Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Irina! Коли маленька дівчинка в родині недоотримує любові і терпить насилля, вона стає дуже боязкою, невпевненою у собі. І потім, коли дорослішає, ця сама невпевненість, страх залишитися самою, дуже сильно починає впливати на її стосунки з коханим. Адже, чоловіки миттєво відчувають, коли дівчата до них сильно "прив'язуються", стають психо-емоційно залежними... І тоді вони поступово перестають їх цінувати, адже те, що саме "іде в руки" стає непривабливим, нецікавим... Ваш хлопець Вам пропонував коли-небудь одружитися?

Дяку за доповнення! Як на мене, ви несвідомо висловили і свою от ту саму найважливішу проблему, яка вас так гальмує "Хіба у мене є час і моральне право на відбудову себе, якщо я повинна негайно щось конструктивне робити?" На мою думку, у Вас всередині є певні заборони, які "виставлені" аж ніяк не Вами. Оце "Хіба у мене є час і моральне право на відбудову себе..." Надмірна обов'язковість та відповідальність зачасти дає от такий протилежний ефект, як у Вас, коли підсвідомо є такий собі прискіпливий "цензор", який може голосом мами, тата, бабусі... вказувати, що у Вас нічого ніколи не виходить так як потрібно.. Це ще може бути певний різновид перфекціонізму, коли "або досконало, або ніяк"... І у цю схему, знову ж таки, природньо "вписується" психо-емоційна виснаженість, тобто - відсутність необхідного життєвого ресурсу, які оці самі внутрішні установки-обмеження "з'їдають"...

Так, Ви правы "Возможно, повлияли какие-то неудавшиеся попытки строить отношения ранее". Попередній досвід має вплив на те, що відбувається з нами зараз... Та щоб все кардинально змінити на краще, потрібно починати з "коріння", а "коріння" - це Ваше дитинство...

Мы только думаем, что нас воспринимают по нашим внешним данным. На самом деле, окружающие реагируют на то, что с нами проиходит внутри... И Вас не берут на работу не потому, что у вас мало знаний или вы какая то не такая, а потмоу что реагируют на Ваши внутренние нерешенные проблемы... Как только Вы разберетесь внутри себя со своими страхами и неуверенностями, у Вас тотчас же появиться работа... Как по мне, необходима терапия...

Дякую за доповнення! У вашої донечки, після страшного стресу, що пов'язаний з біллю та муками, виник страх чужих людей. Адже вона у момент страждань бачила чужих тьоть (медсестер, лікарів) та чоловіків... І тепер вона всіх людей сприймає як джерело своєї болі... Я б Вам порадила дати можливість донечці "промальовувати", "проліплювати", "програвати" травмуючу ситуацію, щоб "витягнути" повністю з неї стрес... Як на мене, Ви це зможете робити і самі, після того, як психолог покаже Вам, як це можна правильно робити... А таку консультацію можна взяти і онлайн, різниці великої з офлайн немає, як на мене...

Ответ отредактирован автором 23-10-2021 11:35:38

Доброго дня ! Ви пишете "через те, що я не мала цього в дитинстві, я навпаки завжди приділяю увагу іншим, стаю підтримкою для когось, щоб отримати це у відповідь, пригорнути увагу". Коли дитина маленька, вона дуже потребує любові та підтримки своїх батьків. І якщо недооторимує любові, їй несвідомо починає здаватися, що це вона щось не так робить... І, якщо почне старатися, турбуватися посилено про інших, батьки почнуть приділяти їй більше уваги... Таким чином починає формуватися певна внутрішня установка, яка починає керувати людиною несвідомо, навіть, коли вона дорослішає... Тобто, насправді, те що з Вами керує потребує певної внутрішньої глибинної трансформації, щоб змінити поведінкові моделі, які Вам вже почали заважати... І коли Ви станете самодостатньою людиною, у Вас вже не буде такої болісної "прив'язки" до оточуючих...

Добрый день! Вы пишете "я точно знаю, что у меня очень сильный синдром самозванца и у меня гиперзаниженная самооценка, спасибо моим родителям за это. Хотя раньше я была отличницей, занималась спортом, но родители разошлись запились и не до этого стало, у меня была жизнь за выживание, что в принципе не меняется". Вы дали развернутый ответ на мой конкретный вопрос, спасибо. Именно это я и имела ввиду. Ведь очень часто, отношение к какому то одному конкретному вопросу, ситуации, на самом деле, высвечивает глубокую внутреннюю проблему. Поэтому, чтобы начать спокойно реагировать на ситуацию с работой, в первую очередь, необходимо решить вопрос вообще с повышенной тревожностью и отсутствием уверенности. А это, как Вы сами заметили, имеет "корни" из детства. Кроме того, чтобы иметь возможность эффективно помогать окружающим как психолог, необходимо, в первую очередь, правильно "прожить" свои внутренние травмы. Иначе, можно войти в резонанс с клиентом, а это чревато появлением новых проблем, как у самого клиента, так и у психолога-консультанта...

Як на мене, ситуація зі свекрухою трохи глибша, ніж Вам здається... Кожна людина має право на свої почуття. Адже саме почуття допомагають нам взаємодіяти з оточуючим світом, утому числі почуття, які на перший погляд, здаються нам абсолютно негативними, шкідливими... Ви пишете, що "вона дуже ревнує чоловіка до мене. Всіляко намагалася себе показати кращою за мене"... Зачасти в сім'ях виникають конфлікти через те, що ми не можемо об'єктивно сприймати дії своїх близьких людей. І це відбувається не тому, що хтось гірший чи дурніший, а тому, що ми знаходимося безпосередньо в середині самої ситуації і все сприймаємо через призму своїх емоцій. Саме емоції заважають бачити об'єктивну картину того, що насправді відбувається. Від ревнощів, у першу чергу, дуже сильно страждає сама людина, адже вона "втрачає" об'єкт" своєї любові та турботи. І чим сильніше намагатися від неї "відняти" цей об'єкт, тим більш жагучим почне ставати оце спопеляюче почуття. І почне вже мучити не лише саму людину, а і всіх її близьких, найперше, Вашого чоловіка. Який, подобається це Вам чи ні, але до кінця життя буде внутрішньо зв'язаний зі своєю мамою, так саме, як і Ви зі своєю... І тут потрібно бути надзвичайно обережним, адже материнські почуття мають дуже сильний вплив на всю родину вцілому... Ви повинні реагувати у випадку, коли чиїсь дії можуть зашкодити Вам чи Вашій сім'ї. Але тільки ті дії, які вже ідуть без внутрішніх образ, гніву, страхів, можуть, насправді, виховати іншу людину і допомогти їй змінитися. Бо у іншому випадку, ситуація може тільки загостритися та ускладнитися. Тому, як на мене, потрібно спершу дуже глибоко розібратися зі своїми образами... (Що насправді змушує Вас так сильно відсторонюватися від свекрухи? Адже дуже часто ми бачимо лише верхівку проблеми...), а вже потім вирішувати, які дії робити, щоб не нашкодити донечці та чоловіку "вихованням" свекрухи. І краще це, певне, зробити зі спеціалістом, який емоційно не втягнутий у проблему і допоможе об'єктивно у всьому розібратися...

Доброго дня! Я вам дуже співчуваю. Стосовно того, що не стоїть та не ходить, є якісь лікарські показники? Що говорять лікарі? Донечка пережила клінічну смерть? Як на мене, вона ще й досі знаходиться у сильному стресі... У таких випадках, як у Вас, зачасти, іде гальмування процесів розвитку., а інколи і "відкат" назад... Але, ці процеси не тривають постійно... Ваша донечка іде з Вами особисто на контакт? Ви говорите, що вона розмовляє... З ким вона говорить? На що відгукується? Що відбувалося до зупинки серця? Що могло спровокувати це? Якщо плаче, певне, її щось дуже турбує...

Ответ отредактирован автором 22-10-2021 21:10:45

Те, що Ви знайшли у собі сили розповісти про свою проблему на сайті психологам, вже характеризує Вас як людину розумну та здатну на конструктивні дії. Та, коли в родині така серйозна проблема, як у Вас, навряд чи просте переписування з психологами може комусь допомогти, взагалі, а не тільки Вам. Тому зробивши крок, зробіть і другий... Адже, найгіркіше, коли з часом приходить усвідомлення, що зупинився і не зробив все, що міг, коли ще були бодай найменші шанси... А шанси зберегти родину, як на мене, у Вас є. Так само, як є відповіді на Ваші запитання всередині Вас самого... Просто так інколи буває, що, щоб зуміти це зрозуміти, потрібний той, хто допоможе побачити ситуацію відсторонено...

Справа в тому, що дружина, дійсно, в такому стані може Вам сама нічого не сказати... Але, є можливість в усьому розібратися без Вашої дружини, як це не дивно. І є способи допомоги опосередковані, тобто, через Вас... Додам лише ще одне, депресивні стани медикаменти лише на якийсь час "приглушуються", але не вирішують самої проблеми, яка насправді стосується внутрішнього сфери людини... І от на цей внутрішній стан, опосередковано, можете вплинути саме Ви, як чоловік, з яким жінка довгі роки прожила у шлюбі...

Доброго вечора Sunshine! У кожної людини бувають певні періоди в житті. І у попередній рік, як на мене, Ви переживали один з найскладніших етапів свого життя, який Вас, елементарно, виснажив. Коли людина знаходиться в ресурсному стані, у неї вистачає сил внутрішньо впоратися з наслідками проблем, "переварити" їх, щоб перейти на новий рівень розвитку.... (Адже ускладнення і даються нам, що ми змогли щось зрозуміти, чомусь навчитися, у чомусь стати мудрішими... ). Але, коли, психо-емоційні ресурси організму використано, наша свідомість стає інколи схожою на "заїзжену платівку", коли "недопрожита" внутрішньо проблема багаторазово "прокручується" в очікуванні, що ми от-от знайдемо сили з цим розібратися... Тобто, як на мене, Ваші переживання та страхи залишаються з Вами лише тому, що у Вас не вистачає сили з ними впоратися... До речі, пігулки у таких ситуаціях можуть лише на якийсь час "приглушити" страхи та тривоги, але аж ніяк не допоможуть з ними впоратися...

Доброго дня Ника! Як на мене, у тому, що Ви написали, є дві ключові фрази. Перша "... я пробачити чи забути не хочу і не можу..." Зрозуміло, що бувають ситуації, коли близькі люди поводять себе не найкращим способом. І тоді, дійсно, потрібно якось реагувати, щоб не дати більше можливості так себе поводити, щоб захистити себе... І, як на мене, саме це Ви і намагаєтеся зробити. Але образами та претензіями ще нікого не вдалося виховати, хіба що ще більше ускладнити ситуацію...І це якраз доводить друга. "Чоловік не захищає свекруху, але і не хоче мене зрозуміти, часто сильно сваримось". Тобто, через негідну поведінку свекрухи, Ви, по факту, сама руйнуєте поступово свою родину... Бо саме непрожиті образи та претензії до матері чоловіка змушують Вас з ними сваритися. Окрім того, у ці чвари, Ви, не бажаючи цього, втягуєте і свою маленьку донечку... Гнів ще нікому не допоміг вирішити складну проблему в родині, а тільки все допомагає руйнувати...У Вашій ситуації, як на мене, існує вихід. І він може лежати у площині "виховання" свекрухи, але без покарання чоловіка та своєї донечки... Бо, насправді, Ви в першу чергу, караєте та мучаєте їх...

Дякую, що Ви повідомили про проблеми дружини... Та, коли виникають проблеми між чоловіком та дружиною - проблема є не тільки в жінці, адже сім'ю створюють двоє. Те, що у дружини був депресивний стан - безумовно дуже важливо, але... Ситуація з розірваним паспортом, як на мене, аж ніяк не свідчить про те, що у Вас вибудувані близькі стосунки... Бо є факт прямого примусу, що не є кращим виходом...Тому, щоб зберегти родину, потрібно починати розбиратися, а на чому, загалом, тримаються Ваші відносини? Адже спільний бізнес та діти, то не ті фактори, які зміцнюють родину... Ви пробували розібратися, чому саме дружина хотіла поїхати за кордон? Яка причина? (Окрім заробити грошей)...

Добрый день Алла! Вы пишете "Я была недолюблена родителями. Поэтому с мужчинами у меня были отношения кошки-мышки...". Да, в определенной степени, это отображается на отношениях с мужчинами и, конкретно,с мужем, но.... кроме этого есть, как мне кажется, еще что-то более весомое, что заставляет Вас так себя вести... Как сложились отношения между родителями?