Question

11-11-2015

Добрий день! Мені 18 років, а у мене ніколи не було хлопця, та найстрашніше те, що вони і не прагнуть зі мною спілкуватись. Я намагаюсь зробити крок на зустріч, просто кожного разу це безуспішно. Проте найсумніше мені стає тоді, коли бачу, як мої однолітки зустрічаються дехто з них вже планує весілля, а я натомість навіть не цілувалась ніколи. Але слід сказати, що в мене таке деколи враження, що я не зможу ні з ким зустрічатись, я буду хвилюватись при кожній зустрічі, соромитимусь себе і свого вигляду. Я сприймає хлопців лише, як протилежну стать, а не як друга взагалі. В мене ніколи не було друга - хлопця. Ці думки порожують у мені страх, що моє життя зовсімнемає сенсу, і ні навчання, на майбуня роботу не зможе принести мені справжнього задоволення від життя. Я дуже на цьому зациклююсь, я прокидаюсь з цією думкою, і засинаю. А ще я баюсь бути повністю самотньою: втратити рідних, друзів, яким я можу в будь - яку хвилину набриднути. Я часто ненавиджу себе і зовсім не поважаю. Коли я в колективі, то прагну хоч якось себе показати, щось сказати, щоб відчувалась моя присутність, мені здається я витрачаю для цього дуже багато зусиль. Це все підкріплюють постійні думки про смерть від різних захворювань чи нещасних випадків, таке ж думаю і про рідних. Коли я зустічаю самотню жінку, то думаю, що я буду робити, бо ж теж швидше за все в такому віці буду геть самотня. Я боюсь стосунків, мені здається я не зможу. Мене ніхто не обирав, значить зі мною щось не так. Навіть, коли думаю про здійснення одної з моїх мрій, то потім думаю про те, що далі знову буде все погано, страх і депресія. Я зверталась за допомою, на що мені відповідали, що я все вигадую. Я просто відчуваю себе найгіршою, незатною на ні що. Я не заздрю подругам, але коли усвідомлюю, що у них є кохання, здійснення мрій, душевний спокій. а головне віра в майбутнє, то починаю думати про те, що я гірша. Я постійно думаю про те, що довкола купу людей кращих за мене, а я по суті ніхто. я вчусь, стараюсь, проте роблю це лише для того,щоб одного дня не збожеволати, бо душевний біль мене вбиває з середини і це позначається на фізичному здоровї. Мені декоkи здається, що я просто втрачу всі свої таланти, здатності і полину в забуття. Цей стан мене просто помаленьку вбиває. Я не перебільшую, мені справді так здається. Моменти радості приходять ненадовго. Я не знаю, що таке бути постійно життєрадісною. хоча перед усіма стараюсь саме так виглядати.А чи варта щастя саме я?

Вопрос от: layma; Возраст: 18

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

13-11-2015 17:58:32Дополнение от автора

Дякую вам за відповідь. Що ж вашого питання, от чесно сказати я не можу сказати, що критикували вже так дуже гостро. Але було таке. В першому класі, до прикладу, мені дуже важко вдавалося читання та письмо, я пам'ятаю, як натягувала рукави на кофтині і з сльозами намагалась щось прочитати чи охайно написати. Розумієте, для мене найгірше було те, що мені постійно казали: от ти цього не можеш зробити, не те шо (ставили когось в приклад). Може це з тим і пов'язано, а може і ні, але я чітко пам'ятаю, як мені часто говорили про, що от інші веселі, смішні, а я якась набурмосена, дуже серйозна, не дитяча. Рідні часто говорили про те, що я повненька, деколи відверто критикували це. Ще говорили, що не можу знайти собі друзів. Коли я сьогодні їм про це нагадую, вони кажуть, що я вигаду, але чомусь у підсвідомості ті слова в мене відклались. І навіть , коли зараз вони мене частіше хвалять, ніж критикують, я не відчуваю повноцінного задоволення від цього. Я, мабуть, занадто вимоглива до життя. Мої великі мрії як на мене, геть не здійснюються. Нещодавно знову трапилось те, що розбило мою мотивацію вщент. З університету їде делегація в Німеччину, запросили з собою мою подругу. Вона дуже розумна, але я й ніби теж нен дурна, в першому семемтрі у мене було підвищена стипендія. Та й мені здається, що не в розумі тут діло. В 8 класі я мала їхати у Францію - країну моєї мрії. Вже й паспорт зробила, а тут, раз і взяли іншого ьхлопця тільки через те, що його мама домовилась з вителькою. В мене складається таке враження, що хтось просто хоче наді мною посміятись і здійснює мої найзаповітніщші мрії моїм знайомим. Я ніколи не була першою .Хіби що в конкурсах літературних чи олімпіадах, але то дрібниці, за це мені максимум - подарували книжку. І все. Я не відчуваю мотивації до навчання зараз. Мені здається що я не зможу вчитись так як і раніше. Хоча дуже сподіваюсь, що цього не буде. Просто мені здається, що коли я виросту, буду працювати на роботі, то мої знайомі та друзів будуть моїми шефами, от тоді я мабуть взагалі не зможу нічого робити. Це не заздрість, або не лише вона. Чесно, я дуже стараюсь. А як висновок - маю з того майде нічого. Мені образливо за те, що я невдаха. От Марія, здавалось би і не мріяла поїхати від універу за кордон, я ж собі це ще на першому курсі уявляла, хоч підсвідомо знала що поїде вона. Бо де мені тої вдачі взяти. Яке в мене макйбутнє. Постійні стреси, самотність, ще я так шкодую інших, що сама від того змінююсь, я навіть вже не хочу братись за ніщо. А навіщо, коли в якогось мого знайомого це все здійсниться вже завтра. Я деколи на стінку від того хоч удертись. Мама каже, щог все буде добре, вона не розуміє. Друзі теж не орзуміють, кажуть, що я все вигадую. Коли кажу батькам, що в мене щось не здійснються, вони говорять, а ти на інших поглянь, вони теж того не мають. от для прикладу я себе просто порівнюю із Марією, подругою. Вона: має хорошу фігуру, не те, що я - товстенька, має вже 3 хлопця, вільно спілкується з усіма, їй все вдається без зайвих зусиль. Вона побувала за кордоном, знову їде і це тільки початок. А ще недавно я загубила дуже цінну для мене річ, що ще раз засвідчило, яка я невдаха. Я інколи хочу, не дай Боже, захворіти і вже не відчувати постійно того нездійснення, того душевного болю, просто від цього всього забутись, щоб мене пожаліли, зрозуміли, що в мене таки були ці душевніпроблеми. На душі дуже важко. Бо окрім декільох речей, в мому житті не здійснилось нічого. з чого я задумала, а далі те саме. Я думала пожертвувати совє життя, або піти в монастир (хоч це лише через безвихідб), або поїхати кудись як волонтер і дбати лише про інших. Бо я так відчуваю, що щастя і звичайні людські потіхи мені не судилось відчути. Вся проблема у мені і моєму мприйнятті. От скажіть, як бути тоді, коли ти навіцть не впевнена, чи буде затрва в тебе твій талант, чи він зникне і ти взагалі не зможеш нічим займатись. Я хочу принаймні реалізуватись, не висіди на спинах батьків, я хоч трошки буду себе за це поважати.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Катерина Вовк
(Київ)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Валентина Ивановна Захарченко (Черкассы) · Answer 1 · 2015-11-11 16:22:51

Доброго дня, мила дівчинко. Я дуже сумую разом із тобою, бо дуже сумну історію ти розповіла про себе. Мені жаль, що ти таке відчуваєш, що ти так думаєш про себе і від цього дуже переживаєш. Щиро жаль. Ти варта щастя! Я можу це повторити безліч разів, бо я впевнена в цьому. В мене немає краплі сумніву, що ти особлива, що ти індивідувальність, що ти важлива. Цей світ для тебе, і в ньому є місце для тебе. Шкода, що поруч мало людей, які підтримують тебе. Чи шукаєш ти таких людей? Дуже шкода, що тобі важко спілкуватися, важко йти на контакт, важко відкриватися.Не вір у те, що твої переживання дурниці. Це не так, бо вони важливі. У тебе багато страху про майбутнє, тому що мало віри в себе. Я вірю в тебе! Я вірю в те, що ти можеш бути щасливою, коли захочеш. Ти мені віриш? Багато суму та зневіри в твоїх словах, однак вихід є. Якщо ти готова його шукати, то почни прямо зараз. По-перше, згадай тих людей, які добре до тебе ставились чи ставляться зараз. Спілкуйся з ними, проси про підтримку, зокрема емоційну: поговорити, поділитися переживаннями, тобто просто бути поруч із ними. Тобі вадливо "бути", належати до певного кола людей, де тебе приймуть. Шукай таке коло людей, не здавайся, бо воно є. Там ти зможеш отримати визнання того, що ти важлива, що ти потрібна. Визнання не за якісь досягнення, а просто тому, що ти є. Очевидно в тебе в житті була якась психологічна травма, про яку ти можеш навіть не підозрювати, і вона зараз має вплив на твоє життя. Не обезцінюй його, бо ти ВАЖЛИВА! Ти ОДНА така на цьому світі. Ти - НЕЗАМІННА. Щасти тобі, дівчинко, і це можливо.

Богдан Вадимович Плескач (Киев) · Answer 2 · 2015-11-12 01:45:22

Добрый вечер, Лайма!
Думаю, что ты воспринимаешь себя в серых тонах, тогда как ты на самом деле разная. Уверен, что это просто такой период, который пройдет, его просто нужно пережить, переждать. работать над собой. Это напоминает мне то как подростки переживают по поводу прыщей на их лице. Высыпание бывают практически у всех, но некоторые настолько сильно переживают по этому поводу, что даже думают о том, что бы наложить на себя руки. И это ужасная ошибка. так как прыщи пройдут через пару лет и об этой проблеме все забудут. Просто нужно потерпеть и помнить, что потом будет лучше. Точно так и тебе рекомендую подождать, и твои переживания пройдут.
По-поводу отношений. Ты явно комплексуешь по поводу своей внешности и одежды. Я видел женщин и полных и худых, и с серьезными проблемами со здоровьем и дефектами, которые были счастливы в отношениях. конечно, это может быть сложнее, но возможно. В женщине привлекательна не сколько фигура сколько пластичность, сексуальность, интерес с ее стороны много чего. по поводу одежды - то я думаю, что ребята на нее вообще не обращают внимания, главное быть опрятной.
У тебя явно занижена самооценка и наблюдаются элементы самобичевания. я соглашусь с предыдущем коллегой, которая предположила о том, что была какая-то психотравма. Мне кажется, что произошло что-то такое за что ты чувствовала себя виноватой и это отразилось на твоей самооценке. как правило такая вина скорее надумана и болезненно преувеличена, чем реальна.
По поводу отношения со сверстниками и ранних браков.
Если ты пытаешься заводить отношения со сверстниками то тебе нужно помнить, что мальчики психологически моложе. они могут быть еще не готовы развивать отношения. например, если ты помнишь, когда у девочек уже началась менструация и девочки стали думать об отношениях. То мальчики как правило находятся еще на стадии дерганья за косички. Твои подружки собираются замуж? Хочу сообщить что чем раньше брак создан тем больше вероятность что он распадется. по тому, что молодые люди еще не способны себя материально обеспечивать и у них нет еще достаточного жизненного опыта что бы адаптироваться к друг к другу в начальный период совместного переживания. Так, что это не обязательно повод для восхищения, что подружка выходит замуж. Скорее продолжение следует.
По поводу смысла жизни. В юности смысл жизни кажется в том, что бы любить и быть любимой. Потом, приходят и другие смысли: родить твоего ребенка, которого никто кроме тебя не родит, воспитать его, честно выполнять свою работу, делать добро и многое другое. Я в том отношении, что смыслы еще будет разные.
По-поводу первой любвьи должен тебя предупредить, что она называется романтической и как правило, несчастная. Это связано с тем, что представления о партнере еще не реалистические а идеализированные. и эти представления не до оценивают желания и потребности самого партнера. Но, любовь приходит вновь и уже более реалистичная.
по поводу секса. Я бы не торопился вступать в сексуальные отношения. Но, рекомендовал бы тебе попрактиковаться в том, что тебе приятно из сексуального возбуждения. для того, что бы лучше понять чего ожидать от сексуальных отношений, каких высот можно достичь а какие предстоит еще открыть. кроме, того, сексуальное удовлетворение может помочь тебе чувствовать себя более уверенно. Я бы просто ждал твоего парня. Хочу сказать, что в мастурбации на сегодняшний день нет ничего предосудительного. Почти все мужчины мастурбируют и большинство женщин.
Я бы рекомендовал тебе обратится к психологу, лучше мужчине, что бы с ним делится своими переживаниями, мыслями и сложностями.

Елена Александровна Слободянюк (Киев) · Answer 3 · 2015-11-13 09:54:06

layma, доброго дня!
Ви пишете: "Я зверталась за допомою, на що мені відповідали, що я все вигадую."

Спеціалісти бувають різні. Якщо вас не почув один, йдіть до іншого.

Я згодна з тим, що вам потрібна допомога, тому що крізь ваш текст відчувається депресивний стан який поєднується з іпохондричними думками.

"Я часто ненавиджу себе і зовсім не поважаю". Хтось вас дуже сильно критикував в дитинстві?

душевна пустота, самотність, непвевненість в майбутньому