Психологиня Анастасія Львівна Ковальчук Львів

Добрий день! Погоджуюся, що ми не можемо повпливати на поведінку іншої людини, але ми можемо захищати себе, встановлюватити межі - як можна зі мною поводитися, а як ні. Сварки з матами, образи - це порушення ваших меж, вашого особистісного простору. Ви написали, що не піднімає руку на дитину, а на вас піднімає? Дуже важливо для вас зараз відстояти себе і дитину. Ви маєте донести йому всіма можливими способами, що такі скандали для вас неприйнятні. Ви маєте усвідомлювати, що у вас є потреби і право їх задовільняти. Ви маєте право піти до ванни, бути втомленою, мати час на себе, і т. д. Якщо є можливість піти до терапевта - дуже раджу. Це дасть вам підтримку і впевненість. Хай вам щастить!

Добрий день! Уточніть, будь-ласка, скільки років дитині.

Привіт! Це дуже важко переживати розрив стосунків, тому не дивно, що Тобі хочеться плакати. Тим паче, що вразливість притаманна для Твого віку. Видно, подруга для Тебе є дуже важливою, якщо ти так переживаєш через ваш конфлікт? Чи готова Ти зараз назвати їй причину вашої сварки? Вона досі про це не знає? Якщо вона не хоче говорити, то завжди можна написати. Дай їй зрозуміти, які важливі для тебе ваші стосунки, розкажи, що ти відчуваєш. І якщо дружба з тобою для неї так само важлива, як і для тебе, вона обовязково піде на зустріч! Конфлікти і сварки між друзями трапляються, це нормально. Але дуже важливо, щоб обоє друзів поважали один одного і цінували. Щасти Тобі!

Добрий день! Погоджуюся з колегами, і додам, що раз ви не можете отримати достатню для вас кількість тактильного контакту з партнером, подумайте, як ви це можете компенсувати для себе (не хтось для вас, а ви сама для себе). Можна, для прикладу, спробувати самомасаж, приймати частіше ванну. Спробуйте відчути, чого потребує ваше тіло. Можливо, танці, йога? Дуже хороша річ - контактна імпровізація. Поцікавтеся, чи є вона там, де ви живете. Щасти!

Люба Марго! Стосунки - це завжди ризик. Ми ніколи точно не знаємо, чим вони обернуться. Подумайте, чого ви шукаєте в стосунках? І чи може цей чоловік вам це дати? Чи подібна у вас система цінностей, погляди на життя? Ну і, зрада - це завжди вибір того, хто зраджує. Дружина задовбала, і він почав гуляти? Чи не перекидання це відповідальності за свої дії? І в будь-якому випадку памятайте, як би не склалися стосунки з цим чоловіком, чи з іншими, у вас завжди є ви сама. Якщо у вас є така можливість, сходити на терапію буде хорошою ідеєю.

Привіт! А що тебе зацікавило в цьому хлопцеві? Тобі справді цікаво з ним спілкуватися? Чи сам факт прогулянки з хлопцем тебе цікавить? Подумай, чи справді ти хочеш з ним зустрітися? І якщо ти вирішиш відмовитися - не страшно. Пам'ятай, у будь-якій ситуації, ти завжди маєш право зказати ні. Ну а як вирішиш погодитися, то продумай місце і час, вигідні для тебе.

Добрий день! В такому віці діти лише вчаться, як себе поводити і соціумі, яка поведінка прийнятна, а яка ні. Їм ще важко контролювати свої емоції. Тому мета батьків, якраз навчити того, як себе можна поводити,т а як ні. Потрібно говорити, пояснювати багато разів одне і те ж. Проговорювати емоції дитини (в названій вище книзі Гіппентейтер це описується). Також ставити межі допустимої поведінки, і пояснювати можливі наслідки їх порушення. Наприклад, пояснити, що бити діток на майданчику не можна, якщо ти будеш битися - підемо додому. Ну і обов'язково це виконати. Дуже важливо також самим батькам навчитися керувати своїм гнівом. І, в жодному разі, не застосовувати фізичних покарань. Сил вам!

Добрий день! Стосунки з батьками - завжди викликають найсильніші емоції. І хоч з вашим рідним татом ви не спілкуєтеся, але все ж, він ваш тато. І, який би він не був, ваші почуття до нього не перекреслиш. Припускаю, що ви сильно ображені на нього, але в глибині душі, ви би хотіли, щоб він зараз був на місці вашого вітчима, щоб саме він давав вам те, чого кожна дитина очікує від тата. Це лише моє припущення. Справжню відповідь знаєте лише ви. Щасти вам!

Добрий день! Дуже прикро, що ви не відсуваєте необхідної підтримки від мами! Швидше за все, ваша мама попросту не вміє інакше налаштовувати стосунки з близькими, бо не бачила іншої моделі в своїй сім'ї. Можливо також, що вона переживає зараз якісь труднощі в її власному житті, чи має якісь переживання стосовно вашого дорослішання (як варіант, вона боїться вас відпускати, тому домінує, намагається втримати вас у дитячій позиції. Але це лише припущення). Так чи інакше, єдиний спосіб налагодити стосунки - це говорити. Розказати, як ви себе відчуваєте, розказати про своє відчуття непотрібності. Можна написати, якщо не вдається спокійно поговорити. Важливо, щоб тон розмови був без образ і претензій. Цілком ймовірно, що вам прийдеться бути емоційно дорослішою в цій ситуації зза вашу маму. І це великий тягар, дуже добре, якщо у вас є хтось, з ним ви можете поділитися (подруга, хлопець, близький родич, а чи психолог). Ну і пам'ятайте, що ваша мама поводить себе так не тому, що не любить вас. Просто вона інакше не вміє. Щасти вам!

Добрий день! Після народження дитини у дінки справді виникає багато тривог, - і за дитину, і за себе (що буде з дитиною, якщо зі мною щось трапиться). У вас ця тривога ще підсилюється, оскільки ви самі виховуєте дитину. Це дуже нелегко нести одній таку велику відповідальність, і не дивно, що вам страшно. Окрім того, я думаю, ви виснажені. Звідси, швидше за все, і негативні переживання стосовно дитини. Можливо, ви надто вимогливі до себе? Шукайте допомогу, підтримку з боку родичів, друзів. І раджу вам також почитати книжку Петрановської "Когда мама на нуле". Ну і успіху з пошуком роботи!

Добрий день! Раджу вам ознайомитися з теорією прив'язаності. Мені це нагадує ненадійну прив'язаність тривожного типу, коли є постійний страх втратити того, кого ми любимо. Корені такої поведінки лежать в дитинстві, у стосунках з мамою, (або людиною, що ї заміняє.) Якщо в дитинстві нема поруч мами, або якщо нема впевненості у тому, що мама завжди готова підтримати, прийти на допомогу, може сформуватися такий тип прив'язаності. Раджу вам звернутися до психотерапевта, щоб попрацювати з цим. Успіху!

Добрий вечір! Ви написали, що на музику не маєте часу. Тобто, ви би хотіли займатися музикою, але не наважуєтеся кардинально змінинити своє життя? Чи ви не знаєте, чим хочете займатися, не маєте чіткої мети? Так чи інакше, раджу вам звернутися до іншого спеціаліста, щоб все розкасти по поличках. Ну і відчувається дуже сильна образа на матір. Можливо, саме в цьому корінь вашого незадоволення життям.

Добрий день! Я хочу відмітити два моменти, які мені впали в око у вашому дописі. Перше, відчувається розчарування мамою і образа на неї. Можливо, ваша злість пов'язана з тим, що ви не отримуєте від мами необхідної підтримки? Це дуже нелегко, але ви маму не зміните. Дуже добре, що у вас є тато, який вас підтримує. Другий момент, страх бути подібною на маму. Ви це ви. Ви не копія мами. У вас своя особистість, свій шлях в житті. Ви вже інші. Те, що є деякі повадки, які подібні до мами, не значить, що ви у всьому станете подібні до неї. І чи ті повадки вам не подобаються, бо вони такі як у мами, чи це справді деструктивні якісь риси, яких би ви хотіли позбутися? Подумайте над цим.
На останок хочу сказати, що не буває неправильних емоцій. Злитися на маму (тим більше у вашому віці) більш ніж нормально. Але і ваша мама не зобов'язана (і не може) відповідати вашим уявленням про неї. Єдиний вихід, змиритися з тим, що ваша мама є такою, якою вона є. Але і ви - це ви, і зовсім не зобов'язані бути подібною на неї.

Добрий день! Важко без живого спілкувння сказати, в чому саме причина такої непостійності. Зрозуміло одне, щбдосягнути успіху в житті, треба знати чого хочеш і вміти ставити цілі. Тому дужевам рекомендую перебороти свій страх і звернутся до психотерапевта. Повірте, ніхто про впас погано не юуде думати і не буде знецінювати ваші переживання. Успіху!

Вам треба працювати над самооцінкою і прийняттям себе (найкраще робити це з психологом). Коли Ви почнете приймати себе, Вас також почнуть приймати і інші, а також Вам стане легше приймати інших. І ще задумайтеся, чому люди, які до Вас тягнуться, Вам не подобаються. Мені здається, що Ви схильні недооцінювати як себе, так і тих, кому Ви симпатичні.