Нова нормальність. Вимушена еміграція.

» Війна » Нова нормальність. Вимушена еміграція.

Давайте поговоримо про вимушену еміграцію.
Які сенси закладено у це явище?

Вимушена еміграція — це ненормативна криза, в якій старі опори та смисли вже не діють, а нові ще не встигли сформуватися. Особливо якщо це супроводжується нестачею ресурсу. У вимушеній еміграції найскладнішим психологічним чинником є її вимушеність. Люди зазвичай не дуже люблять, коли їх до чогось примушують. Особливо якщо бути вимушеним — це означає відмовитися від свого звичного, цінного, важливого і кинутися назустріч невідомому. Адже еміграція — це завжди стрибок у невідоме. Навіть якщо до цього готуватись, збирати інформацію, накопичувати ресурс, готуватися морально, це великий стрес. А коли цей стрес відбувається раптово, на тлі катастрофічних подій, яким неможливо протистояти, до яких неможливо підготуватися, підкріплений страхом за своє життя та життя своїх близьких, то рівень стресу зростає у геометричній прогресії. І це саме те, що сталося з більшістю українців, які не обирали для себе те, що з ними відбувається останній рік.

Нині вони умовно поділені на дві категорії.

Є категорія людей, які мешкають в умовній безпеці – ті, хто переїхав до західних регіонів усередині країни чи туди, де немає бойових дій. Так, переселенцям і тут дискомфортно, оскільки розслабитися з погляду безпеки все одно неможливо, до того ж вони поза домом, але з іншого боку, вони все ж таки вдома: тут діють українські закони, тут своя земля, рідна мова, можливість звернутися за допомогою, розуміння як діяти.
А є біженці, які були змушені переїхати до інших країн, таі перебувають у стані сильного хронічного стресу, викликаного необхідністю адаптуватися до невизначеності. І тоді «синдром біженця» розкручується на повну котушку. Визначається він як важкий емоційний стан, пов'язаний з тугою по залишеному будинку, рідним та почуттям провини. Від того, куди ти потрапив, наскільки ці умови відповідають твоїм можливостям адаптуватися, залежатиме, як ти відчуваєш цей хронічний стрес. І тим, хто виїхав за кордон, дуже нелегко, треба враховувати, що їх ще наздоганяють і наслідки гострого стресу. Їхня психіка з одного стресу потрапляє в інший.

Одна моя клієнтка сказала, що почувається обірваною билинкою без коріння, яку несе вітер. І немає можливості це коріння проростити. Та й більше, відрощувати їх страшно. Адже вже є досвід обривання. Дуже болісний досвід, дуже раптовий і травматичний.
Та й складно спокійно дивитися на звичайне життя.
Звичайне життя – це головна втрата майже кожного українця, яку ніяк не вдається до кінця оплакати.

І в цей період особливо важливо пам'ятати, що все дивовижне, що відбувається з вами, – це нормальна реакція організму в період хронічного стресу.

Зверніться до психолога безкоштовно з приводу війни або поставте питання на форумі.

Сумуючи по дому, ми відчуваємо фізичний та емоційний дискомфорт, невпевненість та незручність, навіть якщо нове місце чудове у всіх сенсах. Наш емоційний та енерго стан значно впливає на сприйняття того, що відбувається.

Які ж рекомендації будуть корисні у цьому періоді:

Визнати, що сумуєте за домом, що в ньому залишилося все, що ви любите, знаєте, на що можете покластися. І ваша туга природна, і ви ні в чому не винні, просто потрібен час на адаптацію.
Проживати всі емоції, не заштовхуючи їх усередину – пригнічені відчуття можуть пізніше проявитися як відсутністю мотивації, а й втомою, головним болем, хворобами.
Мати перед очима щось, що нагадує про ріднмй дім Якщо ви не змогли нічого взяти з собою, крім речей першої необхідності, облаштуйте щось у своєму побуті або купіть щось схоже на домашнє: комплект постільної білизни, горщик для квітів, посуд. Будь-яка дрібниця «як удома» буде корисною.
Будьте зайнятим, будь-яка дія допоможе позбавитися важких думок і підтримати позитивний настрій.
Дотримуйтесь режиму – фізичні навантаження, сон, харчування допоможуть тілу краще функціонувати. А сформований розпорядок дня дасть почуття контролю над своїм життям.
Знайомитеся з новими людьми – це згладить процес адаптації, полегшить самотність та сформує систему підтримки.
Намагайтеся берегти почуття близьких. Якщо ваш партнер, партнерка, чоловік, дружина зараз не поруч, дбайте один про одного навіть на відстані, вибирайте прямі способи комунікації, а також намагайтеся проводити більше часу у спілкуванні «очі в очі». Це може бути, наприклад, онлайн побачення з партнером. Також в онлайні можна робити багато різних речей: готувати разом, займатися спортом, загальним хобі, читати один одному, дивитися фільм та обговорювати його, розповідати про свій день. Робіть приємні сюрпризи одне одному і вірте, що незабаром ви обов'язково зустрінетеся та обіймітеся. А якщо ваші близькі поруч, все це можна робити, вже тримаючи рідну людину за руку.
Підтримуйте зв'язок не лише з рідними, а й з друзями, колегами. При цьому також важливо бачити одне одного, а не просто чути чи писати. Тому іноді потрібно влаштовувати сеанс відеозв'язку.
Не забувайте планувати життя і мріяти про те, яке ваше життя може бути далі, враховуючи ті несподівані зміни, що сталися. Це допоможе зосередитись на своїх цілях тут і зараз.
Поговоріть про свої почуття про те, кому довіряєте.

І не бійтеся звертатися за допомогою. До тих, хто оточує. До тих, хто справляється краще, або почав раніше і зараз адаптованіший. Або фахівця, який допоможе пройти цей непростий етап життя.

Дата публікації 2023-04-12 в 19:02:43

Опубліковано на сайті 12-04-2023

» Війна » Нова нормальність. Вимушена еміграція.