Психологиня Іванна Алексєєва Київ лише онлайн

Разрыв отношений, особенно после эпизода неверности, может быть очень болезненным и вызывать множество эмоциональных трудностей, включая чувство вины, сожаления и переживания по поводу альтернативных сценариев. Однако важно помнить, что Вы приняли решение, которое было лучшим для вас в тот момент, и что Вы вправе заботиться о себе и своем благополучии.

Вот несколько способов, которые могут помочь Вам избавиться от чувства вины и переживаний:
- Примите себя: Позвольте себе почувствовать эти эмоции, но не останавливайтесь на них. Принятие своих чувств поможет пройти через этот сложный этап и перейти к исцелению.
- Практика самосострадания: Обращайтесь к себе с пониманием и состраданием, как Вы бы обращались к другу, проходящему через трудные времена. Позвольте себе быть человеком, который иногда ошибается и испытывает сложные чувства.
- Пересмотрите свои мысли: Попробуйте осознать, что Вы сделали лучшее решение на тот момент, и что важно сосредоточиться на своем благополучии в настоящем времени, а не жить в прошлом.
- Поставьте цель: Найдите что-то, что Вас вдохновляет, и посвятите свое время и энергию этой цели. Это может быть новое увлечение, занятие спортом, учеба или развитие в карьере.
- Если у Вас есть такая возможность, обратитесь к профессионалу: Поговорите с психологом или терапевтом, который поможет Вам разобраться в своих чувствах и развить стратегии преодоления чувства вины.

Помните, что процесс исцеления требует времени, и важно быть терпеливым с собой. Важно признать свои чувства, но не давать им определять ваше будущее.

За чим саме Ви сумуєте? 
Чи комфортно Вам у цих стосунках?
Чи влаштовує Вас подібна поведінка Вашого хлопця й його відношення до Вас?
Наскільки сильно це відповідає Вашому уявленню про бажані стосунки?

Добрий день! Ваші відчуття і думки, які Ви описали, можуть вказувати на те, що Ви можливо відчуваєте стрес або вигорання від роботи та відносин з навколишніми.

Перш за все, важливо прийняти свої почуття і не порівнювати їх із чужими. Ваші труднощі теж є важливими й ви маєте право відчувати, як вам важко.

Дуже схоже, що є певна заборона на втому й відчуття жалості до себе. Подібна поведінка формується у дитинстві у стосунках з авторитетними дорослими.
У прикладі який Ви написали, явно прослідковується що у цьому діалозі з мамою ви не отримали потрібної Вам реакції.
«Нещодавно пожалілась мамі, що маю багатенько учнів в день(7), але вона відповіла, що це нормальний робочий день людини. Мені неприємно.»;

Можливо це притаманно для людей які Вас оточують, ігнорувати втому, не турбуватись про свій відпочинок й не просити допомоги.

Ви можете допомогти собі полегшити цей стан:
- Забезпечте собі час для відпочинку та відновлення енергії.
- Поміркуйте, які конкретні чинники роблять вашу роботу важкою та чим можна полегшити ваше навантаження.
- Спробуйте встановити зв'язки з іншими людьми, які можуть поділитися подібними досвідами або надати емоційну підтримку.
- Розгляньте можливість звернутися до психотерапевта або консультанта. Вони можуть надати вам підтримку, розуміння та інструменти для кращого управління емоціями.

Добрий день. 
Це добре, що Ви таки поставили собі питання, що робити, значить розумієте що щось іде не так. 
Та більш доречним буде спитати у себе:
- Для чого я це все роблю? 
- Чому періодично я йду від хлопця? 
- Чому повертаюсь до нього? 
- Що я отримую від подібних дій?

Людина ніколи нічого не робить просто так, за будь-яким вчинком є якийсь результат. Інколи ми усвідомлюємо що саме хочемо отримати, інколи ні. 
Описана Вами поведінка наштовхує на думку, що в такий спосіб ви закриваєте якусь потребу. Можливо інакше не вдається отримати бажаного. 

Поміркуйте над питаннями вище й можливо вони допоможуть прийняти рішення, що робити далі. 

Не варто самостійно ставити собі діагноз й займатись самолікуванням. Тільки лікар може спростувати або підтвердити ваші здогадки, до того часу не можна стверджувати про наявність у Вас дереалізації. 

Дуже прикро, що є побоювання за реакцію батьків й імовірність того, що вони не почують Ваші хвилювання. Та все ж я б радила спробувати розповісти їм про ваш стан, скільки це триває й наскільки сильно це турбує Вас й заважає жити. Адже, поки Ви не досягли повноліття, про Вас повинні піклуватись батьки. Також, Ви можете звернутись до шкільного психолога за консультацією й вона він/вона порадить як діяти далі. 

Дмитрий, здравствуйте. Что в Вашем понимании означает: «Интересен ты» «Интересны тебе»?
Хотите ли Вы в других найти что-то интересное для Вас? Был ли у Вас опыт того, что Вы были интересны кому-то?
Что Вы получите, когда станете интересны другим (или возможно, кому-то определенному)?

Вітаю, Вам варто розповісти про Ваш стан батькам. Не варто лишати це без уваги, краще звернутись до лікарів (невролог, психіатр) для того, щоб дослідити причини Вашої симптоматики.

Діана, Вітаю.

Хочу поцікавитись, хто діагностував Вам дереалізацію? Чи звертались Ви до невролога для детального дослідження ваших симптомів?

Допомогти полегшити симптоми реалізації можуть техніки перемикання уваги (концентрування на інших думках або діях). 

Лікування дереалізації комплексне, медикаментозна терапія містить антидепресанти особливої групи + психотерапія яка буде спрямована на роботу зі стресом та психотравмами, які можуть провокувати прояв симптомів. 

Розумію ваше хвилювання з приводу антидепресантів й побічних реакцій. Та грамотно підібраний препарат у вірному дозуванні не зробить з Вас овоч. Знадобиться деякий час, перш ніж Ваш організм звикнеться з ліками, та пізніше Ваш стан вирівняється й Ви будете нормально функціонувати. 

Внимание важно для людей, ведь благодаря ему мы получаем подтверждение своего «существования» и иногда случается так, что не имеет значения какое это внимание – положительное или отрицательное. Возможно, Ваше поведение спровоцировано тем, что важные люди не дают вам достаточного контакта (внимания, реакции, отклика), поэтому Вы пытаетесь получить это хотя бы где-нибудь и хотя бы от кого-то.

Проясните для себя, чье внимание Вам действительно нужно. Если удастся выстроить коммуникацию с этим человеком (или людьми) так, чтобы была закрыта потребность, то описанная Вами проблема вероятнее всего исчезнет.

Также не могу обойти вниманием написанные Вами слова: «Я был готов себя перерезать горло или вены». Как часто у вас возникают подобные мысли? Были ли попытки самоповреждения? Есть ли желание воплотить это в реальность? Возможно ли, что это метафорическая фраза?