Психологиня Анастасія Львівна Ковальчук Львів

Добрий день! Бачу, вам зараз дуже не легко. Розкажіть більше, що ви маєте на увазі під суїцидальними намірами? Це серйозна річ, з тим не можна жартувати. Треба обов'язково шукати допомогу спеціаліста. Ви вчитеся у школі? Там би мав бути психолог. Чи у найближчій поліклініці мав би бути психотерапевт. Яка у вас атмосфера вдома? В сім'ї? Чи є у вас хоч якась підтримка?

Добрий день! Ви самі написали відповідь - він не зміниться, треба тікати з цих стосунків. Є таких тим жінок, які схильні любити надто сильно, вони схильні надміру пробачати, або ж надміру брати відповідальність за життя чоловіка, пробувати його міняти. Як правило, за цим криється непростий життєвий досвід їх власного дитинства. Чому так відбувається, і що з тим робити гарно описано в книзі Робін Норвуд "Жінки, які кохають до нестями". Так чи інакше, зараз ви мусите зосередитися на собі, на ваших власних потребах, розібратися у своїх переживання і страхах, і знайти той ресурс, який допоможе вам вибратися з цих нездорових стосунків. Найефективніше це зробити з допомогою психолога.

Добрий день! Вам варто шукати спеціаліста, який займається прицільно проблемою залежності. Дніпро місто велике, впевнена, що там є центри, в яких вам можуть допомогти. Почати можете з пошуку групи анонімних алкоголіків для хлопця, і групи для родичів алкоголіків для себе. Також вивчіть тему співзалежності. Є дуже хороша книжка про це - "Жінки,які кохають до безтями", Робін Норвуд. Хай щастить!

Добрий день! Почуття вини і жалість - це не є добра основа для шлюбу. Тим більше, що дочка ваша страждає від ваших з чоловіком стосунків. Що вас тримає біля чоловіка? Швидше за все співзалежність. Співзалежними часто стають жінки, які самі росли в сім'ях, де їхня потреба в близькості ігнорувалася тим чи іншим способом, наприклад, батько був алкоголіком чи працював багато,і не приділяв уваги дочці тощо. І такі жінки несвідомо вибирають партнерів, які теж тим чи іншим способом їх ігнорують. Окрім того, ці жінки схильні брати відповідальність за благополуччя інших, за їхній емоційний стан. Але правда в тому, що якщо ви підете від чоловіка, і він занепастить своє життя, це буде його вибір. Ваш чоловік, судячи з усього, страждає на алкоголізм. Але ви не можете брати на себе відповідальність за нього, за його здоров'я. Тільки він може прийняти рішення, і себе з цього стану витягнути. В той час як ви, в свою чергу, страждаєте на співзалежність. І з цим вам треба працювати. В деяких містах діють групи підтримки для співзалежних Ал-анон. Також рекомендую вам прочитати книжку "Жінки які кохають до нестями", автор Норвуд Робін, там дуже гарно описана співзалежна поведінка, і є рекомендації, як її позбутися.

Ответ отредактирован автором 27-11-2019 12:28:27

(Пишу на украинском, используйте переводчик.) Добрий день! Швидше за все причиною вашої агресії є крайнє виснаження. Тут важливо, чи помагає вам хтось з дитиною, по дому, яка у вас атмосфера в сім'ї, чи є у вас хоч трохи часу на себе? Подумайте, що могло би полегшити вам ситуацію. Дітки спокійніше сплять, коли мама поруч, коли ліжечко дитини впритул до ліжка батьків, або ж дитина взагалі спить з батьками. Чи годуєте ви груддю? В такому віці діти все ще багато їдять вночі. Причин для плачу може бути багато. Інколи, вони хочуть пити, інколи їх щось болить, а часом їм просто страшно, і вони потребують мами. Бити дитину, ще й в такому ранньому віці, однозначно дуже шкідливо для її психіки. Дитина потребує захисту від мами, саме мама дає відчуття безпеки. Зараз взагалі рекомендують відмовитися від фізичних покарань у будь-якому віці. Що вже говорити про дитину до року. І дуже важливо також подбати про себе, знайти можливості відпочити, відновити ресурс,знайти допомогу у побутових справах. І пам'ятайте, діти ростут, і дитині еж важно. Воне не плаче, щоб вас позвити, вона плаче, що щось її турбує. І ви,як доросла людина, що несе відповідальність за неї, можете їй допомогти. Але також мусите допомогти собі, подбати про себе.

Добрий день! Попрацювати обом з психологом було би справді найкращим варіантом.Якщо дружина не хоче, то принаймні підіть самі,це теж допомагає. Також рекомендую почитати вам книжку "П'ять мов любові". автор Гері Чепмен. Ну і так, важливо говорити, розказувати про свої потреби, очікування, побоювання. Випитувати про потреби і очікування партнера. Відверта розмова - дуже важливий аспект гармонійних стосунків.

Добрий день! Дуже зачепила ваша ситуація. Крім психологічно допомоги, вам також варто проконсультуватися з юристом. Є гаряча лінія по запобіганню домашньому насильству 0 800 500 335
або 116 123 (з мобільного). Також можна зв'язатися з центром "Жіночі перспективи", можливо вам щось порадять там. І шукайте спосіб таки виїхати звідти. Додам ще, що батьки може і переписали хату на брата, але ваших прав на квартиру це не відміняє.
Ну і тримайтеся! Не допускайте думки, що з вами щось не так. Ви в порядку, але ви попали в жахливу ситуацію. Стосовно заміжжя підтримую колегу,не варто спішити з цим. Важливо спершу знайти опору в собі, стати на свої ноги, зрозуміти хто ви і чого хочете від життя, які у вас цінності. Бо ризик попасти у нездорові стосунки у вас справді високий. Шукайте можливості,і у вас все вийде! Успіху вам!

Добрий день! Дітки часто стукаються, в тому числі головою. Це абсолютно нормально. Питання,звідки у вас така сильна тривога? Коли вона виникла? Що страшного може статися, коли вона стукнеться головою? Як ваша мама (хтось інших, хто доглядав за вами) реагували, коли ви стукалися у дитинстві? І ще, чи дозволяєте ви собі злитися на дитину? Інколи причиною тривоги за дитину може бути злість на дитину, яку мама не дозволяє собі проявляти.

Добрий день! Буває, що коли все іде добре, ми лякаємося. Ми виявляємося неготовими до простого, рутинного щастя. Хочеться вибуху емоцій, бурі почуттів.Чи про вас це? Відкликається воно вам? Дружні почуття, це насправді, найкраща основа для створення сім'ї. Бо романтика проходить рано чи пізно. З цим добре би було розібратися з психологом. Щоб зрозуміти, що стоїть за вашим рішенням розійтися. Чи справді це не ваша людина (але чому тоді хочеться обійняти?), чи це страх близьких стабільних стосунків.

Добрий день! Як це не боляче, мусите прийняти для себе правду, і відпустити його. Йому була вигідна така ситуація, чогось йому не вистачало в житті, і він зав'язав стосунки з вами. Але одружені чоловіки дуже рідко полишають свої сім'ї, заради іншої жінки. Така ціна стосунків з одруженим чоловіком. Раджу вам почитати книжку, "Жінки, які кохають до безтями". Авторка Робін Норвуд. Є російською у вільному доступі.

Добрий день! Співчуваю вам дуже! У вашому дописі відчувається дуже великий біль і образа. Погоджуюся з колегою, що треба шукати допомоги у школі, соціальних службах тощо. Хочеться вас підтримати, і побажати знайти вихід з цієї непростої ситуації! Можливо. для вас помічною стане думка,що ви не назавжди у цій сім'ї, ви виростите і будете жити власним життям. Дехто шукаю порятунку у релігії, вірі, молитві чи медитації (що вже вам ближче). Це теж може виявитися стати для вас ресурсом. Успіху вам! І це не описка? Вам справді 11 років.

Ответ отредактирован автором 21-11-2019 15:06:51

Добрий день! Підтримую думку колег, що не варто вішати ярлики на диину. ЕЕмоційність, сльози, небажання програвати в його віці абсолютно нормальні. З іншого боку, у житті не завжди ми можемо отримати те, що хочемо, і цього теж треба навчити. Потрібно встановити чіткі межі дозволеного, у нього має бути теж досвід заборон, розчарувань. Але разом з тим важливо підтримувати у цій ситуації, коли він не отримує бажане. Дати йому поплакати, позлитися. Говорити з ним: прокоментувати ситуацію, а потім назвати емоцію. Наприклад, "той хлопчик не захотів бавитися, так як хочеш ти" (проговорення ситуації), "бачу, ти розізлився (засмутився)". Тут важливо проявити співчуття і донести, що сумувати, злитися - нормально. І що з тим можна справитися, це не катастрофа, це можна пережити. Зараз є хороші книги по дитячій психології. Наприклад, Петрановськая "Тайная опора", Дебора Макнамара "Игра, покой, розвитие". Раджу почитати.

Якщо причина суто психологічна - робота з психотерапевтом вам має допомогти. Як колись мені пояснював дитячий уролог, є показник - чи стає дитина в туалет вночі. Якщо не встає вночі - причина суто психологічна. Якщо стає - варто пошукати також фізіологію. Може бути щось з нервовою системою.

Добрий день! Коли появилася ця проблема? Чи були якісь зміни у вашому житті перед тим? Погоджуюся з колегою, що добре буде звернутися до психолога.

Добрий день! Так виглядає, що ваш чоловік, або хоче замінити вашому сину батька, і посилено виховувати, або ж сприймає його як суперника за вашу увагу. Ну і син, теж сприймає вашого чоловіка, як суперника. Так чи інакше, підліток (та і менша дитина теж) не буде автоматично приймати чужу людину за авторитет. Авторитет треба заслужити, і для того потрібно спершу спробувати налагодити контакт,стосунки прив'язаності, простими словами - стати другом. Ну і докоряти мамі,що вона погано виховала дитину, як на мене, низько. Кожна мама виховує дітей в силу своїх можливостей, сил, особливостей характеру. Ну і хочу додати, що підлітковий вік взагалі доволі складний. І хоч може здаватися, що вони вже такі самостійні, нікого не потребують, насправді підліткам дуже потрібна любов і увага. Тому дуже важливо налагодити контакт, дати зрозуміти, наскільки він цінний для вас. Ну і, при потребі,заступатися перед вітчимом, в жодному разі не давати принижувати (якщо такі епізоди будуть траплятися).