Доброго дня, Iri.
Допомагає участь у групах підтримки. Бажано в реальному житті, або онлайн. Таке спілкування і допомагає відключитися від думок про майбутнє, і дає підтримку.
Важливо ділитися вашими переживаннями з іншими людьми. Добре, що чоловік вас підтримує.
Тривожний фон - це наше теперішнє, поки йде війна. Думки добре відганяє робота. Коли ви не автоматично щось робите, а повністю зайняті в процесі.
Ходіть пішки, приєднуюся до колеги, дихайте усвідомлено, медитуйте. Щоб відігнати в ці моменти думки, треба не відганяти їх (бо тоді їх ще більше стає), а зосередитися на тому, що ви відчуваєте в тілі, коли йдете, чи коли вдихаєте повітря (наприклад, як повітря рухається дихальними шляхами, як розширюється грудна клітина, які м'язи скорочуються і т.і.)
Грайте з чоловіком в ігри (в дурня, наприклад). Або знайдіть, кому потрібна допомога, та допомагайте. Пробуйте, шукайте те, що підійде вам.
На сайті є інтерв'ю з психологами на тему війни. Можливо там знайдете для себе щось корисне.
https://upsihologa.com.ua/interview.php?id=157

Доброго дня.
«Не розумію чому я це відчуваю»;
Так, для розуму почуття, які не відповідають його поняттям, здаються нелогічними.
«ніби мені цього вистачало.»;
Можливо, головне слово "ніби", а, можливо, причина в іншому.
«коли якась мама турбується про свою дитину мені стає дуже боляче до сліз.»;
Біль за що? Що саме вас схвилювало в цій турботі? За кого ви більше переймаєтеся: за маму, чи за дитину?
«чому я це відчуваю»;
Відповісти на це запитання можете тільки ви сама. Не всі відповіді є у нашій свідомості. Деякі заховані глибше, в підсвідомість. І до них можливо добиратися з допомогою психолога.

«В этот период я перестала общаться со своим другом в которого была влюблена, и после этого пропало желание что либо делать.»;
Это важная информация. И ваша завуч - хороший психолог. Возможно, вам и стало легче, но всю боль расставания вы так и не переработали (возможно). И, вероятнее всего, есть ещё какая-то причина вашего состояния. Было бы эффективно с психологом в индивидуальной работе это исследовать и найти решение и по поводу ваших желаний.

Доброго дня.
Люди обманюють з різних причин. Так само і у вашій ситуації важливо зрозуміти, чому ви це робите (ви самі, в першу чергу, маєте зрозуміти). Робота з психологом допоможе вам з цим розібратися.
Часто згадуєте випивку та спиртне. Як часто ви випиваєте? У вас є залежність?
«Я розумію, що це не виправдання , але хочу хоч якось вирішити цю ситуацію. »;
Яку саме ситуацію ви хочете вирішити? Ваш хлопець «Сказав сам набере, якщо захоче.»;
«Хочу, його повернути і щоб він мене простив і дав останній шанс.»;
Тобто, хочете вплинути на рішення вашого хлопця (бувшого, якщо я правильно зрозуміла, що він з вами розірвав стосунки)? І, крім того, перекласти на нього відповідальність за свої вчинки? Ви обманювали, а тепер він повинен все виправити (пробачити вам)?
В чому ваше питання до психологів?

Здравствуйте, Нюша.
Возраст нашего "хочу" очень ранний. Родители (или те, кто воспитывают) не всегда умеют помочь ребенку научиться совершать переход "хочу-могу-делаю-доволен". Вы помните себя раньше, когда знали чего хотите?
У вас много "должна", "нужно", "заставить".
«но понимаю что нужно»;
«заставить стремится к чему-то определённому.»;
Это установки, к которым вы привыкли? Кому "нужно стремиться к чему-то определенному"? Возможно вы сопротивляетесь именно чужому жизненному сценарию?
С другой стороны, то что вы описываете, может быть признаком латентной (скрытой) депрессии. Вы консультировались с психологом или психотерапевтом?
«На подсознательном уровне я понимаю что это не правильно, что нужно что-то менять, но меня охватывает лень и я не могу ее переселит.»;
«но позже у меня случился такой странный период. Я разочаровалась во всем. Единственное что я делала - просыпалась, ела, приходила на учёбу, затем возвращалась и сново ложилась спать. И так на протяжении всей осени.»;
У вас что-то случилось в этот период?
«Даже когда я выбралась с этого замкнутого круга»;
Как вам это удалось? Что помогло выбраться из замкнутого круга?

Добрый день, Den.
«отношений не было,с девочками не получается»;
«преждевременная эакуляция до начала самого секса,»;
«постоянно думаю об этом,из за этого не чувствую себя живим,подавленность,нервные срыви,апатия,не получается в карьере,с деньгами»;
По вашему описанию, я насчитала семь отдельных проблем. Вы хотите решить все сразу?
Ответить вам на вопрос
«что с этим делать?»;
не представляется возможным в рамках форума. Начните с чего-нибудь работу с психологом. Одновременно пройдите обследование у врача. О том, что вы физически здоровы, вам врач сказал?
У ваших проблем корни могут быть и в теле (нарушения здоровья, которые вы не ощущаете), и в ваших «постоянно думаю об этом»;, и в душевных процессах, спрятанных в вашем бессознательном (детство, отношения с мамой и с отцом и много чего еще).
«обиду на неё прорабатывал разными способами»;
Вы уже работали с психологом или психотерапевтом?

Добрый день, Аленка!
«Он вечерами ждет пока усну, и потом смотрит порно.Иногда занимается самоудовлетворением.»;
Как давно это началось? Год назад было также?
«При разговоре он отвечает что это нормально для мужчины»;
Если для него это нормально, то что вас держит в этих отношениях?«Что делать?»;
С чем делать? Мужа вы не переделаете. Вы сами чего хотите от отношений?

«теперь я часть его жизни»;
«Какие способы есть его выбросить»;
То есть, вы - часть жизни наркотика и хотите его выбросить. Какую часть себя вы хотите выбросить вместе с ним?
«стереть полностью со всеми точками соприкасновений»;
Неким магическим способом? Взять всё и удалить?
Человек - не компьютер, а наркотик - не вирус в компьютере. Кнопки "delete" не существует.
Жизнь - она поприземлённее. Все начинается с признания: "я болен, я - наркоман, мне нужна квалифицированная помощь". Что возможно только если вы захотите изменить свою жизнь и обратиться за помощью к наркологу и психотерапевту.

Ответ отредактирован автором 22-11-2022 17:32:45

Добрый день, Наташа.
Вы очень верно подмечаете то, что происходит между вами и вашей мамой. И, естественно, вам не хватает сил на удержание своих границ, когда вы расстроены и «В моменты каких-то неурядиц, когда я проседаю»; ещё и потому, что вы любите свою маму и боитесь её обидеть или оттолкнуть. Но тогда вы платите за это своей энергией и своей внутренней идентичностью или свободой.
Вы живёте вместе? У вас есть возможность жить отдельно или ограничить своё пространство от чьего-либо вмешательства?
Отстаиванию своих границ можно научиться. Вместе с психологом, постепенно убирая те "крючки", за которые мама вас цепляет на отдачу энергии. Возврат ответственности тоже может помочь. Мама взрослая и это её ответственность за отсутствие у нее личной жизни. А ваша ответственность в том, будете ли вы переживать - "не обидится ли мама", на ваш четкий и однозначный отпор ей за попытку лезть в вашу личную жизнь.
«Когда на меня что-то наваливается, она начинает меня ковырять про личную жизнь. Уже несколько лет она говорит о том, что я недолго буду пользоваться спросом, что скоро мужчины перестанут мной интересоваться, что мне надо быстрее выбрать спутника»;
«В моменты каких-то неурядиц, когда я проседаю, она начинает выливать на меня это. Постоянно один и тот же финал, я останусь одна и я незамужем и девушка по рынку ходит недолго, потом спрос падает и она становится никому ненужной. И все в этом роде. Ну в общем нету у неё вообще никакой нормальной веры.»;
«А все её разговоры скатываются к тому, что она очень желает мне хорошего мужа и что меня надо будет терпеть.»;
«Потому что тогда все что она мне говорит воспринимается болезненно. А её настановы будто бы врезаются в память. Она не дает мне веры что я кого-то встречу тогда, когда нужно. А заставляет себя чувствовать ограниченной»;
«Она взростила во мне сильный страх, который проявляется только в моменты моего проседания. »;
«Обычно не реагирую, но когда плохо. Тогда она имеет этот доступ и я сливаю энергию на неё и на этот страх.»;
Все, что вы перечислили - это психологическое насилие и унижение вас как личности. Вы привыкли к такому маминому поведению, и то, что она совершает с вами, не осознаётся вами в полной мере.
«Ужасно говорить. Очень. Но я даже начала думать, что я желаю смерти. Конечно есть её за что любить. Но, правильнее сказать, что я желаю смерти этому, что она на меня выливает.»;
Как раз это и есть здоровая защитная реакция. Можно любить маму, и при этом ненавидеть и желать прекращения тому, что она делает с вами и для вас. После работы с психологом, вы сможете без злости и ненависти любить, при этом не позволяя никому, даже вашей маме, нарушать ваши личные границы и унижать или заселять в вас неверие в себя. Знаю, это не просто. Но результат того стоит.
Отдельная тема - отношения с отцом. Вы с ним общаетесь? Есть ли у вас контакт с ним и какой?
«Когда хорошо она ненавидит мою семью по папиной линии.»;
Это тоже нарушение ваших границ с мамой. Её отношения с мужем - вас не касаются. Это её взрослый выбор и её ответственность. А вываливание на вас своей ненависти к бывшему мужу - это тоже отрицание или оскорбление вашей половины, ведь в ваших генах ровно половина папина. И вам важно ощущать внутри себя любовь и к этой своей части, к себе целиком, а не тогда, и не так, когда и как кому-то будет удобно.
«Я правда не знаю что мне делать с ней. Я не знаю как избавиться от этого. »;
С ней вы ничего не можете сделать. Только с собой и своей реакцией или своими действиями. Смотря от чего вы хотите избавиться?
«С ней так тяжело общаться. Я не знаю как быть мудрой. Как не реагировать. »;
Здесь вам важна будет и поддержка, и работа с человеком (например, психологом), который будет всецело на вашей стороне. Не реагировать и быть мудрой можно, отказавшись от себя и своей свободы. Вы хотите платить такую цену?
«Поэтому мне хочется вычеркнуть её. Избавиться. Но я ведь не могу, это моя мама»;
Да, это невозможно. Наши родители - родителями останутся навсегда, независимо от того общаемся мы с ними или нет, видимся ли, живы ли они. Но есть другой путь. Я уже написала о нем выше.

Доброго дня, Ната.
«Чи є якийсь рецепт? Як цього позбутись ?»;
Так, звичайно, є. Робота з психологом допоможе розібратися в тих причинах, які призвели до такої ситуації «Насправді я розумію що нам не бути разом Але щось в середині манить мене до нього Як до магніта»;
Самостійно щось змінити якби ви могли, то, напевно, вже зробили б.
«Розумію що це не здорово, та не знаю як з цим справлятись (»;
Те, що "тягне магнітом" та не має взаємності, завжди має коріння в минулому. Чи то в дитинстві, чи в минулому сім'ї. Людина шукає партнерів несвідомо орієнтуючись на маму, тата або сімейні сценарії. І от ця складова, що є несвідомою, і не піддається самостійній зміні.
З психологом чи з системним сімейним терапевтом ви зможете знайти причини та змінити як образ партнера, якого ви шукаєте, так і стиль відносин між вами та партнером.
Можливо між вами і хлопцем, з яким ви зустрічалися, щось сталося, що вас не відпускає. З цим теж має сенс попрацювати з психологом.

Ответ отредактирован автором 21-11-2022 11:55:01

«Я хочу зрозуміти що зі мною відбувається і як самостійно з цим впоратись. »;
Зрозуміти, що з вами - на форумі неможливо. І самостійно з цим впоратись теж неможливо.
Поговоріть з батьками про свій стан і про необхідність звернення за допомогою.

Доброго дня.
«І так проблеми ще з моїми розбиратись, мене до психолога не поведуть.»;
З того, що ви пишете, виходить, що у вашій сім'ї є якісь проблеми? При цьому ви ставите їх важливість вищою за вас особисто. Так не повинно бути. Ви ще дитина (в тому розумінні, що батьки відповідають за вас, а не ви за них). Поговоріть з ними, або з кимось із дорослих, кому ви довіряєте. З дозволу батьків вам треба звернутися до психолога.

Ответ отредактирован автором 19-11-2022 07:51:12

Вітаю, Вероніка!
«На протязі багатьох років я страждала від токсичного сорому»;
Що таке сором - зрозуміло. Це коли ваш образ ідеальної себе відрізняється від вас реальної. І чим більше різниця, тим сильніше почуття сорому.
А що у вашому розумінні "токсичний сором"?
«Я зрозуміла, що це токсичний сором десь рік тому і дотепер це переслідує мене. »;
Що сталося рік тому? Що саме вас переслідує?
«в чому полягають деякі мої проблеми пов'язані з соціумом»;
Вони можуть бути пов'язані з соромом, як ви думаєте, а можливо - і не пов'язані.
Сором пов'язаний тільки з вашими уявленнями про себе. Провина - індикатор неладів у відносинах. Про неї ви не згадуєте. Так, можливо що саме сором заважає вам проявляти себе у соціумі.«Мені невимовно тяжко жити з цим, це руйнує моє життя почати хоча б зі спілкування з людьми і моїми розповідями про себе.»;
Тут як мінімум три фактори, зібрані докупи, причиною яких ви бачите тільки "токсичний сором". Самій собі не можливо зробити психологічний аналіз. І визначитися з причинами розладів.
Сором - це складне почуття. В системній сімейній терапії він (частіше за все) вказує на перейняті почуття із родової системи, що до вас особисто не має відношення. А тому ніякими "роботами із собою" не лікується. Тут ви теж самі не можете бути ні діагностом, ні терапевтом.
«я звертаюсь до вас з надією на дієві поради в боротьбі з цією поганкою»;
Судячи з того, що я вище описала, поради можуть тільки ускладнити вам життя.
Але щось ви вже можете зробити. Наприклад, у спілкуванні, говоріть не про себе, а цікавтеся співрозмовником. Так ви уникнете сорому за себе, і контакт з людиною поліпшите. Залиште спроби "боротися з цією поганкою". Це тільки посилює ваші комплекси, переключіть увагу на інше. І полюбіть "цю поганку", як би дивно це не звучало, бо в ній є якась ваша частинка. А зараз ви робите з собою те саме, що і люди, які впливали на вас - додаєте відчуження своїм проявам у соціумі, називаючи "поганкою".
І в той же час шукайте можливість для роботи з психологом.

Ответ отредактирован автором 19-11-2022 07:33:56

Доброго дня.
Співчуваю вам. Навіть декількох ваших слів достатньо, щоб відчути наскільки вам ще болить у душі. Скільки часу вже пройшло як ваша мама померла?
У мами з дитиною сильний зв'язок. І так є, що ваша донька відчуває що в вас сильно щось змінилося. А що саме, вона не може зрозуміти, тому нервується. Іноді діти так "витягують" маму із того суму, який фоном супроводжує вас після смерті вашої мами. Діти дуже чутливі до оточуючого світу. І на смерть близької людини можуть реагувати тяжко, а пояснити не можуть, бо їм страшно і ще не вміють. Та і дорослі не дуже їм пояснюють, бо самі сумують.
«Неяскравий,чорно-білий.відчуваю біль який не минає і відсутність енергії.неначе я згоріла»;
Це може бути тим, що не дає спокою і вашій доньці. Бо вона дуже боїться вас втратити. І чим більше ви будете старатись приховати цей біль і сум, тим більше буде помітна ваша нещирість.
Важливо вам самій попрацювати з психологом. І з допомогою дитячого психолога знайти підхід для спілкування з дочкою і вихід з того стану, в якому вона зараз знаходиться.

Здравствуйте, Ирина.
Когда долгий период времени человек не делает что хочет, а только что "надо", немного теряются ориентиры и способность к самоорганизации.
Может быть «курс обучения по той специальности, где хотела бы себя реализовать.»; - это не совсем то?
Если хотите проверить, напишите на листах, чем бы вы хотели заниматься (лучше пару вариантов), кладете их перед собой на расстоянии 1 шага. И пробуете сделать движение вперед к каждому листу по очереди. Главное, на что обращаете внимание, это ваше тело. Как ему? Хочется вперед или отклоняет назад?
«может быть есть методы работы с собой, которые помогут мне наконец начать делать то, что я хочу?»;
Один из них: каждый день делать что-то маленькое из того, что хотите. Например, вы хотите выучить английский. Первый день открываете книгу и читаете столько слов, на сколько хватит желания, например, 5 слов. Или занимаетесь 1 минуту. И так каждый день. В какой-то момент вам захочется позаниматься дольше. Главное - это выработать новую привычку самоорганизации.
К сожалению, такой метод не подойдёт, если это работа, которая должна вас обеспечить материально.
И присоединюсь к коллегам в том, что имеет смысл обратиться к психологу. Не всё можно решить самостоятельно. Но пробовать стоит) Успеха вам!