Віртуальний роман

Інтернет — величезна база даних, плюс можливість ненав’язливого спілкування в комфортних та захищених умовах. Соціальні мережі та сайти знайомств допомагають людям дізнатися про існування одне одного. Миттєві месенджери та відеодзвінки у скайпі скорочують відстані. За короткий час можна познайомитися та поспілкуватися з досить великою кількістю людей. У доінтернетну епоху, щоб відсіяти непідходящих кандидатів, доводилося витрачати багато грошей на чай, тістечка та каруселі.

А чому б і ні? Якщо для людини актуальне будь-яке питання, вона шукає будь-який спосіб здобути про нього інформацію. Можна знайомитися в бібліотеці, кафе, нічному клубі, наприклад. Інтернет — не крайній варіант.

Сьогодні багато людей знайомляться в Інтернеті. Це факт, від якого не піти. На мій погляд, для цього існує кілька причин.
Насамперед, це хворі люди, яким через хворобу важко у нашому суспільстві знайти свій круг спілкування. Для них Інтернет — це можливість виходу у світ.
По-друге, різні професійні спільноти, а також спільноти за "інтересами". Зрозуміло, що у віртуальному світі простіше обмінюватися інформацією та швидше отримувати необхідну інформацію.
І основна маса знайомств в Інтернеті — знайомства з метою знайти любов чи друзів. З цією метою знайомляться люди, у яких через певні причини немає можливості познайомитися з «підходящою» людиною в реальному світі. Для цього є об’єктивні причини, такі як зайнятість на роботі та нестача вільного часу; специфічний склад колективу (з переважанням чоловіків чи жінок), ну і, звичайно ж, суб’єктивні причини — низька самооцінка та невпевненість у собі. Ось ця когорта громадян, за моїми спостереженнями, і веде найінтенсивніше віртуальне життя.

Існує цілком визначений особистісний тип, який буде використовувати можливість спілкуватися в інтернеті лише для віртуального спілкування. Досить сором’язливі в реальному житті, вони здатні бути цікавими співрозмовниками в мережі. Однак привертає увагу одна особливість — ці люди багато й цікаво розповідають про себе, про свої захоплення, вкрай рідко — про своє оточення, і майже не реагують на те, що розповідають їм.

Ще інтернет дав можливість спілкуватися людям, які раніше були практично ізольовані від суспільства — інваліди, тяжко та довго хворі люди, люди з фізичними вадами. Іноді вони одразу пишуть про свої особливості, але деякі з них воліють не розкривати свого становища, поки віртуальне спілкування не вийде на якийсь неформальний та більш душевний рівень.

Думаю, це люди закомплексовані, невпевнені в собі, яким важко спілкуватися в реальному житті, тому вони шукають альтернативу.

Виходячи з вищесказаного, людина, яка надає перевагу віртуальним стосункам (виключаючи людей з обмеженими можливостями), — це людина з досить низькою самооцінкою, у якої існують певні проблеми в соціумі. Низька самооцінка призводить до невдоволення собою та своїм життям, а отже, виникає бажання змінити соціум навколо себе, не змінюючись самостійно. Ось і створює людина собі новий образ та нове віртуальне оточення, у якому їй комфортно існувати.

Заочно оцінити цього практично неможливо. Звичайно, шанси знижуються зі збільшенням відстані, що розділяє закоханих. Хоча особисто мені відомі випадки успішних міжконтинентальних шлюбів, укладених після року-двох спілкування в інтернеті та наступних взаємних візитів через океан. Отже, основний критерій — це взаємне бажання та можливість зустрічатися в реальному світі. Важливо бути обережними — занадто раннє бажання зустрітися (раніше 4-5 сеансів спілкування по скайпу чи телефону) може свідчити про те, що перед вами або неврівноважена особистість, або професійний «шлюбний аферист». Також мають насторожити будь-які згадки про гроші чи фінансові труднощі на перших етапах знайомства. «Купи квиток на моє ім’я, і я прилечу, заберу тебе в Америку» — ви здивуєтеся, але досі цей старий прийом продовжує збагачувати шахраїв та шахрайок з різних країн! Інтернет, з одного боку, полегшує їм можливість обдурити тих, хто сумує за стосунками. А з іншого — ускладнює роботу. З розвитком соціальних мереж за дві хвилини можна знайти інформацію про людину. І якщо цієї інформації мало або вона чимсь тривожить, викликає занепокоєння, то краще почекати розвитку подій або переключитися на інших кандидатів. У світі 7 мільярдів людей. Півтора мільярда з них підключені до інтернету. Є де розвернутися!

Я знаю кілька пар, які познайомилися завдяки Інтернету та створили згодом сім’ї. Причому, багато з них зовсім не шукали на просторах всесвітньої мережі шлюбних партнерів. Познайомилися, наприклад, на професійних форумах. А потім... Справа випадку. Інше питання, якщо людина зациклилася виключно на тому, щоб знайти чоловіка (дружину) за допомогою соціальних мереж і подібного, проявляє необережність. У такому разі можна не тільки другу половину не знайти, а й решту втратити. Але ж, справа не лише в Інтернеті, а й у особистих якостях людини.

Віртуальний роман має великі шанси перерости у реальний, якщо учасники віртуального спілкування не брешуть собі та партнеру (або ж не живуть фантазійними образами), а прагнуть дізнатися якомога більше про партнера та якомога швидше зустрітися з ним (чи з нею) у реальному світі.