Питання для обговорення
Питання 1
Чи правда, що молодій сім'ї небажано жити з батьками?
У нас інший менталітет. Проживання з батьками до шлюбу — норма для багатьох молодих людей, тому після весільного маршу багато хто приймає рішення жити разом із батьками одного з молодят. Комусь це доставляє забагато клопотів. Комусь це вдається. Не можна однозначно сказати — добре це чи погано — проживати під одним дахом із рідними. Колись люди жили великими сім'ями, і невістка завжди переходила в сім'ю чоловіка. Правда, треба визнати, що в таких сім'ях суворо зберігалася сімейна ієрархія та субординація. Старші — або старші родичі (свекруха та свекор) були головними. І син, і невістка їм підкорялися, а дітей виховувала, як правило, свекруха, а не мати. Відгомони цієї ієрархічної системи досі знаходять місце в сучасних сім'ях. Якщо молода сім'я погоджується з таким розкладом, коли всі важливі рішення прийматимуть "старші" — батьки молодої дружини чи молодого чоловіка, і виховуватимуть дітей, по суті, теж вони (ігноруючи, що там думає молода мати про сучасні методи виховання), то сім'я може виявитися стійкою. Якщо ж молодь хоче зберігати незалежність, проживаючи на території батьків, досягти цього буде вкрай складно. Знімати чи купувати житло в кредит буває емоційно й енергетично легше, ніж постійно відстоювати кордони нової сім'ї на території батьків. Статистика однозначно показує, що сім'ї, які проживають разом із старшими родичами, розпадаються частіше.
Психологічне завдання передшлюбного періоду, яке вирішує кожна молода людина, полягає в необхідності фактично відокремити себе від батьківської сім'ї і водночас продовжувати залишатися пов’язаною з нею.
Молоді люди мають вирішити такі проблеми: досягнення емоційної та фінансової незалежності від батьків, тобто необхідно досягти часткової психологічної та матеріальної незалежності від батьківської сім'ї; набути досвід спілкування з протилежною статтю; зайняти адекватний віку статус; обрати шлюбного партнера, набути досвід емоційного та ділового спілкування з ним.
Це – дуже важлива стадія як для індивідуального психічного розвитку, так і для розвитку майбутньої сім'ї.
Питання 2
Що робити, якщо один із подружжя хоче жити разом, щоб не образити своїх батьків?
Емоційна залежність може вказувати на необхідність досягнення самостійності, відповідальності, автономії, тобто зрілості.
Психологічна зрілість досягається важче, ніж матеріальна.
Питання 3
Чи варто залишати дитину з бабусею та дідусем і не віддавати до дитячого садка?
Навіщо дитині дитячий садок?
У дитячому садку малюк стає частиною суспільства: дитина знайомиться з певними правилами поведінки і вчиться їх дотримуватися, а також дотримуватися необхідних правил людського співжиття. Тут він займе своє місце серед однолітків, і чим раніше почне отримувати цей досвід, тим швидше навчиться бути комунікабельним, розширить кругозір, розвиватиметься інтелектуально.
Мистецтву спілкування вчаться з раннього дитинства.
Бабусі-дідусі – це добре, але вони не однолітки. Дитині необхідне суспільство своїх однолітків! З трьох-чотирьох років дитина потребує спілкування з іншими дітьми.
І якщо в напрямку інтелектуального та фізичного розвитку батьки можуть дати більше, ніж дитячий садок, то створити всі необхідні умови для соціального розвитку значно важче.