Психологиня Ольга Владимировна Лазаренко м Луцьк

Здравствуйте,
я порекомендую вам психотерапию. Это не быстрый, но достаточно проверенный способ встать на ноги в психологическом смысле и найти опору в самой себе.
Естественный путь развития ребенка и превращение его во взрослого и зрелого человека предполагает отделение от родителей и создание своей семьи. Очень жаль, что ваша мама искажает и воспринимает естественное как "предательство" или "личную обиду". Это скорее свидетельствует о личностной незрелости вашей матери. Но никоим образом не умаляет её значения и участия в вашей жизни.
Для того, чтобы не испытывать боль (чувство вины и стыда), одиночество, отверженность, обиду и так далее по поводу создания своей семьи стоит походить к психологу.
До свидания.
Удачи вам.

Здравствуйте,
я порекомендую вам психотерапию. Это не быстрый, но достаточно проверенный способ встать на ноги в психологическом смысле и найти опору в самой себе.
Естественный путь развития ребенка и превращение его во взрослого и зрелого человека предполагает отделение от родителей и создание своей семьи. Очень жаль, что ваша мама искажает и воспринимает естественное как "предательство" или "личную обиду". Это скорее свидетельствует о личностной незрелости вашей матери. Но никоим образом не умаляет её значения и участия в вашей жизни.
Для того, чтобы не испытывать боль (чувство вины и стыда), одиночество, отверженность, обиду и так далее по поводу создания своей семьи стоит походить к психологу.
До свидания.
Удачи вам.

Полина,
я думаю, что проблема не в ваших отношениях с этим мужчиной, а в том, по какой причине, в вашей жизни остается этот мужчина и занимает так много места, превращаясь в страсть и одержимость.
Причина - вот её то как раз и нужно найти. Также найти потребность, которая за этой причиной стоит. Это даже не потребность, а нужда, голод, дефицит.
Думаю, что это тема не просто для консультирования, а для терапии.
Как психолог и человек, много знающий о любовных зависимостях, могу сказать, что это лечиться и довольно успешно.
Попробуйте!
Если вас заинтересует работа со мной - пишите личное сообщение.
Удачи вам. До свидания.

Alia,
здравствуйте. Действительно ли вы выбираете оставаться с родителями и жить с ними? Или вы делаете это только из страха? Ваш вопрос звучит примерно так: "хочу, но не могу" - это как раз и есть поле для работы с психологом.
Также могу сказать, что работая с психологом, можно многое изменить в себе, в том числе принимать более осознанные решения, учиться общаться с людьми и организовывать свое пространство так, чтобы вам было хорошо.
Девочек действительно в нашей культуре часто воспитывают так, что у них есть чувство вины (больше, чем у мальчиков) перед родителями за то, что они покидают семью и/или начинают самостоятельную жизнь.
Если вам хочется эту самую жизнь начать, то тогда проще преодолеть этот период перехода с опытным специалистом.
Удачи вам.

Здравствуйте,
маленький ребенок - это действительно утомляющий и выматывающий, постоянно требующий внимания (но тем не менее любимый) человек. И исчезновения мужа - в данном контексте - это лишь звенье в цепи, когда напряжение становиться непереносимым. А вот когда он возвращается, тогда выходит - все возвращается на круги своя. Я думаю, что можно немного разобраться, куда девается ваш гнев, когда ваш муж возвращается. И какая трансформация происходит с вами. Это тема для более подробной работы с психологом.
С уважением.
До свидания.

Доброго дня, Ліка.
Дуже важливою для кожної людини є її професійна реалізація і компетентність (відчуття компетентності) як спеціаліста.
Почуття компетентності формується з трьох сторін: від ваших клієнтів чи напряму результатів роботи (якщо ви виробляєте якісь продукти), від ваших колег (їх оцінки, прийняття і їхніх реальних компетенцій), а також від вашого начальства (його оцінки, прийняття, і його кваліфікації, досвіду тощо).
Кожен працівник синтезує всі ці три напрямки в одне і створює своє власне відчуття компетентності і свого місця в тому чи іншому колективі.
Що може завадити таке відчуття впевненості здобути?
Перше - це знижена зданість сприймати реальність. Тобто це може бути схильність чути "критику там, де її немає" чи, приміром, сприймати "таємні, приховані" сигнали, що інші вас зневажають. Тобто це більше життя в світі фантазій про інших людей, ніж власне життя в реальному світі.
Друге - це самознецінення. Так, іноді ми самі не помічаємо своїх досягнень. І як не прикро це визнавати, проте ми самі маючи "голод визнання і схвалення", все ж не помічаємо те, що зробили добре, і що вийшло прекрасно. Натомість функцію схвалення ми цілком перекладаємо на інших і чекаємо від них визнання так би мовити замість себе.
Третє - підвищені вимоги до себе та до оточення. Часто люди, які мають дуже великі вимоги до себе - так само хочуть і від інших чогось такого, що інші неспроможні виконати.
Вимогливість не дає побачити свої сильні сторони і також не дає побачити сильні сторони в інших людях.
Над всіма цими напрямками, які трохи викривлюють своє сприйняття інших, якщо ви в себе такі виявили, треба працювати.
Можна разом із психологом, так було б логічніше.
З повагою,
до побачення.

Катерина,
я думаю, ваши чувства по поводу вашего отца очень уместны. И путаница - это и есть как раз возможность выйти из неё более спокойной и с легким сердцем.
Чувства могут быть более сложными и их нельзя разрешить вот так однозначно - люблю и воспринимаю или не люблю и отвергаю.
Есть сложности, когда я что-то люблю и что-то мне в общении с человеком подходит, а что-то - нет, и категорически я не хочу именно этого чего-то конкретно знать и слышать.
Также может быть и в вашем случае. И то, что отец долгое время не выходит у вас из головы - свидетельствует о том, что как раз он важен для вас. В чем? Тут действительно есть вопрос.
И чтобы на него ответить нужны иногда часы и часы работы над собой.
Может, я не даю легких решений и однозначных советов.
Уж извините.
До свидания.

Доброго дня,
тривога і страх з приводу своєї зовнішності - це абсолютно нормальні почуття у віці 15 років. Дуже хочеться підтримати вас і сказати, що зовнішність - це не лише певні форми та те, що нам подаровано природою, а й наше психологічне сприйняття себе і навіть певний образ, який ми створюємо самі.
Приємні почуття стосовно свого тіла, його форм і обрисів можна створювати за допомогою різних технік і методів, також можна поділитися з кимось уважним і тим, кому можна довіряти, своїми переживаннями. Тоді якраз вони можуть трошки змінитися на більш спокійні, приємні.
Допомагає також прийняти своє тіло - спорт, йога, танці, різні вільні рухи під музику, пілатес, різні фізичні приємні вам особисто активності. Також допомагають обійми близьких і рідних. Якщо у вас є друзі - можна звернутися за підтримкою до них. Якщо немає - саме час з кимось подружитися і зблизитися.
Також ви маєте розуміти, що "з лиця воду не пити". Тобто за красу вас не полюблять, не подружаться з вами. Адже люблять за те, хто ти є і як себе проявляєш до інших. А не за те, як ти виглядаєш. Тому краще зосередити увагу на внутрішньому своєму житті, а також внутрішньому житті інших. Робити разом із однокласниками те, що вам і їм цікаво і доставляє задоволення, в чому є сенс і що приносить користь оточенню. Це може бути музика, будь-яка творчість, благодійність чи соціальна активність (захист і турбота про тварин, незахищених людей) і т.ін.
З повагою,
до побачення.

Доброго дня, Ольго.
Добре розумію з одного боку ваші почуття, які змушують вас "опиратися системі", адже працюю в Інституті післядипломної освіти для педагогів, крім того, що веду свою приватну практику як психолог. Саме в освітніх закладах є певні стереотипи, які дуже мало піддаються змінам. Наприклад, нести додаткове навантаження безкоштовно, на громадських засадах, не враховувати попередні успіхи (свої та колег), вимагати найвищого результату (від себе та інших). Звичайно, в такому середовищі, людина з часом може відчувати всі ті переживання, які описуєте ви: невпевненість, страх перед начальством.
Однак - це не вирок і не назавжди. Варто почати із індивідуальних консультацій з психологом, які вам допоможуть поглянути на свою роботу та на себе з іншого боку, і трохи знизити рівень негативних емоційних реакцій.
Удачі вам.

Здравствуйте, есть очень много теорий о том, что важно в длительных стабильных отношениях. Но ведь мы с вами и каждый в отдельности человек - индивидуальны и уникальны. Еще есть такое понятие как норма для пары. То есть что принято и нормально для одной пары совсем не обязательно точно так же нормально для другой.
А дальше - есть еще жизненный цикл пары, его жизненные кризисы, которые связаны с совместной жизнью и рождением и воспитанием детей или какими-то другими факторами - занятостью супругов, профессиональной деятельностью, возможностью личностного развития и т.д. Про это написано очень много. Только вот вряд ли все это стоит анализировать. Ведь конкретно у вас может быть совершенно по-другому. Стоит лучше понять о себе - в чем сложности конкретно с этим человеком. Для этого лучше подходит формат индивидуальной консультации.
С уважением.

Здравствуйте,
совет "как быть" можно дать, на мой взгляд, только в ракурсе дальнейшего развития и работы над собой. Вы описываете тип привязанности при котором есть зависимость от мнения мамы и тревога за то, будет ли она одобрять ваши действия.
Безопасная привязанность - это привязанность при которой мнение ребенка учитывается и ребенок не боится отвержения, наказания, негативной оценки за свои действия.
Почему привязанность так важна? Потому что это самый ранний способ строить отношения, который потом переноситься на все близкие отношения.
Чем раньше вы начнете психотерапию, тем раньше вы сможете научиться строить другие отношения с людьми и с мамой в том числе.
С уважением.

Здравствуйте,
на мой взгляд, очень важно разделить два направления:юридическое и психологическое.
При разводе суд должен был назначить того, с кем проживает ребенок и ( в случае конфликтов между супругами) распределить роли - кто имеет на что права - с кем ребенок живет и кто его воспитывает. Что касается психологического направления - для ребенка травматичным оказывается не столько факт того, что родители разошлись, сколько разногласия между супругами и втягивание в это ребенка. Если вы считаете, что своим поведением ваш муж травмирует вашего ребенка, обесценивая вас как маму и воспитывающего взрослого - об этом можно говорить с вашим бывшим супругом, договариваться с ним о совместной линии в воспитании, совместном подходе, который будет касаться ребенка. Можно попросить его не втягивать ребенка в ваши между ним отношения. И если у него есть лично к вам претензии, тогда лучше их выяснять между взрослыми. Что касается вас - как так получается, что вы больше оправдываетесь нежели можете отстаивать свою позицию? Еще нюанс - сколько лет вашему ребенку? Ведь до подросткового возраста точно - решение "с кем жить" принимает тот родитель, кто несет материальную и психологическую, юридическую ответственность за него.

Здравствуйте, Светлана.
Вы описываете психологические трудности, которые входят в описание симптомов расстройства пищевого поведения.
Это не просто временно или неважно, это то, на что стоит обратить свое внимание. И также привлечь внимание вашей мамы к этому, потому что вам нужна специализированная помощь психолога или психотерапевта, который специализируется на пищевых нарушениях.
Если вам хочется жить лучше, вне зависимости от аппетита, голода, внешнего вида и количества еды, то стоит начать работу со специалистом.
Удачи вам.

Доброго дня,
проблеми з увагою можуть бути ознакою десятків проблем зі здоров'ям, і не тільки психологічним. Іноді увага знижується внаслідок тривалого стресу чи емоційного вигорання (як наслідку професійного стресу), незалежно від того, чи відчуває цей стрес людина чи ні. Існує більш як сто подій, які можуть бути класифіковані як стресові. Серед них і достатньо прозаїчні - конфлікти в стосунках, переїзди, зміна обставин. Не кажучи вже про публічні виступи. Якщо таких подій багато, вони можуть ставати на перешкоді ясному мисленню, хорошій пам'яті та концентрації уваги. Який точно рівень уваги у вас, і які ще є проблеми чи ознаки порушень емоційної сфери, мислення чи пам'яті - може діагностувати психолог (психотерапевт) на першій консультації. От "невпевненість" - це більше із розряду самооцінки, більш психологічне поняття. Це сфера компетенції психолога і ваша сфера роботи над собою разом із фахівцем, якого ви виберете і якому зможете довіряти.
Дуже раджу звернутися вам на діагностичну зустріч до когось. Можна й по скайпу.
З повагою.

Доброго дня,
проблеми з увагою можуть бути ознакою десятків проблем зі здоров'ям, і не тільки психологічним. Іноді увага знижується внаслідок тривалого стресу чи емоційного вигорання (як наслідку професійного стресу), незалежно від того, чи відчуває цей стрес людина чи ні. Існує більш як сто подій, які можуть бути класифіковані як стресові. Серед них і достатньо прозаїчні - конфлікти в стосунках, переїзди, зміна обставин. Не кажучи вже про публічні виступи. Якщо таких подій багато, вони можуть ставати на перешкоді ясному мисленню, хорошій пам'яті та концентрації уваги. Який точно рівень уваги у вас, і які ще є проблеми чи ознаки порушень емоційної сфери, мислення чи пам'яті - може діагностувати психолог (психотерапевт) на першій консультації. От "невпевненість" - це більше із розряду самооцінки, більш психологічне поняття. Це сфера компетенції психолога і ваша сфера роботи над собою разом із фахівцем, якого ви виберете і якому зможете довіряти.
Дуже раджу звернутися вам на діагностичну зустріч до когось. Можна й по скайпу.
З повагою.