Чи це пройде згодом? У мене немає друзів. Я дуже боюся суспільства та постійно намагаюся уникати контакту з незнайомими людьми. Боязнь, що почнуть сміятися з мене і ображати дається взнаки. Мені страшно підійти до будь-якої людини і запитати щось, аби не спілкуватися з кимось. Я уникаю цієї реальності через свій внутрішній світ і сон. Мені легше переживати будь-які моменти у своєму вигаданому світі, і велику частину часу я там і перебуваю. Мені не подобається цей світ, іноді у мене є моменти, коли замислююся про ⚰️. У мене багато комплексів, я часто голодую чи навпаки, переїдаю та шкодую про це. Щодня на терезах, щоразу після їди. Мені не подобається своє тіло. Мені не подобається все. Батьки думають, що я надумала собі щось і не сприймають мене як особистість, у якої можуть бути реальні проблеми. Це все нормально для мого віку? Позбавлюся я нав'язливих думок і буду соціалізованою людиною в цьому світі?