Учора феміністки добили мене

Феміністки часто пишуть, що жінки страждають, коли їх оцінюють за зовнішністю. І в цьому вони точно праві. Жінки дійсно часто від цього страждають. Вони страждають, коли до них ставляться лише як до сексуальних об’єктів (об’єктивація). Страждають від поширених в нашій культурі ідеалів жіночої краси, котрі часто впливають на їхню самооцінку і сприяють тому, що жінки прикладають великі зусилля для змін своєї зовнішності. Страждань жінкам можуть завдавати різні косметичні процедури, такі як гоління ніг і боротьба з целюлітом. Жінки страждають, коли бачать сексуалізовані зображення інших жінок в рекламі, адже починають думати, що жінок оцінюють за зовнішністю.

Я оцінюю жінок частково за зовнішністю. Отже, я частково підтримую те, що завдає їм страждань. Я все більше схиляються до думки, що я не маю ніякого морального права нічого мати з жінками. Яке я маю право мати щось із ними, якщо мене в них приваблює те, що часто завдає їм страждань?

Деякі чоловіки на сайті запитань і відповідей пишуть, що зовнішність для них не має значення — вони закохуються в особисті якості. Мабуть, такі чоловіки мають право щось мати з жінками. А я не маю, тому що зовнішність для мене має значення.

Звісно, особистість жінки для мене важливіша, ніж зовнішність. Особисті якості вирішують більше і є важливішими для привабливості жінки, ніж зовнішність. Але зовнішність для мене також важлива. І я не можу нічого з цим зробити. Я не можу змусити себе відчувати тілесний потяг до тієї жінки, яка неприваблива для мене зовні, як би сильно вона мені не подобалась як людина.

Також деякі чоловіки (навіть, здається, багато із них) пишуть, що їм можуть подобатися жінки різної тілобудови — від худих до повних. Тип тілобудови жінки для них не має ніякого значення для її привабливості. А для мене має. У мене є доволі чітке уявлення про те, жінки якої тілобудови є для мене привабливими. Це скоріше спектр на шкалі від максимально худої жінки до максимально повної. Жінки поза цим спектром для мене непривабливі сексуально. І я не можу нічого зробити з тим, що я здатний відчувати тілесний потяг лише до жінок із певним типом тілобудови (точніше тілобудовою із певного спектру).

Мабуть, це дуже погано. Можливо, це свідчить про те, що я поверхневий. Я можу уявити собі таку ситуацію, коли, скажімо, жінка, з якою я одружився, з часом сильно змінюється зовні і стає для мене непривабливою або набагато менш привабливою сексуально. Дуже часто тілобудова жінок змінюється з віком, особливо в бік збільшення ваги тіла. Оскільки той спектр, про який я говорив у попередньому абзаці, знаходить набагато ближче до худого полюсу, ніж до повного, такий сценарій, який я собі уявляю, цілком ймовірний: моя дружина набирає багато ваги і стає для мене сексуально непривабливою. Що я буду робити в такому випадку? Як я їй про це скажу? Уявляю, як вона буде себе почувати, коли дізнається, що більше неприваблива для мене, тому що потовстіла. Мабуть, я таки дійсно поверхневий, мілкий і не здатний на справжню любов. Справжня любов — це коли ти любиш людину незалежно від того, як змінюється її тіло. Хоча тут, мабуть, йдеться не стільки про любов, скільки про сексуальний потяг. Я собі уявляю, що в такому випадку, як я описав вище, я буду продовжувати її любити як людину, але сексуальне бажання зникне або послабиться. Я не знаю, що мені з цим робити, але напрошується висновок, що чоловік з такими уподобаннями, як в мене, не має морального права на стосунки з жінками.

(Продовження у наступному дописі)

Сьогодні та феміністка, про яку я писав вище (мій допис за 25 березня), чомусь написала мені у приватні повідомлення в Телеграмі і показала відео з такою назвою:
Ось це відео:
Надіюсь, зрозуміло, що воно викликає в мене бажання померти.

Не знаю, чому вона написала мені в приват. Може, вона садистка, якій подобається завдавати людям страждань. А може, вона просто не розуміє, як я такі речі сприймаю. Я спробував їй пояснити. У ході розмови вона написала мені, що, на її погляд, "мене зачіпає думка суспільства". Це неправда. Думка суспільства мене якраз таки не зачіпає. Мене зачіпає те, що мені подобаються речі, які завдають жінкам страждань.

Ось що вона відповіла (цитата з приватного повідомлення):
Тобто, на її думку, мені подобаються якісь ненормальні, схиблені на своїй зовнішності жінки. Після цього її повідомлення я знову подумав, що вона цілеспрямовано знущається наді мною. Хоча я не виключаю, що вона просто не розуміє мене.

Потім вона написала мені ось що:
Тобто, на її думку, я повинен змінити свої смаки.

Але я не хочу змінювати свої смаки. Я хочу просто здохнути.

Сьогодні я подумав, що у мене ще ніколи не було такого щирого бажання померти, як зараз.

Таки точно не було. Я постійно роздумую про те, чи маю я право жити, але так щоб мені прямо таки хотілося померти, бувало рідко. А сьогодні мені щиро, по-справжньому хочеться померти.

В одному чаті я побачив посилання на ось цей допис у телелеграмі: https://t.me/nastinka_w/1175

Там прохання до жінок-підписниць розповісти, чи були в їхньому житті випадки, коли над ними знущалися за такі речі як волосся на ногах, відсутність макіяжу тощо.

Під дописом — понад тисячу коментарів, у яких жінки і дівчата розказують, як над ними знущалися, насміхалися, присоромлювали їх за такі речі як волосся на ногах / руках, відсутність макіяжу чи косметики, вага тіла тощо. Деякі з них пишуть, що у них через це розвинулися комплекси.

Вони дуже страждають від тих стандартів краси, які їм нав’язують.

Мені подобаються такі речі, як гарний жіночий макіяж, поголені ноги тощо.

ОТЖЕ, МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ ТЕ, ЩО ПРИНОСИТЬ ЖІНКАМ СТРАЖДАННЯ.

Цього цілком достатньо, щоб хотіти померти.

Та феміністка, про яку писав вище, сказала мені, що, мовляв, я не повинен хвилюватися, тому що у мене такі смаки. Мовляв, у людей різні смаки, і я не повинен почувати себе винним за свої смаки. Але чому я не повинен почувати себе винним за ті смаки, які приносять жінкам страждання? Припустимо, мені подобається якась жінка з макіяжем і поголеними ногами. Можливо, вона страждала, змушуючи себе наносити макіяж і голити ноги. Може, вона робить це під тиском комплексів, які розвинулися в неї в підлітковому віці, коли однолітки знущалися над нею за відсутність макіяжу чи волосся на ногах. Отже, мені подобається те, що, можливо, приносило і зараз приносить їй страждання. Мені подобається те, що ТОЧНО ЧАСТО приносить жінкам страждання.

Є чоловіки, для яких такі речі не мають значення. Вони мають моральне право щось мати з жінками. А я такого права не маю з такими смаками як у мене.

Це не означає, що я не маю права жити. Я маю право жити, якщо не буду мати близького контакту з жінками, адже я можу нашкодити їм на кожному кроці.

Але я не хочу жити.

Можливо, я чогось не розумію, тому що я тупий. Якщо я настільки тупий, що не розумію чогось такого, що усі ці люди розуміють, то тим більше не хочеться жити. Якщо я тупіший за більшість людей, то нащо жити.

Я в якомусь такому стані (розгублений, неуважний, чи я навіть не знаю, як це назвати), що от щойно випадково скопіював сюди те, що вже написав. Я хотів скопіювати на свій особистий канал в телеграмі, а скопіював сюди. А видалити нема можливості.

Ще одна річ у фемінізмі, яка викликає у мене тривогу і відчай на межі з бажанням померти, — це його прагнення стерти або звести до мінімуму різницю між статями, зробити жінок і чоловіків однаковими або майже однаковими.

У радикальному фемінізмі часто про це говориться прямо — що поняття фемінності, маскулінності і гендеру повинні бути знищені і / або що поділ людей на жінок і чоловіків повинен зникнути. Наприклад, відома радикальна феміністка Шуламіт Фаєрстоун писала:

"
(Оригінал: )

У поміркованому (нерадикальному) фемінізмі про це не говориться прямо, але часто такий висновок напрошується з інших його ідей (якщо не безпосередньо випливає з них).

У сучасному фемінізмі я бачу таку тенденцію:
1. Максимально заперечувати психологічні відмінності між статями.
2. Ті відмінності, які неможливо заперечити, максимально пояснювати соціокультурними, а не суто біологічними факторами.

У сучасному фемінізмі просувається ідея, що чоловіки та жінки насправді є майже однаковими, а різниця між ними нав’язана патріархатом, який гнобить жінок.

Феміністки ніби відчувають якусь загрозу в ідеї, що у чоловічій та жіночій психіці може бути якась суттєва біологічно зумовлена різниця. Складається враження, що вони бояться, що якщо визнають це, то вся їхня ідеологія посипеться.

Також в сучасному фемінізмі є така ключова ідея: суспільні уявлення про фемінність та маскулінність, про жіночі та чоловічі ролі та зразки поведінки завдають шкоди жінкам.

(Тут треба уточнити, що я знаю про існування різних напрямків фемінізму, а під "сучасним фемінізмом" я маю на увазі той фемінізм, який найчастіше бачу. У ньому є доволі чіткий набір ключових тез. Може, його можна назвати мейнстримним фемінізмом. Можливо, наприклад, у equity feminism чи lipstick feminism немає того, про що я тут пишу, але ці напрямки, як я розумію, є відносно маргінальними.)

Отже, такі дві ідеї:
1. Різниця між статями нав’язана патріархатом, насправді чоловіки і жінки майже однакові.
2. Уявлення про фемінність завдають шкоди.

Якщо ці уявлення завдають шкоди і при цьому є штучними, то чому б їх не знищити? Якщо навіть про це прямо не говориться, то не ясно, де саме феміністки збираються зупинитися у своїй боротьбі із гендерними стереотипами. Судячи зі всього, ніде зупинятися вони не збираються. Вони будуть рухатися до кінця — до повного або майже повного стирання різниці між статями.

Від таких ідей один крок до почуття вини за те, що я гетеросексуальний. Якщо мене жінки приваблюють через якісь риси, які я сприймаю як фемінні, тобто часто притаманні жінкам, значить мене приваблює щось по-перше штучне, нав’язане, а по-друге шкідливе для жінок. Адже це шкідливо для жінок, коли певні риси вважаються фемінними і приписуються жінкам.

Якщо жінки і чоловіки насправді однакові, то я мав би відчувати потяг до певних рис незалежно від статі їх носія. А якщо мене приваблюють ці риси лише в жінках, то виходить, що мене приваблюють якісь штучні, нав’язані і до того ж шкідливі уявлення про жінок.

Якщо ви вважаєте, що жінки і чоловіки насправді однакові, то чим тоді є чоловіча гетеросексуальність у вашому уявленні? Це коли чоловіка привалює жіноча зовнішність? Але ж якщо чоловіка у жінках сексуально приваблює лише зовнішність, ви це також засуджуєте, називаючи це словом "об’єктивація".

Якщо жінки і чоловіки насправді психологічно однакові, то яке я маю право бути гетеросексуальним? Якщо жінки і чоловіки психологічно однакові, то виходить, що мене в жінках сексуально приваблює зовнішність, як те, що відрізняє жінок від чоловіків. Але коли тебе приваблює лише зовнішність, то це погано, бо це об’єктивація.

Фемінізм не лише змушує мене боятися поворухнутися, сприяючи почуттю вини за кожен свій рух (адже мало не кожним своїм рухом я завдаю якоїсь шкоди жінкам), але й оголошує неправильними, злими, шкідливими навіть мої емоції, почуття і вподобання.

Потяг до протилежної статі — це щось дуже важливе, фундаментальне. Це те, що дає бажання жити і живить мене. А фемінізм оголошує, що щось із цим не так. Щось не так із чимось важливим, фундаментальним, тим, що дає бажання жити і живить мене. Тому природно, що читання феміністичних спільнот викликає у мене щире бажання померти.

Фемінізм атакує мене у саме єство.