Криза середнього віку

Вікові кризи перекладаються з грецької krisis — рішення, поворотний пункт. Це особливі, відносно нетривалі за часом періоди переходу у віковому розвитку до якісно нового етапу, що характеризуються різкими психологічними змінами.
Вікові кризи супроводжують людину протягом усього життя. У когось вони проходять більш-менш спокійно, а в когось — дуже важко.
Вікові кризи закономірні та необхідні для розвитку. У результаті вікових криз формується більш реалістична життєва позиція, яка допомагає людині знайти нову відносно стабільну форму взаємовідносин із навколишнім світом.
На відміну від криз неврологічного або травматичного характеру, вікові кризи вважаються нормативним процесом, необхідним для нормального, поступального розвитку особистості.
Вікові кризи можуть виникати під час переходу людини від одного вікового етапу до іншого, при цьому змінюються соціальні відносини, діяльність та свідомість.
Форма, тривалість і гострота протікання криз може значно відрізнятися залежно від індивідуальних особливостей людини, соціальних умов та особливостей виховання в родині.

Мої уявлення про кризу середнього віку в загальних рисах такі: людина вже прожила певну частину свідомого життя. Щось побудувала, щось у житті йде своїм налагодженим порядком.

Але багато з того, що було побудовано, робилося не виходячи з того, як насправді людина хотіла жити, а тому, що «так склалося», «батьки так вирішили».

Або ж із власних потреб, але тих, які були у людини в більш ранньому віці, коли вона закладала основи свого життя: здобувала професію, вступала в шлюб тощо.

Настає момент переоцінки свого життя. Нове, зріле усвідомлення: чи так я живу, як насправді хочу жити? Причому в цьому віці у людини вже достатньо досвіду та знань про себе, щоб щось зрозуміти. Достатньо сил, щоб щось змінити. І попереду ще достатньо велика частина активного життя, заради якої варто боротися.

Ось тоді й настає криза переоцінки свого життя і, як правило, її перероблення під себе — сучасного, справжнього.

Вікові кризи переживає, як правило, кожна людина. Я б виділила кризу 30-ти років і кризу 40-ка років.
Кризи виникають, коли приходить розуміння того, що життя в такому вигляді, як воно є, вже не влаштовує. Один із характерних питань: "А що далі?" Це період характеризується "застоєм". Я його називають також "болотом", у якому потопаєш все більше й більше. І якщо вчасно не виберешся, воно засмокче зовсім.

Віковий криза середніх років — це зміна світогляду людини та зміна її статусу щодо суспільства та самої себе.
Навчитися сприймати себе нового, з позитивної точки зору, — ось те головне, що допоможе подолати психологічні труднощі вікового кризи.
Тому необхідно ставитися до кризи як до важливого шансу змінити своє життя та використовувати кризу як можливість зробити щось для себе особисто, а не з почуття обов’язку.
При цьому важливо пам’ятати, що жоден криза не триває довго. Тому, якщо людина вже півроку «розмірковує», переживає негативні почуття, відчуває втрату сил та енергії, краще звернутися до фахівця, який допоможе впоратися з емоційними переживаннями. Адже під маскою кризи може ховатися депресія. Криза на виході дає нові сили та енергію або спокій та смирення.

1. Будьте чесними з самими собою. Прислухайтеся до себе, частіше ставте собі запитання: чого я зараз хочу? Чи подобається мені те, що я роблю? Що б я робив, якби не був зобов’язаний робити ось це? Від того, наскільки точно ви з’ясуєте свої потреби, залежить, наскільки успішно ви вийдете з кризи та наскільки щасливим буде ваше життя після неї.

2. Не поспішайте. Пам’ятайте, що ламати — не будувати. Перебуваючи в кризовому стані, легко піддатися спокусі все навколо себе «зруйнувати дощенту», знецінити те, що створювалося роками. А потім виявити, що деякі зруйновані речі були важливими та цінними, але повернути їх уже неможливо.

3. Пам’ятайте, що це — криза, її переживають багато людей. Ваш стан зараз багато в чому зумовлений вашими внутрішніми процесами, а не тим, що світ — поганий, люди — бездушні, а життя — не вдалося. Іншими словами, зараз ви дивитеся на світ крізь дуже темні окуляри. І це — мине. Ваше завдання — не зруйнувати себе та світ навколо. Ваше завдання — стати щасливішими після виходу з кризи.

4. Коли приходить розуміння, що «ось це я точно хочу змінити у своєму житті», коли це розуміння обдумане — тобто не є імпульсивним вчинком, зробленим з депресивного стану, — тоді дійте. Вихід з кризи можливий лише через зміни. Прийміть рішення, що вам дороге та важливе, а що — уже відмерла, заважаюча, невідповідна вам частина вашого життя. І дійте — збережіть потрібне та позбудьтеся відмерлого. За переробленням життя під себе — сучасного — настане вихід з кризового періоду.

Я розцінюю кризу як величезний ресурс для особистісних змін. Перш за все — це усвідомлення того, що потрібна переоцінка життєвого досвіду. Поглянути на своє життя по-новому — це піднятися ще на одну сходинку особистісної еволюції.
Рекомендація №1 — вітайте свій кризу як потенціал для духовного та особистісного зростання!
Рекомендація №2 — задайте собі питання: що вас не влаштовує у своєму житті та постарайтеся знайти відповідь на нього.
Рекомендація №3 — задайте питання: чи хочу я змінити ситуацію і як я можу це зробити?
І це лише початок! Наступні кроки вам доведеться робити самостійно. Слухайте своє серце. Воно виведе вас у правильному напрямку, як тільки ви висловите бажання щось змінити у своєму житті.