Question

10-01-2021

Мої батьки займаються бізнесом, і не виховують зовсім молодшу сестру, мама завжди була в роботі як і тато і рідко приділяла нам увагу, але я відчуваю її любов, і її часто мучить совість за те шо не приділяє увагу,тому в такі моменти я говорю їй шо вони дали нам все найкраще.Рік тому я не пішла вчитися в університет шоб допомогти їм сидіти з сестричкою, до цього я вчилась в школі і часто не відвідувала уроки бо батькам потрібна була допомога з дитиною.Тому можу сказати шо я більше провожу часу з сестрою ніж вони.Я недавно вирвалась і пішла вчитись далеко від дому, але зараз на час карантину вони не відпускають мене туди, не розуміють нащо і хочуть шоб я сиділа з малою поки тут, а мені це справді вже так надоїло в, в мене відчуття ніби я не розвиваюся а вже стала мамою, їй треба давати всю свою увагу,зацікавлювати в чомусь шоб вона не бігала заважати батькам в роботі, а я не можу, коли мені говорять «посиди з малою» я відчуваю одразу упадок сил і мені нічого не хочеться, як вийти з цієї ситуації?

Вопрос от: Юлия; Возраст: 18

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) · Answer 1 · 2021-01-10 16:46:55

Юлія, добрий день! Дуже схоже питання було на сайті, чи не Ви це писали. Якщо так, чому знов запитуєте? Якщо, ні, - якої допомоги потребуєте? Ви не можете себе відстояти? Сказати про свої потреби батькам? Що заважає?

Ольга Васильевна Черная (Одесса) · Answer 2 · 2021-01-10 16:47:33

Добрый вечер, сочувствую, что на ваши плечи легла такая вынужденная ответственность. Эта проблема решается четким установлением личных границ. Вы пишите, что родители вас не отпускают. Не отпускают физически? Что мешает вам уехать от них, несмотря на карантин? Ведь вы же уже совершали это действие

Answer 3 · 2021-01-10 17:06:14

Добрий вечір, Юлія.
Ваше питання стосується кордонів. Особистих кордонів.
Це одна з найважливіших тем в психотерапії. І чи не самий необхідний навик в житті. Адже кордони зачіпають всі галузі життя: будь то відносини з оточуючими, роботодавцями, родичами і коханими. А також з собою.
Якщо маєте можливість і бажання, проконсультуйтеся у спеціаліста. Далі вирішите чи продовжувати сама. Це вам дасть розуміння що то таке і для чого то треба)
А ще співчуваю вам, я теж старша дитина. Особисто знаю, як діти виконують функцію батьків. Як бути батьками своїм батькам. І оте слово відповідальність.

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 4 · 2021-01-10 17:13:22

Доброго вечора Юлечка! Ви прекрасна, розумна, відповідальна, любляча дочка! Ви змогли зрозуміти свою маму, стати на її місце... І намагаючись показати, довести свою любов, звалили на себе не свою ношу. Вам здавалося, що мама як і Ви все розуміє і Ви однаково сприймаєте одну і ту ж ситуацію. Усім дітям властиве відчуття ідеалізації своїх батьків - це абсолютно нормально! Тому дитина "приписує" мамі ті якості, які насправді хотіла б мати сама! Приписує ті почуття, які б хотіла отримувати від мами! Ваша мама - дуже гарна, любляча людина! Але вона ІНША! Немає однакових людей взагалі! Спробуйте побачити ситуацію трохи на відстані. Мама бачила, що Ви ЗАВЖДИ погоджувалися сидіти з сестричкою. І їй здалося, що Вам це просто, що Вам це подобається, що, в решті решт, так і повинно бути! Мамі навіть в голову не приходить, що Ви так робили не тому що Вам так дуже подобалося, а тому, що Ви маму жаліли. А ще, тому що Вам здавалося: от я так буду робити і мама почне більше мене любити, стане більше звертати на мене уваги... Насправді, Вам просто не вистачало маминого тепла... Але тепер Ви вже виросли, зміцніли і у Вас з'явилося власне життя, на яке Ви маєте повне право! І це не означає, що Ви перестали любити маму, це означає, що ваші стосунки просто повинні стати трохи іншими. Я Вам раджу зопалу не починати розмову. Краще візьміть листочок паперу і випишіть на ньому все, що Ви у зв'зку з ситуацією відчуваєте. Пишіть до тих пір, поки Вам не стане легше на душі. А потім на іншому листочку напишіть все гарне, що Ви думаєте про маму та ваші стосунки. І тільки після цього пропишіть, що б Ви хотіли сказати своїй мамі... Може так скластися після цього, що ситуація сама складеться якимось чином або з'явиться можливість спокійно поговорити по-душам... У всякому випадку, залишати все так як було вже не можна.... Сили та удачі Вам! Все у Вас вийде, ось побачите!

Татьяна Кухарева (Одесса) · Answer 5 · 2021-01-10 19:40:49

Юля, очень хочется вас поддержать, что бы у вас появились силы сказать родителям нет. Поскольку это их ребенок и заботиться о нем это их прямая обязанность. И не стоит забывать что вы так же ребенок в вашей семье, хоть и старший, и вам нужно расти и заниматься своим образованием и своей жизнью. А занимаясь воспитанием сестрички, вы как бы занимаете не свое место в вашей семейной системе и это для вас не очень хорошо.
А когда родители просят вас помочь посидеть с сестрой, упадок сил, вы скорее всего, ощущаете из-за того, что все силы уходят на сдерживание какого-то очень сильного чувства, бурлящего внутри вас( я думаю вы понимаете какого именно). И выразить это чувство вполне уместно, просто нужно постараться подобрать правильную форму.

Не можу себе перебороти,щоб допомогти батькам