Зрада. Причини, профілактика, переживання.

Існує багато факторів. Їх можна умовно поділити на 2 групи: особистісні (стосуються окремої особистості) та сімейні (стосуються сім’ї як організму).
До особистісних передумов можна віднести: нарцисичну вразливість, розширення та розлад (може виражатися у пошуку «ідеального» партнера), низький рівень усвідомленості та відповідальності за свої стосунки та своє життя, «заборону» на вираження злості, гніву та інших почуттів, вікові кризи особистості, залежна поведінка особистості.
До психологічних причин зради у сімейній взаємодії можна віднести — сімейні кризи, співзалежно-залежна сім’я, низький рівень прийняття «відмінності» іншого та прийняття себе у стосунках, низький рівень навичок «діалогу» та розуміння себе.

Найчастіше — це незадоволеність стосунками, їх якістю; потреба в нових переживаннях тощо. Але базовими причинами зради є неможливість конструктивно вибудовувати стосунки та розвивати їх якість. Також причини зради дуже індивідуальні. Дуже багато залежить від того, що переживає пара в цей момент і як долає свої труднощі чи кризові періоди.
По суті, саме в такі важкі моменти найчастіше й трапляються зради: певний спосіб втекти від проблем, розрядитися, вистрибнути з глухого кута та рутини.

Втрата довіри до партнера, відсутність розвитку в особистісних та сексуальних стосунках.

Умовно всі причини зради можна звести до однієї — неможливість задовольнити свої потреби в теперішньому сімейному житті.
Це може бути як незадоволеність сексуальна, так і душевна (відсутність підтримки та визнання від чоловіка, тепла в стосунках тощо).
Остиглі почуття, нудний побут, невирішені конфлікти — це найпоширеніші причини, через які на горизонті стосунків може з’явитися хтось третій.

Глибинний внутрішній конфлікт. Є люди, які без зрад жити не можуть. Їм постійно чогось не вистачає в стосунках з одним партнером. І виправдань може бути багато, і вони можуть бути різними.

Причин для зради дуже багато. Умовно можна виділити об'єктивні та суб'єктивні причини. До перших належить тривале перебування в замкнутому просторі (наприклад, на роботі, на вечірці тощо), дія алкоголю, сильне емоційне потрясіння, пережите разом з іншою людиною... До других — жага до нових відчуттів, нездатність довго залишатися в близьких стосунках, у контакті з партнером у шлюбі, різні сексуальні розлади, недосвідченість тощо.

Невігластво та егоцентризм.

Существуют определённые факторы и условия, когда люди становятся более уязвимыми перед изменами.

Человек подвержен соблазнам, когда: накопилось много обид; чувствует себя неуверенно; использует психологические защиты, которые позволяют чувствовать относительно комфортно, когда обманывает (н-р, рационализация «все так делают»); не сформирована эмоциональная зрелость (н-р, неумение противостоять соблазнам).

Сверхчувствительные периоды, н-р: первые полгода после финансового спада или подъема; после кардинальных изменений в жизни (смена работы, переезд в другой город); после повышения по службе или потери работы; первый год после трагедии (н-р, смерть близкого человека).

Факторы, которые делают отношения более уязвимыми, н-р: беременность или рождение ребенка; увеличение ответственности (уход за больными родителями, новый кредит); несбалансированность финансовых возможностей (один партнер зарабатывает гораздо больше, чем другой); отношения на расстоянии (длительные командировки, гостевой брак); жесткий график работы, который не оставляет возможности супругам проводить вместе отпуск, устраивать свидания.

Особенности отношений в паре, которые повышают уязвимость перед изменами, н-р: плохая сексуальная коммуникация; нереальные ожидания друг от друга; супружеские конфликты по вопросам секса, денег, времени.

Измена может провоцироваться неудовлетворёнными потребностями одного из партнёров. Также, когда один партнёр развивается, а другой нет, это тоже может привести к измене или разводу.
Ещё одна из причин — брак, который был с самого начала без любви.
Также, если один из партнёров ещё до брака был склонен встречаться с множеством сексуальных партнёров.

Щоб зрозуміти, як запобігти зраді, варто насамперед з’ясувати, що для вас означає зрада. «Зрада» може бути різною для кожної людини. Існує сексуальна зрада, існує емоційна зрада ( закоханість в іншу людину). Мабуть, окрім як розуміти, що відбувається з тобою, і запитувати, що відбувається з близькою людиною, бути уважним до себе та до іншого, говорити про те, що не влаштовує, і про те, чого хотілося б, надавати підтримку та просити допомогу, нічого іншого не залишається. Хоча універсальних порад немає. У слові «запобігти», мені здається, є частка контролю. Від контролю рекомендую відмовитися.

Сім’я — фундаментальна, важлива ланка суспільства. На жаль, зараз недостатньо вкладають сенсу в це поняття. Часто сім’ї формуються як обов’язок перед суспільством. Тому це не виходить із бажання у багатьох. Оскільки під силою почуття обов’язку важко почути власні бажання. Або ж виходить із бажання, але не усвідомлюється величина тієї відповідальності, яку беруть на себе.
Важливо в сім’ї постійний розвиток. Базові правила, які мають виконувати всі. Розподіл відповідальності та її виконання. А ще дуже важливий аспект — разом проводити якісний відпочинок. Під якісним мається на увазі гарний настрій, задоволення інтересів кожного члена сім’ї та активне спілкування між ними.

Говорити про те, чого хочеться змінити.
Обговорювати те, що не влаштовує один одного. Хотіти бути разом і не змінювати.

Умовно зраду можна поділити на 2 види: епізодична (один раз) або постійна (тривалі, паралельні стосунки).
Якщо говорити про епізодичну, то тут усе залежить від конкретної людини та ситуації. Вона може трапитися один раз, ніколи більше не повторитися і мало вплинути на стосунки.
Що стосується інших, паралельних стосунків, то запобігти цьому можна довірливими та відкритими стосунками, компромісами, поступками, повагою до іншої людини та її бажань. Але як би просто це не звучало, часто це буває дуже складно.

Якщо в людини є схильність до зрад, то запобігти їй ніяк не можна. Хіба що знайти іншого партнера (партнерку). Або той, хто зраджує, має сам захотіти таку поведінку в собі виправити та провести якусь внутрішню роботу з цим, щось усвідомити, переосмислити, зрозуміти про себе.

На мою думку, не варто спеціально робити щось для того, щоб чоловік чи дружина не зраджували. Я вважаю, що гарна звичка обговорювати свої незадоволення та претензії, ділитися почуттями, поважати партнера та бути уважним до нього стане найкращою профілактикою.

Умінням розуміти себе і, відповідно, іншу людину, адже, не зрозумівши себе, не зрозумієш і іншого.

Если измена случилась и супруги решили сохранить отношения, то понять причину, например, личностные особенности партнера, который изменил; возможно факторы, которые повысили уязвимость перед изменами (особенности отношений), или сочетание этого. Разобравшись с причинами, работать над их устранением.
Я считаю, что значительная часть защиты от измен относится к тому, чтобы научиться общаться и решать проблемы, связанные, в первую очередь, со временем, деньгами и сексом, кроме того, быть внимательными в периоды повышенного риска.

Не спешить вступать в брак, не познакомившись в достаточной мере с партнёром.
Нужен контакт с партнёром и искреннее общение друг с другом о ваших потребностях, что нравится, а что нет, как бы хотелось. И в большинстве случаев время от времени общение с психологом, а также изучение психологии.

Залежно від ситуації. Якщо переживання гострі й дуже болючі, особливо, якщо ви це побачили власними очима — варто піти до психолога, подруги, до друга та з ними пережити цей шок і отямитися. Після цього визначитися, чого ви хочете, чи варто зберігати стосунки чи ні. Хоча цінність цих стосунків може визначитися лише після того, як мине час. Багато пар вирішують пробачити одне одного та знову зійтися через місяць, рік чи більше після зради обох або одного з подружжя. Обов’язково потрібна підтримка тому, кому зрадили, і тому, хто зрадив. Бо той, кому зрадили, може відчувати злість, гнів, образу, а той, хто зрадив, — почуття провини, сорому, можливо, теж злість. Тому кожному варто працювати з психологом індивідуально, а після певного періоду, якщо обидва партнери будуть готові говорити одне з одним, можна спробувати сімейну терапію.

Важливо зрозуміти, чому вона сталася, для чого і що кожен переживає з цього приводу. Після цього вже приймати рішення, як жити далі та що робити.
Адже іноді зрада — це ніщо інше, як сліпа крайність, тому що «лопнуло» терпіння. Ось тут варто звернути увагу, у кого й від чого терпіння «лопнуло».

Це зрада. Важливий факт — яка причина. Якщо можливо з партнером обговорити зраду, то з’ясувати причину. Намагатися зберегти насамперед себе в цій ситуації. Більше спілкуватися з людьми, яким можна довіряти. Поки емоційний стан нестабільний, не приймати важливих рішень.

Іноді зрада може бути корисною, і після неї стосунки стають кращими.
Тут потрібно визначитися: є 2 шляхи, або ви розходитеся, тоді все зрозуміло. Або, якщо людина для вас дорога, вам є що втрачати, і ви вирішуєте зберегти стосунки, то найперше та найважливіше — зрозуміти причину, що трапилася, та у чому ваша відповідальність. Адже в зраді винні обидвоє. Говорити, говорити й говорити. Але найголовніше — пробачити. Це може займати багато часу та сил. Але в результаті ваші стосунки можуть стати більш гармонійними, довірливими та відкритими.

Це залежить від людини та її внутрішніх переконань щодо зради. Важливо виділити головне й другорядне в стосунках з партнером і, виходячи з цього, приймати рішення щодо своїх дій.

У цій ситуації важливіше не сам факт зради, а те, коли, де та як ви про це дізналися. Іноді самі ці фактори мають більший травматичний вплив, ніж факт зради. Мені здається, що найважливіше, з чого варто виходити, — це значущість партнера та цих стосунків у вашому житті. Якщо ви не уявляєте себе поряд з іншою людиною і вірите в те, що хочете прожити з ним ще якийсь час, варто пройти терапію, бажано з партнером. Психолог у цій ситуації допоможе налагодити комунікацію. Якщо ж, на вашу думку, стосунки не варті того, щоб за них боротися, найкраще буде не витрачати сили на помсту та з'ясування стосунків, а зосередитися на собі та своєму новому майбутньому.

Зрозуміти, що любов — це означає дозволити коханій людині бути щасливою, навіть якщо вона хоче цього без тебе...

В первое время после того как обнаружена измена, первоочередная задача заключается в том, чтобы просто «выжить», пока организм пытается привыкнуть к новой реальности. Поэтому прежде чем принимать какие-то решения нужно проявить максимальную заботу о себе, т.е. делать простые вещи, спать, кушать, не перегружать себя делами, говорить с близким человеком или психологом, делать всё, чтобы стабилизировать своё эмоциональное состояние.

Практически у всех возникает вопрос «разводится или сохранять отношения». Некоторые используют интуитивный подход, т.е. полагаются на свои «внутренние» ощущения, тогда решения принимаются без логического продумывания. Другие используют рациональный подход, т.е. «отключают» эмоции и своё эго, собирают информацию и факты, делают системный анализ. Самое оптимальное — использовать оба подхода. Интуиция базируется на основе прошлого опыта и знаний, осевших в глубинах подсознания. А проверка правильности решения нуждается в логическом анализе, который учитывает новые факты.

Всё индивидуально, и каждая личность уникальна, у каждого свои обстоятельства с детьми, доходами, жильём.
Если вы хотите сохранить отношения, то в большинстве случаев нужно общение о том, что произошло и почему, чего хочет каждый из партнёров, и вместе думать, как этого достичь.