стосунків з батьками і між батьками... І, як це не дивно, але та ж сама ідеалізація стосунків прослідковується і на початку Ваших стосунків з коханим чоловіком "я ему доверяла во всем... У меня только работа была,в остальное время я сидела дома. Практически жила только им одним". Така собі повна "зацикленість" на ньому, аж до втрати себе як особистості "У меня очень сильно упала моя самооценка и я зависела от его настроения". Так складається лише тоді, коли близьку людину роблять основним сенсом свого життя. А це - повна втрата справжніх життєвих орієнтирів. По факту, з розлученням, Ви залишили там, з ним, і величезну частку себе. І ніби продовжуєте жити фізично "тут і зараз", але ментально - у минулому... Хто був ініціатором розставання? Він так само один, як і Ви? Чи вже з кимось у стосунках? Ви за щось себе караєте чи, можливо, у чомусь звинувачуєте??Ответ отредактирован автором 17-10-2021 22:41:26

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 22:42:14

Добрый вечер! Перечитала несколько раз Ваши откровения, ответы на вопросы психологов...Знаете, складывается впечатление, что что-то очень сильно перепутано в отношениях с мужем. С одной стороны у Вас очень внешне униженная, очень слабая позиция в семье "он постоянно говорит что я ненормальная и так далее ( иногда оскарбляэт) ,а также во всех спорах или разговорах которых ему ненравлятся меня делает виноватой", плюс практически полностью Вы одна занимаетесь детьми... Но с другой стороны, Ваш муж Вас подсознательно боится, как это ни странно, и воспринимает как соперника "Если в каком-то вопросе я знаю больше него ( например при общении в компании людей) он говорит потом мне что мне надо было закрыть свой рот, или я вчомто оказалась права така же реакция...." Так себя ведут мужчины, которые не чувствуют, что женщина с ними считается и их уважает... Или, думает, что не уважает и перестраховывается... (Дело в том, что для мужчины жизненно важно, чувствовать себя первым в семье, главным. Без этого, он просто теряет себя полностью...). Какой характер у мамы мужа? Она авторитарна? Какие отношения у его отца с его матерью?

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 22:07:38

Ваша ситуація дійсно складна... І зараз потрібно не звинувачувати себе, а шукати вихід... Скажіть, будь ласка, у вас є можливість на деякий час разом з дітьми переїхати в інше житло, щоб трохи відсторонитися від чоловіка? Бо виходить, він робить що хоче, а Ви просто терпите його витівки і цим ще більше його розбещуєте..