Question

23-09-2020

Добридень! Справа в тому, що я постійно відчуваю себе неначе не під'єднаною до комунікації в будь-якій сфері життя; відчуваю себе цілковито самотньою серед людей; не відчуваю себе в розмові. Може, боюсь говорити, аби не нашкодити комусь, і не сказати лишнього про себе або ж розчарувати людей собою. Але в той же час, я хочу спілкуватись відкрито!
Вже 10 років я не маю близьких друзів. Зазвичай, мої друзі - це люди, яким я корисна, що дуже помітно. Отож, чи друзі це взагалі🤷‍♀️
В той же час, мушу зазначити, під час спілкування, коли людина цікавиться мною, мене неначе перемикає: в голові пустота, і хочеться лише втікти.
З батьками стосунків як таких немає.. кожен сам по собі. Вони незнають мене, я дратую їх. Я хочу спілкуватись, але віддачі нема. Коли говорю, що мені треба віддача - отримую у відповідь, що постійно щось вимагаю (хоча ні! Я хочу лише уваги!! Я забезпечую себе з 14 років). Тому, я залишила усі спроби (це зазвичай істерики, коли мені починають давати поради, через які я розумію, що ці люди навіть не знають чим я жила всі ці роки), так як незнаю, як діяти. Телефоную лише я, але у мене часто і не запитують як мої справи. Так, можемо не спілкуватись місяцями. Авжеж, факт такого спілкування з батьками ранить мене більше за усі зазначені вище/нижче.Я невидимка і для них, і для інших людей.
З проблемою спілкування я б ще зв'язала відсутність роботи. Раніше, до 22 років, я постійно була зайнята: навчання, робота, зал. Опісля закінчення навчання, коли я повернулась в рідне місто та одружилась, роботи так і не знайшла. А тепер помічаю, що коли хоч якась вакансія з'являється, я панічно починаю боятись цієї можливості. У висновку, я втрачаю цей шанс, через що сумую ще більше. Наразі, у вільний час я займаюсь фіз вправами, дом-м, прогулююсь з чоловіком, вивчаю іноземну мову та інколи малюю.
Незнаю, з чим пов'язано, та чи стосується моєї теми те, що я стала уникати соціалок. Видалилась на фейсбук, видалила інстаграм. Чому? Тому що там обман на загал: мої батьки, друзі...стосунки на публіку. І це як наркотик! Стало гидко знаходитись там. Проте, без них було ще важче, так як інстаграм, до того, був єдиним способом вираження себе серед людей, тому туди я повернулась.
У підсумку, дійшло до думок про самогубство. Їх стає все більше. Був момент, коли я на 100% вирішила покінчити з цим, так як боляче неймовірно, але обставини не дали зробити заплановане. Терпіти це вже не в силах, але що робити - незнаю
Дякую за вашу увагу

Вопрос от: Alishka9; Возраст: 22

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

23-09-2020 15:12:34Дополнение от автора

Дуже дякую за ваші відповіді! У психологів була, проте, знову ж таки, перемикає і нічого сказати цільного не могла. Але іноді, як от вчора, цей стан проявляється сильніше, і я можу розуміти його, та говорити про це.

Відносини з чоловіком хороші, сварок і непорозумінь і не згадати за всі 5 років) Хоча інколи я ловлю себе на тому, що заздрю його відносинам з батьками: і моїми, і своїми

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Ирина Андреевна Терещенко (Киев) · Answer 1 · 2020-09-23 07:39:48

Доброго ранку
Читаючи вашу історію щиро хочеться вас підтримати, адже складається враження що наче у болоті ви тонете у власних образах, розчаруванні, самотності і розпачу.
В першу чергу треба передивитися своє власне відношення до себе.
"Може, боюсь говорити, аби не нашкодити комусь, і не сказати лишнього про себе або ж розчарувати людей собою."

У цій вашій фразі насправді дуже багато про низьку самооцінку, та намагання виправдати очікування інших.
І це є основою над якою варто почати роботу.Стати цікавою сама собі, бути щасливою навіть на одиниці, перестати співвідносити свої дії, слова з реакцією інших, дозволити собі бути вільною від тих установок, що були закладені в дитинстві і найголовніше- полюбити і прийняти себе.

У вашому повідомленні одразу декілька запитів, над якими варто працювати. Це і налагодження комунікації, і просто ц ювання ваших відносин з батьками(Адже відчувається багато болю і образ), і подолання внутрішніх страхів і комплексів.
Це робота не одного дня.
Щиро раджу вам обрати психолога у вашому місті, або ж онлайн і глибоко, комплекс комплексно розібратися в собі.Повірте, все можна подолати, змінити головне ваше бажання.

Ответ отредактирован автором 23-09-2020 07:41:02

Виталия Юрьевна Мельник (Харьков · Answer 2 · 2020-09-23 08:01:17

Добрий день.
Тут "левова частка" відповіді вашого стану ..

цитата:

З батьками стосунків як таких немає.. кожен сам по собі. Вони незнають мене, я дратую їх. Я хочу спілкуватись, але віддачі нема. Коли говорю, що мені треба віддача - отримую у відповідь, що постійно щось вимагаю (хоча ні! Я хочу лише уваги!! Я забезпечую себе з 14 років). Тому, я залишила усі спроби (це зазвичай істерики, коли мені починають давати поради, через які я розумію, що ці люди навіть не знають чим я жила всі ці роки), так як незнаю, як діяти. Телефоную лише я, але у мене часто і не запитують як мої справи

В соціумі люди кожен день підтверджують існування один одного - тим чи іншим способом. Найперші підтвердження своєї присутності та нормальності дитина отримує від мами : від її посмішки у відповідь, емпатійної зацікавленості.
Коли цього не відбувається, дитина починає вірити мамі, що з нею, правда, щось не так, адже опиратися може тільки на "істину" доступного в даний час дорослого.
І, коли вами починають цікавитися, вас починають бачити, ви, напевне, не знаєте що з цим робити. Можливо відчуваєте сором.

цитата:

під час спілкування, коли людина цікавиться мною, мене неначе перемикає: в голові пустота, і хочеться лише втікти.

Адже у вас, скоріш за все, не сформована самоідентифікація. Ви звикли бути невидимкою(((
Ваша історія дуже сумна. Мені хотілося б вас підтримати у тому, що до цього часу ви справилися з таким положенням речей. Мабуть прийшла черга переходити на інший рівень свого розвитку, шукати себе справжню, щоб в якийсь момент ви змогли впевнено сказати світу - "Я Є!"
Шукайте собі психотерапевта. Нехай щастить!
_____
Скажіть, а з чоловіком у вас які взаємовідносини?

Нотатки про мою самотність...як вийти із цього стану живою?