Психологиня Людмила Олександрівна Павлова Київ лише онлайн

Здравствуйте!
«Последние два месяца постоянные ссоры с мужем. »;
Что изменилось в вашей жизни 2 месяца назад? После чего участились ссоры?
Какие основные разногласия у вас с мужем? Только вопрос детей или есть другие важные аспекты?

Для вас - это мама, для мужа - теща, для детей - бабушка. Для всех вас - близкий и важный человек. И это не про"напрягать", а о заботе и человечности, особенно для детей. Причем забота не обязательно должна быть равнораспределенной, но хорошо бы, чтобы она была для всех. Ваша мама - старый и тяжело больной человек, она не изменится, это невозможно. Вопрос в том, выберете ли вы оставаться в добровольной изоляции, или обратитесь за поддержкой, в том числе и моральной. Находиться рядом с больным человеком постоянно действительно очень тяжело. Это может вызывать и раздражение, и гнев, и бессилие. Но хорошо бы понять, почему вы выбираете максимальную жертвенность и изоляцию. Возможно, вам помогла бы индивидуальная работа с психотерапевтом. Вы могли бы получить и поддержку, и поискать ресурсы.

Доброго дня! А можна трошки докладніше - що за особа? Чому важко бачити? За що ненавидите? Як це пов'язано з роботою?

Здравствуйте, Джулия! Кто у вас есть из близких людей, кроме мамы? Муж, дети, родственники, друзья?

Здравствуйте! Причина того состояния, которое вы описываете, как правило, уходит корнями в детство. Ваше желание пойти в индивидуальную терапию - очень правильное решение. Скорее всего качество вашей жизни может улучшиться не только в реакции на слова близких, но и во многих других моментах.

Доброго дня!
Жаль, що ви опинилися в такый ситуації, співчуваю.
«В перший же день зустрічі вживу я чомусь не відчула нічого, ніби не та людина була, що в інтернеті.»;
Так часто буває. Для того і важливі особисті зустрічі, щоб звіритися з реальністю.
«але важливіше для мене було, щоб він змінився.»;
Будувати стосунки з надією, що партнер зміниться, марна справа. Якщо ви не готові приймати його таким, яким він є, у таких стосунків хитке майбутнє.
« І я не знаю навіть чи любила його»;
Схоже на те, що ви, якщо і закохалися, то не в реального хлопця, а в той образ, який намріявся. Так буває. Добре, коли людина своєчасно може це визнати.
«Мені зараз важко це писати, я відчуваю себе винною у чомусь.»;
Дуже шкода, що у вас виникає таке відчуття,хоча ніякої очевидної причини для цього не видно. Як часто у вас взагалі виникає почуття провини?
І наостанок. Що вас утримує в цих стосунках?

Здравствуйте, Анна! Кто составляет ваш круг общения, кроме мужа? Друзья, родственники, соседи? Вы работаете?

Здравствуйте, Мила! Если выбор сделан только на основе баланса плюсов и минусов, он может не осуществиться, если ваше внутреннее стремление было к другому. Включается внутренний саботажник. Чего хотелось бы вашему сердцу - уйти или остаться, учиться дальше или оставить все как есть? Какие чувства вы испытываете, думая о каждом из вариантов?
Возможно, ваш выбор осложняется тем, что вы прожили много лет в стране с другим менталитетом, и сложилась привычка подавлять собственные желания. Это поправимо.
Прислушайтесь к себе, к собственным внутренним ощущениям. Будет сложно - обратитесь за индивидуальной консультацией.
И еще. Образование, обучение новому - лучшая профилактика болезни Альцгеймера. Вполне серьезно, за чет образования новых нейтронных связей.

Дуже співчуваю тому, що з вами трапилося в батьківській сім'ї, та ще й в такому чутливому віці. Безперечно, це мало сильно вплинути на вас. Складно заочно сказати, який досвід записався у вашій підсвідомості. Може, "Втрата стосунків настільки болюча, що можна втратити здоров'я". А може "Скільки не старайся, стосунки все одно не повернути" . А може ще якось інакше. І зараз, переживаючи власну ситуацію, ви можете підсвідомо додавати думки і переживання, які ви переживали тоді, ще будучи підлітком. Тоді свобода приймати власні рішення дещо обмежується, а почуття стають ще складнішими. Вам було б дуже доречно звернутись до психотерапевта особисто, бо такий клубок самостійно розплутати дуже важко.

Доброго дня, Ірино! Скажіть, будь-ласка, а якими були стосунки у вашій батьківській сім' ї? Чи не зловживав алкоголем хтось з батьків?

Доброго дня! Як давно це почалося?

Доброго дня Olia!
«ще я боюсь мати дітей,через хворобу матері,я через те не хочу їх»;
Це дуже трепетна і болюча тема, але можливо все ж не безнадійна.
«В моєї мами шизофренія, так як вона відмовляється лікувались,то не офіційно поставлений діагноз лікарем»;
Як давно хворіє ваша мама? Чи проводив лікар з нею докладну розмову? Може трапитись, що це якийсь інший психічний розлад, і він не має спадкового характеру.
«Я боюсь, що мої діти успадкують ,хоча знаю, що вони можуть успадкувати тільки схильність до хвороби»;
Схильність до хвороби теж не обов'язково успадковується. Сучасна медицина дозволяє мінімізувати такі ризики.
«лікувалась в психіатра рік тому від тривожного розладу,але все повернулось .»;
Мабуть, найкраще, що ви можете зараз зробити, це приділити більше уваги собі. Не впевнена, чи потрібна вам медикаментозна підтримка, але індивідуальна робота з хорошим психотерапевтом була б дуже на часі.

Доброго дня! Співчуваю. Радила б вам звернутись до лікаря- психіатра. Можливо, було б корисно спочатку трошки покращити ваш стан і настрій, потім проблеми могли бвирішуватись легше.

Доброго дня, Анно! Дуже співчуваю, розумію, як вам тяжко. На питання, як бути далі, чи довіряти, на жаль, однозначної відповіді не існує, це залежить від багатьох складових, в тому числі від сили взаємного бажання зберегти стосунки та від попереднього досвіду. Скажіть, по якій причині не склався попередній шлюб у вашого чоловіка?

Щиро вам співчуваю. Але гарна новина в тому, що ви більш-менш розумієте, що з вами відбувається, помічаєте і не ігноруєте власні почуття. Не всі на це здатні. Погоджусь з колегою, що це запит на індивідуальну терепію. Можна буде відгорювати те, чого не сталося, і лишити його в минулому, і отримати більш цілісне сприйняття батька, і знайти нову модель побудови майбутніх стосунків. Впевнена, у вас все вийде.