Питання для обговорення
Питання 1
Чи існує виражена расова нетерпимість та ксенофобія в Україні?
І це не біологічно зумовлений постулат «свої — чужі» — ні, це саме категорія, викривлена «просунутою» свідомістю: є люди «правильні» і «неправильні» — причому неправильні для того, хто дотримується цієї точки зору, ті, які не вкладаються в ЙОГО бачення життя. І тут годиться будь-який принцип, щоб вважати інших поганими — ті, хто надає перевагу певному автору, хто любить/не любить певну музику, хто їздить/не їздить на такій-то машині, так-то одягається, хто такої-то національності, чи статури, чи професії... Зачіпка завжди знайдеться. Усе це — і нетерпимість до когось, і націоналізм, і просто агресивний тупізм — одного поля ягоди, лише різного ступеня отруйності. Якщо в голові є цей цвях — причепиться будь-який «ізм», адже свідомість уже заражена.
Найгірше в цій ситуації не тому, хто вигнанець, а тому, хто ненавидить. Чому? Бо відбуваються потужні деструктивні процеси в його психіці та марно перенаправляються колосальні потоки психічної енергії: замість того, щоб усе це спрямувати на творення себе, людина скеровує всю цю міць проти інших. Тим більше, коли не просто проти, а на поразку, на руйнування.
Ну, загалом зрозуміло, чому це явище таке поширене — адже ненавидіти простіше, ніж займатися собою (справа ця довга, клопітна, енерговитратна, не завжди приємна...). А тут плюнув — тим чи іншим способом — у «іншу» пику, зняв напругу, — полегшало.
І в нашій країні все це розвинуто, на жаль. Не расова нетерпимість — у нас не так багато в процентному відношенні представників інших рас, щоб це стало проблемою. Але от ксенофобія, боязнь інших, чужих — цвіте пишним цвітом. Є специфічні регіони на Західній Україні, де більша частина населення прямо-таки хвора на ксенофобію — і останні вибори тому доказ, коли під ці настрої були обрані представники партії з фашистською ідеологією. Є й страх перед «західняками» у жителів Криму та сходу України. Усе є, на жаль... А ось як і чому — про це окремий розмова — у тій частині, що про «механізми»...
Питання 2
Механізм формування етнічних упереджень у суспільстві.
Але базується все це на надійній платформі, на коренях, які в самому населенні міцно живуть... Є, образно кажучи, ґрунт, у якому ці насіння не приживуться, а є — родючий...
Завжди, у всі часи були люди, толерантні до оточуючих, і ті, хто прагнув побачити «образ ворога» за якоюсь із ознак. Раніше це була віра... «Неправильно» віриш — у пічку. Тепер — національна ознака на коні.
А насправді — не суть, за що «інших» ненавидіти, суть у тому, що є люди, які вважають це ненормальним, і є ті — які так не вважають. Є ті, які в проблемах намагаються з’ясувати суть, і є ті, хто намагається з’ясувати національність учасників чи «винних»...
Другий — людям потрібна близькість з іншими людьми, і там, де її не вистачає, є варіант штучного зближення: знайдемо спільну ознаку та об’єднаємося проти тих, хто відрізняється. Близькість виходить фальшивою, ненатуральною, але й простою, без зусиль.
Можливо, це пов’язано з феноменами внутрішньогрупової ідентифікації, групоцентризмом тощо.
Свою роль відіграють соціально-економічні фактори, але вони радше виявляють ксенофобію, ніж формують її.
Етологічна ксенофобія часто пов’язана з статевими ритуалами та уподобаннями. Я за роботою часто стикаюся з цим типом ксенофобії. Однак тут є й протилежна тенденція. Грубо кажучи, згідно з популяційною екологією людини, стійкій групі вигідний приплив свіжих генів, проте цей приплив не має сприяти розмиванню властивостей групи. Тенденція, яку я зараз спостерігаю в Україні: іноземці для українок часто бажані партнери, але залицяння іноземця, особливо неєвропейського типу, викликає дуже гостру реакцію українських чоловіків. Мені здається, що цю ситуацію не варто замовчувати, адже неусвідомлена така тенденція може призводити й призводить до гострих конфліктів. Які форми поведінки ми можемо запропонувати в цьому випадку? Мені здається, це тема окремого обговорення. Адже ксенофілія українських жінок так само може бути вкрай небезпечною для них. Найцікавіше, що при розвитку фемінізму в Європі та певних історичних традиціях Близького Сходу та Індії (існує низка міфів, зокрема й про Роксолану:) наші жінки дуже затребувані.
Питання 3