Question

08-01-2018

Почнем з того що я поїхав в Польщу на Заробітки. Мав "подружку" з якою переписувався кожен день. під час всієї переписки, ми зрозуміли що ми ближче один до одного ніж просто друзі, мали новий рік разом святкувати.(Це мали бути перші серйозні стосунки в мому житті) І от одного дня після роботи мені повідомили що її вбили...І не просто вбили, а зарізали... Після цього я не хотів нічого... ні праці, ні життя... Ось пройшов місяць а про неї забути ніяк не можу, все представляю як вона мучилась останні хвилини свого життя... про що вона думала в той момент, яку біль відчувала...Кожен день в голові промотую ті моменти де ми розмовляли, обідали та прокручую варіанти при яких вона могла зараз жити... Зараз все думаю для чого мені жити, який в тому сенс. Якщо єдина дівчина яка проявила до мене інтерес за 19 років мого життя, вже мертва... Пишу сюди бо немаю таких друзів що б поділитися з ними своїм горем, вони навіть і не знають що ми були близькі. Може тому що за характерем я є інтроверт, і хіба їй відкрився, почував себе вільно разом з нею. І зараз не представляю людини протилежної статі якій я міг так відкритися як їй... Я міг би зустрічатися раніше з нею, але 2 місяці я її морозив, сам не знаю чому... відчуваю себе трохи винуватим в тому що сталося, можливо як би я з нею зустрічався раніше цього б не сталося. Я просто не знаю що робити далі.
Ще хотів би написати що не розумію чому дівчати на мене увагу не звертають, завжди веду себе культурно, не курю, та і на лиці не урод. Чи їм потрібно бидло яке не поважає її як дівчину (знаю по своїх друзях)..
Може цей текст бути трохи не змістовний, просто в голові хаос твориться... просто немаю з ким поговорити...

Вопрос от: nik7a1; Возраст: 19

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Елена Владимировна Мороз (Киев) · Answer 1 · 2018-01-08 22:16:13

Здравствуйте! Смерть близкого и родного человека всегда боль и горе утраты. Сложный период вы проживаете сейчас. Сочувствую и сопереживаю вам в вашей утрате. И много уважения к вам за то, что находите возможность делиться своим горем. Пусть даже здесь, на сайте. Вам сейчас важно вспоминать свою «подружку» и говорить о своих переживаниях и чувствах. Пишите, какая она была? Сколько ей лет? Где она училась или работала? Какого цвета у неё волосы? Глаза какого цвета? Как вы познакомились? и т.д.
Вы пишите, что по характеру интроверт и «немаю таких друзів що б поділитися з ними своїм горем». Если есть возможность, обратитесь к психологу или психотерапевту. Специалист поможет вам пережить горе утраты и проведёт вас через этапы проживания потери так, чтобы этот период трансформировать в опыт. Если нет, попробуйте писать письма «подружке». В течение 21 дня. Выражайте все, что хотите сказать, что не сказали. Пишите все, что прийдет в голову. Можете сжечь письма.
С уважением, Елена Мороз.

Екатерина Сандуляк (Черновцы) · Answer 2 · 2018-01-09 13:50:04

Добрий день. Ви пишите, що інтроверт, не відкриваєтесь жінкам, а чоловікам? Є близькі друзі, хтось з родичів? Дівчата не звертають на Вас уваги, а Ви звертаєте? на яких саме дівчат? Які дівчата Вам подобаються?

Як пережити смерть рідної людини, і повернути сенс життя?