Question

14-02-2024

Вітаю, шановні спеціалісти.
Звертаюсь до вас з питанням, чи за порадою, не дуже виходить зібрати думки, але я постараюсь. Отже, мені 30 років, навчаюсь в медичному, маю 1.5 річну донечку. Пів року тому купили з чоловіком в кредит власне житло, і з ремонтом видали всі заощадження. Повстало питання щоб я шукала роботу, обговорили і обоє вирішили що так, варто. Чоловіка зарплати не завжди вистачає на поточні видатки. Дитинка адаптувалась в садочку, я знайшла роботу і вже тиждень працюю з 8 до 16. Мінусом є те, що я мушу сама возити дитину в садок (20км ~30хв), і з садочку на роботу (22км~40хв), тобто дитина знаходиться в закладі приблизно 9,5 годин. Перші дні в емоційному плані були для мене терпимі, а зараз я не витримую. Постійно плачу, злюсь, нервуюсь. Мені боляче лишати мою дитинку на цілий день з чужими людьми, злюсь і нервуюсь, бо маємо фінансові проблеми, і я не можу знайти кращої роботи з кращою зарплатою. Останні пару днів дитина просто максимально плаксива, істерить ( це моя вина? Вина розлуки з мамою? Чи починається криза 2х років?)Сьогодні доня граючись видерла мені пасмо волосся, а я накричала на неї і почала разом з нею плакати. Мені стало так боляче за неї, і за себе. Що буде краще зробити в цій ситуації ? Йти на роботу, бо ж всі дітки тут з 1 рочку ходять в ясла ? Чи побути ще вдома, але залазити в більші борги ? Чоловік не дуже хоче розмовляти, каже щоб я сама вирішила, що буде краще для мене, бо для сім'ї буде краще якщо я піду на роботу. Але чи так це ? Якщо буду страждати я і заразом дитина ? Чесно кажучи, я таких емоцій від себе не очікувала, спокійно підійшла до адаптації в садку, дуже хотіла вийти на роботу, бо вдома деградую. Але зараз боюсь піти на цілий тиждень, бо з п'ятниці до вечора неділі я навчаюсь, то ж вихідних в мене зовсім не буде. Додам що фізично я не втомлююсь ні вдома, ні на роботі, а от психо-емоційно відчуваю максимальне вигорання , але не можу зрозуміти від чого. Це в мене депресія? Чи я просто якась лінива ? Буду вдячна за будь яку пораду.

Питання від: Марта; Вік: 30

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

14-02-2024 21:00:12Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 360755 для Марія Радченко

Доброго вечора, так, запідозрила депресію, бо протягом першого тижня життя дитини мала baby blues, так зазначили у виписці, пройшло самостійно, без ліків. Згадую цей стан і розумію що зі мною щось наближене - плаксивість, безсоння, переїдаю часто, особливо після того як понервуюсь. Відсутність задоволення від життя - так, мені навіть не приносить задоволення те що здійснилась моя мрія про власну оселю. Почуття провини - хіба перед дитиною, що мушу її залишати. Суїцид - зовсім ні. З донею ми завжди разом були, але я ніколи не мала проблем щоб залишити її з бабусями чи іншими родичами, ні плачу, ні істерик з її сторони не було. Стосунки з мамою.. ох.. важкі, тут можна написати роман в семи томах.

Виберіть психолога для консультування з приводу складнощів материнства, перинатального супроводу, підготовці до родів

14-02-2024 22:23:46Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 360755 для Марія Радченко

Щодо першого року дитини - як я писала, перший тиждень було щось схоже на післяпологову депресію, потім до 3х місяців боротьба за грудне вигодовування, яке так і не вдалось налаштувати. Так, було відчуття, що я погана мама, але з підтримкою чоловіка ми все подолали. Донечка завжди була максимально спокійна, ніколи не плакала без причини, ми всі добре спали, з 6 місяців було лиш 1 нічне годування, то ж я насолоджувалась материнством. Ближче до року я відчула, що вже мушу виходити в люди, і поставила собі мету пройти плавну адаптацію в садочку і йти на роботу, чоловік підтримав, та й ситуація фінансова така, що іншого варіанту просто немає. Взагалі я схильна до тривожностей, неврозів, максимально хвилююсь перед кожним виходом з дому ( особливо зараз). Іноді хочеться закрити всі двері і нікуди не йти, а іноді навпаки - не можу сидіти вдома, шукаю нагоди кудись поїхати.
Щодо мами, постараюсь коротко. Своє дитинство я не вважаю щасливим. Було фізичне і моральне насилля. Гіперопіка, максимальна тривожність мами, булінг, нерозуміння, максимальний ігнор моїх бажань, емоцій. Хоч, звісно вона вважає що дуже мене любить і все для мене робила якнайкраще. В 17 років помер тато ( спокійна людина, добра і дещо флегматична людина ) і я зрозуміла, що життя з нею в мене не буде. Я пішла жити до хлопця і його батьків. Перестала спілкуватись з мамою. Як не важко здогадатися - хлопець виявився тим ще аб'юзером. Все повторилось. Після 4х років шлюбу я вийшла з цих стосунків. Зараз щаслива з добрим, люблячим чоловіком, він супер тато. А от маму я стараюсь тримати на відстані, хоч і пробувала відновити стосунки виставляючи свої кордони. Але вона як завжди замість заскопоїти, підтримати - розказує як їй з цим погано. Наприклад : я відвезла дитину в садок, сиджу і плачу. Подзвонила до мами щоб почути підтримку, а у відповідь - та заспокойся вже, колись на тиждень дітей залишали. А ввечері знову дзвонить, щоб побачити внучку і каже, " от як ти можеш на 9 годин її віддавати? А якщо її там будуть ображати ? А камери в садочку є? А може підсунь диктофон в іграшку, може там з дітей знущаються ? Бо я так за неї переживаю" От не розумію, як так можна, знаючи, наскільки мені боляче в важко. Ось така в мене мама.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Катерина Вовк
(Київ)

Схожі онлайн консультації

04-02-2024 Мужчина не берет ответственность во время беременности

24-01-2024 Бесит собственный ребенок

19-12-2023 У меня не получается быть мамой

14-12-2023 Я плохая мать?

06-12-2023 Післяпологова депресія

01-12-2023 Як зберегти стосунки після народження дитини?Як навчитися контролювати свою емоційність?

16-11-2023 Мені здається у мене депресія яка триває уже дуже довго і я не маю сил її побороти

15-11-2023 Я погана мати

13-11-2023 Депресія чи вигорання?

18-10-2023 Чи робити аборт ?

Яна Валерьевна Музик психолог Київ · Answer 1 · 2024-02-14 20:09:58

Здравствуйте, Марта. Вы не ленивая, это не так. Раз вы пишете, что без работы чувствуете, что деградируете, и не устаете от учебы и работы. Я думаю, на вас давит чувство вины. Вы будто сами не адаптировались к тому, что приходится переживать разлуку с маленькой дочкой. Да там она с чужими людьми, но там же есть другие детки, и они могут вместе играть, проводить время, учиться чему-то. Плаксивость ребенка может быть вызвана усталостью. Так же на него может оказывать психо-эмоциональное состояние родителей, особенно мамы.
Да, иногда обстоятельства в жизни складываются так, что приходится принимать сложные решения, и выбирать идти на работу.

Марія Радченко психолог Дніпро · Answer 2 · 2024-02-14 20:13:09

Доброго вечора!

Чому Ви підозрюєте в себе саме депресію? Чи є у Вас інші її ознаки, окрім вигорання (порушення сну, порушення апетиту, відсутність задоволення від життя, постійне почуття провини, думки про суїцид) ?
Як Ви почували себе після пологів і до того, як дитина пішла в дитсадок? Чи була апатія і зневіра в собі як матері в цей період? Які у Вас стосунки з власною мамою?

цитата:

Останні пару днів дитина просто максимально плаксива, істерить ( це моя вина? Вина розлуки з мамою? Чи починається криза 2х років?

З одного боку, в дитини може бути тривожний тип прив'язаності. Це частково вроджене, частково набуте явище (тобто, тип прив'язаності залежить і від темпераменту дитини, і від її виховання), коли дитині тривожно, якщо мами нема поруч. Плюс, діти підсвідомо відчувають емоційний стан батьків. Якщо Вам тривожно від розлуки з дитиною, вона теж починає тривожитись, дзеркалячи Вашу поведінку. Якщо Ви на щось дратуєтесь, вона теж може почати дратуватися і проявляти агресію, дзеркалячи Вашу поведінку.

Вам треба звернутися до дитячого психолога, де будуть сумісні сесії разом з донькою, де Вам детальніше все пояснять та допоможуть.

score 1 · Answer 3 · 2024-02-15 00:22:07

У перші дні та тижні дитини у дитячому садку адаптацію проходять не лише самі діти, а й батьки.
І багато мам відчувають почуття провини, віддаючи дитину в садок.
Але подумайте, яку велику користь приносить дитині те, що вона ходить у сад. Вона розвиває свої соціальні навички, отримує масу нових знань та досвіду, а у мами з'являється можливість займатися улюбленою справою, заробляти гроші.
Якщо дитина плаче і не хоче йти в сад у перші дні, не поспішайте себе звинувачувати, дайте дитині можливість адаптуватися: можливо через тиждень їй так сподобається, що бігтиме з радістю в сад.
Пам'ятайте. що дитині потрібна спокійна, усміхнена мама. Діти чутливі та Ваш настрій індукується на дитину.
А почуття провини – це обов'язковий елемент батьківства, це означає, що Ви всією душею переживаєте за коханого малюка.
Поступово Ви почнете помічати, як дорослішає та змінюється Ваша дитина, вона придбає в саду нових друзів та нові корисні навички. Прийде час і вона з радістю йтиме в сад і з радістю бігтиме до Вас після нього.
Після саду приділяйте дитині максимум уваги і Ваше почуття провини розтане з часом.

Відредаговано автором 15-02-2024 00:24:22

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 4 · 2024-02-15 07:17:25

Доброго ранку, Марта!

цитата:

Мені боляче лишати мою дитинку на цілий день з чужими людьми, злюсь і нервуюсь, бо маємо фінансові проблеми, і я не можу знайти кращої роботи з кращою зарплатою. Останні пару днів дитина просто максимально плаксива, істерить

Маєте внутрішній конфлікт: і розлука з малою дитиною з одного боку, і фінансові труднощі - з другого. Складність вибору вбиває.

цитата:

це моя вина? Вина розлуки з мамою? Чи починається криза 2х років?

По-перше, це НЕ ВАША вина (Ви надто звикли до вини - мабуть від своєї матері, і не знаю чи пропрацювали це з психологом, чи звільнились?), бо дівчинка була спокійною і навряд чи Ви очікували від неї такої реакції.
По-друге, це ще і не криза 2-х років, бо ще зарано для неї:

цитата:

маю 1.5 річну донечку

Але ж насправді для дитини в цьому віці ще ЗАРАНО бути і БЕЗ мами. Зазвичай рекомендовано віддавати в дитячий садочок дитину не раніше 2-х років. Кращий діапазон: з 2 до 2.5. Бо інакше дитина може отримати психологічну травму - в неї може з'явитись почуття ПОКИНУТОСТІ.
Думаю, що саме через це вона:

цитата:

Сьогодні доня граючись видерла мені пасмо волосся

І це була НЕ гра, і НЕ випадковість, а прояв її АГРЕСІЇ, ЗЛОСТІ на Вас за те, що залишаєте її там саму, а вона того не хоче і пручається.

цитата:

я накричала на неї і почала разом з нею плакати. Мені стало так боляче за неї, і за себе

Ви дуже сильно за неї переживаєте, а також і за себе - за свою Внутрішню травмовану Дитину (це відлуння тих психологічних травм, що Ви отримали в дитинстві).

цитата:

Почуття провини - хіба перед дитиною, що мушу її залишати

цитата:

плаксивість, безсоння, переїдаю часто, особливо після того як понервуюсь. Відсутність задоволення від життя - так, мені навіть не приносить задоволення те що здійснилась моя мрія про власну оселю

цитата:

Взагалі я схильна до тривожностей, неврозів, максимально хвилююсь перед кожним виходом з дому ( особливо зараз). Іноді хочеться закрити всі двері і нікуди не йти, а іноді навпаки - не можу сидіти вдома, шукаю нагоди кудись поїхати

Взагалі-то питання НЕ на переписку на сайті. Бо з емоційними станами, тим більше з тривожністю, працюють індивідуально на психотерапії. З психологом.

цитата:

я відвезла дитину в садок, сиджу і плачу. Подзвонила до мами щоб почути підтримку, а у відповідь - та заспокойся вже, колись на тиждень дітей залишали. А ввечері знову дзвонить, щоб побачити внучку і каже, " от як ти можеш на 9 годин її віддавати? А якщо її там будуть ображати ? А камери в садочку є? А може підсунь диктофон в іграшку, може там з дітей знущаються ? Бо я так за неї переживаю" От не розумію, як так можна, знаючи, наскільки мені боляче в важко. Ось така в мене мама

Мати замість підтримки ще більше розхитує Вас та штучно активує почуття провини та тривогу. Судячи з опису, вона має виражений нарцисичний характер - тобто вкрай токсична. І краще не очікувати від неї того, чого вона дати Вам НЕ В ЗМОЗІ: пітримки, співчуття, любові. Краще пишіть сюди, ніж дзвоніть мамі. А ще краще дзвоніть своєму психологу, який вже давно повинен бути, враховуючи Ваш травматичний дитячий досвід.

цитата:

А от маму я стараюсь тримати на відстані, хоч і пробувала відновити стосунки виставляючи свої кордони

Оце правильно. З нарцисом, навіть якщо це Ваша мама, так і треба вчиняти - для самозбереження та захисту родини і дитини. Але навіть через кордони вона буде намагатися Вас вкусити. Пам'ятайте про це.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 5 · 2024-02-15 09:45:58

Доброго дня Марто!
Колеги сказали багато правильного та корисного, тому я спробую зосередитися лише на головному, як на мою думку.
"Коріння" Ваших ВСІХ депресивних станів, схильності до неврозів, тривожності, плаксивості, переїдань "родом з дитинства" і криється, насамперед, в стосунках з Вашою мамою. Ви можете сто п'ятдесят разів відсторонюватися зовні від неї, але до тих пір поки не будуть глибоко, на рівні підсвідомості, пропрацьовані дитячі травми, Ви в моменти чергових стресів, будете внутрішні проблеми "заїдати", вони будуть "виходити" поганим сном, тривожністю та пригніченим станом...
На мою думку, дитина в такому знервованому стані лише тому, що в знервованому, пригніченому стані перебуваєте зараз саме Ви. А Ви в такому стані тому, що Ваш травматичний досвід спілкування з мамою в дитинстві "наклався" на стосунки з Вашою дитиною. Тобто, Ви сприймаєте свою дитину через призму больових відчуттів ставлення Вашої мами до Вас. Чому саме зараз, коли дитина пішла в садочок, цей спусковий механізм спрацював? Я можу лише припускати, а сама відповідь криється в Вашій підсвідомості. Можливо, на рівні відчуттів, є травматичний досвід "відриву" від матері, коли Ви були зовсім маленька... Можливо, все є наслідком маминого аб'юзивного ставлення до Вас, тому зараз, перебуваючи сама в ролі мами, Ви панічно, певне що несвідомо, боїтеся нанести таку ж травму своїй донечці, але... Не бажаючи цього, все ж таку травму наносите своїм глибинним станом невдоволеності саме собою як мамою, яка неочікувано, опинилася в ролі, фактично, своєї матері, яка колись "відірвала" від себе Вас маленьку, недодала любові, відштовхнула сердечною холодністю"...
Насправді - це таке собі замкнене коло, яке можна "розірвати" лише "перезаписавши" свої дитячі травми та установки. По іншому воно не працює, на превеликий жаль.
Є певні закони цього життя і певні закони стосунків близьких людей, які працюють в любому випадку, знаємо ми про її існування, чи ні. Чим сильнішим є внутрішній осуд, критика батьків, або когось одного з них, тим швидше ми самі опиняємося в їх ролі... Для чого це робиться? Думаю, замислившись, Ви і самі дасте на це питання відповідь.
Окрім того, на мою думку, Ви з чоловіком переоцінили свої можливості на якомусь етапі і захотіли мати більше комфорту, аніж на сьогоднішній день можете фінансово"витягнути". Тобто, Ваші бажання елементарно перевершують Ваші реальні можливості це як на скакового рисака використовувати у ролі коня, що призначений для перевезення вантажів.
Можливо, варто знизити рівень матеріальних притязань і навчитися поки обмежувати себе меншим? Адже, на кону не тільки Ваше психо-емоційне здоров'я, а і здоров'я Вашої дитини та і чоловіка також. Бо саме жінка своїм внутрішнім станом закладає атмосферу вцілому, всієї родини.
Вам вирішувати, та я б все ж радила розставити чіткі пріоритети, що потрібно зробити насамперед. А почати потрібно з себе та свого психо-емоційного стану.
Відновитеся Ви, дитина одразу заспокоїться та і фінансові проблеми також почнуть вирішуватися.
До речі, гроші потребують вміння правильно з ними поводитися. Там, де все витрачається суто на матеріальне, тільки для себе, гроші, як правило, перестають прибувати.

score 2 · Answer 6 · 2024-02-15 09:54:58

Доброго ранку, Марто!

цитата:

Буду вдячна за будь яку пораду.

Порада полягає в тому, аби ви з чоловіком наважились на ВИБІР(!) Прийняли рішення ОПТИМАЛЬНЕ на цей час, виходячи з умов реальності.
Це призведе до певної визначеності і закриє дірку в психіці, через яку випаровується життєва енергія.

Точно буде корисною СПІВПРАЦЯ з психологом(!) Аспектів співпраці, судячи з Вашої особистої історії - дитинтства, стосунків з мамою, перших невдалих відносин - буде чимало. І на це знадобиться багато часу. А певні кроки варто робити вже зараз, не зволікаючи. Тому:

Точно буде корисною турбота про власне здоров'я, свій настрій і наповнення ресурсом. Будь-яким, бодай дріб'язковим, що дає хоч крихту радості і задоволення.

Точно буде корисним дотримання режиму сну - засинати і просинатись в один і той же час.

Точно буде допомагати "серотонінова і дофамінова дієта" + вітаміни групи В - для підтримки нервової системи.

Answer 7 · 2024-02-17 10:33:22

Здравствуйте, Марта!

цитата:

Що буде краще зробити в цій ситуації ?

Лучше всего вам будет прислушаться к себе и своим желаниям.
И подумать, что у вас стоит на первом месте - материальное благополучие (деньги) или ваше здоровье (психическое и соответственно, физическое).

Если вы уже чувствуете

цитата:

максимальне вигорання

то дальше может быть только хуже.

Поэтому вам надо определиться с тем, чего вы хотите и отделить свои желания от долгов. А также убрать страхи и ограничивающие убеждения.
После этого нужно будет построить иерархию смыслов, ценностей, определиться с целями и после этого всего осуществить желаемое (то, что вы хотите).

Потому что у вас проблемы не с ленью или депрессией (которой у вас нет), а с мотивацией.

Если захотите во всем этом разобраться и привести себя в нормальное состояние, приглашаю вас на индивидуальную консультацию.
Я работаю с такими запросами и могу вам помочь.