Питання для обговорення
- Чи правда, що дитина відчуває свою «небажаність» ще в утробі матері?
- Чи проявлялася у роботі з вашими клієнтами тема «небажаності» їхніми батьками?
- Чи проявлялася у роботі з вашими клієнтами тема відсутності любові до своїх дітей?
- Як ви ставитеся до абортів?
- Чи можна за допомогою психотерапії «викликати» або «знайти» в собі любов до нелюбого дитини?
Питання 1
Чи правда, що дитина відчуває свою «небажаність» ще в утробі матері?
Часто батьки недооцінюють роль своєї любові та бажаності для дитини: іноді зі страху, іноді з незнання, іноді з інфантильного бажання не створювати собі додаткових проблем і не брати на себе відповідальність. Важлива не причина, а наслідок: дитина опиняється тягарем та джерелом роздратування для батьків. Звичайно, «небажаність» залишається з дитиною назавжди. Питання лише в тому, як вона потім навчиться з цим жити.
1. На рівні почуттів самого дитини протягом усієї вагітності або певного її етапу.
2. Те, що мати не хоче дитини, а отже, так себе й поводить — не дотримується режиму харчування, сну, відпочинку, часто хвилюється, плаче, в цілому надмірно емоційно ставиться до всього — і, як наслідок, вагітність протікає не зовсім благополучно.
Тож більше хороших емоцій і любові під час вагітності!
Питання 2
Чи проявлялася у роботі з вашими клієнтами тема «небажаності» їхніми батьками?
До мене ж вони зверталися, в основному, з приводу нормалізації стосунків у сім’ї. У них були складнощі з побудовою стосунків із власними дітьми, іноді з чоловіком і майже завжди з батьками. Крім того, трапляється, що небажані діти не можуть/не хочуть/бояться народжувати власних дітей.
Однак ситуація ускладнюється тим, що вже народжена дитина в процесі свого розвитку та становлення продовжує «пожинати плоди» цієї батьківської нелюбові та неприйняття.
Питання 3
Чи проявлялася у роботі з вашими клієнтами тема відсутності любові до своїх дітей?
Питання 4
Як ви ставитеся до абортів?
Я схильна вважати, що аборти — наслідки неправильного виховання та особистої безвідповідальності.
Як би там не було, аборти ніколи не проходять без наслідків, як біологічних, так і психологічних.
Але моя професія вчить мене безоціночному прийняттю клієнтів. Я не читаю мораль, що таке добре, а що таке погано.
Я працюю з запитом клієнта. Наприклад, одна з моїх клієнток була змушена за медичними показаннями зробити аборт, і потім були через це сильні емоційні переживання.
Вважаю, що аборт, як і народження дитини, — дуже відповідальні рішення.
Однозначно вважаю викривленням застосування сольового аборту. Вважаю, що за таке слід садити і лікаря, і клієнта! А винахіднику взагалі оголосити б загальнолюдський бойкот!
Питання 5
Чи можна за допомогою психотерапії «викликати» або «знайти» в собі любов до нелюбого дитини?
За допомогою психотерапії можна відстежити свої справжні почуття: щодо дитини, себе, сім’ї... І тоді можна спробувати по-іншому вибудувати стосунки зі своєю дитиною. Зробити їх максимально продуктивними, корисними та комфортними і для батьків, і для дитини.
Можливо, це і буде любов’ю.
Є якісь попередні ситуації — чи то негативні стосунки в батьківській сім’ї, чи несприятлива ситуація, пов’язана із зачаттям дитини, та багато іншого.
І за допомогою психотерапії можна і потрібно розібратися з цією ситуацією, не нести цей тягар усе життя.
Зараз у суспільстві переважає думка про те, що дитина для матері — це найрідніша людина, любов до дітей — найсильніший інстинкт. Так було не завжди. (Подібної інформації багато в інтернеті). Особисто мені подобається сучасний варіант.